Римська республіка V — середини III ст. до н. е




 
УРОК № 49 
Тема. Римська республіка V — середини III ст. до н. е. 
Мета. Розглянути боротьбу плебеїв і патриціїв у Римі, визначити 
вплив її результатів на перетворення Риму на одну з най -сильніших держав Західного Середземномор’я; дати уяв -лення про особливості організації влади та суспільного 
устрою часів Римської республіки. 
Очікувані 
результати. 
Після цього уроку учні зможуть: називати час утворення Рим -ської республіки, завоювання Римом Італії, війн Риму з Кар -фагеном, характерні риси Римської республіки; показувати 
на карті міста Рим, Карфаген; застосовувати та пояснювати 
на прикладах поняття та терміни: «республіка», «консул», 
«народний трибун», «вето», «патриції», «плебеї», «сенат»; 
порівнювати грецьку і римську системи державного прав -ління; наводити приклади політики Риму «розділяй і волода-рюй»; пояснювати причини ліквідації царської влади і вста-новлення республіки, причини війн Риму з Карфагеном. 
Тип уроку. Комбінований. 
Структура уроку 
I. Організаційний момент 
II. Актуалізація опорних знань 
III. Вивчення нового матеріалу 
1. Римська республіка: організація влади та суспільство. 
2. Господарювання римлян. Боротьба плебеїв і патриціїв у Римі. 
3. Завоювання Римом Італії. 
4. Боротьба Риму за панування в Середземномор’ї. 
IV. Узагальнення і систематизація знань 
V. Підсумки уроку 
VI. Домашнє завдання 
ХІД УРОКУ 
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ 
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ 
Робота з картою. 
1) Покажіть на карті Апеннінський півострів і моря, що його оми ­ 
вають. 
2) Покажіть на карті області, на які поділяється Італія за природ­ 
но­кліматичними умовами. 
3) Покажіть на карті найбільші річки Італії. 
Робота з датами. 
1) У якому столітті був заснований Рим? У якому тисячолітті? 
2) Як би відповів давній римлянин на таке запитання: «У якому 
році з Риму був вигнаний останній цар?». 
Робота зі схемою. 
Доповніть і прокоментуйте схеми: а) «Склад населення»; б) «Управ­ 
ління Римом». 
Підбиваючи підсумок, учитель відзначає, що довгий час Римом правили етруски, які досягли більш високого рівня розвитку, ніж 
латини. Під їхнім впливом Рим став великим містом, зайнявши па­ 
нівне становище в долині Тибру. Але поступово етруски стали втра­ 
чати свою перевагу над латинами. У 510 р. до н. е. останній етруський 
цар був вигнаний із Риму. Рим став республікою. 
III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ 
1. Римська республіка: організація влади та суспільство. 
Робота за підручником. 
Опрацювати текст параграфа і виписати в зошити значення понять 
«республіка», «магістрати», «консул», «диктатор», «нобілі», «верш­ники», «цензори», «претори». 
Додаткова інформація 
Після повалення царської влади в Римі встановилася республіка 
(від латин. res publica — загальна, народна справа). Організація дер ­ 
жавної влади в ній була досить складною. 
Функції царя покладалися на двох консулів, які спочатку нази­ 
валися преторами і суддями. Вони командували ополченням, вико­ 
нували деякі жрецькі функції, скликали сенат і коміції. Консула 
обирали на рік. Він обирав собі помічника — квестора. Консула су­ 
проводжували 12 охоронців — лікторів. У разі небезпеки для дер ­ 
жави вся повнота влади передавалася диктатору терміном на шість 
місяців. Найвищим державним органом у республіці були центуріатні коміції. Вони обирали консулів з­поміж кандидатів, рекомендованих 
сенатом. 
Усі члени сенату були магістратами, тобто чиновниками. Існували такі 
магістрати: 
— претори (судді); 
— 4 едили, котрі вирішували такі питання, як порядок на ринках, вули­ 
цях, організація видовищ; 
— 2 цензори (із колишніх консулів, терміном на 18 місяців) організовува ­ 
ли поповнення сенату, збирання податків, підписання дого ворів; 
— 20 квесторів (не із сенаторів, але після закінчення служби ставали се ­ 
наторами) були фінансовими організаторами. 
2. Господарювання римлян. Боротьба плебеїв і патриціїв у Римі. 
Розповідь учителя. 
У перші сто років існування республіки дуже швидко відбувався поділ 
римського суспільства на багатих і бідних. Патриції обіймали державні по­ 
сади, володіли великими ділянками землі. Некорінне та збідніле населення 
було особисто вільним. Ці люди не володіли землею, не брали участі в управ ­ 
лінні державою, а тільки несли військову службу. Не бажаючи миритися з 
такою ситуацією, плебеї поступово ставали суспільною силою. Основними 
вимогами були: 
— перерозподіл громадських земель; 
— скасування боргового рабства; 
— рівність у політичних правах. 
Основними засобами досягнення цих вимог були відмова від учас ті у 
воєнних діях і виселення (сецесії) з Риму. Налякані діями плебеїв, патриції 
мусили піти на поступки. Першою відчутною перемогою плебеїв було здо ­ 
буття права обирати своїх посадових осіб — народних трибунів, які були не­ 
доторканними, мали право «вето» (заборони) на будь­який сенатський закон, 
спрямований проти плебеїв. 
Римський історик Тит Лівій пов’язує появу народного трибуна з першою 
сецесією в 494 р. до н. е. Під час війни з еквами озброєні плебеї залишили 
Рим, відмовившись вийти в похід. Патриції, яких тіснили вороги, мусили ви­ 
знати права і недоторканність народного трибуна. Другою важливою пере­ 
могою плебеїв було прийняття перших писаних законів, які одержали назву 
«Закони XII таблиць». Під загрозою нового виселення була створена комісія 
з 10 осіб (децемвірів), які займалися впорядкуванням права. Закони XII та­ 
блиць скасували боргову кабалу, хоч в основному були повторенням старих 
правил. У 445 р. до н. е. були офіційно дозволені шлюби між патриціями та 
плебеями. 
3. Завоювання Римом Італії. 
Робота з картою. 
Позначте на контурній карті території, завойовані Римом в Італії 
в V—III ст. до н. е. 
Розповідь учителя. 
Після вигнання царів підпорядковані Риму латинські міста в сою зі 
з царем міста Клузій Порсеною пішли на місто війною. Вони розгра­ 
бували Рим, і тільки перемога при Регільському озері (496 р. до н. е.) 
врятувала молоду республіку. 
У 493 р. до н. е. був укладений союз між Римом і латинськими міс­ 
тами. Згодом він перетворився на кабальний договір Риму з містами, 
що були йому підпорядковані. 
Наступною війною була війна з Вейями, наймогутнішим з­поміж 
міст Етрурії. Після 10 років облоги консул Марк Фурій Камілл узяв 
місто, і воно було приєднане до римських володінь. Однак, скористав ­ 
шись із цієї війни, галли прорвалися в Лацій. Після поразки римлян 
при річці Аллії ґалли взяли Рим, і тільки ціною викупу місто було 
врятоване. 
Рим спрямував погляди на південь. Тут він зіткнувся з федера­ 
цією (союзом) самнітів. Самніти захопили Кампанію, і кампанці 
звер нулися до Риму по допомогу. Почалася перша самнітська ві ­ 
йна (343—341 рр. до н. е.), що закінчилася захопленням Кампанії. 
Це викликало невдоволення латинських союзників Риму і призвело 
до римсько­латинської війни (340—338 рр. до н. е.), у якій римляни 
здобули перемогу. Після цих війн були друга (327—304 рр. до н. е.) 
і третя (298—290 рр. до н. е.) самнітські війни. Приводом до них ста ­ 
ло захоплення римлянами Неаполя. Спочатку римляни зазнавали 
поразок, однак оснащеність армії Риму відіграла свою роль — Рим 
одержав перемогу. 
Третім кроком в об’єднанні Італії стала боротьба Риму з грецьки­ 
ми полісами. У 284 р. до н. е. місто Фурії попросило в Риму допомоги 
проти луканів. Римляни звільнили місто й приєднали його до свого 
союзу. Однак у Південній Італії все ще залишався серйозний конку ­ 
рент Риму — місто Тарент. Приводом до війни стала обра за, завдана 
римським послам городянами Тарента. Підтримку Тарен ту надали 
кампанці, апулійці, лукани, греки, а також епірський цар Пірр. Біля 
Гераклеї та при Аускулі він розгромив римлян, однак в останньому 
бою втратив значну частину війська (звідси й походить вираз «пірро­ 
ва перемога», тобто перемога занадто високою ціною). Незадоволений 
тарентцями, Пірр вирушив на Сицилію, де почав війну з Карфагеном. 
У результаті він утік до Італії, де зустрівся з римлянами при Бене­ 
венті й програв бій. Невдовзі Тарент був захоплений, а за ним і його італійські 
союз ники. Останнім римляни захопили місто Вольсінії в Етрурії. Так закінчи ­ 
лося об’єднання Італії під владою Риму. 
4. Боротьба Риму за панування в Середземномор’ї. 
Запитання на повторення. 
1) Хто заснував Карфаген? 
2) Назвіть основні заняття карфагенян. 
3) Як ви вважаєте, що могло викликати конфлікт між Римом і Карфаге ­ 
ном? 
Розповідь учителя. 
Завоювавши Італію, Рим став великою середземноморською державою. 
Однак апетити римської знаті росли разом зі зростанням території держави. 
Потрібні були нові раби і землі. Цього разу метою римлян стала Сицилія. Тут 
інтереси Риму перетнулися з інтересами іншої республіки — Карфагена. 
Карфаген (латин. Carthago), за легендою, був заснований вихідцями з 
Тіра (Фінікія) у 814 р. до н. е. На час зіткнення з Римом це місто мало фак ­ 
торії (торговельні стоянки) на Сицилії, в Іспанії, на Корсиці й Сардинії, в 
Африці. Карфаген об’єднав навколо себе розпорошені колишні фінікійські 
колонії під час боротьби з греками. Нова держава являла собою строкату 
суміш народів: мавританців, лівійців, єгиптян, нумідійців і фінікійців. Остан­ 
ні були панівним народом. Територія Карфагена простягалася від сучас ­ 
ної Лівії вздовж африканського узбережжя до Гібралтарської протоки, за ­ 
ймала південь Іспанії, Балеарські острови, Корсику, Сардинію та Сицилію. 
Приводом до початку першої Пунічної війни (264—241 рр. до н. е.) було захо ­ 
плення близько 288 р. до н. е. загоном мамертинців, найманих воїнів із Кампанії, 
сицилійського міста Мессана, розташованого на березі вузької протоки, що відо ­ 
кремлює Сицилію від Італії. Коли Мессану спробувало захопити інше сицилійське 
місто, Сиракузи, мамертинці звернулися по допомогу до Карфагена, а потім до 
Риму з проханням узяти їх під своє заступництво. Рим охоче погодився, споді­ 
ваючись на здобич у разі війни і розширення свого впливу в регіоні, хоч розу­ 
мів, що це призведе до конфлікту з Карфагеном. Так і сталося — почалася війна. 
Хоч Рим практично не мав флоту, йому вдалося швидко переправити свої 
війська на Сицилію, відкинувши сили Карфагена. Наступним кроком було 
створення за допомогою грецьких інженерів військового флоту. У 260 р. до 
н. е. римляни розбили флот карфагенян. 
У 256 р. до н. е. Рим направив до Африки свої війська, однак у 255 р. до 
н. е. вони були розбиті. Флот, що перевозив уцілілих воїнів назад у Рим, 
знову завдав поразки карфагенському флоту, але потім потрапив у бурю, що 
знищила 250 кораблів. Після цього карфагенський полководець Гамількар 
Барка висадився на Сицилію, де успішно громив римські війська. Римський 
флот був знищений. Але Рим зумів відбудувати свій флот і в березні 241 р. 
до н. е. розгромив карфагенян біля Егадських островів поблизу західного 
узбережжя Сицилії. 
Війна виснажила і Рим, і Карфаген. У результаті Рим здобув Си­ 
цилію, що стала його першою провінцією, а 238 р. до н. е. — Корсику 
і Сардинію. Крім цього, Карфаген повинен був протягом десяти років 
сплачувати контрибуцію — 3200 талантів. 
Незважаючи на перемогу Риму в першій Пунічній війні, могутність 
Карфагена зломлено не було, обидві сторони готувалися до війни. 
Другу Пунічну війну (218—201 рр. до н. е.) спровокували римляни. 
Приблизно в 226 р. чи 225 р. до н. е. Рим запропонував розмежувати 
Іспанію по річці Ебро, однак відразу ж заявив про свої права на місто 
Сагунт, розташоване у сфері впливу карфагенян. Гамількар Барка 
загинув у 228 р. до н. е., після нього військами в Іспа нії командував 
його зять Гасдрубал, якого було вбито в 221 р. до н. е. Тоді посада го ­ 
ловнокомандувача і влада в Іспанії перейшли до 25­річного Ганніба ­ 
ла. В 219 р. до н. е. після облоги він узяв місто Сагунт під приводом, 
що те допустило ворожі щодо карфагенян дії. У відповідь римляни 
в 218 р. до н. е. оголосили Карфагену війну. Того ж року, імовірно, 
у травні, передбачивши такий розвиток подій, Ганнібал на чолі ар­ 
мії з 35—40 тис. осіб почав свій славетний перехід з Іспанії в Італію. 
Незважаючи на величезні людські втрати, Ганнібал перейшов че­ 
рез Альпи і в другій половині 218 р. до н. е. досяг півночі Італії. Ґалли 
північної Італії, щойно скорені римлянами, вітали його прихід, і на­ 
весні до Ганнібала приєдналося багато племен. У військових кампа ­ 
ніях 217 р. до н. е. він здобув над римлянами перемогу біля Тразімен­ 
ського озера на північ від Риму, а в 216 р. до н. е. знищив величезне 
римське військо під Каннами в південній Італії. 
Однак Ганнібалу не вдалося закріпити успіх. Консул Фабій Мак­ 
сим, новий командувач військ в Італії, ухиляючись від великих битв, 
вимотував сили супротивника. 
Публій Корнелій Сципіон відновив утрачені позиції римлян в Іспа­ 
нії. У 209 р. до н. е. Сципіон узяв Новий Карфаген в Іспанії, однак 
пізніше армії під керівництвом Гасдрубала (брата Ганнібала) вдалося 
вислизнути, і вона також перейшла через Альпи в Італію (207 р. до 
н. е.). Коли звістки про це дійшли до Гая Клавдія Нерона, римського 
полководця, який не давав Ганнібалові вирватися з південної Італії, 
він залишив у своєму таборі невелику кількість людей, котрі повинні 
були створювати видимість, начебто там присутнє все військо. Сам 
же він здійснив стрімкий перехід на північ, де з’єднав ся з військами 
Марка Лівія Салінатора, і разом вони біля річки Метавр (207 р. до 
н. е.) розгромили армію Гасдрубала. 
Повернувшись із тріумфом з Іспанії, Сципіон переніс воєнні дії до 
Африки, і невдовзі Ганнібал з усіма своїми військами був відклика­ 
ний з Італії на захист Карфагена. Ганнібал поспіхом набрав і навчив 
нову карфагенську армію. У 202 р. до н. е. два великі полководці та 
їхні війська зустрілися біля міста Зама. На боці римлян були дві іс ­ 
тотні переваги: бойовий гарт і значна перевага в кінноті, наданій їхні ­ 
ми союзниками ­нумідійцями. Сципіон здобув перемогу, а Ганнібалу 
вдалося втекти. Так закінчилася друга Пунічна війна. 
Із перебігом подій під час третьої Пунічної війни учні знайомлять ­ 
ся самостійно за підручником, звертаючи увагу на такі питання. 
1) Причини третьої Пунічної війни. 
2) Руйнування Карфагена. 
3) Наслідки Пунічних війн. 
IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ 
Робота з таблицею. 
Заповніть таблицю «Війни Риму і Карфагена». 
Назва війни Причина Привід 
Перша Пунічна 
Друга Пунічна 
Третя Пунічна 
Заповнення таблиці допоможе не тільки систематизувати вивче ­ 
ний матеріал, але й сприятиме формуванню в учнів навичок розріз ­ 
няти поняття причини історичних подій і приводу, що їх викликав. 
Учитель перевіряє правильність виконання завдання. У разі браку 
часу таблиця може бути заповнена вдома. 
V. ПІДСУМКИ УРОКУ 
Заключне слово вчителя. 
— До 264 р. до н. е. Рим зайняв домінуюче становище у всій Італії 
і був визнаний могутньою державою в Середземномор’ї. 
— Римляни домоглися впливу в Італії, поєднуючи військову міць 
і підступність у питаннях політики. 
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 
1) Опрацювати текст параграфа. 
2) Виконати завдання на контурній карті. 
3) Пояснити зміст крилатих висловів «піррова перемога», «поді ­ 
ляй і володарюй». 
4) Випереджальне завдання. Підготувати повідомлення про гла ­ 
діаторів.
Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Римська республіка V — середини III ст. до н. е", із категорії "Уроки", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід