ОБРАЗ РУСЬКОЇ ЗЕМЛІ У ПОЕМІ «СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»

Кожна людина носить у своєму серці найдорожчі слова, найщиріші

почуття, найпевніші поняття. Але є слово, яке зігріває серце кожному.

І слово це — Батьківщина.

Можна підібрати до нього безліч синонімів, безліч ніжних назв. Наша

Батьківщина — Україна. Давні предки називали її Київською Руссю або

просто Руською землею. Вони так само любили свою батьківщину, як і ми

зараз. Можливо, тому з таким трепетом перечитуємо ми «Слово о полку

Ігоревім», знайомимось зі звитягою попередніх поколінь, вчимось у них

любити рідну землю.

«Руська земля...» Двадцять разів вжито це поняття автором «Слова

о полку Ігоревім» для того, щоб схарактеризувати безкраї простори

і окремі місцевості, багату природу і руські міста. А ще — це завзяті

працьовиті люди, воїни і хлібороби. Адже саме ці люди населяли Руську

землю, створюючи її могутність. Але саме вони і зазнавали безліч страж_

дань від свавілля феодалів, які чинили над ними суди, руйнували їхні

оселі, сварячись один із одним. Тому Руська земля зазнала горя, вона

страждала разом з простим народом:

«...в княжих крамолах віки вкоротилися людям.

Тоді по Руській землі рідко ратаї гейкали,

та часто ворони каркали,

трупи собі рілячи,

а галки свою річ говорили:

хотять полетіти за наживою».

Ось що зробила братовбивча феодальна ворожнеча з колись багатою

і сильною країною. Автор слова згадує історію Руської землі за півтори

сотні років, із болем розповідає про переможні походи проти ворогів, «спо_

м’янувши давнішню годину і давніх князів».

Сучасники автора теж мають добрі наміри, вони вийшли в похід за_

хистити кордони рідної землі. Для цього «русичі великії поля черленими

щитами перегородили». І похід Новгород_Сіверського князя Ігоря Свято_

славича окрилений визвольними ідеями. Ігор «повів свої хоробрі полки

на землю Половецькую за землю Руськую».

Скільки крові пролито людством у боротьбі за незалежність! Не зав_

жди ця боротьба завершувалася перемогою і у русичів:

«...тут кривавого вина недостало;

тут пир докончали хоробрі русичі:

сватів напоїли

і самі полягли

за землю Руськую».

Без минулого не буває майбутнього. Звертався і автор «Слова о полку Іго_

ревім» до історії Руської землі. Перед нами постають яскраві картини приро_

ди. Великі і малі ріки перетинають міста і селища, течуть по неосяжних русь_

ких просторах. Автор поеми веде мову про Волгу, Дунай, Дінець, Дніпро, Сулу...

І хоча описи руських просторів у творі дуже лаконічні, проте вони масштабні:

«Довго ніч меркне.

Зоря_світ запалила.

Мла поля покрила».

Природа Руської землі! Вона ніби жива і діюча. Недаремно до сил

природи звертається Ярославна. Бо вони теж частина Руської землі, по_

в’язана з долею і вчинками героїв. Так, Дніпро «леліяв єси на собі Свя_

тослава насади до полку Кобякового»; Дінець допомагав Ігореві під час

втечі з полону, гойдав князя на хвилях, одягав теплою млою під тінню

дерев, стеріг його від ворога.

У душі кожного захисника Руської землі міститься стільки любові

і ніжності, скільки і у безіменного автора «Слова о полку Ігоревім», мож_

ливого учасника походів.

А скільки туги і вболівання за долю Батьківщини звучить у словах:

«О Руська земле, уже за горами єси!»

Перечитуючи безсмертні рядки поеми, знову і знову переконуєшся

в тому, що в усі часи рідна земля була і є для людини найдорожчим, най_

ціннішим скарбом і джерелом натхнення.