У Печоріні приваблюють насамперед його незвичайність, самобутній харак­тер, критичний склад розуму, здатність тверезо оцінювати не тільки чужі, а й свої вчинки, сила і незалежність, здатність нічого не сприймати на віру. У ньо­го широкий світогляд. Печорін здобув гарну освіту. Він, безсумнівно, вищий за ге середовище, з яким змушений спілкуватися, тому нехтує світом, бачить його вульгарність, вузькість інтересів, лицемірство. Тому Григорій Олександрович за­лишається чужим у суспільстві, відмовляється від маленького благополуччя за­ради великих, хоча і неясних цілей. Ці риси характеру приваблюють у Печоріні.

Відштовхують його холодність, індивідуалізм, егоїзм, небажання шукати ком­проміси з іншими людьми, у яких він часто бачить лише засіб для досягнення своїх цілей (його «роман» із княжною Мері). Багата натура Печоріна не знаходить свого місця, він «кипить у дії порожній», граючись чужими життями. Не тільки епоха, а й він сам винний у тому, що виявився «зайвою людиною» і несе нещастя цім, з ким зіштовхує його життя.