Як талановитий художник, Г. Косинка виступає водночас і «за всіх», і «проти нсіх»; йому болять і рани бідності найбільш окраденого селянина («На буряки»), І месницькі дії заблуканого «бандита-дезертира», та кров переконаного партійця («Десять», «Темна ніч»), і дрімуча безпросвітність декласованих спекулянтів та «вічних» міщан («Місячний сміх», «Троєкутний бій»). Власна стилістика сфор­мувалася у Косинки дуже швидко. Віддавши (на початку творчості) данину імп­ресіоністичним, символістським і романтичним барвам, він уже в другій новелі «В житах» (1926) постав перед читачем як прихильник реалістичного письма стефаниківського типу, в якому поєднались найрізноманітніші форми художнього мислення. Найпослідовніший (як художник-мислитель) Косинка — в утвердженні думки, що революційні перевороти та доба після них — це велика драма народу