Урок № 43

Води суходолу Північної Америки

Мета уроку: сформувати знання про внутрішні води Північної Америки; дати уявлення про найбільші річкові системи материка та пояснити особливості їх режиму та географії; форму-вати вміння характеризувати особливості річок (за типовим планом); виявити основні риси при-роди озер Північної Америки; показувати на карті об’єкти географічної номенклатури.

Обладнання: підручник, зошит для практичних робіт, атлас, кліматична карта Північної Америки, фізична карта Північної Америки, комплексна карта Північної Америки, карта госпо-дарства Північної Америки.

Тип уроку: комбінований.

Очікувані результати: учні зможуть: розповідати про води суходолу материка; характе-ризувати особливості річок (за типовим планом); показувати на карті об’єкти географічної но-менклатури.

Географічна номенклатура: річки — Міссісіпі, Міссурі, Колумбія, Маккензі, Юкон, Колора-до; Ніагарський водоспад; озера — Великі (Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо), Велике Солоне.

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Вступне слово вчителя

За багатством водних ресурсів материк посідає третє місце у світі після Південної Америки та Євразії, але розподілені вони на його поверхні нерівномірно. Найбільша висота шару стоку харак-терна для північного заходу Кордильєр. Найважливіша й найбільша водна артерія материка — Міссісіпі. Індіанці називали її «батьком вод», «великою річкою». На материку розташований най-більший річковий каньйон — Великий каньйон на річці Колорадо, один із найбільших водоспа-дів — Ніагарський.

У Північній Америці розташована найбільша прісноводна водойма світу — озеро Верхнє. Ра-зом з іншими Великими озерами воно утворює найбільше зосередження прісних вод — це «внут-рішнє море» материка, що поєднано з океаном річкою Св. Лаврентія.

(Оголосити тему й очікувані результати уроку.)

III. Актуалізація опорних знань і вмінь

Бесіда за запитаннями

1. У яких районах материка кліматичні умови найбільш сприятливі для утворення річок? Чим це пояснюється?

2. Де проходить головний вододіл континенту?

3. Як давнє зледеніння вплинуло на утворення озер на території континенту?

4. Що вам відомо про походження льодовиково-тектонічних озер?

IV. Вивчення нового матеріалу

План

1. Річки Південної Америки.

2. Озера Південної Америки.

1. Річки Південної Америки

Варіант 1

Самостійна робота

За допомогою карт атласу й матеріалу підручника охарактеризуйте річки материка. Під час пі-дготовки скористайтеся наведеним алгоритмом.

1) Укажіть кількість річок.

2) Визначте межі басейнів і назвіть їхні вододіли.

3) Укажіть річки, що належать до басейнів Атлантичного, Тихого й Північного Льодовитого океанів.

4) Визначте відмінності гідрографічної мережі півночі й півдня материка.

Варіант 2

Розповідь учителя

Особливості річкової мережі материка пояснюються кліматом і рельєфом (вододіли басейнів трьох океанів — Атлантичного, Тихого й Північного Льодовитого — проходять по Кордильєрах). Найбільшою річковою системою Північної Америки є Міссісіпі—Міссурі, серед інших великих річок: Маккензі, Юкон, Св. Лаврентія, Колумбія, Колорадо.

Найважливіша водна артерія Північної Америки — Міссісіпі. Зі своєю головною притокою Міссурі вона має довжину 6420 км, а площа її басейну — 3268 тис. км2, тобто третина території США.

Вона бере початок від невеликого озера в штаті Міннесота й майже досягає Великих озер. У верхів’ях річка протікає через невеликі озера й болота, утворюючи пороги й кам’янисті перекати. До впадання першої великої притоки — р. Міннесоти — вона то розширюється, то звужується. Біля м. Міннеаполіса русло річки оточене скелястими берегами й утворює пороги. Далі майже по всій протяжності Міссісіпі має широке русло.

У нижній течії Міссісіпі починає петляти, а русло стає «багаторуким». За кількістю вигинів рі-чка може претендувати на одне з перших місць у світі. Якщо випрямити всі петлі, вона стане утричі довшою. Цікаво, що Міссісіпі в напрямку до гирла не розширюється, а, навпаки, звужуєть-ся. При цьому течія її вповільнюється, а від м. Батон-Руж починається сильно розгалужена дельта річки.

Режим Міссісіпі дуже складний, що пов’язано з великою розмаїтістю природних умов на тери-торії її величезного басейну. Максимум витрати води спостерігається навесні через танення снігів у верхній частині басейну й улітку у зв’язку з максимумом на річці Огайо й дощами в горах. Голо-вною причиною повеней зазвичай є Огайо. Нерідко ця річка збільшується настільки, що русло Міссісіпі не може вмістити її води й тоді частина вод Огайо, біля впадання в Міссісіпі, спрямову-ється нагору по головній річці, повертаючи її водний потік назад протягом кількох десятків кіло-метрів.

До кінця літа Міссісіпі сильно міліє. Великі глибини зберігаються тільки в нижній течії.

У річок, що стікають у Північний Льодовитий океан, переважає снігове живлення. Річки біль-шу частину року вкриті кригою. Льодохід починається пізньою весною з верхів’їв річок. Найбіль-ша північна річка — Маккензі (індіанці називали її «великою річкою»).

Головна притока Маккензі — гірська річка Атабаска, що бере початок у Скелястих горах Кана-ди, потім вона стрімко йде на Великі рівнини й там впадає в однойменне озеро. З озера річка ви-ходить під незвичайною назвою — Невільнича. Майже відразу ж у неї впадає р. Піс-Рівер, вона на 700 км більша за Невільничу. Прокладаючи шлях на північ, р. Невільнича впадає у Велике Невіль-ниче озеро. Впритул до його північного, горбкуватого берега підступають густі ліси, що іншим своїм краєм межують із тундрами й арктичними пустелями. Річка, що випливає з Великого Неві-льничого озера, має назву Маккензі.

Маккензі протікає в Канаді протягом 1770 км. Її басейн площею 1804 тис. км2 розміщений між Гудзоновою затокою й хребтами Кордильєр.

Долина Маккензі досягає кількох кілометрів завширшки й сильно заболочена, а в середній і нижній течії оточена високоствольними лісами. Природа тут сувора, що обумовлено кліматични-ми умовами. Значна частина території вкрита тайговими лісами. Для них характерна відсутність або слабкий розвиток підліска, а також одноманітність трав’яно-чагарникового ярусу. Серед дерев переважають біла й чорна ялина, канадські модрини, зустрічається банксова й червона сосна, у південній частині до них домішуються береза, осика, тополя. Тут поширені такі тварини, як: бурий ведмідь, рись, росомаха, бурундук, бобер, куниця, норка, соболь, білка, заєць. Із копитних зустрічаються американський лось, північний і лісовий олені, козуля.

Пониззя річки розміщене за полярним колом, на порозі Арктики. Води Маккензі впливають на стан мерзлоти та клімат прилеглих районів. Дія річкових вод проявляється й в океані на відстані кількох десятків кілометрів від гирла, що позначається на гідрологічному й льодовому режимі.

Річка зберігає значну водоносність протягом усього року, але у вересні—жовтні замерзає, а ро-зкривається у квітні — на початку травня. Тому взимку рівень води знижується, а навесні вона «переживає» паводок, що починається у верхній течії та утворює затори й повені, небезпечні для прибережних районів. Після цього починається стрімкий льодохід, що завдає значної шкоди лісам, які ростуть у заплаві річки. Бурхливі паводкові води з коренем виривають дерева, які річка вино-сить у Північний Льодовитий океан.

Із Кордильєр у Тихий океан течуть короткі й швидкі річки. Найбільшими з них є Колумбія й Колорадо. Обидві протікають внутрішніми плоскогір’ями, утворюючи глибокі каньйони. Світової слави здобув Великий Каньйон на р. Колорадо.

На північному заході материка тече р. Юкон, що починається в Скелястих горах і несе свої во-ди в Берингове море. Для місцевого населення важливе значення мають рибні запаси цієї північної річки.

Басейни внутрішнього стоку займають у Північній Америці невелику територію. Особливо ма-ло річок на Мексиканському нагір’ї. Найвищі рівні на них спостерігаються взимку у зв’язку із зи-мовими дощами. Озера цих місць безстічні, солоні.

Цікаві факти

Говорячи про Міссісіпі, неможливо не згадати Міссурі, її притоку, що сама по собі є однією з найбільших річок світу й майже на 800 км більша за «велику річку»! Таке буває рідко. Виникає питання: чому ж Міссурі вважається притокою Міссісіпі, а не навпаки? По-перше, Міссісіпі тече центральною віссю Північноамериканської рівнини і є ніби стовбуром річкового дерева, у той час як Міссурі й Огайо підходять до неї з двох боків, утворюючи своєрідні гілки цього стовбура; по-друге, у місці злиття Міссісіпі з Міссурі перша несе в собі значно більше води; по-третє, канадець Жольє відкрив верхню течію Міссісіпі, коли про Міссурі європейці не мали жодного уявлення.

Міссурі бере початок на висоті 4200 м у Скелястих горах. Крижані води, що стікають зі сніж-них вершин, змішуються в ній з окропом гейзерів Єллоустонського парку. Міссурі утворює наба-гато більше порогів і водоспадів, ніж Міссісіпі. Навіть вийшовши на Великі рівнини, вона зберігає велику швидкість, розмиваючи пухкі породи, що складають русло, тому вона настільки каламутна. Річка схожа на брудно-жовтий потік під час весняної повені. Вона переносить не тільки пісок і гравій, але й камені, гілки й навіть цілі дерева. У Міссісіпі ж значна частина каламуті відстоюється в озерах верхньої течії, а далі вона тече спокійно й мало розмиває береги. З’єднавшись біля міста Сент-Луїса, Міссурі й Міссісіпі течуть не змішуючись кілька десятків кілометрів.

Водність Міссурі вкрай непостійна. У верхній течії живлення снігове, у нижній — дощове, для річки характерна весняно-літня повінь. Узимку Міссурі у верхній течії замерзає на 2—4 місяці.

Зі своєю головною притокою — Міссурі — Міссісіпі тягнеться Америкою понад 6 тис. км. Якщо враховувати значні відмінності в кліматичних умовах на території країни й метеорологічні явища, що спостерігаються тут, стає зрозуміло, що прогнозувати поведінку річки досить складно. Велика повінь 1993 р. стала найбільшою за останні 70 років. Вона вразила штати Айова, Північна Дакота, Південна Дакота, Канзас, Небраска, Вісконсин, Іллінойс, Міннесота й Міссурі. Основною причиною лиха стала велика кількість опадів, які були викликані незвичайними метеорологічними умовами. Над територією Середнього Заходу зустрілися теплі повітряні маси з боку Мексиканської затоки й сухе прохолодне повітря з Канади. Утворився атмосферний фронт, що завис на два місяці над територією Північної Дакоти, Канзаса й Айови. Річки не могли вмістити величезної кількості води й на початку серпня почали виходити з берегів. Рівень води в Міссісіпі й Міссурі неподалік від Сент-Луїса перевищував допустимий рівень близько 150 днів. Територія площею близько 18 тис. км2 опинилася під водою. Під час повені загинуло 50 осіб, понад 30 тис. жителів штатів довелося евакуювати. Із 56 тис. будинків 10 тис. були повністю зруйновані. Були серйозно ушкоджені 9300 км водозахисних споруд.

Перевезення вантажів по Міссісіпі, що є важливою водною магістраллю, довелося призупини-ти на кілька тижнів. Склад вантажу на різних ділянках відрізняється, але основними є зерно, ву-гілля, будівельні матеріали, кокс, ліс, нафта. У результаті порушення транспортного потоку щодо-бові втрати склали 1 млн дол. Загальний розмір завданого збитку був приголомшуючим — понад 18 млрд дол.

У 2008 р. Міссісіпі знову вийшла з берегів і прорвала греблю, унаслідок чого людей із району стихійного лиха довелося евакуювати за допомогою вертольотів. Через потік води було перервано автомобільне сполучення між штатами Іллінойс й Айова, а невелике місто Галфпорт (штат Міссі-сіпі) після прориву греблі було залите шаром води в 3 м.

Через затоплення сільськогосподарських угідь на Чиказькій сировинній біржі різко зросли ціни на кукурудзу й соєві боби. Збільшення вартості цих кормових культур призвело до підвищення цін на худобу й птиці до найвищого рівня за 22 роки. Це позначилося не тільки на американських споживачах, але й країнах, які імпортують продовольство зі США. Сполучені Штати є постачаль-ником половини всієї кукурудзи, споживаної у світі, третини соєвих бобів і майже чверті пшениці.

Річка Маккензі названа іменем шотландського купця, агента канадської Північно-Західної хут-рової компанії А. Маккензі. У 1789 р. він проїхав річкою, що сьогодні має його ім’я, від джерела до Північного Льодовитого океану. Розчарований тим, що не вдалося відкрити проходу до узбе-режжя Тихого океану, Маккензі вирушив у другу експедицію в 1792 р. Після стомлюючої подоро-жі важкопрохідною частиною континенту, Маккензі та його супутники перейшли через Скелясті гори й досягли р. Фразер. Подорож Маккензі була першою експедицією, що подолала весь конти-нент, були досліджені р. Невільнича, Велике Невільниче озеро, відкриті гори, низовини й затоки, названі ім’ям мандрівника, а також гори Франклін і хребет Річардсон.

2. Озера Південної Америки

Розповідь учителя

Великі американські озера — це п’ять великих (Верхнє, Гурон, Мічиган, Ері, Онтаріо) і кілька середніх (серед них Сент-Меріс, Сент-Клер, Нипігон) водойм, поєднаних між собою річками-протоками. Разом вони утворюють найбільшу систему прісноводних озер світу. Великі озера дуже мальовничі. Їхні береги (особливо північні) розчленовані затоками й бухтами. Багато які з них скелясті й стрімчасті.

Найбільше, найглибше (максимальна глибина — 406 м), холодне й величне озеро — Верхнє. Воно розташовується на висоті 183 м над рівнем моря в улоговині, утвореній льодовиком у давніх кристалічних породах Канадського щита. Висота хвиль під час шторму тут досягає 6 м і більше.

Живлення водойми відбувається за рахунок атмосферних опадів, а також води, яку несуть річ-ки. Має стік в озеро Гурон річкою Сент-Меріс. У період від грудня до квітня у прибережних райо-нах озера спостерігається льодостав. Узимку рівень води в озері знижується. У таку пору року опади випадають вкрай рідко, а притоки не можуть забезпечити озера достатньою кількістю води, необхідною для підтримання постійного рівня. Як правило, мінімальний середньорічний рівень води припадає на березень—квітень.

Озеро Гурон (назва походить від назви індійського племені гуронів) посідає друге місце за площею. Ця водойма незвичайна за своїми обрисами та своєрідна за будовою. Північна частина відділена островом Манітулін, утворюючи велику затоку Джорджіан-Бей. Північний берег затоки крутий і скелястий, покритий густим лісом. Далі на південь від затоки берег прикрашають піщані пляжі, серед яких зустрічаються дюни. В окремих місцях майже біля самої води можна побачити 300-метрові вапнякові обриви, що дістали назву «Блакитні гори». Південно-східний берег низь-кий, піщаний; північно-західний — лісистий.

Озеро Мічиган є третім за величиною, але ця водойма глибша за Гурон. Протокою завглибшки 40 м і завширшки 8 км озеро поєднується із сусіднім Гуроном. Через протоку споруджений міст завдовжки 8 км. Іноді ці озера розглядають як єдине ціле. На узбережжі поширені піщані пляжі.

Озеро Мічиган з’єднане судноплавним каналом Чикаго—Локпорт із найбільшою водною арте-рією Америки — річкою Міссісіпі. Це створює єдину транспортну систему, що включає Великі озера, річки Міссісіпі й Св. Лаврентія.

Озеро Ері назване на честь індійського племені, що жило на його південному березі, але було винищено гуронами. Порівняно із суворими пейзажами озер Верхнього й Гурону, воно має піщані пляжі й досить пишну рослинність. Це найпівденніше, наймілкіше (максимальна глибина — 64 м) і найменше за обсягом озеро. Його північні й південно-східні береги пологі, піщані. Низький західний берег озера Ері подекуди сильно заболочений, але більшість боліт нині осушені. Решта заболочених земель включені до складу заповідників. Це одне з останніх місць на континенті, де зберігається своєрідний тваринний світ боліт.

Озеро Онтаріо — найменше, але досить глибоке (максимальна глибина — 244 м).

Тут багато піщаних пляжів. З Онтаріо витікає річка Св. Лаврентія, якою Великі озера поєднані з Атлантичним океаном. Судноплавні канали пов’язують Онтаріо з озером Ері й річкою Гудзон.

Велике Ведмеже озеро перетинається Північним полярним колом. Воно розташовується в при-родній западині, біля східних схилів гір Маккензі, що належить до системи Кордильєр. Це найбі-льша водойма Канади й дев’ята за величиною у світі.

Береги озера високі, скелясті, порослі хвойними лісами. Берегова лінія сильно порізана: за фо-рмою озеро, як і Гурон, нагадує неправильну зірку. Практично воно складається з п’яти великих заток, відокремлених одна від одної великими півостровами. Більш-менш пряма та протяжна діля-нка берега є тільки в північній частині. Західний, південний і східний береги являють собою зато-ки, що глибоко вдаються в суходіл. Уздовж узбережжя розміщені численні дрібні острови.

Велике Ведмеже озеро поєднане річками з іншими великими водоймами Центральної й Північної Канади. Невелика річка, що випливає з нього, впадає в річку Маккензі, яка несе свої води в Північний Льодовитий океан. Сама Маккензі випливає з Великого Невільничого озера, яке, у свою чергу, поєднується річкою Невільничою з озером Атабаска.

Дещо на південь розміщене Велике Невільниче озеро. Його довжина — майже 500 км, а мак-симальна глибина — 614 м. Вода озера холодна й прозора. Протягом восьми місяців озеро вкрите кригою, яка взимку може витримати вантажівки. Досі товари й паливо до алмазних шахт, розта-шованих у верхів’ях річки Коппермайн, узимку доставляються по льоду.

Додатковий матеріал

Назва  Висота над рівнем моря, м  Площа, тис. км2  Найбільша глибина, м 

Верхнє  183 82,4 393

Гурон  177 59,6 208

Мічиган  177 58,0 281

Ері  174 25,7 64

Онтаріо  75 19,5 236

Практична робота

Учні виконують завдання 3 практичної роботи 13 «Позначення на контурній карті назв основ-них географічних об’єктів Північної Америки». Вони мають вказати назви озер, зображених на фрагменті контурної карти, їх географічне положення, річки-протоки, що з’єднують озера, особ-ливості режиму.

Повідомлення учня

Учні виступають із повідомленнями про Ніагарський водоспад.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Практична робота

Ознайомити з метою та змістом практичної роботи 14 «Складання комплексної характеристики однієї з річок материка (за типовим планом)». У завданні 1 учні вказують на малюнку джерела надходження води до річок за різних типів живлення. У завданні 2 необхідно охарактеризувати одну з річок Північної Америки за певними критеріями.

Робота з картами

1. Використовуючи фізичну карту Північної Америки, укажіть великі річки, що належать до одного з басейнів, їхні притоки.

2. За кліматичними картами визначте переважні види живлення річок у різні сезони, повново-дність, особливості розкриття річок.

Бесіда за запитаннями

1. Чим пояснюється характер течії Міссісіпі?

2. Якими є особливості розміщення озер територією материка?

3. Чому область внутрішнього стоку займає на материку порівняно невелику площу?

VI. Підсумки уроку

Висновки

Річкова мережа територією материка розподілена нерівномірно. Більша частина річок нале-жить до басейнів Північного Льодовитого й Атлантичного океанів. Як правило, вони мають дощове й мішане живлення. Найбільша річкова система — Міссісіпі з Міссурі. Найбільша річка Канади — Маккензі. Переважну частину року вона скута льодом.

У Тихий океан несуть свої води стрімкі й в основному короткі річки. Найбільшими з них є Ко-лумбія й Колорадо. Басейни внутрішнього стоку займають незначні області в Кордильєрах.

На окраїні Канадського кристалічного щита розташована найбільша озерна система світу — Великі Американські озера: Верхнє, Мічиган, Ері, Гурон, Онтаріо. Багато озер розміщені в північ-ній частині материка, які зазнавали давнього зледеніння (Вінніпег, Велике Невільниче, Велике Ведмеже). У Кордильєрах багато озер вулканічного й льодовикового походження, найбільше з озер — Велике Солоне.

VII. Домашнє завдання

1. Опрацюйте матеріал підручника:

2. Підготуйте повідомлення про одну з тварин, що поширені в Північній Америці.

Інтернет-ресурси

1. Міссісіпі (опис, фотографії): http://www.mynyc.ru/articles/missisippi/

2. Природа США (описи, фотографії): http://prousa.ru/physiographic_regions

3. Ніагарський водоспад (фотографії): http://bigpicture.ru/?p=63225

4. Повінь на Міссісіпі (відеофрагмент): http://www.pravda.ru/news/accidents/

10-05-2011/1076251-missisipi-0/

5. Великі озера (відеофільм): http://io.ua/v7bd76bfade109069748f3b25cb35ee42