Характерні для повоєнної доби умонастрої інтелігенції та естетичні шукання митців відбилися в нових художніх явищах. Протиставленням реалістичним жанрам стали явища, які позначають терміном «алітература», тобто література навпаки. До неї належить антироман, який ще називають новим романом (Н. Саррот, А. Роб- Грійє, М. Бютор), та «театр абсурду» (С. Беккет, Й. Йонеско). Нонконформістські настрої в літературі виразили «Розбите покоління» («бітники») — група американ­ських письменників, які прийшли в літературу в 50-ті роки XX ст. (Дж. Керуак, Дж. Мандел, К. Голмс та ін.), та «Сердиті молоді люди» — група англійських пись­менників (К. Еміс, Дж. Веіін, Дж. Осборн та ін.). які виступили у 50-ті роки XX ст. У другій половині XX ст. набув розквіту «магічний реалізм» — модерністська течія в літературі Латинської Америки (Г. Г. Маркес, X. Кортасар, М. А. Астуріас). Одним із найвизначніших напрямів мистецтва другої половини XX ст. став постмодернізм (У. Еко, М. Кундера, Дж. Фаулз. П. Зюскінд, М. Павич).