Зона лісостепу. Географічне положення, межі й розміри. Характерні риси природних комплексів та ресурсів. Несприятливі природні процеси. Поді




 
Урок 35
Зона лісостепу. Географічне положення, межі й розміри. Характерні риси природних комплексів та ресурсів. Несприятливі природні процеси. Поділ на природні країни. Природоохоронні території
Мета: сформувати знання про географічне положення та особливості природи зони лісостепу; показати взаємозв’язки між компонентами природи в зоні лісостепу; показати особливості зони порівняно з іншими природними зонами; на конкретних прикладах продемонструвати результати впливу господарської діяльності людини на природні особливості зони лісостепу; познайомити з існуючими на території зони природоохоронними об’єктами; продовжити формувати вміння роботи з картографічними матеріалами на прикладі карти фізико-географічного районування; продовжувати роботу з удосконалення вмінь та навичок щодо самостійного складання комплексної характеристики географічних об’єктів (на прикладі природної зони).
Обладнання: фізична карта України, атлас України, карта фізико-географічного районування, контурні карти, фотографії та картини природи зони лісостепів України, заготовки таблиці, таблиця «Фізико-географічні краї лісостепової зони».
Тип уроку: комбінований (вивчення нового матеріалу, набуття практичних навичок).
Основні поняття та назви: природна зона, зона лісостепу, Волинська височина, Подільська височина, Придніпровська височина, Хотинська височина, Середньоруська височина, Придніпровська низовина, Полтавська рівнина, Мале Полісся, Опілля, Розточчя, Товтри (Медобори), Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн, Донецький кам’яновугільний басейн, Кременчуцький залізорудний басейн, Дніпровсько-Донецький нафтогазоносний район, Дніпро, Сіверський Донець, Південний Буг, Західний Буг, Дністер, Волино-Подільський та Дніпровсько-Донецький артезіанські басейни.
Очікувані результати: учні навчаться: порівнювати зональні особливості лісостепу з іншими зонами; характеризувати взаємозв’язки між компонентами природи в зоні лісостепу; наводити приклади природоохоронних територій у межах природної зони; розпізнавати географічне положення, межі зони; оцінювати вплив господарської діяльності людини на природні особливості зони лісостепу.
I.   Організаційний момент
Оголосити учням тему та основні етапи роботи на уроці, назвати основні поняття і терміни, із якими вони працюватимуть, разом з учнями визначити мету і завдання роботи на уроці відповідно до його теми.
II. Актуалізація опорних знань і вмінь
Прийом «Географічна лабораторія»
Завдання: за допомогою карт шкільного навчального атласу коротко схарактеризуйте особливості основних компонентів природи в межах природної зони: рельєф, ґрунти, внутрішні води, флору та фауну.
III.  Вивчення нового матеріалу
План вивчення нового матеріалу
1.   Зона лісостепу. Географічне положення, межі й розміри.
2.   Характерні риси природних комплексів та ресурсів.
3.   Несприятливі природні процеси. Поділ на природні країни. Природоохоронні території.
1.   Зона лісостепу. Географічне положення, межі й розміри.
Розповідь учителя
(Розповідь учителя супроводжується демонстрацією картин природи природної зони. Учні відповідають на запитання вчителя, працюють із картами шкільного навчального атласу.)
Згадаймо, де перебуває південна межа зони лісів на території України. Саме вона буде північною межею зони лісів та лісостепів. Південна межа, тобто кордон між лісостепом і степом, виражені менш чітко. Це зумовлено поступовою зміною клімату. Приблизно ця межа відповідає проходженню осі Воєйкова.
Завдання: пригадайте, що таке «вісь Воєйкова».
На південь від осі Воєйкова переважає антициклональна погода й суттєво зменшується кількість опадів, тут проходить ізолінія коефіцієнта зволоження з показником 0,6. На карті ґрунтів ця межа проходить між чорноземами типовими та чорноземами звичайними з півдня.
Завдання: знайдіть на карті ґрунтів цю межу.
На вододілах ця межа також відповідає поширенню на південь дубових лісів.
Прийом «Географічна міні-конференція»
Методика проведення: серед учнів обирається група спеціалістів із різних галузей — картограф, геолог, кліматолог, гідролог, біолог, ландшафтознавець, еколог. Спеціалісти по черзі роблять короткі доповіді за своєю тематикою відповідно до змісту плану уроку. Після виступів решта учнів ставлять їм запитання.
Зразок запитань
1)  Як кліматичні умови впливають на сільськогосподарську діяльність людини в межах цієї природної зони?
2)  Чи використовуються річки цієї природної зони для зрошення сільськогосподарських угідь?
3)  Які проблеми пов’язані із сучасною екологією зони (видобуток корисних копалин, наслідки значної розораності території зони)?
2.   Характерні риси природних комплексів та ресурсів.
Варіант 1
Робота з підручником
Завдання: опрацюйте відповідний матеріал підручника та продовжіть заповнювати таблицю «Характеристика компонентів природи зони».
(Учні заповнюють лише характеристики зони лісостепу. На наступному уроці заповнення таблиці буде закінчено.)
Характеристика компонентів природи зони
Природна зона
Рельєф
Клімат
Внутрішні води
Ґрунти
Флора
Фауна
Господарська 
діяльність людини
Зона мішаних лісів
 
 
 
 
 
 
 
Зона лісостепу
 
 
 
 
 
 
 
Зона степу
 
 
 
 
 
 
 
Після виконання роботи учні разом з учителем перевіряють правильність заповнення таблиці, порівнюють зону лісостепу із зоною мішаних і широколистяних лісів, роблять висновки.
Варіант 2
Розповідь учителя
Лісостеп займає близько 34 % території України. Це друга за площею (після степу) природно-географічна зона. Вона має високопродуктивні сільськогосподарські угіддя, високу розораність земель, значну лісистість, обмежену площу природних сіножатей і пасовищ.
Оскільки лісостепова фізико-географічна зона розташована між Поліссям і степом, то в її північній частині відчувається більший вплив природних компонентів, типових для зони мішаних і широколистяних лісів, а на півдні посилюється вплив чинників, властивих для степової зони.
Загалом природно-географічні умови лісостепу є найсприятливішими для життя та діяльності людей.
Природа лісостепового краєвиду зачаровує. Ось як описав її Тарас Шевченко:
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Між ярами над ставами
Верби зеленіють
Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна,
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою.

У межах лісостепової зони України на значних площах виходять на поверхню чи залягають близько до неї кристалічні породи Українського щита. Велика територія Лівобережного лісостепу розміщена в межах Дніпровсько-Донецької западини, виповненої осадовими породами, у яких виявлено поклади нафти і природного горючого газу, кам’яної солі.
На Правобережжі розташований Дніпровський буровугільний басейн, який геоструктурно пов’язаний з осадовим чохлом Українського щита. До Українського щита також приурочені родовища залізних руд Кременчуцького району. Джерелом нагромадження заліза у відкладеннях Українського щита були продукти руйнування архейських гранітів і магматичних порід за тривалу геологічну історію.
На півночі Львівщини й південному заході Волинської області є родовища кам’яного вугілля (Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн). Український Лісостеп багатий на вапняки (Тернопільщина, Хмельниччина, Вінниччина), мергелі. Є великі поклади високоякісних пісків, каолінів, твердих кристалічних порід та інших мінерально-сировинних ресурсів.
У лісостепу України багато височинних територій: Подільська, Волинська, Придніпровська і Середньоруська височини. Між Придніпровською низовиною і Середньоруською височиною розташована підвищена Полтавська рівнина. Височинам властиві платоподібні поверхні, горбогірний рельєф деяких із них (Розточчя, Опілля, Товтри) подекуди нагадує низькогір’я. Окраїнні частини височин і Полтавської рівнини мають розчленований рельєф і добре розвинуту яружно-балкову мережу.
Серед низовинних територій є лише велика Придніпровська низовина, яка займає більшу частину Лівобережного лісостепу. Вона характеризується рівнинним, слабопохиленим у бік Дніпра, рельєфом.
Лісостеповій зоні України властиві істотні територіальні відмінності, зумовлені різною висотою поверхні окремих територій над рівнем моря, помітною відмінністю клімату, ґрунтів, рослинності, причому як між південними і північними, так і між східними і західними її частинами. У зв’язку з цим лісостепову зону України поділяють на чотири провінції: Західноукраїнську (Західноукраїнський лісостеп), Дністровсько-Дніпровську (Дністровсько-Дніпровський лісостеп), Лівобережно-Дніпровську (Лівобережно-Дніпровський лісостеп) і Середньоруську (Середньоруський Лісостеп).
(За матеріалами http://geoknigi.com)
Прийом «Географічний кінозал»
Перегляд відеофрагмента про Товтри й Медобори із його подальшим обговоренням (5—7 хвилин на розсуд учителя) (http://www.youtube.com/watch?v=mp8R_oJmUgw).
3.   Несприятливі природні процеси. Поділ на природні країни. Природоохоронні території.
Варіант 1
Прийом «Географічна лабораторія»
Методика проведення: учні об’єднуються в групи, кожна з яких отримує таблицю «Фізико-географічні краї лісостепової зони». Учні повинні ознайомитися з даними таблиці, знайти відповідні матеріали в підручнику та схарактеризувати певний лісостеповий край (І і V група — Західноукраїнський, ІІ і VI група — Дністровсько-Дніпровський, ІІІ і VII група — Лівобережно-Дніпровський, IV і VIII група — Середньоруський).
Фізико-географічні краї лісостепової зони
Лісостеповий край
Кількість опадів за рік, мм
Температура січня, липня, °С
Рослинність
Рельєф
Західноукраїнський
700—575
–4…–6,
+18…+18,5
Середньоєвропейські букові, буково-дубові, а також дубові ліси
Розточчя, Волинська, захід Подільської височини
Дністровсько-Дніпровський
575—450
–5…–6,5,
+19…+21
Дубові, дубово-грабові ліси, лучні степи
Придніпровська, схід Подільської височини
Лівобережно-Дніпровський
525—450
–6…–7,
+19…+21
Лучні степи, грабово-ду­бо­ві, кленово-липово-ду­бо­ві ліси
Придніпровська низовина
Середньоруський
550—500
–7…–8,
+19…+21
Кленово-липово-дубові ліси, лучні степи
Середньоруська височина
Повідомлення учнів
Природоохоронні території зони лісостепів України
Заповідник Розточчя (1984 р.) розташований у Яворівському районі Львівської області, де охороняються природні біоценози. На високих пасмах переважають букові, на рівних плоских ділянках — дубові, у зниженнях — соснові ліси. У заповіднику серед дерев поширені бук, дуб, сосна, смерека, явір, граб, ясен, клен, липа. Вік окремих дерев у Розточчі перевищує 100 років.
Яворівський національний природний парк (1998 р.) розташований у природних областях Розточчя та Опілля площею 7078 га; у рослинному покриві переважають грабово-дубові, сосново-дубові, соснові ліси. Зустрічаються реліктові смереки, ялиці, явір. До Червоної книги України занесено 40 видів рослин. Із тварин, що живуть у межах цієї території, до Червоної книги України занесено горностая, видру, борсука, лелеку чорного.
Медобори (1990 р.) — природний заповідник у Тернопільській області. Його засновано для збереження унікальних природних комплексів Товтр у Тернопільській області. Охороняються дубово-грабові, грабово-дубово-ясенові, букові ліси. Серед рослин багато медоносних, що пояснює назву природоохоронного об’єкта.
Подільські Товтри (1996 р.) — національний природний парк у Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій областях. Зберігаються унікальні природні ландшафти Подільської височини. Рослинний покрив складають діброви, бучини, грабово-дубово-ясеневі ліси, ковилові степи, луки. До Червоної книги України занесено 60 видів рослин та 29 видів тварин. До Зеленої книги включено угруповання дуба звичайного та скельного, грабово-дубових лісів, мигдалю, ковили волосистої, ковили найкрасивішої, ковили пір’ястої.
Канівський заповідник (1923 р.) має площу 2027 га. Це один із найдавніших заповідників в Україні; до нього належать Канівські гори, острови Круглик і Шелестів у заплаві Дніпра, Зміїні острови в Канівському водосховищі. Охороняються грабові ліси.
Михайлівська цілина — філія Українського степового національного заповідника, єдина ділянка заповідного лучного степу в лісостеповій зоні. До Червоної книги України занесені такі рослини: астрагал, півники борові, сон чорніючий, три види ковили.
Варіант 2
Розповідь учителя
(Учитель розповідає про несприятливі природні процеси, поділ зони лісостепу на природні країни та про природоохоронні території зони. Розповідь учителя супроводжується мультимедійною презентацією, ілюстраціями природи, запитаннями до учнів та завданнями, пов’язаними з географічною картою та шкільним учнівським атласом. Під час розповіді вчителя учні підписують на контурній карті назви природоохоронних об’єктів, які згадуються.)
Територія лісостепової зони освоєна людиною дуже давно. Ви вже знаєте, що саме тут, на межі лісу і степу, були найкращі умови для життя людей. Ліс захищав людей від ворогів, давав матеріал для будівництва та обігрівання житла, а вільні від лісу степові ділянки використовувалися для землеробства і скотарства. Так було ще в IV—II тис. до н. е. У XVII—XVIII ст. значно збільшилася кількість поселень. Великі площі лісів було вирубано.
Запровадження трипільної системи орного землеробства призвело до виснаження ґрунтів, тому вже тоді його починають удобрювати гноєм. У XIX—XX ст. на ландшафтах лісостепу позначилося виникнення міст, розвиток транспорту, ремесел і промисловості. Майже всі природні степові ділянки з родючими ґрунтами було перетворено на поля і сади, багато лісів у верхів’ях річок Сули, Ворскли, Псла, які згадуються в історичних джерелах XVII ст., знищено.
Інтенсивне господарське освоєння лісостепу, нещадна експлуатація природних багатств призвели до значного знищення природи як лісових, так і степових ділянок. Ділянок, які представлені лише природними ландшафтами в лісостеповій зоні, залишилося дуже мало. Великих природоохоронних територій у Лісостепу чотири: Канівський природний заповідник (1923 р.), який охоплює території на правому березі Дніпра та дніпровські острови; Михайлівська цілина — філія Українського степового заповідника та два національні природні парки — Ічнянський у Чернігівській області та Гомільшанські ліси в Харківській області.
IV.   Узагальнення та систематизація знань
Варіант 1
Прийом «Викликаю асоціацію»
Завдання: висловіть асоціації, які виникають у вас зі словосполученням «лісостепова зона України».
Варіант 2
Прийом «Бліцопитування»
1.   За допомогою карт шкільного навчального атласу порівняйте географічне положення лісостепу й зони мішаних лісів.
2.   Поясніть, чим відрізняється клімат західної та східної частин лісостепової природної зони.
3.   Назвіть та покажіть на карті найбільш поширені ґрунти в межах природної зони.
4.   Поясніть закономірності розташування лісів і степів у межах зони.
5.   Назвіть найважливіші природоохоронні території зони.
V.  Підсумки уроку
Варіант 1
Прийом «Аукціон»
Методика проведення: див. урок 1.
Варіант 2
Прийом «Географічна естафета»
Методика проведення: див. урок 19.
Орієнтовний перелік понять і назв
Природна зона, зона лісостепу, Волинська височина, Подільська височина, Придніпровська височина, Хотинська височина, Середньоруська височина, Придніпровська низовина, Полтавська рівнина, Мале Полісся, Опілля, Розточчя, Товтри (Медобори), Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн, Донецький кам’яновугільний басейн, Кременчуцький залізорудний басейн, Дніпровсько-Донецький нафтогазоносний район, Дніпро, Сіверський Донець, Південний Буг, Західний Буг, Дністер, Волино-Подільський та Дніпровсько-Донецький артезіанські басейни.
VI.   Домашнє завдання
1.   Підручник
2.   Випереджальне завдання: підготуйте повідомлення про природоохоронні території зони степів України.
Матеріал для повідомлення
Природоохоронні території зони степів України
Заповідник Асканія Нова (1898 р.) — це природоохоронна науково-дослідна установа міжнародного значення з площею понад 33 тис. га. Від 1993 р. він набув статусу біосферного. До складу заповідника входять цілинний степ, дендропарк, зоопарк. Там охороняють найбільшу в Європі ділянку справжнього лучного й чагарникового типчаково-ковилового степу. Трав’янистий покрив утворюють різні види ковили. Трапляється рідкісний скіфський тюльпан. Водяться лисиці, зайці, байбаки, гадюка степова, різноманітні птахи. У зоопарку живуть зебри, верблюди, рідкісні тварини.
Дунайський біосферний заповідник (1998 р.) є правонаступником заповідника Дунайські плавні. Його площа — 46 тис. га. У заповіднику охороняють унікальні ландшафти, де гніздяться 250 видів птахів. Заповідними є острови з прилеглими до них акваторіями та водно-болотними угіддями, де налічують понад 950 видів рослин, із них занесені до Червоної книги України — 14. Тваринний світ налічує понад 5 тис. видів. Тут мешкають пелікани рожеві, гуси білобокі, казарки. У водоймах є багато видів риби, зустрічаються дельфіни чорноморські, тюлень-монах, видра річкова.
У Дніпровсько-Орільському заповіднику (1990 р.) охороняються унікальні ландшафти долини Дніпра та притоки Орелі. Поширені дубові ліси з кленом, ліси з білої верби, тополі, вільхи. До Червоної книги України занесено 25 видів рідкісних рослин.
Єланецький степ — природний заповідник (1996 р.), у якому охороняються ділянки цілинних степів: справжніх, лучно-степових, лучних, лучно-болотних, чагарникових.
Український степовий заповідник (1961 р.) має площу 2,7 тис. га. Тут охороняються еталонні типи ґрунтів, рідкісні тварини та рослини. До Червоної книги України занесено 65 видів птахів, до Зеленої — сім видів рослинних угруповань. У степу розташовані філії цього заповідника: Хомутівський степ, Кам’яні могили, Крейдяна флора.
Луганський заповідник (1968 р.) має площу 1,6 тис. га. Тут зберігаються унікальні природні степові комплекси — заплавні діброви, соснові ліси, степові угруповання¸ болотні й водяні рослини. Заповідник має філії: Станично-Луганську, Стрільцівський степ, Провальський степ.
Казантипський заповідник (1998 р.) — створений на північно-західному узбережжі Керченського півострова на площі 450 га. Територія утворена вапняками давнього атолу, які утворили казаноподібну форму рельєфу. Охороняються цілинні ділянки ковилових, наскельних, лучних і чагарникових степів.
Опуцький заповідник (1998 р.) має площу 1,6 тис. га. Територія складена рифовими вапняками. Охороняються унікальні степові й чагарникові рослини.
Лебедині острови — філія Кримського природного заповідника в мілководній Каркінітській затоці. Це місце гніздівлі та зимівлі водно-болотних птахів.
Національний природний парк Святі гори (1997 р.) має площу 40 тис. га. Тут гармонійно поєднуються природоохоронні території з архітектурним ансамблем Святогірської Успенської лаври ХVІІ—ХІХ ст. Охороняються дубові ліси з домішками клена, ясена, липи, соснові та вільхові ліси, бори із сосни крейдяної.
Азово-Сиваський національний природний парк (1993 р.) має площу 52 тис. га. Тут охороняються степові ковилові, піщано-степові, пустельно-степові й солончакові рослинні угруповання. Водно-болотні угіддя мають міжнародне значення. До Червоної книги України занесені гадюка степова, полоз, тушканчик великий, тхір степовий.
(За матеріалами: Капіруліна С. Л., Сорока М. В. Усі уроки географії. 8 клас. — Х.: Видавнича група «Основа», 2008. — 240 с.)
 
Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Зона лісостепу. Географічне положення, межі й розміри. Характерні риси природних комплексів та ресурсів. Несприятливі природні процеси. Поді", із категорії "Уроки", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід