Міжнародні відносини в другій половині ХХ ст. — на початку ХХІ ст.
Уроки 29—30
Тема. Міжнародні відносини в другій половині ХХ ст. — на початку ХХІ ст.
Мета: охарактеризувати міжнародні відносини періоду «холодної війни», міжнародної
розрядки та сучасності; виховувати розуміння історичних процесів; формувати
вміння захищати електронні презентації.
Очікувані учні зможуть показувати на карті місця міжнародних військових конфліктів
результати: 40—80-х рр. ХХ ст.; аналізувати причини виникнення, хід та наслідки «холодної
війни»; пояснювати суть нового політичного мислення, причини переходу від
конфронтації до співробітництва.
Основні поняття: «холодна війна», берлінська криза, к арибська криза, розрядка, гельсінська
угода.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
ХІД Урок У
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
; Бесіда
1) Визначте наслідки Другої світової війни для країн світу.
2) Поясніть причини початку «холодної війни».
3) Дайте визначення понять: «холодна війна», міжнародна
розрядка, сучасні проблеми людства.
III. в ивчення нО в О гО матеріалу
Захист електронних проектів за темами:
1) Міжнародні відносини в 1945—1970 рр.
2) Період міжнародної розрядки 70-х рр. ХХ ст.
3) Загострення міжнародних відносин в першій половині
80-х рр. ХХ ст.
4) Міжнародні відносини на сучасному етапі.
; Випереджальне завдання
Під час розповіді вчителя записати до зошитів визначення по-няття «холодна війна» і причини конфронтації між СРСР і США.
; Розповідь учителя
Термін «холодна війна» вперше було вжито на початку
XIV ст. кастильським принцом Хуаном Мануелем. Розмірко -вуючи про тривалу боротьбу між християнами і мусульманами
на Іберійському (Піренейському) півострові, Мануель зокрема
зазначав, що «гарячі» і «холодні» війни відрізняються тим, як
вони закінчуються. «Гарячі» війни закінчуються або загибеллю
держав, або миром, а «холодні» війни не приносять ні миру, ні
честі тому, хто їх розпочав.
Поняття «холодна війна» включає пропагандистську, ак-тивну участь у регіональних конфліктах, боротьбу за вплив
на країни «третього світу», економічну війну, технічну бло-каду, гонку ракетно-ядерних і звичайних озброєнь, боротьбу
розвідувальних служб, ідеологічні диверсії, глобальне воєнне
протистояння, стратегію взаємного ядерного залякування, зма-гання в галузі оборонної науки, нарощування протистояння
воєнно-політичних блоків, гонку в галузі космічних досліджень
і озброєнь тощо. Перший тур «холодної війни» призвів до ви-никнення регіональних конфліктів, через які пролягла лінія
протистояння наддержав. Одним з найбільш небезпечних був
конфлікт у Кореї.
Не воліючи втрачати свою зону впливу, США втрутилися
в цей конфлікт. 15 вересня 1950 р. багатонаціональні сили,
основу яких складали війська США, під прапором ООН виса-дилися в м. Інчхон. Наприкінці жовтня 1950 р. вони вийшли
на демаркаційну лінію, що розділяла дві корейські держави,
і таким чином визволили Південну Корею. Командуючий ба-гатонаціональними силами американський генерал Макартур
переконав президента США Г. Трумена в необхідності знищення
режиму Кім Ір Сена у Північній Кореї та об’єднання Кореї.
У жовтні 1950 р. багатонаціональні сили розпочали наступ
на північ і в листопаді досягли китайського кордону. У цей час
у конфлікт втрутився Китай. 26 листопада 1950 р. 300 тис.
китайських «добровольців» перейшли в наступ і примусили
багатонаціональні сили відступити на південь від демаркацій-ної лінії. Генерал Макартур запропонував розширити масштаби
конфлікту: нанести бомбові удари по Північно-Східному Китаю
і встановити блокаду його узбережжя.
Президент США Г. Трумен відкинув цю пропозицію, а самого
генерала звільнив з посади. Г. Трумен розумів, що СРСР, який на -правляв до Кореї своїх льотчиків, буде змушений втрутитися в цей
конфлікт, і великої війни не уникнути. У січні 1951 р. фронт оста-точно стабілізувався в районі демаркаційної лінії. У червні 1951 р.
СРСР запропонував почати переговори про перемир’я, які заверши -лися вже після зміни американського президента і смерті Й. Сталіна.
Обидві сторони домовилися про відновлення довоєнного становища.
Наприкінці 50-х — на початку 60-х рр. ХХ ст. відновилась
конфронтація між СРСР і США. Перша причина конфронтації
пов’язана із суб’єктивним чинником — особистими рисами ліде-ра СРСР — М. Хрущова як політичного діяча. Він був людиною
надто емоційною і болісно реагував, коли його зусилля щодо
покращення міжнародного становища не зустрічали розуміння
і підтримки протилежної сторони. Хрущовський стиль дипло-матії дратував Захід (висунуті Радянським Союзом пропозиції
раптово змінювалися). Такі дії СРСР розцінювалися Заходом не
більше як пропаганда. Негативну роль у відносинах із Заходом
відіграла заява М. Хрущова про те, що він «поховає капіталізм».
Другою причиною стала поява в СРСР ракетної зброї,
що загрожувала безпеці США, оскільки в радянських лідерів
з’явилась можливість силового тиску на США.
Третя причина відновлення конфронтації полягала в досить
успішному економічному розвитку СРСР у 50-х рр. ХХ ст., що
стало підставою вважати, що рівень промислового виробництва
в СРСР перевищить рівень виробництва в США і найближчим
часом капіталізм зникне як такий.
Четверта причина: у 1960 р. на нараді компартії КПРС
була проголошена авангардом світового комуністичного руху.
Тим самим вона закріпила за собою право визначити «правиль-ність» або «неправильність» курсу комуністичних урядів, що
відразу призвело до конфронтації з Югославією та Китаєм.
П’ята причина: у 50—60-х рр. ХХ ст. під впливом
національно-визвольних рухів, що підтримувалися Радянським
Союзом (було підписано 20 угод з молодими державами про спів -робітництво і надання кредитів), відбувався активний розпад ко -лоніальної системи. Підтримка Радянським Союзом національно-визвольних рухів була розцінена на Заході як спроба поширити
радянську систему союзів на весь світ і тим самим відірвати
Захід від сировинних держав. Блок НАТО в цих умовах почав
посилювати тиск на СРСР. У 1956 р. приймається «доктрина
взаємозалежності», а в грудні 1957 р. — рішення про розмі-щення в Європі ядерної зброї. США та їхні союзники почали
силою зброї протидіяти змінам у країнах, які ще не були в зоні
радянського впливу і робили спроби провалити уряди, що прово -дили лінію на співробітництво зі СРСР. Так, на початку 60-х рр.
ХХ ст. ареною протидії стала Республіка Конго.
Матеріали до проектів
р озря Д ка м І жнароД ної напруги
У 1975 р. в Хельсінках була проведена нарада, метою
якої було створити систему безпеки у Європі. Почався процес
скорочення озброєнь. У відповідь на розміщення радянських
ракет середньої дальності у Східній Європі сесія Ради НАТО
у Вашингтоні в травні 1978 р. схвалила довгострокову програму
збільшення військових витрат на 3 % на рік протягом 20 років.
12 грудня 1978 р. в Брюсселі було прийнято рішення про роз -міщення 574 крилатих ракет і ракет «Першинг-2» на території
Великої Британії, Бельгії, ФРН та Італії.
У грудні 1979 р. СРСР увів свої війська в Афганістан.
Підтримка Радянським Союзом непопулярного в країні режиму
викликала піднесення патріотичних почуттів і масовий опір на -селення. Іран і Пакистан відкрили свої території для розміщення
баз повстанців. США, арабські країни, Китай надали значну
воєнну допомогу повстанцям. Дії Радянського Союзу щодо Аф-ганістану засудила світова громадськість, США не ратифікували
договір ОСО-2 і наклали ембарго на продаж зерна в СРСР.
23 березня 1983 р. президент США Р. Рейган зробив заяву
про розробку в США програми стратегічної оборонної ініціативи
(СОІ). Вона передбачала створення глобальної протиракетної обо -рони з елементами космічних озброєнь. Це означало, що гонка
озброєнь переноситься і на космічний простір, а всі домовленості
про обмеження стратегічних озброєнь фактично втрачають силу.
До участі в цій програмі запрошувався і СРСР.
мІ жнароД н І в ІД но С ини на початку ХХІ С т.
Проблема глобалізації сприяє розширенню ринку послуг.
Інтернет послуги та ринки мобільного зв’язку — усе це допо-магає у вирішенні глобальних проблем людства. Проблеми гло-балізації мають зворотний бік: влада та гроші концентруються
в руках невеликої кількості людей. Таке положення може при-звести до кризи в фінансових і політичних колах.
Після розпаду СРСР США стала супердержавою, а світ
однополярним. США шукає своє нове місце в просторі світу.
На сучасному етапі встановлюється пріоритетне місце Ки-таю та розширюється значення ЄС. США не хоче поступатися
домінуючим місцем, але показники свідчать про посилення країн
Західної Європи та Китаю.
Крім того, у США загострилися внутрішні проблеми. Та -ким чином наддержава втрачає свої перші позиції і не може
керувати світом.
У країнах Європи посилились інтеграційні процеси, які
пов’язані з Маастрихськими угодами 1992 р.
IV. у загальнення й С и С тематизація знань учнів
; Завдання
1) Дайте визначення поняття «розпад біполярного світу».
2) Схарактеризуйте основні риси міжнародних відносин на
сучасному етапі.
; Фронтальна бесіда
1) Що означає термін «дух Женеви»?
2) Поясніть причини переходу від конфронтації до співробіт-ництва у міжнародних відносинах.
3) Коли це відбулося? За яких обставин?
4) Яким є внесок України в поліпшення загальної атмосфери
безпеки у світі?
5) У чому полягає суть нового політичного мислення?
V. п ід С умки урО ку
VI. дОмашнє завдання
1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.
2. Підготувати повідомлення за темами: «Основні напрямки
НТР у другій половині ХХ ст. та їх вплив на життя пересіч -ного громадянина», «Наукові відкриття, поява нових галу -зей науки, технологій, інтеграція науки і виробництва».
- Уроки
- 18.04.2014
- 3504