Урок № 59 Країни Центральної та Східної Європи. Росія




 

Урок № 59

Країни Центральної та Східної Європи. Росія

Мета уроку: дати уявлення про природу, населення й господарство найбільших країн Центральної й Східної Європи; показувати на карті об’єкти географічної номенклатури.

Обладнання: підручник, атлас, політична карта Євразії, комплексна карта Євразії, карта господарства Європи.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Очікувані результати: учні зможуть: характеризувати географічне положення, природу, населення й господарство окремих країн Центральної та Східної Європи, а також Росії; показувати на карті об’єкти географічної номенклатури.

Географічна номенклатура: Білорусь, Болгарія, Угорщина, Молдова, Польща, Росія, Румунія, Словаччина, Україна, Чехія.

I.   Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Вступне слово вчителя

(Привернути увагу учнів до політичної карти Євразії й показати країни, розташовані в Центральній і Східній Європі, у тому числі Росію.)

Рівень розвитку країн регіону нижчий, ніж у Північній, Західній і Південній Європі. Регіон включає близько 20 постсоціалістичних держав, найбільші з них: Білорусь, Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Україна, Чехія, Сербія.

Росія — це євроазіатська держава, чверть якої розміщена у Східній Європі, а три чверті в Північній Азії. Понад 80 % населення Росії проживає в її європейській частині. Це найбільша за територією країна світу — її площа в 1,7 разу перевищує площу Європи.

(Оголосити тему й очікувані результати уроку.)

III.  Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда за запитаннями

1.   Із якими країнами межує Україна?

2.   Якими є особливості рельєфу цих країн?

3.   Охарактеризуйте помірно континентальний клімат.

4.   Якими є особливості природи мішаних і широколистих лісів?

5.   Що ви знаєте про природу Сибіру?

6.   Завдяки досягненням яких мандрівників до складу Росії увійшла територія Північної Азії?

IV.   Вивчення нового матеріалу

План

1.   Країни Центральної та Східної Європи.

2.   Росія.

1.   Країни Центральної та Східної Європи

Повідомлення учнів

Учні виступають із повідомленнями про країни Центральної та Східної Європи, решта учнів складає конспект за матеріалами доповідей.

Зразок повідомлень

Білорусь (Республіка Білорусь)

Білорусь розташована в Центральній Європі й межує з Польщею, Литвою, Латвією, Росією, Україною. Найпротяжніші спільні кордони з Росією та Україною. Територія країни компактна. Із заходу на схід найбільша довжина — 650 км, із півночі на південь — 560 км. Країна не має виходу до моря.

Територія Білорусії рівнинна. У центральній, дещо піднятій частині країни, розташована горбкувата височина з максимальною позначкою в 345 м. На південь висота знижується до 110 м, тут розміщені низовини Білоруського Полісся.

Клімат Білорусії помірний континентальний із м’якою зимою й прохолодним летом. Середні температури січня — від –4 °C на південному заході до –8 °C на північному сході, а липня — від +17 °C на півночі до +19 °C на південному сході. Середня річна кількість опадів — від 500 мм на півдні до 700 мм у центральних районах.

У Білорусі проходить вододіл між річками, несучи свої води в Чорне й Балтійське моря. Більш ніж половину території охоплює басейн Дніпра, ця річка, а також її найбільші притоки — Прип’ять, Сож і Березина — мають велике значення для населення й господарства Білорусі. На північний захід, до Балтійського моря, спрямовуються Західна Двіна, Німан і Західний Буг.

Країна бідна на корисні копалини, тут існують тільки великі родовища калійних солей (Солігорськ, Петриков), торфу (Полісся) і будівельного каменю.

Близько третини території займають ліси, де переважають сосна, береза, граб, дуб, клен, ясен, липа, осика, ялина, бук. Більш ніж третина території — це болота. Ще третина території, в основному центральні й південно-східні райони, розорані.

На території Білорусі проживають представники понад 100 національностей. Більшість населення — білоруси, що становлять 81 % населення і є корінними жителями своєї країни. У країні проживає понад 1,1 млн росіян; українців налічується понад 230 тис. осіб, найбільше їх проживає в містах і деяких південних, поліських районах.

70,9 % населення Білорусі — городяни. Найбільше місто країни та її столиця від 1919 р. — Мінськ. Місто розташоване в центрі держави, і сьогодні в ньому проживає кожний четвертий городянин (загалом понад 1,7 млн жителів). Тут випускається чверть усієї промислової продукції країни.

Основа господарства країни — промисловість, особливість країни — явне переважання обробної промисловості за відсутності значних запасів корисних копалин. Це робить економіку Білорусі залежною від зовнішніх економічних зв’язків, у першу чергу від Росії. Провідні галузі — машинобудування (автомобілебудування, сільськогосподарське, електроніка, приладобудування), хімічна (добрива, синтетичні волокна, шини); нафтопереробна, легка. Запаси лісу є сировиною для лісової й деревообробної промисловості (виробництво будівельних матеріалів і меблів). Розвинена харчова промисловість (м’ясні й молочні продукти, різні консерви, цукор, борошно).

Для Білорусі характерна велика роль сільського господарства. Приблизно половина оброблюваних земель відведена під зернові культури, вирощують жито, пшеницю, ячмінь, овес; близько третини — під кормовими культурами, значні площі зайняті картоплею. Із технічних культур обробляють льон-довгунець, цукровий буряк. Розвинено плодівництво й овочівництво.

Основні галузі тваринництва — молочно-м’ясне скотарство, свинарство, птахівництво. Головні сільськогосподарські райони розташовані в центрі республіки й на південному сході.

Головні види транспорту — залізничний й автомобільний. Через територію країни проходять магістральні трубопроводи, що пов’язують Росію з країнами Центральної й Західної Європи.

Одним із найважливіших зовнішньоторговельних партнерів Білорусі є Україна. На неї припадає близько 5 % зовнішньоторговельного обігу країни, що перевищує 2 млрд дол. на рік.

Молдова (Республіка Молдова)

Молдова — невелика держава в південно-східній частині Європи. Територія країни — своєрідна брама між Карпатами й Чорним морем, що з’єднує Балканські країни з Україною та Росією. Цікаво, що Молдова розташована приблизно на однаковій відстані від екватора й Північного полюса.

Територія країни являє собою горбкувату рівнину, розчленовану річковими долинами й балками. У центральній частині країни розміщена територія (височина), яка здавна називається Кодру, що означає «густий (або старий) ліс». Тут ростуть грабово-дубові ліси та розташований один із найбільших заповідних масивів Молдови.

Клімат Молдови помірно континентальний — тепле, а в окремі роки жарке літо й зима із частими відлигами. Найбільші річки — Дністер і Прут — беруть початок у Карпатах, протікають територією Молдови й несуть свої води в Чорне море. У межах Молдови Дністер є повноводною та судноплавною річкою. У м. Дубоссари на ній споруджена гідроелектростанція, а вище за греблю розміщене найбільше водосховище країни. У широкій долині Пруту багато заплавних озер, річка судноплавна тільки на окремих ділянках. Обидві річки завжди відігравали особливу роль у житті країни. По Дністру в давнину здійснювалися основні торговельні операції, а сьогодні річка розділяє історичну область Бессарабію й Наддністрянщину (тут більшість населення — росіяни й українці). По Пруту проходить кордон між Румунією й Молдовою.

Головне природне багатство Молдови — родючі ґрунти. Тут переважають різні чорноземи, які поширені як у лісостепових, так і у степових районах країни.

Предками молдаван є валахи (волохи), їхньою етнічною основою були романізовані фракійські племена, що проживали на берегах Дунаю. На сьогоднішній день молдовани становлять більшість населення. Переважно вони проживають у північній і центральній частині країни, значна їх кількість — сільські жителі.

Найпопулярнішою національною стравою є мамалига, кукурудзяна каша, яку їдять з овечою бринзою, солоною рибою, молоком або кислими вершками. Інша національна страва — це плацинда (пиріжки) з картоплею, сиром, гарбузом, яблуками.

Молдова — аграрно-індустріальна держава. Незважаючи на зростання ВВП, характерне для останніх років, вона залишається найбіднішою країною Європи. Від середини минулого століття економіка Молдавії базувалася на сільському господарстві й виробництві продуктів живлення. Пізніше поряд із харчовою промисловістю з’явилися електроенергетика (ТЕС працюють винятково на привізній сировині), текстильна, машинобудування, хімічна й будівельна індустрія.

Але основою молдавської економіки залишається сільське господарство, яке не тільки забезпечує населення основними продуктами харчування, але й постачає сировину для найважливішої галузі промисловості — харчової. Тут випускається великий асортимент продуктів харчування, включаючи консервовані овочі й фрукти, соки, джеми, рафінований цукор і рослинну олію.

М’який клімат, рівнинний рельєф і родючі ґрунти дозволяють вирощувати різноманітні культури. Основні зернові культури — кукурудза й пшениця, із технічних найбільше значення мають цукровий буряк, тютюн і соняшник. На півночі, у центральних районах і в долині Дністра ростуть фруктові сади, найбільше вирощують слив, абрикосів, яблук, вишні й персиків. Молдова — великий виробник винограду й продуктів виноробства. Виноградарство розвинене в горбкуватих районах центру й на сонячному півдні республіки, тут же виробляють всесвітньо відомі молдавські вина.

Молдові належить невелика ділянка берега Дунаю завдовжки менш ніж 1 км. За відсутності морського узбережжя ця річка дає дуже важливий вихід до країн Центральної Європи й Чорного моря.

Польща (Республіка Польща)

Республіка Польща розташована в Центральній Європі.

У рельєфі Польщі переважають рівнини. На півночі, заході й у центральній частині країни розташовані низовини. На півдні — височини й гірські масиви: Судети й Карпати, а між ними — зниження Моравські Ворота. Воно служило проходом, що від давніх часів використовувався для торговельних зв’язків між Північною й Південною Європою. На півночі країна омивається водами Балтійського моря, що утворює кілька заток (тут розташовані головні порти країни — Гданськ, Гдиня, Щецин).

Клімат Польщі помірний. Середні температури січня й липня нагадують відповідні показники на північному заході України. Опадів випадає від 500 до 2000 мм (у горах). У ряді районів центральної Польщі їх недостатньо для ефективної обробки сільськогосподарських культур.

У меридіональному напрямку територію країни перетинають річки Вісла й Одра. Вісла — головна річка Польщі. Вона спускається з Карпат, протікає територією країни та впадає в Гданську бухту й Віслинську затоку Балтійського моря. На її берегах розташовані міста Варшава, Краків, Плоцьк, Торунь, у дельті розташований найбільший порт країни — Гданськ.

Близько третини території займають ліси, найбільше представлені хвойні породи (переважно сосна). Природні ліси центральної частини країни в основному складаються з листяних порід (дуб, бук, клен, береза).

Переважна більшість населення країни — віруючі, зокрема римо-католики. Поляки відомі своєю релігійністю, а католицька церква значною мірою впливає на всі сфери їхнього життя.

Поляки здійснили великий внесок у розвиток світової культури й науки. Найвідоміші з них: композитор і піаніст Ф. Шопен, поет і діяч національно-визвольного руху А. Міцкевич, майстер науково-філософської фантастики Станіслав Лем, письменник, лауреат Нобелівської премії Г. Сенкевич, фізик і хімік, співавтор учення про радіоактивність, лауреат Нобелівської премії М. Склодовська-Кюрі, кінорежисери А. Вайда, Р. Поланський, К. Зануссі.

Польща — індустріально-аграрна держава. За останні 15 років структура її господарства змінилася: зменшилася роль промисловості, збільшилося значення сфери послуг. Польська індустрія розміщена досить рівномірно, хоча існують райони значної концентрації промислових підприємств. Найвищий рівень розвитку має Катовицьке воєводство (Верхня Силезія). За значенням в економіці країни й спеціалізацією Верхня Силезія посідає таке саме місце, як Донбас в Україні. Тут зосереджені підприємства вугільної промисловості, чорної й кольорової металургії, теплоенергетики, хімічної промисловості й важкого машинобудування.

Важливою галуззю економіки для ряду районів Польщі залишається сільське господарство. Його особливість — велика кількість фермерських господарств, що відрізняються формами власності, масштабами й обсягами виробництва. Дещо більше ніж половину продукції галузі дає рослинництво, найважливішими є зернові культури (пшениця, жито, ячмінь, овес). Польща — один із провідних європейських виробників картоплі, цукрових буряків й олійних культур.

У країні вирощується велика кількість яблук, ягід, капусти, моркви, цибулі. Польська полуниця, малина, смородина, яблука добре відомі в багатьох європейських державах.

Словаччина (Словацька Республіка)

Словаччина — невелика держава, розташована в центрі Європи між Карпатами та Дунаєм.

Це переважно гірська країна, більшість її території розміщена в межах Західних Карпат. Гірські ланцюги на території країни утворюють своєрідний вигин, що нагадує підкову. Максимальної висоти вони досягають у Високих Татрах, де перебуває найвища точка країни й усіх Карпат, (Герлаховськи-Штит, 2655 м.). Високі Татри, розташовані в центральній частині Західних Карпат, на кордоні з Польщею.

На південному заході країни протікає Дунай. Біля Братислави він виглядає повноводною річкою із шириною русла близько 400 м і глибиною до 3 м. У Дунай впадають багато карпатських річок, що протікають у південному напрямку. Найбільшими притоками є Ваг, Нітра й Грон. На сході карпатські річки несуть свої води до найдовшої, лівої притоки Дунаю — Тиси. На заході протікає річка Морава, за її течією проходить кордон між Словаччиною та Чехією.

Клімат Словаччини помірно континентальний. Літо тепле й вологе, зима прохолодна, у горах холодна. На рівнинах сніг зазвичай лежить до трьох тижнів, а в горах сніговий покрив тримається протягом трьох місяців.

В озерах і річках ведеться вилов лосося, ляща, амура, головня. У лісах поширені вовк, рись, ведмідь, заєць, білка, куниця, лисиця, олень, козуля, їжак, із птахів — сіра куріпка, фазан, тетерук, глухар.

За кількістю населення Словаччина є невеликою країною, у національному складі якої переважають словаки. Словацька мова належить до групи західнослов’янських мов. До кінця ХІХ ст. як літературну мову багато словаків використовували чеську мову. Більшість віруючих — католики.

Словаччина — індустріально-аграрна країна. Основою її економіки є промисловість, що дає більш ніж третину національного доходу. Найважливіші галузі: машинобудування, металургія, нафтопереробна, нафтохімічна, хімічна (у тому числі фармацевтична), деревообробна, легка, харчова промисловість. На річці Ваг побудований каскад ГЕС, але країна залежить від поставок енергоносіїв із-за кордону, у першу чергу з Росії. На російській нафті працює найбільший у країні нафтохімічний комбінат поблизу Братислави.

У сільському господарстві переважає рослинництво, вирощуються зернові культури, цукровий буряк, соняшник, виноград, фрукти. Тваринництво має м’ясо-молочний напрямок, у Карпатах переважає вівчарство. Основні види транспорту — залізничний й автомобільний. Найважливіші транспортні магістралі мають транзитний напрямок з України й Росії в Чехію й далі в Західну Європу. Територією країни проходить нафтопровід «Дружба».

Чехія (Чеська Республіка)

До складу сучасної Чехії входять історичні області: Чехія, Моравія й Чеська Силезія (частина Силезії).

У рельєфі країни чергуються рівнинні й гірські ділянки. Особливо виділяється Чеський масив, що нагадує своєю формою чотирикутник із піднятими краями. Внутрішня частина масиву складається з низовин і низькогірїв, що їх розділяють. Із трьох боків плато оточують сильно зруйновані середньовисокі гори: Чеський ліс, Шумава, Рудні гори (Крушне-Гори) і найвища частина Судет — Крконоше.

На північ від м. Брно, центру Південноморавської області, розміщений Моравський Крас. У цій карстовій області багато печер, але головні визначні пам’ятки — це провалля Мацоха (завглибшки в 134 м) і система підземних ходів і залів із підземною річкою Пунквою.

Клімат Чехії помірний, зима на більшій частині країни прохолодна, а літо — тепле й вологе. Опадів випадає від 500—800 мм на рівнині до 1500 мм у горах.

Займаючи центральне положення в Європі, Чехія з її невисокими горами розташувалася в межах головного вододілу Європи. Гірські масиви Чехії й сусідньої Словаччини розділяють водні потоки на три боки. Частина річок, у тому числі Лаба (Ельба) із притокою р. Влтава, несуть води в Північне море. На Влтаві стоїть столиця країни — м. Прага. Інша частина річок, у тому числі Одра (Одер), впадають у Балтійське море. Третя — у Дунай і далі в Чорне море.

Чехія — національно однорідна країна, чехи становлять 90 % жителів. Незважаючи на приплив іммігрантів, останніми роками кількість населення дещо скорочується. Це пов’язано з падінням народжуваності й збільшенням смертності.

Чехія протягом тривалого часу перебувала у складі держав, створених німцями й австрійцями. Зберігши слов’янські пари, вони набули властивого німецьким народам устрою родинного й громадського життя. Це позначилося й на одязі, типах жител, фольклорі (піснях, казках, танцях). Особливо високий рівень у Чехії завжди мала музична культура. Усьому світу відомі імена видатних композиторів: Б. Сметани, А. Дворжака.

Чехія — індустріально-аграрна країна. Найважливіші галузі її промисловості: машинобудування, металургія, електроенергетика, хімічна, харчова й легка. Уже 800 років відомі вироби з богемського скла й чеського кришталю.

У сільському господарстві найбільше значення має обробка пшениці, ячменю (країна є одним із найбільших виробників високоякісного пива), картоплі, цукрового буряку. У тваринництві переважає продуктивне молочно-м’ясне тваринництво й птахівництво.

Робота з таблицею

Використовуючи матеріал повідомлень, текст підручника й карти атласу, порівняйте географічне положення й природні умови України й Білорусі та заповніть таблицю.

 

2.   Росія

Розповідь учителя

Російська Федерація розташована на сході Європи й півночі Азії. Найпівнічніша точка на материку — мис Челюскін; найпівденніша — у Дагестані, на кордоні з Азербайджаном; західна — на Балтійській косі в Калінінградській затоці; східна — на о. Ратманова в Беринговій протоці. Розміщуючись переважно в помірних широтах, Російська Федерація охоплює різні кліматичні пояси — від арктичного до субтропічного. Дві третини кордонів Росії — морські. Країна омивається морями Атлантичного, Північного Льодовитого й Тихого океанів. Довжина сухопутних кордонів — 22 125,3 км. Росія межує з 14 країнами. Територія Росії займає 11 годинних поясів: її протяжність із заходу на схід становить понад 9 тис. км, а з півночі на південь — майже 4 тис. км.

Росія — це озерний край: загальна кількість озер перевищує 2,7 млн, їхня площа (без Каспію) — понад 400 тис. км2. Тут розташовані найбільші озера Європи — Ладозьке й Онезьке. В азіатській частині Росії розташовано одне з найдивніших озер світу — Байкал, внесене до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Озеро Байкал посідає перше місце у світі не тільки за глибиною, але й за обсягом прісної води (воно містить 1/5 світових запасів прісної води). Великий Байкал займає вузький розлом земної кори, який геологи називають рифтом. Це найглибша озерна улоговина на нашій планеті.

Багатим і різноманітним є тваринний світ Байкалу. У жодному озері світу не знайти й половини тієї кількості видів, що живе тут, причому понад 70 % із них більше ніде на земній кулі не зустрічається. Але головне багатство Байкалу — його вода, у якій дуже мало розчинених речовин.

Бесіда за запитаннями

1)  У яких кліматичних поясах розташована Росія?

2)  Якими є особливості рельєфу країни?

3)  Де на території країни відзначаються найнижчі температури й чому?

Випереджальне завдання

Використовуючи матеріал розповіді вчителя та карти атласу, охарактеризуйте роль річки Волги в історії й розвитку країни.

Розповідь учителя (продовження)

Волга є найбільшою річкою Європи. Її басейн займає понад третину Російської рівнини.

Волга зароджується на Валдайській височині та спрямовується до Каспійського моря-озера. Прийнявши води Ками, Волга стає могутньою річкою, її русло розширюється до 2 км, ширина долини досягає 30 км, а берегові обриви зростають до 200 м. На правому березі Волги простягнулися Жигулівські гори.

Поблизу Волгограда вона різко змінює напрямок і виходить на Прикаспійську низовину. Тут долина річки не схожа на прилеглі ділянки Прикаспію, вона відрізняється заболоченістю й багатством рослинності. За 170 км від гирла річка починає розгалужуватися й готується поєднати свої води з водами Каспійського моря. Дельта Волги — це одне з унікальних річкових утворень: її площа — 12 тис. км2, ширина — близько 180 км.

Головним скарбом дельти є лотос. Гирло Волги — найпівнічніше місце на Землі, де можна зустріти цю рідкісну квітку.

Із великих птахів у дельті Волги найбільше налічується сірих чапель — майже півмільйона. Водяться також гуси, качки й казарки.

Звірів у дельті небагато. На відміну від птахів, їм важче пристосуватися до життя в таких умовах. Найбільше тут кабанів і видр, зустрічаються єнотоподібний собака, бобер, норка й хохуля, а на сухих берегах живуть лиси, вовки, зайці-русаки й польові миші. Зрідка запливає у великі протоки й каспійський тюлень.

Для режиму Волги характерний весняний максимум. Наприкінці березня лід сходить у низовинах, у першій половині квітня — біля Волгограда, у другій — біля Нижнього Новгорода. Ще кілька десятиліть тому рівень води в річці під час повені піднімався на кілька метрів. Тепер надлишкові весняні води розподіляються на просторах водосховищ.

Рішення перетворити Волгу на каскад гребель і водосховищ виникло ще до Великої Вітчизняної війни. Тоді країна гостро відчувала потребу в електроенергії, щоб її одержати, були побудовані численні ГЕС і затоплені землі, які можна порівняти із площею цілої області, із них більше третини займали ліси, ще третину — луги.

У верхів’ях, там, де Волга перетинає моренну гряду, у звуженні долини побудована гребля Углицької ГЕС. Вона — творець найменшого з волзьких штучних озер. Шлюзи, гребля, будинки станції сусідять з углицькою старовиною — палатами, церквами.

Цікавим прикладом, який указав на труднощі під час великих затоплень, стало Рибинське водосховище.

Між стародавнім Городцем і новим містом — Заволжя — розташована гребля Горьківської ГЕС. Вона підняла воду на 17 м і забезпечила електроенергією один із найбільших індустріальних центрів Росії — Нижній Новгород.

Найбільше волзьке водосховище — Куйбишевське — має площу 6,5 тис. км2 і довжину більше ніж 550 км.

Нижче від Балакова по правому березі Волгу супроводжують білогір’я. Сюди вже доходить верхня частина Волгоградського водосховища, що займає більше ніж 3100 км2. Тільки минувши Волгоградську ГЕС, річка зберегла свій первісний вигляд.

Робота з карткою

Дайте відповіді на запитання, опрацювавши матеріал картки.

1)  Що характерно для національного складу населення країни?

2)  Якими є особливості розміщення населення територією Росії?

3)  Які корисні копалини добуваються на території країни?

4)  Які метали виплавляються підприємствами кольорової металургії?

5)  Які види продукції випускають машинобудівні підприємства?

6)  Що характерно для тваринництва країни?

7)  Які сільськогосподарські культури вирощуються на полях Росії?

8)  Якими є особливості транспорту?

9)  Якими видами продукції торгує Росія?

Населення

Росія — багатонаціональна країна, її народи говорять більш ніж 100 мовами та діалектами, що належать до індоєвропейської, алтайської, уральської мовних сімей. У Росії найбільша українська діаспора у світі, що налічує 4 млн осіб. Українці є другими після татар національними меншинами. Найбільше їх проживає в прикордонних з Україною районах, а також у Москві, Західному Сибіру (Тюменська область) і на Далекому Сході.

Для країни характерний один із найбільших розривів у тривалості життя чоловіків і жінок. Причиною цього є висока смертність чоловіків від хвороб, нещасних випадків, отруєнь і травм.

Основною релігією є православ’я, більшість неслов’янських народів Поволжя й Північного Кавказу сповідують іслам, є й представники буддизму (Калмикія).

Росія — високоурбанізована країна, сьогодні в містах проживає 3/4 населення. У великих міських агломераціях зосереджена понад третина населення, тут перебуває й основний промисловий потенціал країни.

Господарство

Росія — індустріально-аграрна країна з величезним природним потенціалом. У структурі її економіки переважає видобувна промисловість, електроенергетика, металургія, машинобудування, хімічна й лісова промисловість. Країна посідає перше місце у світі за видобутком природного газу, головний район видобутку — Західний Сибір. Понад 2/3 обсягу електроенергії виробляють ТЕС, які орієнтуються як на споживача (Європейська частина Росії, Урал), так і на паливо (Сибір). Близько 16 % потреб в електроенергії забезпечують десять атомних електростанцій. Вони тяжіють до споживача, тому більшість АЕС розміщені в Європейській частині Росії. Основу гідроенергетики країни становить Ангаро-Єнісейський каскад ГЕС в Азіатській частині Росії й Волго-Камський — у Європейській.

Росія посідає четверте місце у світі за виробництвом сталі — близько 60 млн т на рік. У кольоровій металургії найбільше значення мають алюміній, мідь і нікель. Підприємства галузі переважно орієнтуються на сировину й представлені виробництвом міді й нікелю (Урал, Красноярський край), цинку (Челябінськ, Бєлово), свинцю й цинку (Владикавказ), олова (Новосибірськ). ДМК «Норильський нікель» (Красноярський край) є найбільшим виробником нікелю у світі.

Серед галузей машинобудування значними обсягами виробництва вирізняється автомобілебудування. Більшість російських легкових автомобілів випускається на ВАТ «Автоваз» (Тольятті). Найбільший виробник вантажних автомобілів — «Камський автомобільний завод» (Набережні Челни, Татарстан). Велике значення має виробництво озброєння, найбільших успіхів у цій галузі досягли авіабудівники (винищувачі, штурмовики, вертольоти).

Росія має сприятливі передумови для розвитку хімічної промисловості. Країна посідає провідне місце за виробництвом азотних і фосфорних добрив. Підприємства з виготовлення азотних добрив розміщуються в районах видобутку газу (Північний Кавказ), уздовж трас магістральних газопроводів (центр Європейської частини Росії, Поволжя, північний захід країни), поблизу центрів чорної металургії (Череповець, Липецьк, Магнітогорськ, Нижній Тагіл, Новокузнецьк).

Однією з традиційних галузей є лісова й деревопереробна промисловість. Галузь розвинена на Уралі, великі лісопромислові комплекси створені на півдні Сибіру й Далекого Сходу.

Розмаїтість природних умов країни визначила відмінності в спеціалізації сільського господарства. У рослинництві найбільше значення має вирощування зернових культур — пшениці, жита, кукурудзи, ячменю, вівса. У великих обсягах вирощують овочі, картоплю, фрукти. У Поволжі (Астраханська область) і на Північному Кавказі значні площі зайняті під баштанними культурами.

Розвитком скотарства характеризується центр Європейської частини Росії, Поволжя, Краснодарський край, південь Західного Сибіру й Уралу.

Величезні розміри Росії й достатня кількість природних ресурсів, що наявна в Азіатській частині, визначили надзвичайну важливість транспортної системи країни. Найважливішим видом транспорту є залізничний. За довжиною сталевих магістралей Росія посідає друге місце у світі. Найдовша серед них — Транссибірська. Вона була побудована на межі ХІХ—ХХ ст. і простягнулася на 10 тис. км через вісім годинних поясів.

Робота з таблицею

Використовуючи матеріал підручника, комплексну карту, карту господарства Європи й карту господарства Азії, охарактеризуйте господарську діяльність населення Росії та заповніть таблицю.

План характеристики

Регіони країни

Європейська
частина

Західний Сибір

Східний Сибір

Далекий Схід

Особливості природних умов

 

 

 

 

Найбільш розвинені галузі промисловості

 

 

 

 

Характерні види свійських тварин

 

 

 

 

Характерні види сільськогосподарських рослин

 

 

 

 

Інші види господарської діяльності (рибальство, полювання, туризм)

 

 

 

 

Додатковий матеріал

Річки Росії

Назва

Довжина (км)

Площа басейну (тис. км²)

Амур (з Аргунню)

4444

1855

Лена

4400

2490

Об

3650 км (від витоку Іртиша 5410)

2990

Єнісей

3487 км (від витоків Малого Єнісею 4102)

2580

Волга

3530

1360

Урал

2428

237

Оленьок

2292

220

Колима

2129

643

Дон

1870

422

Печора

1809

322

Озера Росії

Назва

Площа (тис. км²)

Найбільша глибина (м)

Каспійське море

376 (при рівні 28 м)

1025

Байкал

31,5

1620

Ладозьке

17,7 (з островами — 18,1)

230

Онезьке

9,7

127

Таймир

4560

25,2

Ханка

4,2 (із них 3 — у Росії)

10,6

Чудсько-Псковське

3,6

15

Чани

1,7—2,3

До 10

Біле

1,3

До 6

Топозеро

1

56

Цікаві факти

Молдова

Як незалежна держава Молдова виникла у другій половині XIV ст. Перші молдавські правителі мали титул «воєвода», а від початку XV ст. — «господар». У 1359 р. воєвода Богдан переселився на територію, що в джерелах називається Молдавською землею, а в 1365 р. він домігся визнання незалежності своєї держави. Так виникло самостійне Молдавське князівство зі столицею в місті Сірет.

Найбільшого розквіту середньовічна Молдавська держава досягла за правління Стефана III (1457—1504 рр.). Під час його правління ніхто не міг захопити Молдову.

На початку XVI ст. Молдавське князівство потрапило в залежність від Туреччини. Протягом багатьох десятиліть князівство сплачувало щорічну данину — харажд, а молдавський господар затверджувався султаном. Після російсько-турецької війни 1806—1812 рр. східна половина Молдови — Бессарабія (територія між річками Прут і Дністер) — відійшла до Росії, а місцевість на захід від річки Прут залишилася туркам.

У 1917 р. Бессарабія була проголошена Молдавською Демократичною Республікою, пізніше на її територію вступили румунські війська. СРСР не визнав цього, і в 1924 р. був прийнятий Закон про утворення Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки (МАРСР) у складі УРСР. Тоді республіка включала тільки лівобережжя Дністра, а її столицею від 1929 р. став Тирасполь. У серпні 1940 р. Бессарабія увійшла до складу СРСР і разом із МАРСР утворила союзну республіку.

27 серпня 1991 р. Молдова здобула незалежність і стала суверенною державою.

Польща

Положення в центрі Європи, міць й агресивність багатьох сусідів Польщі стали причинами численних, у тому числі трагічних, подій у її історії. Започаткувало її західнослов’янське плем’я полян, що в Х ст. об’єднало сусідні племена та назвало нову країну Польщею. Першим історично відомим польським князем Польщі став Мешко I. У 966 р. він увів християнство за римським (католицьким) обрядом. Його син — Болеслав Хоробрий (992—1025 рр.) — об’єднав під своєю владою всі польські племена й створив королівство. Проте вже у ХІІ ст. Польща переживала період феодальної роздробленості. Центральна влада послабла, країну нищили міжусобиці. У 1240 р. у Польщу вдерлися монголи, які наступного року захопили й спалили столицю держави — Краків.

«Золотими віками» в історії країни називають XVI і XVII ст. За Люблінською унією 1569 р. Польща утворила з Великим князівством Литовським єдину державу — Річ Посполиту — зі спільним королем і сеймом (представницьким органом), спільною грошовою системою. Так виникла нова могутня держава, що простягнулася від Балтійського моря до Чорного та вплинула на багато процесів, які відбувалися в Європі, у першу чергу на схід від її кордонів. Була проведена військова реформа, успішно завершена війна проти першого російського царя — Івана IV Грозного. За договором, Річ Посполита отримала Лівонію й Полоцьк.

Період XVI — першої половини XVII ст. був часом активного розвитку польського мистецтва, культури, науки. Центром підготовки польської еліти став Краківський університет, заснований у 1364 р.

Занепад Речі Посполитої починається від другої половини XVII ст. У цей період почалося народне повстання в Україні, а потім війна з Росією. Річ Посполита втратила Гомель, Могильов, Смоленськ. Скориставшись складною ситуацією, у країну вторглись і шведи. Розпочався «Потоп» — так назвали це вторгнення поляки. Річ Посполита втратила значну частину земель на північному сході — територію сучасних Латвії й Естонії (Ліфляндію).

Від 1795 до 1815 р. польські землі перебували у складі Пруссії, Австрії й Росії. Віденський конгрес 1814—1815 рр. здійснив переділ Польщі. Так, із більшої частини Варшавського князівства було утворене Королівство Польське, титул короля Польщі здобув російський імператор. Статут Польського Королівства визначався Конституцією 1815 р., вона встановила в Королівстві більш ліберальні порядки, ніж в іншій частині Російської імперії. Проте незабаром конституційні права й свободи стали обмежуватися царською адміністрацією. Двічі поляки піднімали повстання проти Росії, які також охоплювали Литву, частини України й Білорусії, але були придушені. Польща здобула незалежність після Жовтневої революції.

Словаччина

Предки сучасних словаків заселяли південні схили Карпат приблизно у V ст. На початку ІХ ст. у західних передгір’ях Карпат, між Дунаєм і Гроном з’являється слов’янське Нітранське князівство. У 833 р. моравський князь Моймир розгромив нітранські війська й землі словаків опинилися у складі Великоморавської держави. Її політичний центр перебував у Моравії й західній Словаччині. Для зміцнення держави Моймир прагнув заручитися підтримкою Візантійської імперії, а також сприяв поширенню християнства. Продовжуючи його політику, наступний правитель Моравії — Ростислав — запросив із Константинополя проповідників і просвітителів — братів Кирила й Мефодія, які навернули словаків на християнську віру й надали можливість богослужіння старослов’янською мовою. Поряд із латинською і грецькою вона стала третьою найважливішою мовою в Європі.

На початку ХІ ст. частина території Словаччини була захоплена угорськими князями, і до 1018 р. практично вся її територія увійшла до складу Угорського королівства. У XV ст. посилилися зв’язки між словаками й чехами, що було результатом визвольного руху таборитів. Їхні війська неодноразово вступали на землю Словаччини й зустрічали тут широку підтримку. Після поразки багато таборитів переїхали до Словаччини, де набуло поширення вчення громади «чеських братів». Вони створили школи, у яких викладання здійснювалося чеською мовою.

Загроза турецького завоювання прискорила утворення багатонаціональної держави Габсбургів, основою якої стало австрійське герцогство. До складу нової держави увійшла більшість словацьких земель. Південна частина країни опинилася під владою турків. Словаччина займала центральне положення в державі Габсбургів, а Братислава була столицею аж до остаточного вигнання турків і звільнення Угорщини.

У 1867 р. Словаччина була включена до угорської частини Австро-Угорської імперії. У результаті підсилилася залежність словаків від Будапешта. Були закриті словацькі вищі навчальні заклади, словацька мова була дозволена лише в початкових школах.

На відміну від Чехії, де швидко розвивалася економіка, Словаччина залишалася аграрною країною зі слабко розвинутою промисловістю й виконувала роль постачальника сировини. Проте обидві країни мали багато спільного й у роки Першої світової війни дедалі частіше лунали вимоги створити єдину державу. 28 жовтня 1918 р., в умовах розпаду Австро-Угорської імперії, чеська національна рада проголосила незалежність Чехословаччини, а 30 жовтня Словацька національна рада заявила про відокремлення Словаччини від Угорщини. У 1992 р. на референдумі більшість населення країни проголосувала за вихід зі складу Чехословаччини. 1 січня 1993 р. Словаччина стала незалежною державою, причому відбулося це без будь-яких зіткнень, мирним шляхом.

Чехія

Незадовго до нашої ери землі Чехії були зайняті кельтами, у тому числі плем’ям бойїв. У VІI ст. ця територія опинилася у складі першого об’єднання західних і частково південних слов’ян — держави Само, її центром було Середнє Придунав’я й Моравія. У ІХ ст. у Південній Моравії утворилася Великоморавська держава, населення якої прийняло християнство. У 863 р. на прохання князя Ростислава прислати проповідників сюди прибули місіонери Кирило й Мефодій. У Великій Моравії вони переклали слов’янською мовою текст Літургії й почали вести богослужіння слов’янською мовою. Незабаром Візантія дозволила використовувати одну зі слов’янських абеток — глаголицю, створену Кирилом.

У 906 р. Великоморавська держава була розгромлена язичниками — мадярами. Пізніше Моравія стає частиною Богемії. Ця назва Чеської держави походить від латинської назви території, заселеної плем’ям бойїв. Свого розквіту середньовічна Чехія досягла в часи правління німецьким, а також чеським королем, імператором Священної Римської імперії Карлом IV, якого іноді називають батьком нації. Карл IV зробив Прагу столицею Священної Римської імперії, заснував перший у Центральній Європі університет, розгорнув у місті бурхливе будівництво.

У першій половині XV ст. країна пережила піднесення національного руху чеського народу, що був спрямований проти німецького засилля й релігійних постулатів католицької церкви. Він отримав ім’я ректора Празького університету, національного героя чеського народу й ідеолога чеської Реформації Яна Гуса.

У 1526 р. Чехія на правах автономії була включена в імперію Габсбургів. Незалежною країна стала тільки після Першої світової війни й розпаду Австро-Угорської імперії. Після безкровної революції 1918 р. Чехія увійшла до складу Чехословацької Республіки. У 1993 р. відбулося мирне відокремлення Чехії та Словаччини, які стали незалежними державами.

Росія

Давня історія Росії пов’язана із заселенням у I тис. до н. е. слов’янськими племенами півночі й центру Східноєвропейської рівнини. Вони вели осілий спосіб життя й займалися полюванням, рибальством і землеробством, у степовій смузі — скотарством. Давньоруська держава була утворена в ІХ ст. Славу об’єднувачів давньоруських земель приписують трьом братам-варягам — Рюрику, Трувору й Синеусу.

У 1237—1242 рр. російські князівства зазнали монгольської навали. Завоювання країни спричинила її роздробленість. Майже 250 років монгольського ярма затримали економічний і духовний розвиток Русі. Закінчилося це панування в 1480 р., коли хан Великої Орди Ахмат не наважився на рішучі дії проти московського князя Івана III під час так званого «стояння» на р. Угрі (притока Оки). У період правління Івана III навколо Москви сформувалося територіальне ядро єдиної держави, що в XVI ст. отримало свою сучасну назву — Росія.

Особливим для країни був час царювання Петра I Великого. Він реформував державне управління, сприяв розвитку промисловості й торгівлі. Важливу роль у його політиці відіграло створення регулярної армії й будівництво флоту. Цікаво, що його реформи почалися із запровадження іноземного одягу й наказу голити бороди всім, крім селян і духовенства.

Від часів Петра I Росія стає імперією. Територія й могутність держави зростали за рахунок прикордонних районів. У Вітчизняній війні 1812 р. Росія відбила навалу 400-тисячної армії наполеонівської Франції.

Країна дала світу талановитих поетів і письменників. Вони відіграли величезну роль у формуванні передових ідей, впливали на розвиток не тільки російської, але й світової культури. Найвідомішими постатями в літературі «золотої доби» є О. Пушкін, Ф. Достоєвський, Л. Толстой.

V.  Закріплення вивченого матеріалу

Вікторина «Кращий знавець країн Європи»

Перший тур

Визначте країну за особливостями географічного положення.

1.   Розташована на півдні Європи, у південно-східній частині Балканського півострова, на узбережжі Чорного моря. Межує з Румунією, Сербією й Чорногорією, Македонією, Грецією, Туреччиною. (Болгарія)

2.   Омивається Північним й Ірландським морями, протоками Ла-Манш і Па-де-Кале відділена від материка. Межує з Ірландією. (Велика Британія)

3.   Розташована в південно-східній частині Центральної Європи, у басейні р. Дунай. Межує з Україною, Словаччиною, Румунією, Хорватією, Сербією й Чорногорією, Словенією й Австрією. Не має виходу до моря. (Угорщина)

4.   Розташована на південному сході Європи, півдні Балканського півострова, частина території охоплює прилеглі острови Іонічного, Середземного й Егейського морів. Межує з Македонією, Болгарією, Туреччиною й Албанією. (Греція)

5.   Розташована в Центральній Європі. Межує з Німеччиною, Польщею, Словаччиною й Австрією. Не має виходу до моря. (Чехія)

Другий тур

Укажіть столиці названих країн.

Іспанія (Мадрид), Ісландія (Рейк’явік), Ліхтенштейн (Вадуц), Нідерланди (Амстердам), Сербія (Белград), Словенія (Любляна), Фінляндія (Гельсінкі), Франція (Париж), Хорватія (Загреб), Швейцарія (Берн).

Третій тур

Напишіть назви якнайбільшої кількості країн, що належать до одного з регіонів (наприклад, країни Центральної та Східної Європи).

Четвертий тур

Назвіть європейські країни, розташовані відразу у двох частинах світу.

Зразок відповіді

1.   Данія (Європа й Америка).

2.   Іспанія (Європа й Африка).

3.   Казахстан (Європа й Азія).

4.   Росія (Європа й Азія).

5.   Туреччина (Європа й Азія).

П’ятий тур

Визначте країну за особливостями рельєфу.

1.   Більшість території розміщена в межах рівнинного масиву, по окраїнах якого розташовані середньовисокі хребти Шумава, Рудні гори, Крконоше (висота до 1602 м, г. Сніжка). Внутрішня частина масиву складається з ряду низовин і низькогірних масивів, що їх розділяють. У країні розташований Моравський Крас із поширенням карстових явищ. (Чехія)

2.   На півдні — північні схили Кавказу, на північному заході — гори Хібіни. На схід від Уралу — Західносибірська рівнина, оточена на півдні горами Південного Сибіру: Алтай, Саяни, гори Прибайкалля, Забайкалля. (Росія)

3.   На півночі — південні схили Альп із найвищою точкою Західної Європи г. Монблан (4807 м), на південь — Паданська рівнина; на півострові — гори Апенніни (найвища точка — г. Корно, 2914 м). Тут є діючі вулкани. (Італія)

4.   Переважають плоскогір’я й горбисті рівнини. На півночі й заході країни простягаються старі Скандинавські гори. (Швеція)

5.   Більшість території займають Східні Альпи (найвища точка — г. Гросглокнер, 3797 м) і їх передгір’я. Уздовж Дунаю розташована низинна рівнина. (Австрія)

VI.   Підсумки уроку

Висновки

•     Регіон розташований між Північною Азією й Західною Європою. У рельєфі переважають рівнини, на півдні є молоді середньовисокі гори. Переважає помірний клімат, тільки крайні північні й південні райони заходять у субарктичний і субтропічний пояси. Великі річки — Дунай, Волга, Дніпро, Дон, Дністер, Вісла.

•     Природні зони змінюють одна одну в напрямку з півночі на південь у такій послідовності: лісу, лісостеп і степ. Узбережжя південних морів зайняті зоною вічнозелених твердолистих лісів і чагарників.

VII. Домашнє завдання

1.   Опрацюйте матеріал підручника:

2.   Підготуйте повідомлення про одну з країн Південної Азії (Індія, Пакистан, Бангладеш, Непал, Шрі-Ланка та ін.).

 

Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Урок № 59 Країни Центральної та Східної Європи. Росія", із категорії "Уроки", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід