Товари для рукоділля
 

Різноманітність ссавців. Їх роль в екосистемах


Скачати файл

Поділитись з друзями:
 
 

Урок № 61
Різноманітність ссавців. Їх роль в екосистемах
Мета уроку: поглибити знання учнів про різноманітність ссавців, з’ясувати їх значення в екосистемах; розвивати вміння порівнювати, аналізувати, висловлювати свою думку; формувати екологічно цілісну орієнтацію в плані взаємин людини і навколишнього при-родного середовища.
Очікувані результати: учні характеризують найпоширеніші в Україні ряди плацентарних ссавців; учні наводять приклади видів ссавців фауни України, ссавців, які поширені в їх-ньому регіоні; учні розпізнають ссавців найважливіших рядів; учні пояснюють роль ссавців в екосистемах.
Обладнання:
Тип уроку: комбінований.
 1. Організаційний етап
Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку.
 2. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів
2.1. Індивідуальна робота учнів за картками.
2.2. Гра «Хрестики-нулики».
2.3. «Творча лабораторія» (робота у творчих групах).
 3. Мотивація навчальної діяльності
Слово вчителя
Відгадайте загадки:
Я руда, низького зросту,
Хитра я і довгохвоста.
На курей я вельми ласа —
В них таке смачненьке м’ясо…
Вовку-брату я сестриця,
А зовуть мене… (лисиця).
 
Буркотливий, вайлуватий,
Ходить лісом дід кошлатий:
Одягнувся в кожушину,
Мед шукає і ожину. (Ведмідь.)
 
І вдень, і вночі
У кожусі на печі. (Кіт.)
 
По горах, по долинах
Ходить шуба і свитина. (Вівця.)
 
Довгі вуса має, а не кіт.
Бивні є, та на слона не схожий.
Є плавці у нього, та не кит.
Хто це, діти? Здогадались?.. (Морж.)
 
І ввечері, і зранку
Вартую я на ґанку.
І кусаю, і гарчу —
В дім чужих не пропущу. (Собака.)
— На які групи можна розподілити цих ссавців? (Хижі, рослиноїдні; водні, наземні.)
Сьогодні на уроці ми розглянемо особливості будови та життєдіяльності цих тварин, які є представниками ряду Хижі, Ластоногі, Парнокопитні, Непарнокопитні та Примати.
 4. Засвоєння нового матеріалу
1. Різноманітність ссавців. Плацентарні ссавці
Розповідь учителя
Деякі люди стверджують, що кішка створена Богом, і тому вона визнається доброю істотою, другом людини, їй приписують здатність охороняти людину від усього злого. Розповідають таку легенду: «Коли Ной зібрав у вибудований ковчег по парі тварин, то чорт, бажаючи зробити йому зло, таємно впустив мишу, сподіваючись на те, що вона прогризе в ковчезі діру і таким чином ковчег буде потоплено. Але кішка, побачивши мишу, відразу ж схопила її і задушила, порушивши плани диявола. З того часу кішки завжди винищують мишей, які створені чортом на зло людям».
Запитання до учнів:
— До якого ряду належить кішка? (Ряд Хижі.)
— Яких ще ссавців відносять до ряду Хижі?
(Проектування зображень на екран або використання їх як роздавального матеріалу.)
— Які ознаки характерні для представників ряду Хижі?
   
   
Очікувані відповіді учнів: м’ясоїдні, мають слабо розвинені різці, розвинуті ікла, кінцівки мають добре розвинені кігті.
Розповідь учителя
До хижих належать ведмідь, тигр, гієна, куниця, горностай, кішка, собака тощо. Поширені скрізь, за винятком Австралії (є акліматизовані види) та Антарктиди. Довжина тіла — від 11 см (ласка) до 3 м (ведмеді), маса — від 100 г до 700 кг. Переважно м’ясоїдні, але є й всеїдні. Споча-тку вони вбивають жертву, а потім розривають її зубами на частини. Різці у них розвинені слаб-ко, найбільш виражені ікла і хижі зуби. Кутні зуби мають горбкувату поверхню — для пережо-вування їжі. Кінцівки забезпечені добре розвинутими кігтями, у котячих кігті втяжні. Хижаки різноманітні за виглядом, будовою та способом життя, тому їх поділяють на ряд родин: Ведмежі, Куницеві, Котячі, Вовчі (Примітка: в одних підручниках — родина Вовчі, в інших — Собачі.)
Робота в групах
Завдання для груп:
— Схарактеризувати родини за планом:
1. Представники.
2. Особливості будови й життєдіяльності.
І група — родина Вовчі;
ІІ група — родина Ведмежі;
ІІІ група — родина Куницеві;
IV група — родина Котячі.
Презентація І групи
Родина Вовчі
Представники: вовк сірий, лисиця, єнотоподібний собака, шакал звичайний, песець, гієна пля-миста та ін.
Родина об’єднує типових хижих, як правило, середніх за розміром. Довжина тіла — від 50 см (лисиця) до 160 см (вовк). Тулуб подовжений. Голова витягнута, вуха стоячі. На передніх лапах по п’ять пальців, на задніх — по чотири; тільки у гієноподібного собаки на передніх лапах їх чотири; у домашніх собак на задніх лапах іноді буває по п’ять пальців. Кігті тупі. Хутро густе, зазвичай пухнасте. Хвіст довгий, пухнастий. Добре розвинені нюх і слух. Забарвлення шерсті різноманітне: вона буває однотонна, крапчаста, плямиста, іноді дуже яскрава. Більшість видів м’ясоїдні, але нерідко живляться падаллю, комахами, рослинною їжею. Активні цілий рік, за винятком єнота уссурійського, який на зиму впадає у сплячку. Вовчі наздоганяють здобич го-ном.
Повідомлення учня
Лисиця звичайна, або лисиця руда
Лисиця звичайна, або лисиця руда,— найбільш розповсюджений та широко відомий вид роду лисиць родини Вовчі. Вона також є найбільшим видом роду: довжина тіла — 60–90 см, хвоста — 40–60 см, маса — 6–11 кг. У більшості випадків забарвлення спини яскраво-руде, часто з нея-сним темним візерунком, черево біле, іноді чорне. Забарвлення у тварин з південних районів ареалу більш тьмяне. Поряд з типово забарвленими «вогнівками» трапляються особини з більш темним хутром: сиводушки, хрестовки, чорно-бурі. Зрідка в природі можна зустріти альбіносів. Лисиця, хоч і належить до типових хижаків, живиться дуже різноманітними кормами. Серед їжі, що вона вживає, виявлено більше 400 видів одних тільки тварин, не враховуючи кількох десятків видів рослин. Повсюдно основу її раціону становлять дрібні гризуни, головним чином полівки. Можна сказати, що від їхнього достатку та досяжності в значній мірі залежить стан популяції цього хижака. Більш крупні ссавці, зокрема зайці, відіграють у живленні лисиць набагато меншу роль, хоча в деяких випадках хижаки їх цілеспрямовано ловлять, особливо зайчат, а під час заячого мору можуть поїдати трупи.
Цікавою є поведінка лисиць. Лисиця у спокійному стані йде прямою лінією, лишаючи за собою чіткий ланцюжок слідів. Налякана тварина може бігти дуже швидко, галопом або буквально ро-зпластуючись над землею, далеко витягнувши хвіст. З органів чуттів у лисиці найбільш розви-неними є нюх та слух; зір розвинений набагато менше, тому лисиця може, наприклад, дуже близько підійти з підвітреного боку до людини, яка непорушно стоїть.
Під час гону та просто в стані збудження лисиця видає відривистий гучний гавкіт; самці, що б’ються, пронизливо верещать.
Презентація ІІ групи
Родина Ведмежі
Представники — ведмідь бурий, ведмідь барибал, ведмідь білий, ведмідь гімалайський.
До цієї родини належать найбільші з існуючих представників ряду Хижі та одночасно найбільші наземні хижаки: білий ведмідь досягає ваги понад тонну при довжині близько 3 м; найдрібніший вид родини, малайський ведмідь, при довжині тіла 1–1,5 м важить до 70 кг. Самки у всіх видів менші від самців; у білих ведмедів різниця у вазі та розмірах самців і самок досягає 1,5–2 рази.
У всіх ведмедів коренасте, міцне тіло, часто з високою холкою. Лапи сильні, п’ятипалі, з вели-кими невтяжними кігтями. Кігті управляються міцними м’язами, що дозволяє ведмедям вилази-ти на дерева, а також рити землю та розривати здобич. Хода ведмедів шаркаюча, стопоходяча. За характерне ставлення задніх лап пальцями під кутом всередину ведмедя називають клишоно-гим. Хвіст дуже короткий, майже не помітний у шерсті. Голова велика, очі маленькі, шия товста, відносно коротка. Шерсть з добре розвиненим підшерстям, достатньо груба. Волосяний покрив по всьому тілу високий, часто кошлатий; у малайського ведмедя — низький та рідкий. На грудях та навколо очей трапляються світлі відмітини. Череп у всіх ведмедів великий, зазвичай з видовженим лицьовим відділом та розвиненими гребенями. Різці та ікла великі, але інші зуби у зв’язку зі змішаним типом живлення відносно невеликі та слабкоспеціалізовані (у деяких видів — частково редуковані).
Повідомлення учнів
Ведмідь білий
Ведмідь білий є найбільшим представником родини Ведмежих і одночасно найбільшим сучас-ним сухопутним хижаком; у харчових ланцюгах Арктики він являє собою найвищий рівень. Цей звір добре адаптований до умов свого існування: його густе хутро та товстий шар жиру добре ізолюють організм тварини від холоду, білий колір чудово маскує під час полювання. Завдяки таким адаптаціям білий ведмідь здатний полювати на суходолі, на морській кризі, а також у воді.
Вага більшості самців білого ведмедя коливається від 300 до 600 кг, довжина тіла — від 2,4 до 2,6 м. Дорослі самки білого ведмедя зазвичай менші за самців і досягають ваги від 190 до 300 кг та розміру від 1,9 до 2,1 м.
Ніс та шкіра білого ведмедя чорні, а хутро — незабарвлене, напівпрозоре, від чого справляє враження білого. Таке хутро є гарним камуфляжем, а також відмінним теплоізолятором. На пі-дошвах лап білого ведмедя також росте жорстке хутро, яке виконує функцію теплоізоляції та запобігає ковзанню на кризі. Білий ведмідь є єдиним видом родини ведмежих, якому притаман-на така особливість (хутро на підошвах лап), і це є однією з діагностичних ознак виду. Хутро білого ведмедя абсорбує ультрафіолетове випромінювання, але, всупереч поширеній думці, не проводить ані світла, ані тепла до шкіри. Тим не менше, густе підшерстя забезпечує дуже якісну теплоізоляцію: білий ведмідь зазнає перегріву вже при +10 °C.
Основним харчовим ресурсом білого ведмедя є тюлені, особливо кільчаста нерпа, що робить у кризі ополонки для дихання. Утім білий ведмідь з’їдає будь-яких тварин, яких може вбити: пта-хів (а також їхні яйця), гризунів, молюсків та крабів на морських узбережжях, моржів та вики-нутих на берег або мілководдя китів, зрідка оленів та вівцебиків, і дуже рідко вдається до кані-балізму.
 
Це цікаво
• Завдяки високоякісній теплоізоляції хутра білий ведмідь є практично невидимим для приладів нічного бачення, побудованих на принципі вловлювання інфрачервого випромінювання; за до-помогою такого приладу можна побачити тільки кінчик його морди та нагріте повітря під час видиху.
• Найбільший білий ведмідь був застрелений у протоці Коцебу (Аляска) 1960 р. Його вага була 1002 кг, і ставши на задні лапи, він мав зріст 3,38 м — це був найбільший хижий звір, убитий за всю сучасну задокументовану історію полювання.
 
Презентація ІІІ групи
Родина Куницеві
Куницеві — родина ссавців ряду Хижі. Є однією з найбільш багатих на види родин ссавців. До куницевих належать куниці, норки, видри, борсуки, тхори та подібні до них тварини. Вони вмі-ють добре пристосовуватися до різних умов, тому представлені у всіх частинах Землі. Види, що об’єднуються в родину куницевих, дуже відрізняються між собою за будовою тіла, способом життя й адаптивним пристосуванням до місця існування.
До родини входять дрібні (найменші в ряді) або середні хижаки. Довжина тіла — від 11 (мала ласка) до 150 см (калан), маса — від 25 г до 45 кг. Самці в середньому на 25 % більші за самок. Тіло зазвичай значно витягнуте, гнучке, рідше відносно коротке, часто масивне (борсук, росо-маха). Кінцівки короткі, п’ятипалі. Кігті невтяжні; у деяких видів між пальцями є шкірні склад-ки (перетинки). Підошви кінцівок покриті волоссям, мають голі подушки, або цілком голі. У калана кінцівки дуже змінені: задні перетворилися на ласти, а на передніх пальці вкорочені і сполучені між собою.
Голова зазвичай невелика на короткій, але дуже рухливій шиї. Очі середніх розмірів або великі. Вуха маленькі, рідше великі, з округлими вершинами. У представників, які пристосовані до життя у воді (видра, калан), вушні раковини значно зредуковані. Хутро, як правило, густе, пух-насте, з м’яким підшерстям. Забарвлення хутра різноманітне: однотонне, двобарвне, смугасте, плямисте. Пишність і густота шерсті значною мірою змінюються залежно від сезону; у горнос-тая забарвлення взимку стає білосніжним.
Повідомлення учнів
Лісова куниця
Лісова куниця населяє величезні простори листяних, хвойних і мішаних лісів. Цей обережний хижак уникає людей і дуже рідко наважується покинути безпечні лісові хащі. Лісова куниця — звір-одинак. Вона веде нічний та сутінковий спосіб життя. Ці тварини створюють пари тільки на час гону.
Лісові куниці не виходять за межі своєї території. Вони мітять ділянки сечею і виділеннями ана-льних залоз. Своєю територією, величина якої залежить від кількості їжі, тварина пересувається за постійними маршрутами, знайомими стежинами. Куниця регулярно навідується в схованки і комори, де нею була захована недоїдена здобич. Більшу частину часу ця тварина проводить на землі, але, переслідуючи здобич, вправно пересувається і по гілках дерев. Куниця має сильні кінцівки і великі стопи. Кожен її палець закінчується кігтем, що втягується наполовину. Куниця має відмінний зір. За допомогою хвоста вона може легко зберігати рівновагу. Усі ці особливості є необхідними хижакові для успішного полювання як на землі, так і в кронах дерев.
Раціон лісової куниці залежить від місця її існування, хоча можна стверджувати, що ця тварина є практично всеїдною. У північних районах під час лютої зими лісова куниця полює на дрібних ссавців і птахів, також не гребує і падаллю. Мисливська тактика тварини будується на повіль-ному, безшумному підкраданні й стрімкій атаці. Якщо куниця відразу не вб’є здобич, то перес-лідує її в кронах дерев. Вона вправно перестрибує з гілки на гілку, поки не наздожене свою жертву. Куниця нападає на здобич ззаду, стискає її своїми лапами і вгризається в шию. Крупну здобич вона скидає на землю і там з’їдає, а іноді переносить в інше місце. Залишки їжі куниця ховає під корінням дерев і з’їдає пізніше. Цей хижак також відзначається тим, що вбиває більше тварин, ніж може з’їсти за один раз.
 
Це цікаво
• Під час полювання лісова куниця може стрибати з гілки на гілку на відстань до 3 м.
• Хутро лісової куниці цінувалося ще в середні віки, його носили дворяни і городяни. Тварин ловили за допомогою пасток і силець.
• Один з природних ворогів лісової куниці — беркут.
• Куниця іноді слідує за крупними хижаками і живиться залишками їхньої здобичі.
• У разі небезпеки лісова куниця видає різкий писк. Під час шлюбного періоду можна почути її пронизливий крик і пирхання, подібне до муркотіння кота.
 
Презентація IV групи
Родина Котячі
Представники — леопард, рись, пума, дикий кіт, тигр, пантера, гепард.
Найбільш спеціалізовані серед хижих, пристосовані до добування тваринної їжі шляхом підкра-дання, підстерігання, рідше — переслідуванням. Розміри широко варіюють: від 34 см і маси 1,5 кг (чорнонога кішка) до 3,8 м і більше 275 кг (тигр). Кінцівки пальцеходячі, передні п’ятипалі, задні — чотирипалі. У всіх видів, окрім гепарда і суматранської кішки, кігті втяжні. Зубів мен-ше, ніж у решти хижих (28–30), тому морда коротка, а голова виглядає округлою. Зубна система різко вираженого м’ясоїдного типу. Язик покритий дрібними, загостреними роговими сосочка-ми, які допомагають котячим зіскоблювати м’ясо з кісток і чистити хутро. Хвіст у більшості ви-дів довгий. Забарвлення від сіруватого до рудувато-бурого, як правило зі смугами, плямами, крапками або розетками. Волосяний покрив низький, більш пухнастий у північних і високогір-них видів. З органів чуттів краще розвинені слух і зір; нюх слабкий. Кішки здатні чути дуже ви-сокі звуки — частотою до 50 000 Гц (людина — до 20 000 Гц).
Спосіб життя переважно присмерковий і нічний. Живуть поодинці або сім’ями; леви утворюють прайди. Тривалість життя до 30 років.
Повідомлення учня
Рись звичайна
Рись звичайна, або євразійська,— ссавець із роду Рисі, що належить до ряду Хижі, родини Ко-тячі.
Довжина тіла дорослих самців сягає від 76 до 110 см, а в самок тіло на декілька (3–6) сантимет-рів коротше. Хвіст — 10–31 см, висота в плечах — 60–65 см. Вага дорослих звірів найчастіше дорівнює 16–20 кг, інколи до 32 кг. Рись має карі очі, китиці на вухах, короткий хвіст, жахливі пазурі та сильні задні лапи. Жодний інший представник родини котячих не пристосований до снігу так добре, як рись.
Рись в Україні трапляється досить рідко: у Карпатах та на Поліссі. За недостатньо підтвердже-ними даними її можна побачити в зоні відчуження Чорнобильської АЕС.
Полює із засідки, жертву наздоганяє двома-трьома стрибками. Великих тварин, як правило, упольовує взимку, коли в тих копита провалюються в сніг, а великі лапи рисі дозволяють їй добре триматися на снігу. Що ж стосується кровожерливості рисей, уся справа в тім, що рись, як і більшість котячих, полюбляє їсти свіжину, а м’ясо, що пролежало два-три дні, вона вже не буде їсти. Окрім того, рись може полювати з дерева.
(Заповнення таблиці з минулого уроку.)
Розповідь учителя
Світовий океан — це місце існування величезної кількості рослин, риб і морських тварин, у то-му числі й ссавців. За найскромнішими підрахунками, вага всіх живих організмів у Світовому океані досягає 60–70 млрд тонн.
Запитання до учнів:
— Пригадайте, представники якого ряду ссавців є мешканцями морів та океанів. (Ряд Китопо-дібні.)
— Які ссавці, крім китоподібних, мешкають у цих водоймах? (Моржі, тюлені, морські котики.)
Розповідь учителя
Ці тварини належать до ряду Ластоногі. (Демонстрування таблиці із зображеннями тварин або проектування зображень на екран.)
Запитання для обговорення:
— Які пристосування вони мають до водного середовища життя?
Формулювання висновку
Ластоногі характеризуються:
• веретеноподібним тілом;
• перетвореними на ласти п’ятипалими передніми і задніми кінцівками;
• пальці кінцівок у більшості видів озброєні кігтями, сполучені товстою шкірою;
• направленими горизонтально назад задніми кінцівками;
• хутровий покрив у тій чи іншій мірі зредукований;
• добре розвинений жировий шар шкіри, що надійно захищає організм від втрати тепла;
• вушні й носові отвори при пірнанні закриваються (вушні раковини відсутні).
(Заповнення таблиці.)
Розповідь учителя
Копитні — велика група ссавців, у яких замість кігтів на кінцях пальців ростуть рогові копита. Більшість копитних — рослиноїдні тварини, рідше всеїдні. Від хижаків вони рятуються втечею. 
Запитання до учнів:
— Пригадайте, які малята народжуються в копитних.
Очікувана відповідь учнів:
Малята копитних ссавців народжуються зрячими, з волосяним покривом і вже через кілька го-дин можуть іти за матір’ю.
Розповідь учителя
Копитні — узагальнена назва родів плацентарних ссавців. Непарнокопитні і парнокопитні ста-новлять більшу частину копитних тварин і, таким чином, включають більшість великих назем-них ссавців.
Запитання до учнів:
— Як ви гадаєте, яка головна ознака відмінності непарнокопитних тварин від парнокопитних?
Очікувана відповідь учнів:
Парнокопитні на ногах мають парну кількість пальців, одягнених у копито, а непарнокопитні — непарну кількість.
Учитель пропонує відгадати назву тварини, яка належить до непарнокопитних:
Він незграбний і товстий,
Завжди він чомусь сумний.
А на лобі в нього ріг,
Ця тварина ... (носоріг).
Розповідь учителя
Непарнокопитні — тапіри, носороги, коні, зебри, осли. Переважно великі рослиноїдні тварини. Мешкають у пустелях, степах, лісах, деякі — у болотистих тропічних лісах. Кількість пальців на передніх кінцівках — один або три, рідше чотири, на задніх — один або три; сильніше за інші розвинений третій (середній) палець, який несе основний тягар тіла; ступінь редукції решти па-льців відповідає швидкості бігу (максимальна в однопалих). На кінцевих фалангах — копита. Ключиці відсутні. В Україні дикі представники цього ряду — кінь Пржевальського і кулан — живуть лише в заповідниках.
Повідомлення учня
Кінь Пржевальського
Дикий кінь Пржевальського — мешканець відкритих степових просторів. Шерсть у нього коро-тка, жовто-сіра. Він живиться сухими рослинами степів і напівпустель. Великими різцями кінь скушує рослини, великими рухливими губами утримує їх в роті, перетираючи кутніми зубами з поперечними та поздовжніми складками. Обробка їжі закінчується у сліпій кишці. Полігамні. Молочна залоза з двома сосками. Народжують зазвичай одне дитинча, яке через декілька годин після народження здатне йти за матір’ю.
Людиною виведені породи багатьох коней: орловські рисаки, арабські скакуни, ахалтекінці, ва-говози тощо.
(Заповнення таблиці.)
Учитель пропонує учням відгадати загадки.
Хто з вас цю тварину знає?
Хто скоріше відгадає?
Гладенький бочок,
Рожевий п’ятачок,
І хвостик — крючок!
(Порося.)
Має дуже довгу шию.
Добре це, бо зручно їсти
Із дерев зелене листя.
(Жираф.)
 
Розповідь учителя
Обидві ці тварини належать до ряду Парнокопитні, але їх відносять до різних груп.
Самостійна робота учнів з підручником
Завдання для учнів:
— До яких груп парнокопитних ссавців належать свиня та жираф?
Очікувана відповідь учнів:
Свиня — нежуйні парнокопитні, жираф — жуйні парнокопитні.
Робота в парах
(Учні працюють з різними запитаннями, а потім обмінюються інформацією.)
Зразки запитань:
Перший учень: Які особливості будови і життєдіяльності жуйних парнокопитних?
Другий учень: Які особливості будови і життєдіяльності нежуйних парнокопитних?
Характерні ознаки нежуйних парнокопитних:
• Нежуйні (свині, бегемоти) зберігають чотири пальці на нозі, мають простіші кутні зуби, корот-кі ноги, їхні ікла часто збільшуються, формуючи бивні. Узагалі вони всеїдні і мають простий шлунок.
Характерні ознаки жуйних парнокопитних:
• Жуйні (олені, барани, козли, антилопи, зубри, жирафи) зазвичай високі, мають тільки два па-льці на нозі, складніші зуби, щоки, пристосовані до жорсткої трави, і багатокамерний шлунок. Рослинну їжу, що надійшла до шлунка, тварина відригує в рот і повторно пережовує (ремигає).
(Заповнення таблиці.)
Додатковий матеріал
Особливості травної системи жуйних парнокопитних
Шлунок жуйних складається з чотирьох відділів — рубця, сітки, книжки і сичуга. Добре розви-нені кутні зуби. Різці та ікла нижньої щелепи (на верхній їх немає), а також язик допомагають тварині зривати траву, яка майже не пережовується і поступає в рубець, де частково розклада-ється бактеріями і найпростішими. Потім їжа переходить у сітку, де накопичуються великі її ма-си, поки тварина знаходиться на пасовищі. У спокої, під час відпочинку, з рубця і сітки їжа від-ригається невеликими порціями в ротову порожнину, ретельно і довго пережовується, після чо-го знову заковтується і потрапляє в книжку. У книжці закінчується механічна обробка їжі, а в сичугу під дією ферментів відбувається травлення. Кишечник дуже довгий. Добре розвинена сліпа кишка.
Учитель пропонує учням відгадати загадку.
Як на гойдалках, на вітках
Вони плигають у клітках.
Граються, кривляються,
Разом забавляються.
А веселі ці малята —
Пустотливі ... (мавпенята).
Запитання до учнів:
— До якого ряду належать ці тваринки? (Ряд Примати.)
Розповідь учителя
Ми переходимо до останнього ряду ссавців, представником якого є й людина.
Самостійна робота учнів з підручником
Завдання для опрацювання:
— Опрацювати матеріал підручника «Ряд Примати».
Метод позначки
(Учні роблять позначки олівцем на полях під час самостійного опрацювання теоретичного ма-теріалу:
«» — інформація підтверджує попередні знання учня;
«+» — нова інформація для учня;
«–» — інформація, що суперечить знанням учня;
«?» — інформація, незрозуміла під час читання, яка потребує додаткового пояснення.)
(Обговорення результатів роботи, заповнення таблиці.)
Матеріал для вчителя
Примати — це мавпи, гібони, людиноподібні мавпи. Два підряди сучасних приматів — напівмавпи і людиноподібні примати, або мавпи,— об’єднують більше 200 різноманітних видів — від крихітних ігрунок до масивних горил, від пухнастих лемурів до людини. Усі примати (за рідкісним винятком) мешкають у тропічних і субтропічних поясах Землі. Населяють головним чином ліси, живуть стадами, невеликими сімейними групами, рідше парами або поодинці, займаючи відносно невелику територію, яку мітять або визначають гучними голосами. В основному ведуть денний спосіб життя, рідше присмерковий або нічний. Пальці їх кінцівок мають нігті. Більшість приматів живе на деревах, у зв’язку з чим великий палець передніх і задніх кінцівок протиставлений іншим. Наявність ключиць в плечовому поясі забезпечує складні рухи кінцівок. Їжа різноманітна, але віддають перевагу соковитим плодам. Розвинені всі типи зубів. Зір бінокулярний (очні ямки направлені вперед), стереоскопічний, колірний. Кора головного мозку має найскладнішу будову. У самок приматів пара сосків молочних залоз. Дитинчата народжуються безпорадними. Майже для всіх приматів характерний високий рівень комунікації. Співтовариства приматів мають досить складну організацію з ієрархічною системою домінування-підкорення. Виділяють мавп широконосих (ігрунки, капуцини) і вузьконосих (мартишка, шимпанзе, горила, орангутанг).
2. Роль ссавців в екосистемах
Розповідь учителя
Роль ссавців у природі багато в чому пов’язана з їх чисельністю. Так, при малій чисельності ка-бани сприяють поновленню лісу (закладають у ґрунт насіння дерев і чагарників), а при великій чисельності, неодноразово «перериваючи» ґрунт, з’їдають усе, що може прорости.
Запитання до учнів:
— Яку роль відіграють ссавці в природі?
Очікувані відповіді учнів:
Багато рослиноїдних ссавців (наприклад, гризуни) з’їдають масу рослин та їхнього насіння, і в той самий час вони є джерелом живлення для деяких хижаків. Окремі ссавці сприяють поши-ренню плодів і насіння, впливають на поновлення рослинності. Деякі хижаки, поїдаючи трупи, виконують санітарну роль.
Складання опорного конспекту
Роль ссавців в екосистемах:
• беруть активну участь у кругообігу речовин;
• база живлення для інших тварин;
• регулюють чисельність інших видів;
• знищують шкідників;
• сприяють поширенню плодів і насіння;
• впливають на співвідношення видів рослин у біоценозах;
• є санітарами у природі;
• беруть участь у ґрунтоутворенні.
 5. Узагальнення і закріплення знань
5.1. «Ти — мені, я — тобі».
Учні складають запитання з вивченої на уроці теми, щоб поставити його перед будь-ким зі своїх однокласників. Учень, який отримав запитання і дав на нього відповідь, має право поста-вити своє запитання.
5.2. Укажіть кількість пальців у кожної тварини: корова, кінь, носоріг, свиня, людина, бегемот.
Відповідь: корова — 2; кінь — 1; носоріг — 3; свиня, бегемот — 4, людина — 5.
5.3. «Цікаві запитання».
— Як ви гадаєте, чи можуть сучасні мавпи перетворитися на людей?
— Чому ведмідь може не пити воду цілу зиму? (У результаті окиснення жиру в його ор-ганізмі утворюється вода.)
— У слідах яких хижих тварин немає відбитків кігтів? (Котячих.)
 
 6. Підбиття підсумків уроку
«Незакінчені речення»
Учні працюють з відкритими реченнями, наприклад:
— На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було…
— Урок важливий, тому що…
— Мені сподобалося…
— Мені не сподобалося…
— Від наступного уроку я чекаю…
 7. Домашнє завдання
7.1. Завдання для всього класу.
Підручник _____________________________________________
Зошит _________________________________________________
 
7.2. Індивідуальні та творчі завдання.
1. Скласти кросворд, використовуючи поняття з теми «Різноманітність ссавців».
2. Підготувати повідомлення на теми «Ссавці Червоної книги України», «Значення ссавців у житті людини».
 
 
Вітаємо вас на сайті forfun.pp.ua . Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Різноманітність ссавців. Їх роль в екосистемах", який є одним з архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете більше 5000 ГДЗ, творів, конспектів, презентацій, переказів і багато іншого. На нашому сайті вам доступний швидкий пошук і звичайно безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого вам навчання.
 
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід