Індія в другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.




 
Урок 26 
Тема. Індія в   другій половині ХХ  — на початку 
ХХІ  ст. 
Мета: розкрити особливості розвитку Індії в  другій половині ХХ  — на початку ХХІ  ст.; 
розглянути релігійні та національні проблеми; розвивати вміння аналізувати 
факти, робити висновки; виховувати повагу до історії країни. 
Очікувані учні зможуть характеризувати курс Дж. неру та І. ганді у внутрішній та зовнішній 
результати: політиці; аналізувати розвиток Індії наприкінці ХХ  — на початку ХХІ  ст.; давати 
оцінку діяльності політичних діячів Дж. неру, І. ганді. 
Основні поняття: деколонізація, модернізація. 
Обладнання: карта, пк (з виходом в  Internet), ппз « в сесвітня історія. н овітня історія. 
1939—2003». 
Тип уроку: комбінований. 
ХІД Урок У 
I. Організаційний мО мент 
II. а ктуалізація О п О рних знань і  вмінь учнів 
; Робота з  картою 
З’ясуйте, які території Китаю тривалий час у другій по -ловині ХХ ст. були володіннями окремих європейських країн. 
Коли вони здобули незалежність і повернулися під китайську 
юрисдикцію? 
; Бесіда 
1) Поясніть, у чому проявлявся культ особи Мао Цзедуна. 
2) Простежте, як у Китаї в період правління Мао Цзедуна ре-алізувалися маоїстські утопії («великий стрибок» у 1957— 
1976 рр., «культурна революція» у 1966—1976 рр.). Ви -значте їх основні ідеї, гасла, перебіг та наслідки для 
країни. 
3) Які основні напрямки реформування економіки Китаю на-прикінці ХХ — на початку ХХІ ст. ви можете назвати? 
4) Дайте географічну характеристику Індії. 
5) Охарактеризуйте англійське домінування в Індії до 
1945 р. 
III. в ивчення нО в О гО матеріалу 
; Випереджальне завдання 
Під час самостійної роботи або розповіді вчителя заповніть 
таблицю «Економічний і соціальний розвиток Індії та Пакистану». 
Критерії характеристики Індія Пакистан 
економічний розвиток 
Соціальний розвиток 
культурний розвиток 
Варіант І 
; Робота з  ПК (за наявності виходу в  Internet) 
Відкрити сторінку http://school.xvatit.com, опрацювати 
матеріал теми «Індія». 
Варіант ІІ 
; Розповідь учителя (за матеріалами тієї самої сторінки) 
Утворення Індії та Пакистану. 
1. перемога народів індії в  боротьбі за незалежність. 
Ще однією могутньою країною Азії є Індія. 
Національно-визвольний рух у цій найбільшій англійській ко-лонії значно посилився після Другої світової війни. 
Керували ним дві партії — ІНК (Індійський національний 
конгрес), лідером якої був Джавахарлал Неру, і Мусульманська 
ліга на чолі з Мухаммедом Ал-Джинною. ІНК виступав за збе-реження цілісності та єдності країни, а Мусульманська ліга ви-магала створення незалежної мусульманської держави Пакистан. 
Англійці намагалися маневрувати, шукали компроміси, 
щоб якось примирити позиції сторін. 
Проте новий віце-король Індії лорд Л. Маунтбеттен після 
тривалих консультацій з лідерами обох провідних партій зрозу -мів, що примирення неможливе. Тому в червні 1947 р. з’явився 
план розділу Індії лорда Маунтбеттена, за яким країну перед-бачалося переділити за релігійною ознакою на дві держави — 
Індію (або Індійський Союз) і Пакистан, які мали увійти до 
складу Британської співдружності націй на правах домініонів. 
План ліг в основу закону «Про незалежність Індії», прийнятого 
парламентом Великої Британії. Вивід британських військ було 
завершено 15 серпня 1947 р. На картах світу з’явилися дві нові 
держави — Індійський Союз (Індія) і Пакистан. 
Кордони між новоутвореними державами не відбивали осо -бливостей національного складу, географії та історичних тради-цій, що призводило до збройних конфліктів між Індією і Пакис-таном. Перший з них виник восени 1947 р. у князівстві Кашмір. 
Магараджа (князь) Кашміру, за віросповіданням індус, 
хотів приєднати князівство до Індії, а основна маса населення, 
мусульмани, — до Пакистану. У жовтні 1947 р. між Індією 
й Пакистаном спалахнув збройний конфлікт через Кашмір, який 
змогли припинити лише за посередництва ООН. 
Політика протистояння спричинила переселення мільйонів 
людей з однієї країни до іншої. За приблизними підрахунками, 
мігрувало понад 6 млн мусульман і 4,5 млн індусів. Близько 
700 тис. осіб загинуло в індусько-мусульманських сутичках. 
Проти індусько-мусульманської ворожнечі різко виступав 
М. Ганді. Він у черговий раз оголосив голодування на знак про-тесту. Але позицію Ганді не поділяли екстремісти з обох боків. 
У січні 1948 р. його було смертельно поранено під час одного 
з мітингів. Смерть М. Ганді дещо згасила пристрасті, змусила 
лідерів ІНК та Мусульманської ліги піти на поступки. 
Протягом 1947—1949 рр. відбулося приєднання 555 індій -ських князівств (із 601) до домініону Індія, інші увійшли до 
складу Пакистану. Індійський уряд провів реформу князівств, 
ліквідувавши чимало з них. 
26 листопада 1949 р. було ухвалено нову конституцію Ін -дії. Після набрання чинності конституцією 26 січня 1950 р. 
країна стала повністю незалежною. За державним устроєм Ін-дія — федеративна республіка. Голова держави — президент, 
що обирається на 5 років колегією виборців. Найвищий орган 
законодавчої влади — парламент, що складається з двох па -лат — Народної палати (545 місць) і Ради штатів (250 місць). 
Уряд Індії — Рада міністрів — формується парламентською 
фракцією партії, що перемогла на виборах до Народної палати. 
Фактично прем’єр-міністри та уряд Індії зосереджують у своїх 
руках значну владу. 
Судова влада існує окремо, як третя гілка влади. 
2. курс джавахарлала неру у внутрішній та зовнішній політиці. 
Першим прем’єр-міністром незалежної Індії став 
Джавахарлал Неру. 
Із вступом Індії на шлях незалежності почалася нова епоха 
в житті її народу, перед яким постало історичне завдання подо-лання колоніального минулого і вибору шляху розвитку. 
Курс Дж. Неру в розвитку економіки передбачав створення 
державного сектора у промисловості, покликаного зайняти про-відні позиції. Держава також опікувалася приватним капіталом, 
який зміцнював свої позиції. Крім того, створювався змішаний 
сектор, фінансування якого здійснювалося як державою, так 
і приватними особами (переважно це були підприємства сучасних 
галузей економіки). У промисловості було створено три сектори: 
• державний — важка промисловість, енергетика, транспорт-ні засоби, зв’язок; 
• змішаний — сучасні галузі економіки; 
• приватний — легка і харчова галузі. 
Індустріалізація Індії збіглася з початком НТР у розвине -них країнах. Через це Індії, за образним висловам Дж. Неру, 
«перш ніж навчитися ходити, довелося вчитися бігати». Уряд 
ІНК докладав великих зусиль для створення в країні сучасних га -лузей промисловості, що вимагало величезних капіталовкладень, 
яких постійно не вистачало. Західні країни, і насамперед Велика 
Британія і США, надавали Індії свій технічний досвід, кредити, 
вкладали кошти в індійську промисловість. Конкуренція на ін -дійському ринку змушувала західних підприємців пом’якшувати 
умови подання допомоги. Із 1955 р. швидкими темпами по -чали розвиватися економічні відносини між Індією та СРСР. 
За роки незалежності Індія досягла великих успіхів у роз-будові економіки. З’явилися нові сучасні галузі промисловості — 
аерокосмічна, приладобудівна, нафтохімічна та ін. Індія виго-товляє електронну апаратуру, легкові автомобілі, ліки тощо. 
В аграрній сфері справи склалися значно гірше. Головна 
соціальна проблема індійського села — малоземелля основної 
маси сільських трудівників — вирішувалася з величезними труд -нощами. Уряд спромігся ліквідувати інститут посередників, які 
орендували землю в поміщиків, а потім віддавали її в суборенду 
селянам, ввести фіксовану орендну плату, у деяких районах ви-купити частину поміщицьких земель і передати її селянам. Од -нак головний зміст аграрної політики ІНК зводився до розвитку 
великих господарств, які мали б високу продуктивність. У дея -кому зростанні виробництва зернових певну роль відіграла «зе-лена революція» — комплекс агротехнічних заходів, пов’язаних 
із застосуванням високоврожайних сортів культур, штучних 
добрив, сучасної сільськогосподарської техніки. Втім, «зелена 
революція» мала обмежений характер. Вона охопила порівняно невелику кількість поміщицьких і заможних господарств, 
оскільки вимагала значного збільшення капіталовкладень. 
Зовнішньополітичний курс ІНК в 1947—1964 рр. вирізнявся 
чіткістю позицій у таких нагальних питаннях, як боротьба за мир, 
безпеку і співробітництво, протидія агресії, колоніалізму і расизму. 
Разом із чотирма іншими країнами Азії (Пакистан, Індо-незія, Бірма, Цейлон) Індія стала ініціатором скликання конфе-ренції в індонезійському м. Бандунг у квітні 1955 р., у роботі
якої взяли участь керівники урядів 29 держав Азії та Африки. 
Бандунзька конференція, на якій провідна роль належала Індії 
та КНР, виступила від імені більшості населення земної кулі (по -над 1,5 млрд осіб) на підтримку миру й національної свободи. 
Дж. Неру і його країна стояли біля витоків руху непри-єднання. З ініціативи Індії, Індонезії та Югославії у вересні 
1961 р. в Белграді відбулася перша конференція керівників дер-жав та урядів країн, що не приєдналися, у якій взяли участь 
25 держав. 
У ті роки ускладнилися відносини з Китаєм. Наприкін-ці 50 — на початку 60-х рр. ХХ ст. КНР висунула претензії 
на деякі райони в Гімалаях, провадила шовіністичну політику 
щодо народів Тибету. Це призвело до втечі з Тибету «живого 
бога» всіх буддистів далай-лами до Індії. Підтримка далай-лами 
індійським урядом погіршила відносини між державами. Спа-лахнув збройний конфлікт. Китайські війська захопили частину 
індійської території в Гімалаях. Ці негаразди згубно вплинули 
на стан здоров’я Дж. Неру, і в травні 1964 р. він помер. 
3. уряд і . ганді. 
Після смерті Дж. Неру 1964 р. прем’єр-міністром 
Індії став Лал Бахадур Шастрі. У своєму першому виступі 
по радіо він заявив, що його уряд неухильно йтиме курсом 
Дж. Неру. 
Однак у січні 1966 р. Шастрі несподівано помер від серце -вого нападу. Незважаючи на протидію опозиції на чолі з М. Де-саї, третім прем’єр-міністром незалежної Індії стала Індіра Ганді, 
дочка Дж. Неру. 
Уряд І. Ганді розумів необхідність рішучих соціально-економічних реформ. Перша програма їх здійснення передба-чала націоналізацію банків і системи загального страхування, 
поступове передання до рук держави експортної та імпортної 
торгівлі, організацію кооперативної торгівлі товарами широкого 
вжитку в містах і сільській місцевості, встановлення обмежень 
на міське землеволодіння, якнайскоріше здійснення земельної 
реформи, скасування пенсій і привілеїв князів. 
І. Ганді рішуче приступила до виконання програми дій. 
Проте вона зіткнулася з величезними труднощами як в еконо -мічній, так і в політичній сфері. 
Світова енергетична криза середини 1973 — початку 
1974 р. призвела до кількаразового збільшення витрат на імпорт 
нафти, за рахунок якої покривалися 2/3 потреб Індії у цьому 
виді сировини. Відбувся різкий спад виробництва в енергети-ці, — що, у свою чергу, негативно позначилося на промисловості. 
Тривали зростання цін та інфляція. 
Сільському господарству завдала значної шкоди страшна 
посуха, що тривала чотири роки поспіль. Падав і без того неви-сокий життєвий рівень населення. Незважаючи на оголошений 
урядом І. Ганді курс на досягнення економічної самостійності, 
Індія мусила знову вдатися до великих іноземних позик. В умо -вах економічної кризи наростав опір опозиції. За цієї ситуації 
уряд вдався до екстраординарних заходів: 26 червня 1975 р. 
оголосив надзвичайний стан у країні. 
Тим часом опозиція консолідувала свої сили. Депутати 
парламенту від правих партій об’єдналися в одну фракцію, що 
отримала назву «Джаната фронт», перетворену потім на «Джа-ната парті» (Народна партія). 
На виборах до парламенту у березні 1977 р. більшість місць 
(270) отримали представники «Джаната парті», а ІНК здобула 
лише 153 місця. Відтак було сформовано уряд «Джаната парті» 
на чолі з Морарджі Десаї. Скінчилася 30-річна епоха перебу-вання при владі ІНК. 
Поразка ІНК призвела до його остаточного розколу. На 
початку 1978 р. І. Ганді оголосила про створення нової партії, 
названої її ім’ям, — Індійський національний конгрес (Індіри), 
що стояв на позиціях М. Ганді та Дж. Неру. 
4. розвиток індії наприкінці XX  — на початку XXI  ст. 
На позачергових виборах до народної палати в січні 
1980 р., викликаних урядовою кризою, ІНК(І) досяг значного 
успіху, отримавши 2/3 мандатів. Індіра Ганді після 33-місячної 
перерви знову стала на чолі уряду, який продовжив курс реформ 
лівоцентристського напрямку. 
Однак, крім економічних проблем, які поступово вирішува-лись, в Індії ще існують проблеми етнічні та релігійні. Сепаратист-ські течії використовують їх у своїх цілях, зокрема вони прагнуть 
перетворити окремі регіони країни на самостійні держави. Ця про -блема залишається чи не найголовнішою для індійського уряду. 
Так, сикхи прагнуть створити незалежну державу Халістан 
на території Пенджабу (північно-західна частина Індії). Вони, 
закликали до розчленування Індії, тероризували населення, вби -вали небажаних їм політичних і громадських діячів, провокува-ли зіткнення між різними релігійними громадами. Сикхи були 
організаторами низки диверсій на залізницях, індійських авіа-лайнерах. Спроби переговорів з їхнім керівництвом результатів 
не принесли, хоча індійський уряд готовий був піти на деякі 
поступки. Більше того, навесні 1984 р. вони захопили Золотий 
храм в Амрітсарі (таку собі сикхську Мекку), перетворивши його 
на штаб-квартиру. Сикхи розраховували, що ніхто не зазіхне 
на їхню святиню. Розрахунок деякою мірою виявився вірним: 
воєнна операція урядових військ «Блакитна зірка» з очищення 
Золотого храму від сикхських терористів у червні 1984 р. не 
тільки не поставила крапки у вирішенні пенджабської кризи, 
а й стала відправним пунктом для її подальшого трагічного роз-витку — вбивства сикхськими екстремістами прем’єр-міністра 
І. Ганді 31 жовтня 1984 р. 
На загальних виборах до центрального парламенту у грудні 
1984 р. індійський народ рішуче висловився на підтримку на-ціональної єдності й суверенітету республіки. У переконливій 
перемозі ІНК(І), який здобув рекордну більшість депутатських 
мандатів (401 із 508), важливу роль відіграла загальнонаціональ -на хвиля симпатій до загиблої І. Ганді та віра в те, що її син 
Р. Ганді буде гідним наступником на посаді прем’єр-міністра. 
Уряд Р. Ганді (1984—1989 рр.) вжив рішучих заходів щодо 
забезпечення законності й порядку. Він проголосив основними 
завданнями у внутрішній політиці подальше зміцнення єднос-ті країни, боротьбу проти сепаратистських елементів і «старих 
ворогів» індійського суспільства — бідності, безробіття, непись-менності, хвороб. Проте втілення цих завдань зіткнулося з чис -ленними труднощами. 
Хронічним явищем стало безробіття (у 1985 р. — 25 млн 
осіб), зростали корупція і зловживання владою в апараті прав-лячої партії, що, звісна річ, викликало обурення різних верств 
індійського суспільства. 
Напередодні виборів 1989 р. сім опозиційних партій ство-рили блок під назвою Національний фронт. Цей блок переміг 
на виборах у листопаді 1989 р. У новому коаліційному уряді 
провідні позиції посіла релігійно-громадська «Бхаратія джана-та парті» (БДП). Новий уряд роздирали протиріччя. У травні 
1991 р. було призначено дострокові вибори до парламенту. Під 
час виборчої кампанії 21 травня 1991 р. терористи вбили Р. Ган -ді. Але це вбивство не змогло завадити перемозі партії ІНК(І), 
яка сформувала уряд на чолі з Нарасімхою Рао. 
Він почав здійснювати кардинальні зміни в економіці, ба -гато в чому відступився від лівоцентристських традицій ІНК(І). 
Було проведено лібералізацію економічної системи, розірвано 
пута різного роду регламентацій, країна стала відкритою для 
іноземного капіталу, збільшилися капіталовкладення у промис-ловість і сільське господарство. Економічне зростання в 1991— 
1995 рр. перевищило 5 % на рік. Уряд намагався співвіднести 
свою економічну політику із законами ринку. 
Проте уряд ІНК(І) спромігся вирішити далеко не всі про-блеми. На виборах у травні 1996 р. перемогу здобула опозиційна 
БДП. Її лідер Атал Біхарі Ваджпаї став новим прем’єр-міністром 
Індії. Самостійно керувати державою партія не змогла, почали 
створюватися коаліційні уряди. Ваджпаї на певний час втратив 
владу, однак у лютому 1998 р. знов очолив коаліцію, а в жовтні 
1999 р. його партія перемогла на позачергових парламентських 
виборах. 1998 р. ознаменувався ще однією важливою подією — 
у травні в Індії було здійснено випробування ядерної зброї. Від-так те саме вчинив Пакистан. Світ був шокований звісткою про 
те, що ці дві держави стали членами «ядерного клубу». 
Отже, Індія вступила у XXI ст. ядерною державою, що про-демонструвало можливості її економіки. Але найбільша у світі 
демократія, як полюбляють називати Індію журналісти, має 
багато складних проблем як в економічній, так і в політичній 
сферах. Головні з них — низький рівень доходів на душу на-селення, яке вже перевищило мільярд, і сепаратизм етнічних 
меншин, що підриває цілісність країни. 
IV. у загальнення й  С и С тематизація знань учнів 
; Фронтальна бесіда 
1) Назвіть основні напрямки розвитку Індії та Пакистану 
у 50—70-ті рр. ХХ ст. 
2) Схарактеризуйте міжнародні відносини Індії з іншими кра -їнами світу. 
Учитель організовує роботу із перевірки заповнення та-блиці «Економічний і соціальний розвиток Індії та Пакистану». 
V. п ід С умки урО ку 
Індія, яка лише наприкінці 40-х рр. ХХ ст. позбулася 
статусу колонії, здобула незалежність і створила демократичну 
систему управління, стала сьогодні безумовним лідером у регіоні 
Південної Азії, із кожним роком набуває дедалі більшого авто-ритету в міжнародних справах, претендує на місце постійного 
члена РБ ООН. За цей час Індія, передусім завдяки економічним 
реформам останніх п’ятнадцяти років, перетворилася з пере-важно аграрної країни на індустріалізовану космічну й де-факто 
ядерну державу із третіми у світі за кількісним складом зброй -ними силами з потенціалом ядерного стримування. 
Індія завдяки своїм розмірам і потребам має величезний 
потенціал розвитку практично в усіх сферах, і як наслідок є гі -гантським і привабливим ринком, зокрема у сфері науково-технологічної діяльності. Поки що ринок Індії є відкритим і для 
України, яка добре відома в наукових колах Індії як потужний 
інтелектуальний центр на теренах колишнього СРСР, але цей 
період не може тривати довго, оскільки Індія інтенсивно спів-працює в галузі науки і технологій із багатьма країнами світу 
й конкуренція тут стає дедалі жорсткішою. 
VI. дОмашнє завдання 
1. Опрацювати відповідний матеріал підручника. 
2. Підготувати електронні презентації за темою «Країни Аф-рики, Сходу і Латинської Америки»: «Крах апартеїду на 
Півдні Африки», «Утворення держави Ізраїль», «Близь-косхідна проблема та шляхи її врегулювання», «Кубин-ська революція», «Революція в Чилі», «Українці в країнах 
регіону».
Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Індія в другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.", із категорії "Уроки", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід