Товари для рукоділля
 

Способи розв’язання екологічних проблем


Скачати файл

Поділитись з друзями:
 
 

Урок № 65

Способи розв’язання екологічних проблем

Мета уроку: сформувати знання про екологічні проблеми материків й океанів та можливі шляхи їх розв’язання; навести приклади міжнародних організацій з охорони природи; з’ясувати географію природоохоронних територій; дати оцінку значення міжнародного співробітництва у розв’язанні проблем взаємодії природи й суспільства.

Обладнання: підручник, атлас.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Очікувані результати: учні зможуть: характеризувати екологічні проблеми материків й океанів та можливі шляхи їх розв’язання; наводити приклади міжнародних організацій з охорони природи; показувати на карті природоохоронні території; оцінювати значення міжнародного співробітництва в розв’язанні проблем взаємодії природи й суспільства.

I.   Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Вступне слово вчителя

Жодній, навіть наймогутнішій державі неможливо впоратися з усіма екологічними проблемами, особливо такими, як глобальне потепління, руйнування озонового екрана, забруднення Світового океану. Це потребує зусиль усього людства. Для розв’язання екологічних проблем необхідно використати природоохоронні технології, обмежувати потреби людей, що є «дорогими» для природи, ширше використовувати вторинну сировину, відновлювати лісові масиви і, звичайно, створювати природоохоронні території різного типу.

(Оголосити тему й очікувані результати уроку.)

III.  Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда за запитаннями

1.   Як практична діяльність людини впливає на атмосферне повітря? водойми? ґрунти?

2.   Які ви знаєте основні джерела надходження шкідливих речовин?

3.   Які екологічні проблеми є найбільш актуальними для України? вашої місцевості?

IV.   Вивчення нового матеріалу

План

1.   Природоохоронні території.

2.   Міжнародне співробітництво в розв’язанні екологічних проблем.

Нагадати, що учні повинні були ознайомитися з тектом параграфа про способи розв’язання екологічних проблем, й організувати опитування.

1)  Із чим пов’язані сучасні екологічні проблеми?

2)  Як можна використовувати відходи виробництва?

3)  Які джерела отримання енергії відносять до чистих і чому?

4)  Яким чином можна заощаджувати ресурси?

1.   Природоохоронні території

Розповідь учителя

Природно-заповідний фонд — це ділянки суходолу й водного простору, природні комплекси та окремі об’єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та іншу цінність, а тому виділені з метою збереження природного середовища, генофонду рослинного й тваринного світу, підтримання загального екологічного балансу та екологічної безпеки. Природні заповідники — це природоохоронні, науково-дослідні установи, покликані зберігати в природному стані характерні або рідкісні для певної ландшафтної зони природні комплекси. Територія (або акваторія) заповідника повністю виключається з господарського користування.

Національні природні парки створюють із метою збереження, поновлення й ефективного використання природних комплексів й об’єктів, що мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню й естетичну цінність. На їх території поєднуються завдання охорони природи й суворо контрольованого відпочинку, найчастіше пізнавального туризму.

Біосферні заповідники зберігають у природному стані найхарактерніші природні комплекси біосфери, здійснюють екологічні спостереження й контроль за станом навколишнього природного середовища, його зміною під впливом антропогенних чинників.

Заказники — це ділянки угідь (лісових, степових, водних), на яких охороняється певна частина ландшафту або певний компонент природного комплексу: рослини, тварини, багатства надр. Земельні ділянки заказників у користувачів не вилучаються.

Пам’ятками природи оголошуються окремі унікальні природні об’єкти, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне й пізнавальне значення, із метою збереження їх у природному стані. На території пам’яток природи забороняється будь-яка діяльність, що загрожує їх збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного стану.

Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотисті та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне й естетичне значення, із метою збереження їх у природному стані. Тут забороняється будь-яка діяльність, що порушує процеси, які відбуваються в природних комплексах.

Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження рідкісних і типових видів місцевої й світової флори шляхом поповнення ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної, освітньої роботи.

Як правило, у межах ботанічних садів виділяють експозиційну зону (її відвідування дозволяється адміністрацією ботанічного саду) та наукову (до її складу входять колекції та експериментальні ділянки).

Дендрологічні парки створюються з метою збереження й вивчення в спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.

Зоологічні парки відкриваються з метою організації екологічної, освітньо-виховної роботи, а також створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни та розробки наукових основ її розведення в неволі.

Бесіда за запитаннями

1)  Які завдання розв’язують природоохоронні території?

2)  Чим відрізняються національні парки від заповідників?

2.   Міжнародне співробітництво в розв’язанні екологічних проблем

Випереджальне завдання

Під час розповіді вчителя випишіть назви й цілі створення офіційних міжнародних організацій охорони природи, що займаються питаннями раціонального використання природних ресурсів.

Розповідь учителя

Прикладом об’єднання зусиль різних країн є підхід до розв’язання проблем вивчення й освоєння Світового океану. За участю низки міжнародних організацій, у тому числі Організації ООН із проблем освіти, науки й культури (ЮНЕСКО) і Програми ООН із навколишнього середовища (ЮНЕП) здійснюються плани вивчення впливу людини на природу Світового океану, його ресурсного потенціалу, впливу Світового океану на клімат.

З ініціативи ЮНЕСКО була розроблена й у 1971 р. прийнята міжнародна програма «Людина і біосфера», метою якої є здійснення в різних районах світу комплексних багаторічних досліджень впливу людини на природні процеси в біосфері й вивчення протилежного впливу викликаних змін на саму людину. Із цією метою на мало порушених або зовсім не порушених господарською діяльністю територіях стали створюватися біосферні заповідники. Для них вибираються не унікальні, а типові ландшафти. У виняткових випадках біосферний заповідник може бути організований на території давнього освоєння людиною. Територія біосферного заповідника не повинна зазнавати істотних впливів від територій, що її оточують.

Найбільш відомими міжнародними неурядовими організаціями є: Міжнародний союз охорони природи й природних ресурсів, Всесвітній фонд охорони природи, Римський клуб, Грінпіс, Міжнародна молодіжна федерація, Міжнародна рада наукових союзів.

До основних форм міжнародного співробітництва належать міжнародні конвенції й угоди з екологічних проблем, що проводилися від XIX ст. Одними з перших були: «Конвенція з вилову устриць», укладена в 1839 р. між Францією й Великою Британією, «Угода про охорону морських котиків», досягнута в 1867 р. між Росією, США та Японією, низка конвенцій й угод щодо рибальства. Кілька конвенцій й угод було укладено на початку XX ст. щодо охорони перелітних птахів і захисту рослин від шкідників і хвороб.

У 20—40-х рр. XX ст. СРСР уклало угоди з Фінляндією про рибальство в прикордонних водах, спільне використання водних ресурсів з Афганістаном, багатобічну конвенцію з Афганістаном й Іраном щодо захисту рослин, а також щодо боротьби із сараною. Особливо швидко розвивалися міжнародні відносини після закінчення Другої світової війни.

Урізноманітнилися організаційні форми міжнародного співробітництва. Вони поділяються на міжнародні урядові союзи та міжнародні неурядові об’єднання. Міжнародні організації дозволяють об’єднати природоохоронну діяльність зацікавлених держав незалежно від їхніх політичних позицій, виділяючи екологічні проблеми із сукупності всіх міжнародних проблем.

У Всесвітній організації охорони здоров’я здійснюється робота з розв’язання проблем охорони здоров’я й навколишнього середовища, питного водопостачання й санітарії; розробки критеріїв здорового навколишнього середовища. Міжнародне співробітництво є необхідним також у питаннях установлення міжнародних стандартів біологічних речовин, пестицидів і фармацевтичних препаратів; рекомендації міжнародних назв ліків; збору й поширення статистичної інформації в галузі охорони здоров’я.

Діяльність ЮНЕП включає різні проекти в області атмосфери Землі, морських і наземних екосистем. Також ЮНЕП відіграє значну роль у розвитку міжнародних конвенцій в області екології й охорони навколишнього середовища. ЮНЕП часто співпрацює з державами й неурядовими міжнародними організаціями, а також публікує велику кількість доповідей, звітів та інформаційний бюлетенів.

Необхідність міжнародного співробітництва в галузі вивчення й використання з мирною метою атомної енергії привела до створення в 1957 р. Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ). Взаємодія з МАГАТЕ передбачає проведення експертизи рівня безпеки АЕС, поводження з радіоактивними відходами.

Додатковий матеріал

Міжнародний союз з охорони природи створений у 1948 р. і є найстарішою й найбільшою у світі незалежною міжнародною некомерційною організацією. Союз об’єднує 78 держав. Він відіграє керівну роль у світовому природоохоронному русі в справі поширення єдиного підходу до збереження цілості й розмаїтості живої природи, до використання природних ресурсів на принципах сталого розвитку. У межах міжнародних концепцій Союз допоміг більше ніж 75 країнам у підготовці й реалізації національних природоохоронних стратегій і планів дій.

Всесвітній фонд охорони дикої природи — найчисленніша приватна міжнародна екологічна організація, створена в 1961 р., що об’єднує 27 національних відділень у всьомі світі, а також близько 5 млн індивідуальних членів. Діяльність фонду полягає в основному в наданні фінансової підтримки природоохоронним заходам.

Римський клуб — міжнародна неурядова організація, що здійснила важливий внесок у вивчення перспектив розвитку біосфери й пропаганду ідеї необхідності гармонізації відносин людини й природи. Основна форма її діяльності — організація великомасштабних досліджень із широкого кола питань, переважно в соціально-економічній галузі.

Грінпіс — незалежна міжнародна громадська організація створена в Канаді в 1971 р., що має на меті запобігти деградації навколишнього середовища. Вона налічує близько 1,5 млн членів, третина яких — американці. Грінпіс має статус повноправного члена або офіційного спостерігача в низці міжнародних конвенцій з охорони навколишнього середовища; має відділення в 32 країнах світу.

Природні заповідники України

Назва

Адреса

Рік створення

Площа власних земель (га)

Кількість видів, занесених
до Червоної книги України

Флора

Фауна

Кримський

АР Крим, м. Алушта

1923

44 175

79

53

Канівський

Черкаська обл., м. Канів

1923

2049

26

74

Український степовий

Донецька обл. Тельманівський р-н, с. Самсонове

1961

2768

46

25

Луганський

Луганська обл., смт Станичнолуганське

1968

1576

32

19

Поліський

Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Селезівка

1968

20 104

17

53

Ялтинський гірсько-лісовий

АР Крим, м. Ялта

1973

14 523

82

36

Мис Мартьян

АР Крим, м. Ялта

1973

240

36

35

Карадазький

АР Крим, м. Феодосія

1979

2855

77

83

Розточчя

Львівська обл., Яворівський р-н

1984

2080

32

19

Медобори

Тернопільська обл., Гусятинський р-н, смт Гримайлів

1990

10 455

29

20

Дніпровсько-Орільський

Дніпропетровська обл.

1990

3766

9

24

Єланецький степ

Миколаївська обл., Єланецький р-н, с. Калинівка

1996

1676

17

77

Горгани

Івано-Франківська обл., м. Надвірна

1996

5344

15

20

Казантипський

АР Крим, Ленінський р-н, м. Щолкіне

1998

450

18

17

Опукський

АР Крим, м. Керч

1998

1592

14

9

Біосферні заповідники України

Назва

Адреса

Рік створення

Площа в межах України (га)

Кількість видів, занесених до Червоної книги України

Флора

Фауна

Асканія-Нова

Херсонська обл., Чаплинський р-н, смт Асканія-Нова

1985

11 312

22

41

Чорноморський

Херсонська обл., м. Гола Пристань

1985

89 129

24

69

Карпатський

Закарпатська обл., м. Рахів

1993

31 995

92

74

Дунайський

Одеська обл, Кілійський р-н, м. Вилкове

1998

46 403

8

61

Національні природні парки України

Назва

Адреса

Рік створення

Площа (га)

Карпатський

Івано-Франківська обл., м. Яремча

1980

50 303

Шацький

Волинська обл., Шацький р-н, с. Світязь

1983

48 977

Синевир

Закарпатська обл., Міжгірський р-н, с. Синевир-Остріки

1989

40 400

Азово-Сиваський

Херсонська обл., м. Генічеськ

1993

52 154

Вижницький

Чернівецька обл., Вижницький р-н, смт Берегомет

1995

7928,4

Подільські Товтри

Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський

1996

261 316

Святі Гори

Донецька обл., м. Слов’яногірськ

1997

4589

Яворівський

Львівська обл., Яворівський р-н, смт Івано-Франкове

1998

7078,6

Деснянсько-Старогутський

Сумська обл.

1999

16 215

Ічнянський

Чернігівська обл., Ічнянський район

2004

Дані відсутні

Галицький

Івано-Франківська обл., Галицький р-н

2004

Дані відсутні

Гомільшанські ліси

Харківська обл., Зміївський та Первомайський р-ни

2004

Дані відсутні

Великий Луг

Запорізька обл., Василівський район, м. Дніпрорудне

2006

Дані відсутні

Мезинський

Чернігівська обл., Коропський р-н

2006

Дані відсутні

Цікаві факти

Міжнародне співробітництво в розв’язанні глобальних проблем взаємодії суспільства й природи є об’єктивною потребою сучасної епохи, умовою існування й прогресу людства. Розв’язати їх на рівні окремих країн узагалі неможливо. Природні комплекси кожної з них, особливо невеликих за розміром, нерозривно пов’язані з природними комплексами сусідніх країн або навіть є їх складовою частиною. Не знають державних кордонів рухи повітряних і водних мас. Транскордонне перенесення приводить до поширення забруднення з території однієї країни на територію іншої. Наприклад, на територію Канади значна частина забруднення надходить зі США, а близько 20 % сірки, що спричиняє утворення кислотних дощів, потрапляє у країни СНД через західний кордон. Водночас викиди підприємств, розташованих у північно-західних районах Росії, серйозно погіршують екологічну обстановку у Фінляндії.

Людство приходить до розуміння того, що техногенна модель суспільного розвитку себе вичерпує і відокремлений розгляд проблем людини, суспільства й природи є неможливим. Їхнє розв’язання потребує переходу суспільства до концепції екорозвитку.

Під екорозвитком розуміють форму соціально-економічного розвитку суспільства, за якої зростання добробуту людей не супроводжується погіршенням якості навколишнього середовища й пригніченням природних систем, а відповідальність перед майбутніми поколіннями спонукає до максимальної раціоналізації використання природних ресурсів.

Концепція екологічного розвитку базується на антропогенному підході до еволюційного процесу, що у свою чергу спирається на розуміння ролі людини, яка органічно поєднується зі світом природи.

До пріоритетів екорозвитку можна віднести такі:

•     досягнення єдності людини й біосфери;

•     об’єднання людей під егідою рівності, незалежності й демократії;

•     гуманізація соціальних процесів;

•     зростання наукового знання й широке впровадження його в життя;

•     прогресивний розвиток технологій;

•     планомірність і раціональність управління соціоприродними процесами;

•     узгодження економічних цілей з екологічними умовами життя. У широкому розумінні йдеться про безпеку людини перед загрозою технізації всіх сторін його життя. Крім екології природи, актуальними стають екологія культури й екологія людини.

Перший біосферний заповідник був заснований у 1974 р. у США на базі вже існуючої природної території, що охоронялася особливим чином. Сьогодні існує 564 біосферні заповідники в 109 країнах, у тому числі є низка міжнародних. На території України діють чотири біосферні заповідники: «Асканія-Нова», Чорноморський, Карпатський і Дунайський.

Заповідник «Асканія-Нова» розташований у зоні злакових, підзоні типчаково-ковилових степів на солонцюватих південних чорноземах, які подекуди чергуються з темно-каштановими ґрунтами, із ділянками солончаків.

Був заснований у 1874 р. як парк для акліматизації й гібридизації тварин. Тоді тут були закладені ботанічний сад, зоопарк і визначена недоторкана ділянка степу. На 11 тис. га природу зберегли такою, якою вона була 200 років тому. Це найбільший у Європі куточок недоторканої степової природи. Його рослинний і тваринний світ навіть збільшився. Тут можна побачити рідкісних тварин, птахів і незвичайні рослини. Так, в асканійському степу налічується понад 452 видів квіткових рослин, 40 видів рослин-ендеміків півдня України. Переважають злаки — пір’яста ковила, типчак, тонконіг. Для подів типовим є пирій, а з різнотрав’я — степова волошка. У вологі роки дуже розростається лисохвіст, осока.

Основними завданнями зоологічного парку «Асканія-Нова» є збереження видів диких тварин з усього світу, акліматизація та одомашнення деяких із них. Для рідкісних і зникаючих видів тварин розведення в зоопарку з подальшим випуском у природні умови є одним із методів відновлення їх популяцій. Нині в зоологічному парку утримуються особини 109 видів. Кількість птахів складає понад 4500 особин (85 % колекції зоопарку). Клас ссавців представлений копитними тваринами, їх налічується 43 види та внутрішньовидові одиниці кількістю майже 800 особин. Найчисленнішими є сагайдак, кінь Пржевальського, благородний олень, американський бізон, плямистий олень, лань, гвинторогий козел.

Поблизу гирла Дніпра розкидані степові й навіть лісові ділянки Чорноморського біосферного заповідника. Вони розміщені і на материковому суходолі, і на прибережних косах й островах. Заповідник створений у 1927 р. для охорони птахів, що зимують, гніздяться й зупиняються при перельотах, а також для збереження інших видів тварин і рослин, ландшафтів типчаково-ковилових степів, солончаків, піщаних степів та водно-болотних угідь. У 1983 р. оголошений біосферним заповідником, у 1984 р. занесений до міжнародної мережі біосферних заповідників.

Сьогодні заповідник займає площу 89 тис. га. (Херсонська й частково Миколаївська області). На цій території охороняється й вивчається 728 видів рослин, 305 видів птахів і 47 видів ссавців. Багато з них занесені до Червоної книги України, наприклад орлан-білохвіст, степовий журавель, норка європейська, великий тушканчик. Під особливою охороною розміщені зимуючі тут лебеді (шипуни й кликуни) і найбільші у світі гніздовища чорноголової чайки (вона є символом заповідника).

Серед важливих завдань Чорноморського біосферного заповідника є проведення екологічного моніторингу, який передбачає спостереження, оцінку й прогноз антропогенних змін стану екосистем, що забезпечує їх екологічну рівновагу.

Одним із найбільш відомих еколого-освітніх центрів Карпатського регіону є Карпатський біосферний заповідник. Він створений у 1968 р., а в 1992 р. включений до міжнародної мережі біосферних заповідників. Загальна площа — 57 880 га, складається із шести окремих масивів, а також ботанічних заказників державного значення «Чорна Гора» та «Юліївська Гора». Статус біосферного заповідника визначив і нові завдання. Разом з охороною екосистем і ландшафтів його діяльність зараз спрямована на тривалий екологічний, економічний і соціальний розвиток регіону, а також збереження його культурної й історичної спадщини.

У 1998 р. Указом Президента України був створений Дунайський біосферний заповідник на базі заповідника «Дунайські плавні». До цього часу це була Дунайська філія Чорноморського заповідника площею 7758 га. Сьогодні його загальна площа становить 46 403 га, із них 6890 га займає акваторія. До складу заповідника входять і розташовані поряд острови.

Заповідник створено для охорони дельтових екосистем, а також водно-болотних угідь міжнародного та загальнодержавного значення. До Зеленої книги України занесені рослинні угруповання дев’яти формацій. До Червоної книги України занесено вісім видів рослин, а з тваринного світу — 61 вид.

Танзанія — найбільша й найдивніша країна Східної Африки. Тут можна побачити найбільші розломи земної кори й вулкани, витоки найбільших річок і береги відомих озер. У країні розміщене й найбільше озеро континенту — Вікторія і найглибше — Танганьїка. Саме поблизу цих озер, на висоті від 920 до 1850 м розкинулися пагорби й рівнини національного парку Серенгеті.

Ця назва в перекладі означає «безкрайні рівнини». На цих просторах водиться близько 2 млн копитних тварин: це величезні стада антилоп гну й газелей Томсона, зебр та імпал. За підрахунками вчених, лише за день вони з’їдають кілька тисяч тонн трави. На копитних полюють численні хижаки, які незмінно переміщуються за стадами, що здійснюють сезонні міграції. Ці міграції є головною особливістю Серенгеті, що робить національний парк одним із найбільших див дикої природи.

У 1959 р. на південному сході Серенгеті була виділена територія заповідника Нгоронгоро. Він займає зруйнований вулканічний кратер, що утворився близько 2,5 млн років тому. Дно цього гіганта має в поперечнику близько 22 км. Кратер оточений крутою, але частково зруйнованою стіною. За багато років у ньому виникло власне середовище існування для різних видів тварин. Також тут зустрічаються жирафи, чорні носороги, африканські слони й бегемоти.

V.  Закріплення вивченого матеріалу

Бесіда за запитаннями

1.   Які види природоохоронних територій ви знаєте?

2.   Чим вони відрізняються?

3.   Які міжнародні неурядові організації займаються охороною природи?

4.   Які ландшафти особливо потребують заходів охорони? Чому?

Робота з таблицею

Заповніть таблицю, указавши у відповідному стовпчику порядковий номер характеристики.

1.   Їх створення почалося після прийняття міжнародної програми «Людина й біосфера».

2.   Їх територія (або акваторія) повністю виключається з господарського користування.

3.   На їх території поєднуються завдання охорони природи й суворо контрольованого відпочинку, найчастіше пізнавального туризму.

4.   Це природоохоронні науково-дослідні установи міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найтиповіших природних комплексів біосфери.

5.   Ці території є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення.

Зразок заповненої таблиці

Біосферні заповідники

Природні заповідники

Національні природні парки

1, 4

2

3, 5

Тестові завдання

Учні виконують тестові завдання узагальнюючого контролю за темою «Земля — наш спільний дім», вміщені в зошиті для практичних робіт.

VI.   Підсумки уроку

Висновки

•     До найнебезпечніших для людини екологічних проблем можна зарахувати глобальне потепління, руйнування озонового екрана, виснаження земельних ресурсів, забруднення Світового океану. Величезний збиток завданий тваринному й рослинному світу нашої планети. Тільки за останні 100 років на Землі зникли 40 видів ссавців й 100 видів птахів; на межі зникнення перебувають близько 10 тис. видів тварин і більше ніж 2,5 тис. Знищено близько половини вологих екваторіальних лісів.

•     Води океану забруднюються відходами й нечистотами, які скидаються з кораблів, змиваються із пляжів, виносяться річками.

•     Одним із результатів активного використання землі стало те, що в усьому світі не залишилося степів у їхньому первісному вигляді. Вони розорані, а степова рослинність знищена, ґрунти виснажуються, інтенсивно розвивається процес ерозії.

•     У районах із високим рівнем розвитку промисловості викидаються в атмосферу великі обсяги шкідливих речовин. Серед них — найбільше оксидів вуглецю, діоксиду сірки, оксидів азоту й твердих часток.

•     Зростання споживання прісної води, інтенсивне її використання приводять до того, що частина вод суходолу стає забрудненою, зменшуються обсяги прісної води, принесеної річками в моря й океани.

•     Одним зі шляхів розв’язання екологічних проблем материків й океанів є формування природно-заповідного фонду. Під ним розуміють ділянки суходолу й водного простору, природні комплекси та окремі об’єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та іншу цінність, а тому виділені з метою збереження природного середовища, генофонду рослинного й тваринного світу, підтримання загального екологічного балансу та екологічної безпеки.

•     До найбільш відомих міжнародних неурядових організацій, які займаються охороною навколишнього середовища, належать: Міжнародний союз охорони природи й природних ресурсів (МСОП), Всесвітній фонд охорони природи (ВФОП), Римський клуб (РК), ГРІНПІС, Міжнародна молодіжна федерація (ММФ), Міжнародна рада наукових союзів (МРНС).

VII. Домашнє завдання

Опрацюйте матеріал підручника:

 
Вітаємо вас на сайті forfun.pp.ua . Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Способи розв’язання екологічних проблем", який є одним з архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете більше 5000 ГДЗ, творів, конспектів, презентацій, переказів і багато іншого. На нашому сайті вам доступний швидкий пошук і звичайно безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого вам навчання.
 
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід