Північно-Східна Русь




 
Урок № 26 
Північно-Східна Русь 
Мета: сформувати уявлення учнів про землі Північно-Східної Русі; створити умови для розуміння причин завойовницьких походів; розглянути перебіг походів на Русь; охарактеризувати видатних політичних діячів; розвивати вміння порівнювати армії та битви; висловлювати власну думку щодо наслідків монголо-татарського ярма. 
Обладнання: підручник, карта світу, атлас, Європи, контурні карти, картки з назвами країн, роздавальний матеріал. 
Тип уроку: комбінований. 
Основні поняття та назви: фінно-угорські племена, Москва, «Пан Великий Новгород», віче, посадський, тисяцький, монголо-татари, Золота Орда, Сарай, хан, ярмо, ярлик. 
Основні дати та події: 1147 р. — перша згадка про Москву, 1169 р. — пограбування Києва військами Андрія Боголюбського, 1240 р. — Невська битва, 1242 р. — «Льодове побоїще», 1237 р. — вторгнення монголів на руські землі. 
Історичні постаті: Юрій Долгорукий, Андрій Боголюбський, Всеволод Велике Гніздо, Олександр Невський, Чингісхан, Батий. 
Очікувані результати: учні навчаться: називати дати утворення Московської держави; показувати на карті Володимиро-Суздальське князівство, Новгородську землю, Москву, напрямки походів монголів, тевтонців, місця головних битв; застосовувати й пояснювати на прикладах основні поняття та терміни; характеризувати видатних політичних діячів; розвивати вміння порівнювати армії та битви; висловлювати власне судження щодо наслідків монголо-татарського ярма. 
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ 
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ 
Перевірка домашнього завдання 
Розкласти на столі вісім карток із назвами країн «Чехія», «Угорщина», «Литва» і «Польща» (по дві картки на кожну країну) тильним боком. Учні обирають дві з них (якщо випадуть дві однакові країни, учень перетягує картку) та порівнюють відповідні країни (усно або на дошці) за критеріями, зазначеними в таблиці (час виникнення; правителі; місце розташування; важливі події). 
Завдання 
Установіть хронологічну послідовність подій, і ви прочитаєте назву міста. 
В — прийняття «Золотої булли», що надавала привілеї та пільги феодалам. 
О — проголошення Чехії королівством. 
О — повстання в Празі, початок гуситських війн. 
О — Грюнвальдська битва. 
Д — поразка таборитів у битві під Ліпанами, завершення гуситських війн. 
Н — угорський князь Іштван об’єднав племена та став королем. 
Г — укладення Кревської унії. 
Р — страта Яна Гуса. 
Відповідь: Новгород. 
III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ 
План вивчення нового матеріалу 
1. Володимиро-Суздальське князівство. Великий Новгород. Невська битва та «Льодове побоїще». 
1) Володимиро-Суздальське князівство. 
2) Великий Новгород. 
2. Монгольська навала. Золотоординське ярмо. 
1) Утворення монгольської імперії. 
2) Похід на Русь. 
3) Золотоординське ярмо. 
Проблемне питання 
Чому після перемоги на річці Калці монголо-татари не вирушили на завоювання Русі? 
Вступне слово вчителя 
Починаючи від 30-х рр. XII ст. Київська Русь стала розпадатися на окремі князівства. Розпочинається період, який був характерний практично для всіх середньовічних держав — період феодальної роздробленості. Уже в середині XII ст. існувало 15 князівств, які перебували лише у формальній залежності від Києва. Проте процес розпаду не припинився: князівства продовжували відокремлюватися, і на початку XIII ст. існувало вже близько 50 князівств. Одними з наймогутніших були Володимиро-Суздальське князівство та Новгородська земля. 
1. Володимиро-Суздальське князівство. Великий Новгород. Невська битва та «Льодове побоїще» 
Варіант 1 
Розповідь учителя 
1) Володимиро-Суздальське князівство 
У Середні віки територію між Волгою та Окою називали Заліссям. На цих землях проживали фінно-угорські та балтські племена. Наприкінці ІХ ст. з південного заходу сюди приходять в’ятичі й ільменські слов’яни та кривичі з новгородської сторони. 
Північно-Східна Русь для східнослов’янських земель завжди була окраїною. Проте ці землі притягували можливістю, з одного боку, спокійно жити (густі ліси не дозволяли ні кочовикам, ні варягам з’являтися на цих землях), а з другого, — вести господарство (велика кількість вільної землі, озер і річок із рибою та грибні і ягідні ліси). Також Волгою проходив торговельний шлях на Схід. Найстарішими містами були Ростов, Муром, пізніше виникають Суздаль, Ярославль, Володимир-на-Клязьмі, Переяславль-Залеський. На честь перших міст і стали називати князівство Ростовським, згодом Ростовсько-Суздальським, а після будівництва міста Володимира — Володимиро-Суздальським. 
Активний розвиток Залісся розпочався за часів Володимира Мономаха, який отримав ці землі за рішенням з’їзду князів у Любечі. Сюди він відправив свого сина Юрія, якого стали називати Долгоруким. Володимир у 1008 р. заснував місто на річці Клязьмі, яке на свою честь назвав Володимиром. Після смерті Володимира Мономаха суздальські землі відокремилися від Київської Русі в самостійне князівство. Першим князем на цих землях став Юрій Долгорукий. 
Юрій Долгорукий (1125—1157 рр.) отримав своє прізвисько за намагання втручатися в усі справи того часу: він прагнув захопити київський престол (здійснив кілька походів на Київ і двічі захоплював місто), впливав на Галицько-Волинське князівство, наступав на Новгород і Волзьку Булгарію. З ім’ям Юрія Долгорукого пов’язують і першу згадку в літописах міста Москва (1147 р.), із якого князь зробив фортецю. Князь Юрій не тільки воював, але й опікувався своїми землями, запрошуючи селян на поселення з наданням пільг, переманював ремісників, розвивав торгівлю (звідси й постійні війни з Волзькою Булгарією, яка перешкоджала торгівлі Волгою). 
Син Юрія Долгорукого Андрій Боголюбський (1157—1174 рр.) ще за часів правління свого батька, коли той нарешті захопив київський престол, переніс столицю князівства до міста Володимир-на-Клязьмі. Поруч із містом у селі Боголюбові Андрій побудував палац, у якому полюбляв жити (звідси й отримав прізвисько Боголюбський). Після смерті батька він продовжив його справу та воював із Новгородом, Києвом та Волзькою Булгарією, прийняв титул «князь усієї Русі». У 1169 р. він захопив Київ і сильно пограбував його (знищені та спалені були не лише житлові квартали, а й значна кількість церков і монастирів). Проте більшість його походів були невдалими. Крім того, Андрій Боголюбський вів і внутрішню війну з боярами, у результаті якої й загинув (став жертвою заколоту). 
Після боротьби за княжий престол князем став Всеволод Велике Гніздо (1176—1212 рр.), десятий син Юрія I Долгорукого. Своє прізвисько він отримав через численну родину — мав вісім синів і вісім онуків. Час правління князя Всеволода став періодом найбільшого розквіту Володимиро-Суздальського князівства. Він продовжував воювати з іншими князівствами, але в першу чергу він придушив протистояння бояр, опираючись на дворян (служилих людей) і городян. Князь здійснив кілька вдалих походів на Рязань, Волзьку Булгарію та інші землі, але Новгород підкорити так і не зміг. Саме Всеволодом був запроваджений титул «великий князь». 
Після його смерті Володимиро-Суздальська Русь була поділена на удільні князівства між синами та онуками великого князя. 
2) Великий Новгород 
На березі річки Волхов, за шість кілометрів від озера Ільмень у VІ ст. виникає місто Новгород, або «Пан Великий Новгород», як називали його жителі, якому належить велике значення в історії Середньовіччя. Крім власне міста, новгородські землі охоплювали величезну територію Північно-Західної Русі: від Балтійського моря на заході до Уральських гір на сході та від Білого моря й узбережжя Північного Льодовитого океану на півночі до межиріччя Волги й Оки на півдні. Прохолодний клімат та відсутність родючих ґрунтів не дозволяли займатися рільництвом, і тому серед населення були поширені ремесло (ковальство, ювелірна справа, ткацтво), промисли (бортництво тощо) та торгівля (через Балтику — із Європою, через Волгу — зі Сходом, через Дніпро — із Візантією). Саме з Новгорода починався відомий торговельний шлях «із варягів у греки». 
Зі становленням Київської Русі Новгород почав відігравати почесну роль. Саме новгородські дружинники дозволили Ярославу Мудрому посісти київський престол. Із початком феодальної роздробленості Київської Русі Новгород став самостійною землею, яка мала відмінний від усіх устрій — виникла Новгородська боярсько-купецька республіка. 
Місто Новгород із землями не належало до жодної княжої династії, навпаки, князя запрошували до Новгорода, проте його влада була обмеженою. Від ХІІ ст. з князем починають укладати договір. Він керував містом та очолював новгородське військо. Князь мав власну дружину, проте основу армії Новгорода складало міське ополчення, тому в князя не було можливості захопити місто. Князів, які не задовольняли новгородців, могли вигнати з міста. 
Містом управляло віче — збори представників найбагатших і найзначніших родин Новгорода, які відбувалися на головній площі, куди сходилися 300—500 осіб. Усі питання розв’язували шляхом голосування, але іноді суперечки закінчувалися відвертими бійками. Віче обирало посадника, тисяцького та архієпископа, розв’язувало питання війни і миру, затверджувало закони, призначало податки, запрошувало й усувало князів тощо. 
Новгород поділявся на дві частини: перша складалася з трьох округів і дитинця, друга — із двох округів. Місто активно розвивалося — дитинець був оточений кам’яним муром, будувалися палаци та храми (собор Святої Софії за красою та пишністю не поступався київському храму). Вулиці вкривали дерев’яною бруківкою, з’являються кам’яні будинки, але поширене дерев’яне будівництво. Населення міста складалося з різних верств, тут проживало багато іноземців, чимало новгородців були освіченими (під час розкопок було знайдено близько 1000 «берестяних грамот», у яких велося ділове листування, траплялися навіть любовні записи). 
Новгородські землі славилися по всьому світу й тому притягували до себе загарбників. 
3) Невська битва 
У ХІІІ ст. на північно-західних кордонах руських князівств з’явилися рицарі-хрестоносці. Вони захопили практичну всю Прибалтику (крім Литви) і продовжували просуватися далі, намагаючись підкорити й землі руських князівств. Проте отримали відсіч: у 1234 р. під Юр’євом новгородські і переяславські війська на чолі з князем Ярославом Всеволодовичем розбили хрестоносців, а в 1238 р. під Дорогичином армія князя Данила Галицького здобула перемогу над тевтонськими рицарями. 
До підкорення руських земель приєдналися й шведи. У 1240 р. біля гирла річки Іжори (лівий берег Неви) висадилися шведські війська на чолі з ярлом (князем) Біргером, зятем шведського короля Еріка ХІ, які планували підкорити землі до Старої Ладоги. У цей час у Новгороді князював Олександр, син Ярослава ІІІ Всеволодовича, правнук Юрія Долгорукого. Він із власною дружиною та невеликим загоном ополчення рушив на ворога, і 15 липня атакував табір шведів, які після запеклого бою кинулися тікати, залишивши частину кораблів. За цю битву князя Олександра стали почесно називати Невським. Проте успіхи молодого князя викликали незадоволення новгородських бояр, і Олександр Невський був змушений залишити місто. 
4) «Льодове побоїще» 
У 1237 р. Орден мечоносців і Тевтонський орден об’єдналися в Лівонський орден, і знову рицарі-хрестоносці розпочали «наступ на Схід». Із Німеччини прибули нові численні загони рицарів і стали готуватися до чергового походу. 
У 1241 р. рицарі захопили Псков і почали загрожувати Новгороду. До міста повернувся Олександр Невський, який, зібравши армію, розбив передові загони рицарів і відвоював захоплені міста. Отримавши підкріплення, князь Олександр рушив назустріч ворогу. Вирішальна битва відбулася 5 квітня 1242 р. на льоду Чудського озера (тому ця битва й дістала назву «Льодове побоїще»). Сили супротивників були приблизно рівними. Рицарі завдали удару по центру руського війська, але були атаковані з флангів, а розгром завершила атака засадного полку. Рицарі зазнали цілковитої поразки. 
Хрестоносці робили кілька спроб поновити наступ, але всі їх намагання були відбиті дружиною Олександра Невського. Нарешті в 1243 р. Лівонський орден погодився укласти мир із Новгородом, відмовившись від усіх захоплених новгородських і псковських територій. 
Варіант 2 
Робота з підручником (робота в групах) 
Опрацюйте матеріал підручника й атласу та підготуйте розповідь про Володимиро-Суздальське князівство (І група) та Новгородську землю (ІІ група). 
(Після підготовки представники груп презентують результати роботи.) 
Зразок відповіді 
Володимиро-Суздальське князівство 
Торговельний шлях Волгою на Схід; 
родючі та розвинені землі; 
віддаленість від степів (кочовиків); 
природний захист від вторгнень — ліси; 
проживали фінно-угорські племена, які були асимільовані слов’янами; 
найбільші міста — Ростов, Суздаль, Володимир; 
Юрій Долгорукий (1125—1157 рр.) — прагнув зібрати землі, воював із Волзькою Булгарією, здійснив кілька походів на Київ. Із його ім’ям пов’язують першу згадку про Москву (1147 р.), із якої князь зробив фортецю; 
Андрій Боголюбський (1157—1174 рр.) — переніс столицю до міста Володимир, прийняв титул «князь усієї Русі», воював із Волзькою Булгарією, Новгородом (проте більшість його походів були невдалими), захопив і пограбував Київ (1169 р.), боровся з боярами та був убитий у результаті заколоту; 
Всеволод Велике Гніздо (1176—1212 рр.) — мав багато синів та онуків, опирався на служилих людей і городян, здійснював вплив на інші князівства; 
після смерті Всеволода князівство було поділено на уділи між його синами й онуками. 
Новгородська земля 
«Пан Великий Новгород»; 
землі охоплювали величезну територію Північно-Західної Русі: від Балтійського моря на заході до Уральських гір на сході та від Білого моря й узбережжя Північного Льодовитого океану на півночі до межиріччя Волги й Оки на півдні; 
місто Новгород розташовувалося на річці Волхов; 
основні заняття — ремесло (ковальство, ювелірна справа, ткацтво), промисли (бортництво тощо), торгівля (через Балтику — із Європою, через Волгу — зі Сходом, через Дніпро — із Візантією); 
із Новгорода починався торговельний шлях «із варягів у греки»; 
виникнення боярсько-купецької республіки; 
управління Новгородом — віче (збори дорослих чоловіків-новгородців): 
обирало посадника, тисяцького, архієпископа; 
розв’язувало питання війни і миру; 
затверджувало закони; 
призначало податки; 
запрошувало й усувало князів; 
вулиці міста вкривали дерев’яною бруківкою; 
з’являються кам’яні будинки, але поширене дерев’яне будівництво; 
була поширена освіта (знайдено багато «берестяних грамот»). 
Прийом «Навчаючи — учуся» 
Опрацюйте матеріал підручника та підготуйте інформацію про Невську битву (перший учень із пари) та «Льодове побоїще» (другий учень із пари) за планом. 
План 
1) Дата битви. 
2) Учасники битви. 
3) Місце битви. 
4) Передумови битви. 
5) Перебіг битви. 
6) Результати битви. 
2. Монгольська навала. Золотоординське ярмо 
Варіант 1 
Розповідь учителя 
1) Утворення монгольської імперії 
На північ від Великої китайської стіни в степах Центральної Азії проживали племена монголів. Основним їхнім заняттям було кочове скотарство. Монгольське суспільство наприкінці ХІІ ст. перебувало в стані розпаду родоплемінних зв’язків і зародження держави. 
Після міжплемінних війн у 1206 р. відбулося об’єднання монгольських племен. На курултаї (з’їзді) монгольської знаті вождь одного з племен Темучин був проголошений Чингісханом, тобто великим ханом. 
Після проведення низки реформ (адміністративної, військової) і підкорення племен Сибіру, створивши величезну армію, Чингісхан у 1211 р. починає завоювання Китаю. У 1215 р. монгольська армія захопила столицю Чжунду (сучасний Пекін), а в 1218 р. Чингісхану здалася Корея. Підкорення Китаю монголами тривало до 1235 р. (хоча остаточно вони захопили Китай у 60-х рр. ХІІІ ст.) вже наступником Чингісхана ханом Угедеєм. У 1218—1223 рр. були підкорені Середня Азія та Південне Закавказзя. У 1223 р. монголи, пройшовши через Південний Кавказ з’явилися на кордонах руських князівств і в битві на річці Калці розбили об’єднане військо деяких руських князівств і половецьких племен. На зворотному шляху монголи напали на Волзьку Булгарію. 
Після смерті Чингісхана курултай назвав спадкоємцем Угедея та поділив підкорені землі та народи між його синами та онуками (1229 р.). Проте походи монголів не припинилися, і в 50—60-ті рр. ХІІІ ст. були підкорені Іран, Месопотамія та Сирія. 
2) Похід на Русь 
Після підкорення імперії Цінь курултай вирішив направити військо на завоювання Русі. Цей похід очолив онук Чингісхана Батий (Бату). 
У 1237 р. монгольські війська з’явилися на кордонах Рязанського князівства. Невдовзі було взято в облогу Рязань, яка впала через шість діб. Наступним стало Володимиро-Суздальське князівство. Монголи взяли штурмом та пограбували міста Володимир, Москву, Суздаль, Ростов, Ярославль та ін. Володимирський князь Юрій Всеволодович почав збирати війська, але був розбитий монголами біля річки Сить і загинув. Після підкорення Володимиро-Суздальського князівства монголи почали просуватися на Новгород, але не дійшовши 100 верст до міста, повернули назад. Прямуючи до степу, монгольське військо зупинилося біля міста Козельськ, яке сподівалося взяти без особливих зусиль. Проте відчайдушний опір жителів стримував ворогів аж сім тижнів. Монголам усе-таки вдалося захопити місто, однак ціною величезних втрат. За це загарбники назвали Козельськ «злим містом». 
У 1239 р. монголи рушили на північні князівства. Були захоплені Чернігівське та Переяславське князівства, а в грудні 1240 р. після тривалої облоги був узятий Київ. Після цього монгольські війська попрямували через Галицьке князівство до Європи. Вони пройшлися Польщею, Угорщиною, Чехією, Далмацією, Сербією, Болгарією та повернули назад, до причорноморських і прикаспійських степів, де заснували власну державу, яка дістала назву Золота Орда. 
3) Золотоординське ярмо 
Золота Орда — величезна імперія, яка виникла після походів монголів на схід — Русь і європейські держави. Після повернення з походу хан Батий заснував державу зі столицею в місті Сарай (неподалік від сучасної Астрахані). Руські князівства увійшли до складу монгольської держави. Проте монголи не тримали постійного війська в руських князівствах, а здійснювали управління через князів. Для керування своїм князівством кожний князь мав отримати ярлик у столиці Золотої Орди. У князівствах було проведено перепис населення й визначені розміри данини, за збором якої наглядали баскаки (ханські намісники). У разі непокори монголи направляли каральні війська, які придушували заворушення. Разом із тим монгольське ярмо не припинило князівських міжусобиць, тільки зараз князі використовували монголів для особистого збагачення або захоплення сусідніх земель. 
Золотоординське ярмо тривало в Північно-Східній Русі до 1480 р., а в інших землях починає зникати вже в XIV ст. 
Варіант 2 
Робота з підручником 
Опрацюйте матеріал підручника та складіть хронологічну таблицю за темою «Монгольська навала». 
Зразок таблиці 
МОНГОЛЬСЬКА НАВАЛА 
Дата 
Подія 

1206 р. 
Об’єднання монгольських племен під владою Темучина (Чингісхана) 

1211—1215 рр. 
Підкорення Північного Китаю 

1218—1223 рр. 
Підкорення Середньої Азії та Південного Закавказзя 

1223 р. 
Битва на річці Калці — розгром монголами об’єднаного русько-половецького війська 

1227 р. 
Смерть Чингісхана 

1236 р. 
Захоплення монголами Волзької Булгарії, початок походу на Русь монголів на чолі з онуком Чингісхана Батиєм 

1237 р. 
Узяття Рязані 

1238 р. 
Підкорення Володимиро-Суздальського князівства 

1240 р. 
Розорення Чернігівського, Переяславського та Київського князівств, узяття Києва 

1241—1242 рр. 
Похід у Європу, повернення на Схід 

1242 р. 
Утворення Золотої Орди (Причорномор’я, Прикаспій, Південний Сибір) зі столицею в місті Сарай 

50—60-ті рр. ХІІІ ст. 
Підкорення монголами Ірану, Месопотамії та Сирії 

1258 р. 
Здобуття монголами Багдада 

1274, 1281 рр. 
Дві невдалі спроби монголів підкорити Японію завершилися невдачею 

Метод «Мозковий штурм» 
Опрацюйте матеріал підручника та визначте, що включало в себе «татаро-монгольське ярмо». 
Зразок відповіді 
Татаро-монгольське ярмо 
Отримання ярлика (дозволу) на право княжити; 
сплачування данини; 
вплив на життя в князівствах; 
придушення заворушень; 
толерантне ставлення до церкви; 
використання монголів у внутрішній боротьбі князів; 
гальмування економічного розвитку; 
направлення баскаків (ханських намісників) на Русь. 
Додатковий матеріал 
РЕФОРМИ ЧИНГІСХАНА 
Навесні 1206 р. біля витоків річки Онон на курултаї Темучин був проголошений великим ханом над усіма монгольськими племенами, де йому було надано титул «Чингісхан». Чингісхан суттєво змінив життя монголів — розрізнені й ворогуючі монгольські кочові племена були об’єднані в єдину державу. Усе життя монголів підпорядковувалося новому закону — Ясі, у якому головне місце посідали статті про взаємодопомогу в поході й заборону обману. Порушників закону страчували, а ворогів монголів, які залишилися вірними своєму ханові, щадили та приймали до свого війська. Добром вважалися вірність і хоробрість, а злом — боягузтво і зрада. Від того часу, як Темучин став Великим ханом, у його політиці яскравіше стали відображатися інтереси нойонства (знаті), що потребували заходів, які б сприяли закріпленню їх панування та збільшенню доходів. Нові завойовницькі війни, пограбування країн повинні були забезпечити отримання нойонами як багатства, так і нових земельних володінь. Але для цього була необхідна добра армія та міцний тил, який би її забезпечував. 
Для досягнення цих цілей Чингісхан провів адміністративну реформу. Усе населення монгольської держави було поділено на десятки, сотні, тисячі і тумени (десять тисяч), змішавши тим самим племена і роди. Командирами призначали спеціально підібраних людей із наближених і нукерів (дружинників). Усі дорослі та здорові чоловіки вважалися воїнами, які в мирний час вели своє господарство, а у воєнний час бралися за зброю. Така організація забезпечила Чингісхану можливість збільшити свої збройні сили приблизно до 100 тис. воїнів. 
Окремі сотні, тисячі і тумени разом із територією для кочування віддавалися у володіння того чи іншого нойона. Великий хан був власником усієї землі в державі, він роздавав землю і аратів (звичайних кочовиків) у володіння нойона за умовою, що ті будуть за це справно виконувати певні повинності. Найважливішою повинністю вважалася військова служба. Кожний нойон був зобов’язаний на першу вимогу Великого хана виставити в поле відповідну кількість воїнів. Нойон у власному наділі міг експлуатувати працю аратів, роздаючи їм на випас свою худобу або залучаючи їх безпосередньо до роботи у своєму господарстві. Дрібні нойони служили великим. За Чингісхана було узаконено закріпачення аратів, заборонено самовільний перехід з однієї десятки, сотні, тисячі або тумену в іншу. Ця заборона означала вже формальне прикріплення аратів до землі нойонів — за непослух арату загрожувала смертна кара. 
Чингісхан зробив культом писаний закон, був прихильником твердого правопорядку. Він створив мережу ліній повідомлень у своїй імперії, кур’єрський зв’язок у великому масштабі для військових та адміністративних цілей, організував розвідку, у тому числі й економічну. Чингісхан поділив країну на два «крила». На чолі правого крила він поставив Боорчу, на чолі лівого — Мухалі, двох своїх найбільш вірних сподвижників. Посади та звання старших і вищих воєначальників — сотників, тисяцьких і темників — він зробив спадковими в роду тих, хто своєю вірною службою допоміг йому оволодіти ханським престолом. 
IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ 
Завдання 
Визначте, які з перелічених понять, назв та імен належать до Володимиро-Суздальського князівства, а які — до Новгородської землі. 
1) Торговельний шлях Волгою на Схід, 2) Юрій Долгорукий, 3) північно-західні кордони Київської Русі, 4) торговельний шлях «із варягів у греки», 5) прохолодний клімат і відсутність родючих ґрунтів, 6) перша згадка про Москву, 7) Андрій Боголюбський, 8) Всеволод Велике Гніздо, 9) боярсько-купецька республіка, 10) управління містом — віче, 11) дитинець, 12) поділ на уділи. 
Відповідь: Володимиро-Суздальське князівство — 1, 2, 6, 7, 8, 12; Новгородська земля — 3, 4, 5, 9, 10, 11. 
Бесіда 
Чим відрізнялися між собою Володимиро-Суздальське князівство та Новгородська земля? 
Робота з поняттями 
Запишіть визначення понять «із варягів у греки», «Льодове побоїще», «татаро-монгольське ярмо», прокоментуйте їх. 
Зразок відповіді 
«Із варягів у греки» — торговельний шлях, який об’єднував країни Балтійського та Чорного морів, проходив річками Русі. 
«Льодове побоїще» — битва новгородського війська на чолі з Олександром Невським із рицарями Лівонського ордену 5 квітня 1242 р. на Чудському озері. 
Татаро-монгольське ярмо — період монгольського панування на територіях руських князівств. 
Робота з підручником 
За допомогою підручника заповніть таблицю, порівнявши Грюнвальдську битву та битву на Чудському озері («Льодове побоїще») за запропонованими критеріями. 
Зразок таблиці 
Критерії для порівняння 
Грюнвальдська битва 
«Льодове побоїще» 

Дата 

Місце 

Супротивники 

Полководці 

Перебіг подій 

Результати 


Робота з документом 
Прочитайте уривок із джерела та дайте відповіді на запитання. 
ІЗ ЯСИ ЧИНГІСХАНА 
…Людина, що п’є вино і горілку, коли сп’яніє, не може нічого бачити та стає сліпою. Коли її кличуть, вона не чує і стає німою; коли з нею розмовляють, вона не може відповідати. Коли стає п’яною, то подібна до… померлого: якщо хоче сісти прямо — не може, і буде немов людина, якій завдали рану в голову, залишатися байдужою. У вині й горілці немає користі для розуму й мистецтва, немає також добрих якостей і моралі; вони підбурюють до поганих справ, убивств і чвар; позбавляють людину речей, які вона має, і мистецтв, які знає, і стають ганебними шлях і справи її, так що вона втрачає певний шлях. Государ, жадібний до вина і горілки, не може робити великих справ... Бек, жадібний до вина і горілки, не може тримати в порядку справи тисячі, сотні й десятки. Простого воїна, який буде жадібний до пиття вина, …спіткає велика біда. Людина проста, тобто з черні, якщо буде жадібна до пиття вина, позбудеться коней, стада й усього свого майна та стане жебраком. Слуга, жадібний до пиття вина, проводитиме життя безперервно в збентеженні і стражданні. Ці вино і горілка не дивляться на обличчя й серце сп’янілих, оп’яняють і добрих, і поганих і не говорять: дурний або гарний. Руку роблять слабкою, так що вона відмовляється брати та від ремесла свого; ногу роблять нетвердою, так що вона відмовляється від руху й ходіння, серце і мозок роблять слабкими, так що вони не можуть міркувати розсудливо: усі почуття та органи розуміння роблять непридатними. Якщо немає засобів від пиття, то людина може на місяць напиватися три рази: якщо перейде за три — проступок; якщо на місяць два рази напиватися — це краще, а якщо один раз — ще схвальніше, а якщо не п’є, то що може бути краще за це? Але де знайдуть таку людину, яка б не напивалася? Якщо знайдуть, то вона гідна всілякої поваги. 
Запитання 
1. Чому Чингісхан у збірці основних законів та правил звертає увагу на зазначену проблему? 
2. Наскільки слова Чингісхана доречні в наші дні? 
Робота з контурною картою 
Позначте на відповідній контурній карті: 
1) міста Північно-Східної Русі: Володимир, Суздаль, Ростов, Новгород; 
2) місця битв: Невська битва, «Льодове побоїще»; 
3) західні межі території Золотої Орди. 
V. ПІДСУМКИ УРОКУ 
Вибіркова перевірка виконання завдань, аналіз типових помилок. 
Основні висновки 
Розпад великої держави Київської Русі привів до виникнення міжусобиць і ворожнечі між князівствами. Поступово наймогутнішим князівством стає Володимиро-Суздальське. Окреме положення посідала Новгородська боярсько-купецька республіка. 
Феодальна роздробленість Київської Русі призвела до ослаблення князівств, і в результаті вони впали під ударами монгольської навали. На тривалий час руські землі потрапили під золотоординське ярмо. 
Відповідь на проблемне питання 
Похід монголів мав розвідувальний характер, у них би не вистачило сил для завоювання Русі. 
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 
1. Підручник: 1, § 18; 2, § 18, с. 227—232; 3, тема 4. § 2, с. 208—216. 
2. Порівняйте походи монголів із хрестовими походами.
Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Північно-Східна Русь", із категорії "Уроки", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід