Богдан-Ігор Антонич — український поет, прозаїк, перекладач, літературозна­вець. Справив значний вплив на українську поезію. У його творчості — філософ­ська і релігійна лірика з використанням космічних мотивів, лемківського фолькло­ру. Деякі, філософські твори написані під впливом Омара Хайяма. Волта Вітмена. .?, Як склалося творче сходження Богдана-Ігора Антонича?

Перший вірш Антонича був опублікований 1931 року у пластовому журналі «Вогні». Потім поет друкувався у різних періодичних виданнях, вів літературну хроніку в часописі «Дажбог», склав лібрето до опери «Довбуш». Серед поетичних творів: збірки поезій «Привітання життя» (1931 р.), «Велика гармонія» (повністю збірка надрукована в 1967 р.), «Три перстені» (1934 р.), «Книга Лева» (1936 р.) «Зелена євангелія» (посмертне видання 1938 р.). Серед прозових творів — «Ми другому березі» (незакінчений роман), «Політик» (сатиричний гротеск), «Три мандоліни» (новела), окремі твори у фрагментах.

Відзначився Антонич і як перекладач. Завдяки йому побачили світ україн ською мовою твори Ашіля Мільєна, Владислава Белзи, Густава Фальке, Райнери Марії Рільке.

До творчого спадку письменника ввійшли і літературно-критичні статті «Ми ціональне мистецтво», «Між змістом і формою», «Становище поета», «Як розумі ти поезію».