Мета автора — якнайглибше і всебічніше показати свого героя. Звідси й осо бливості композиції: відсутність єдиного сюжету, «епізодична уривчастість» час­тин, порушення хронологічної послідовності в їх розташуванні, наявність у рома­ні трьох оповідачів: автора, Максима Максимича і самого Печоріна. Спочатку ми довідуємося про героя від простої людини, що не розібралась у його складному характері, — Максима Максимича («Бела»); потім слово бере автор, що набага­то краще розуміє Печоріна («Максим Максимич»); нарешті, оповідачем стає сам герой («Княжна Мері», «Тамань») — його сповідь розставляє всі крапки над «і», тому що вона щира і відверта.

Усе складно і водночас дуже просто, логічно, зв'язно.