Урок № 28

Росія наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст.

Мета: сформувати в учнів уявлення про Росію наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст.; створити умови для розуміння характерних рис внутрішньої політики Петра І; розглянути ре-зультати зовнішньої політики Петра І; установити зв’язок між кризами в Російській імперії та палацовими переворотами; схарактеризувати реформи Петра І; розвивати вміння порівнювати становлення абсолютизму в Російській державі та європейських країнах і висловлювати власну думку щодо мети та засобів реалізації внутрішньої і зовнішньої політики Росії.

Обладнання: підручник, карта світу, Європи, Російської держави, контурні карти.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Основні поняття та назви: регентша, Кримські походи, «потішні» полки, Азовські походи, Північна війна, редут, губернатор, Сенат, колегія, «Табель про ранги», Військовий статут, Си-нод, імператор, палацові перевороти.

Основні дати та події: 1672—1725 рр. — роки життя Петра І, 1700—1721 рр. — Північна війна, 1703 р. — заснування Петербурга, 1709 р. — Полтавська битва, 1725—1727 рр. — правління Катерини І, 1727—1730 рр. — правління Петра ІІ, 1730—1740 рр. — правління Анни Іванівни, 1741—1761 рр. — правління Єлизавети Петрівни, 1760 р. — захоплення Берліна.

Історичні постаті: Петро І, Софія, Іван Мазепа, Карл XІІ, Олександр Меншиков, Катерина І, Анна Іванівна, Ернст Бірон, Єлизавета Петрівна, Федір Салтиков, Петро Рум’янцев, Петро ІІІ.

Очікувані результати: учні навчаться: називати дати правління Петра І, Північної війни, палацових переворотів, вирішальних битв; показувати на карті територіальні зміни Російської імперії у ХVІІІ ст., напрямки походів та місця битв; застосовувати та пояснювати на прикладах поняття та терміни; характеризувати реформи Петра І; наводити приклади активної зовніш-ньої політики; порівнювати становлення абсолютизму в Російській державі та європейських кра-їнах, висловлювати власну думку щодо мети та засобів реалізації внутрішньої та зовнішньої по-літики Росії.

I. Організаційний момент

Пояснити назву теми «Росія та Сполучені Штати», ознайомити учнів із кількістю годин, відве-дених на її вивчення, формою проведення уроку узагальнення знань тощо.

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

Фронтальне опитування

Організувати фронтальне опитування за темою «Освічений абсолютизм».

III. Вивчення нового матеріалу

План

1. Російська держава наприкінці XVII ст.

1) Соціально-економічне та політичне становище в Росії наприкінці XVII ст.

2) Династія Романових наприкінці XVII — на початку XVIII ст.

2. Петро I та його реформи.

3. Зовнішня політика Петра I, утворення імперії.

4. Палацові перевороти.

1. Російська держава наприкінці XVII ст.

1) Соціально-економічне та політичне становище в Росії наприкінці ХVІІ ст.

Варіант 1

Розповідь учителя

Наприкінці ХVІІІ ст. Російська держава була однією з найбільших у світі. До її складу увійшли Сибір та Далекий Схід, а також були приєднані українські землі. В Європі Росія мала кордони з Кримським ханством, Туреччиною, Польщею та Швецією.

В економічному плані Московська держава відставала від Європи. Росія була відсталою аграр-ною країною. Основу економіки складало сільське господарство, яке ґрунтувалося на кріпацтві. Промисловості не існувало, але починають з’являтися мануфактури (майже всі вони державні). Торгівля була слаборозвиненою. Усередині країни через відсутність мережі шляхів торгівля мала натуральний характер. Великою популярністю користувалися ярмарки, серед яких найбільшою була Московська. Зовнішня торгівля Росії перебувала в занепаді. У державі не існувало виходів до міжнародних торговельних шляхів, діяв тільки один морський торговельний шлях через Арханге-льськ та Біле море, який узимку замерзав. В основному вивозили продукцію сільського господарс-тва — зерно, пеньку, мед та інше, а завозили предмети споживання для заможних верств населен-ня.

У Московській державі проживало близько 24 млн осіб, більшість яких були селянами, в основному кріпаками. Наприкінці ХVІІ ст. в Росії налічувалося лише 250 міст.

Абсолютизм у Росії мав форму самодержавства. Земський Собор (станово-представницький орган) не скликався від кінця ХVІІ ст. Боярська Дума не мала впливу і виконувала дорадчі функ-ції. Державне управління велося через систему приказів (їх налічувалося від 40 до 60), які мали заплутану структуру та функції. У країні поширювалася корупція. Була відсутня система підготов-ки освічених людей як для державного апарату, так і для війська.

Армія складалася із дворянського ополчення, яке було погано підготовлене й озброєне, та стрі-лецьких полків. У другій половині ХVІІ ст. виникають полки «нового строю», формування та на-вчання яких здійснювалося з допомогою голландців. Морського флоту в Росії не було.

Росія перебувала в стані перманентної війни зі своїми сусідами в Європі, укладаючи договори та ведучи військові дії.

Варіант 2

Робота з підручником

Опрацювавши відповідний матеріал підручника, охарактеризуйте Російську державу наприкінці XVII ст.

(Учитель вибірково опитує учнів, узагальнюючи інформацію у вигляді таблиці на дошці.)

Зразок заповненої таблиці

РОСІЙСЬКА ДЕРЖАВА НАПРИКІНЦІ XVII ст.

План  Характеристика

Економіка Повільні темпи економічного розвитку. Мануфактурне виробництво слаборозвинене. Агарна країна. Погано розвинена торгівля

Політика  Самодержавство. Державна система — прикази — застаріла. Практично відсутня регу-лярна армія та флот — виникають полки «нового строю». Вплив боярства на управління державою

Міжнародне становище Мала кордони з Османською імперією, Кримським ханством, Швецією, Річчю Посполи-тою

Соціальна сфера Більшість населення — селяни (в основному кріпаки). Поширені феодальні відносини

2) Династія Романових наприкінці ХVІІ — на початку ХVІІІ ст.

Випереджальне завдання (Робота з таблицею)

Під час розповіді вчителя складіть хронологічну таблицю.

Розповідь учителя

За часів правління Федора Олексійовича (1676—1682 рр.) продовжилося становлення абсолю-тизму в Російській державі — зміцнилося централізоване управління державою. Були створені ро-зряди (військові округи), посошне оподаткування замінене подвірним, значно посилилася влада воєвод на місцях та скасоване місництво.

У 1671—1681 рр. Московська держава вела війну з Туреччиною, результатом якої стало підпи-сання Бахчисарайського мирного договору в 1681 р. Відповідно до цього договору Лівобережна Україна з Києвом залишилась у складі Московської держави.

Смерть царя Федора Олексійовича викликала відкриту боротьбу за владу між угрупованнями роду Милославських на чолі з царівною Софією та роду Наришкіних на чолі з дружиною царя На-талією. Результатом протистояння став бунт стрільців, уміло спрямований Софією, який спричи-нив винищення представників Наришкіних. На російському престолі опинилися два царі — брати Петро та Іван, а регентшею була призначена їхня сестра Софія. Під час її регентства у 1682—1689 рр. відбулися невдалі Кримські походи, декілька разів стрільці організовували повстання, вимагаючи для себе привілеїв. У 1689 р. влада перейшла до Петра, а Софію було відправлено до монастиря. Після смерті царя Івана в 1696 р. Петро став одноосібним правителем Російської дер-жави.

За часів свого правління Петро І докорінно змінив життя Російської держави, яка стала імпері-єю і почала відігравати важливу роль у Європі.

Зразок заповненої таблиці

ПРАВЛІННЯ ДИНАСТІЇ РОМАНОВИХ НАПРИКІНЦІ XVII — НА ПОЧАТКУ XVIII ст.

Період Подія

1676—1682 рр.  Цар Федір Олексійович: зміцнення централізованого управління державою, війна з Туреччиною, Чигиринські походи, Бахчисарайський мирний договір 1681 р. (Лівобережна Україна з Києвом залишилась у складі Московської держави) 

1682—1689 рр.  Царі Іван і Петро при регентстві царівни Софії — невдалі Кримські походи, стрілецькі бунти

1689—1696 рр.  Спільне правління Петра та Івана

1696—1725 рр.  Петро І: докорінне реформування держави, створення імперії

2. Петро I та його реформи

Варіант 1

Випереджальне завдання (Робота з таблицею)

Під час розповіді вчителя заповніть таблицю. (Зразок заповненої таблиці наведено у варіанті 2.)

Розповідь учителя

Молодий цар Петро І бачив різницю між Європою та Росією на прикладі ознайомлення із жит-тям німецьких поселенців у так званій Німецькій слободі в Москві. Із метою подальшого знайомс-тва з Європою та пошуку союзників у війні з Туреччиною в 1697 р. до Європи вирушило Велике посольство, у складі якого таємно, в чині урядника Преображенського полку, перебував і Петро І. Велике посольство відвідало Курляндію, Бранденбург, Голландію, Англію, Австрію. Під час поїз-дки Великого посольства Петро І навчався різних професій, брав участь у будівництві корабля, стріляв із гармат тощо. У цей самий час велися переговори з монархами європейських країн. У 1698 р. Петро І припиняє посольство у зв’язку з повстанням стрільців у Москві. Терміново по-вернувшись до Росії, цар провів розслідування. Було страчено понад тисячу заколотників, причо-му у стратах, за наказом царя, брали участь вищі сановники держави.

Побачивши Європу, Петро І починає реформи із метою перетворення Росії на європейську державу. Реформи царя охопили всі сфери життя — від економіки та політики до побуту й освіти.

Була повністю змінена система управління державою. Замість Боярської Думи виникає Сенат, який отримує функції уряду та має статус вищого законодавчого та судового органу. Декілька де-сятків приказів були замінені на 12 колегій. Діяльність усіх державних органів регламентувалася відповідними інструкціями. Територія держави була поділена на губернії та провінції. На чолі гу-бернії цар призначав губернатора, який мав надзвичайні повноваження. Для контролю створена служба фіскалів. Змінилася і система бюрократичного апарату — була уведена «Табель про ран-ги», за якою просування по службі тепер залежало не від знатного походження, а від особистих заслуг. Міська реформа привела до появи міських виборних органів — ратуші та бургомістрів, які займалися управлінням містами та збиранням податків.

Церква була перетворена на придаток державного апарату. Управління церквою здійснював Святійший Синод, членів якого призначав цар. Була проведена секуляризація церковних земель та майна.

Відбулися зміни і в економіці: вона переводилася на екстенсивний шлях розвитку. Зростає кі-лькість металургійних, ткацьких, збройових підприємств. Виникає багато нових мануфактур, осо-бливо тих, які забезпечували армію та флот. Більшість із них були державними і практично всю продукцію виготовляли для потреб держави. Для роботи мануфактур у кріпацькій Росії не виста-чало вільних рук, тому почали використовувати працю кріпаків, приписуючи села із мешканцями. Разом із тим кріпацтво стримувало розвиток економіки, але скасовувати кріпацьку залежність Петро І не бажав.

Значно змінилася і фінансова система. Реформи та війни потребували багато грошей, тому змі-ни були спрямовані на збільшення збору податків. Був проведений перепис усіх чоловіків у державі та запроваджена подушна подать, яку сплачували навіть кріпаки. Почалося карбування золотої, срібної та мідної монети. Була запроваджена десятинна система розрахунків у фінансовій системі.

Суттєві реформи відбулися у військовій справі. Була створена регулярна армія на основі рек-рутських наборів (20 дворів виставляли одного рекрута). Виникає військовий флот, розроблені та введені в дію військові статути. Почалася підготовка військових офіцерів. Армія отримала сучасну для того періоду зброю, більшість якої почали виробляти в країні.

Реформи привели до певних соціальних змін. Фактично була ліквідована різниця між боярами та дворянами. Кількість вільних людей середнього класу поступово збільшувалася. Населення держави умовно поділилося на два класи — правляча меншість, становлення якої відбувалося під впливом західноєвропейських ідей, та патріархальна більшість, яка дотримувалася старовинних звичаїв.

Суттєво змінилося й повсякденне життя, особливо правлячого класу. Представникам усіх ста-нів (окрім селянства та духовенства) було заборонено носити бороди (бажаючі могли її залишити, але сплачували великий «бородовий» податок). Запроваджувалося обов’язкове носіння перук. До-зволялося носити одяг угорських, саксонських і французьких фасонів. Активно впроваджувалося пиття чаю та кави, паління тютюну. З’являються нові форми проведення дозвілля: асамблеї (уро-чисті прийоми гостей у будинках знаті), народні гуляння в столицях до урочистих подій, феєрвер-ки, маскаради тощо. Було проведено реформу календаря. Від 1699 р. початком року стали вважати не 1 вересня, а 1 січня. Літочислення почали вести від Різдва Христова, а не від створення світу.

На початку ХVІІІ ст. створюються спеціалізовані школи. У Москві були відкриті школа мате-матичних та навігаційних наук, артилерійська, інженерна та медичні школи. У Петербурзі почала діяти морська академія. У 1705 р. відкривається перша гімназія, а в 1714 р. виникають «цифірні» школи в провінційних містах для навчання дітей усіх станів. Започатковано гарнізонні школи для дітей солдатів та мережу духовних шкіл для підготовки священиків. Указом Петра І було запрова-джено обов’язкове навчання дворян та духовенства (дворянам заборонялося одружуватися, якщо вони не мали документа про освіту). Тисячі юнаків із дворянських сімей вирушали навчатися за кордон. Проте реформи царя не здобули підтримки в суспільстві, і за його нащадків багато шкіл було закрито або перепрофільовано.

Починається активне друкування книг світського характеру, виникають газети (у 1702 р. поча-ла видаватися перша в Росії друкована газета «Відомості»). Був розроблений зручний для читання гражданський шрифт. З’являються перші публічні бібліотеки. У 1714 р. в Петербурзі було створе-но Кунсткамеру — перший природничий музей. А в 1725 р., уже після смерті Петра І, була заснована Академія наук.

У 1721 р. Росію було проголошено імперією, а Петро І став імператором.

Реформи Петра І докорінно змінили Російську державу, проте вони проводилися за рахунок тисячі життів простих людей — опір нещадно карався. У 1707—1709 рр. відбулося повстання під керівництвом Кондрата Булавіна, але й воно зазнало поразки.

Варіант 2

Робота в групах

Об’єднати учнів у шість груп і запропонувати, використовуючи матеріал підручника, підготу-вати коротку характеристику певних реформ Петра І: економічні та соціальні (І група), внутріш-ньо- та зовнішньополітичні (ІІ група), військова справа та державне управління (ІІІ група), цер-ковне життя та податки (IV група), гроші та міське управління (V група), повсякденне життя та культура (VI група). Після підготовки вчитель вибірково опитує учнів і узагальнює інформацію у вигляді таблиці на дошці.

Зразок заповненої таблиці

РЕФОРМИ ПЕТРА І

Реформи Характеристика

Економічні Перехід економіки держави на більш стрімкі «рейки», екстенсивний шлях розвитку, моде-рнізація виробництва

Соціальні Зміни в суспільстві з метою зміцнення позицій дворянського стану з орієнтацією на зміц-нення абсолютизму

Внутрішньополітичні Зміцнення абсолютизму

Зовнішньополітичні Зміна становища держави шляхом послаблення сусідніх країн та утворення можливостей виходу до морів

Військова справа Створення регулярної армії. Запровадження рекрутських наборів. Створення військового флоту. Розробка військових статутів. Підготовка офіцерів. Переозброєння армії. Виготов-лення власної зброї

Державне управління Поділ держави на губернії (1708 р.). Заміна приказів на колегії. Створення Сенату — вищо-го судового та управлінського органу (дев’ять сенаторів). Уведення фіскалів — контроль-но-ревізійних служб. Запровадження «Табелі про ранги» 

Церковне життя Секуляризація церковного майна. Створення Синоду — Духовної колегії

Податки Уведення подушної податі. Перепис усіх чоловіків

Гроші Карбування нових золотих, срібних та мідних монет. Запровадження десятинної системи в грошовій системі

Міське управління Самоврядування міст. Вибори бургомістрів. Вибори міщанами ратуші — збір податків та управління містом

Повсякденне життя Запровадження перук та заборона на бороди. Уживання кави, чаю, тютюну. Уведення одягу іноземного фасону. Реформа календаря (1699 р.). Друкування газети «Відомості» (1702 р.) 

Культура Навчання дворян за кордоном. Державна система освіти. Створення публічної бібліотеки та музею (Кунсткамера). Заснування Академії Наук. Збільшення обсягів друкування світських книг

Цікавий факт

Кунсткамера (від нім. «зібрання унікумів», «колекція курйозних речей», «мистецьке зібран-ня») — це назва першого музею Петербурга, який входить до п’ятірки найдавніших музеїв світу (починає діяти у 1714 р.). Основою для створення Кунсткамери став царський кабінет курйозів, який Петро І розмістив у своєму Літньому палаці. Ця зала й отримала первісну назву «кунсткаме-ра». Але кількість експонатів постійно зростала і в залі Літнього палацу вже не вистачало місця, тому Петро І наказав перенести музейні зібрання в палац Кікіна (якого було страчено через те, що він допомагав царевичу Олексію Петровичу втекти за кордон). У палаці розмістилися перші екс-позиції музею та перша в Росії публічна бібліотека. За наказом царя в 1718 р. почалося будівницт-во спеціального палацу завдовжки 100 м і завширшки 15 м, яке завершилося у 1734 р. Колекція була перевезена у недобудований палац у 1726 р.

У Кунсткамері містилися «рідкісні речі», до яких на той час відносили анатомічні зібрання по-твор людей та тварин, картини, медалі та монети, глобуси і наукові прилади, викопні кістки виме-рлих тварин, екзотичні побутові речі далеких країн, стару зброю. Це був «стандартний» набір екс-позицій кабінету курйозів того часу.

Петро І почав збирати експонати ще під час Великого посольства 1697—1698 рр. Також був виданий наказ про перевезення до Кунсткамери рідкісних речей з усієї країни. Такий наказ отри-мали і російські посольства. З усієї держави почали надходити рідкісні речі. Так, з України були передані старі козацькі гармати. Опудала птахів і тварин надіслав відомий дослідник Сибіру Мес-сершмідт. Сюди потрапляли і незвичні тварини — з міста Виборг надіслали вівцю, яка мала чоти-ри ока.

У 1725 р. Кунсткамера налічувала понад 11 000 примірників книг із багатьох галузей знань. Нумізматична колекція була ще більш вражаючою — вона складалася з понад 29 000 зразків.

За часів правління інших російських імператорів колекції Кунсткамери поповнювалися, хоча й повільнішими темпами, ніж за Петра І. На початок ХІХ ст. кількість експонатів перевищила мо-жливість не тільки їх вивчення, а й навіть розміщення, тому була проведена реорганізація, унаслі-док якої виникло декілька спеціалізованих музеїв: Зоологічний, Ботанічний, Етнографічний, Мінералогічний, Палеонтологічний.

Сьогодні Кунсткамера називається Музеєм антропології та етнографії імені Петра Великого.

3. Зовнішня політика Петра I, утворення імперії

Варіант 1

Розповідь учителя

Перші кроки діяльності молодого царя були спрямовані на продовження війни з Кримським ханством та Туреччиною. У 1695 р. відбувся перший похід на Азов — турецьку фортецю в гирлі річки Дунай. Зібравши численну армію, Петро І осадив Азов, але взяти його не вдалося — фортеця отримувала допомогу з моря, а московське військо кораблів не мало. Відступивши від фортеці, цар почав будувати флот біля Воронежа і вже наступного 1698 р. знову підійшов до Азова. Фортецю було захоплено, і відповідно до умов перемир’я з Туреччиною Росія отримала Азов із частиною узбережжя.

Під час Великого посольства Петро І не знайшов союзників для продовження війни з Туреччиною, але домовився про створення антишведської коаліції з Данією, Польщею та Саксо-нією. Росія планувала отримати вихід до Балтійського моря, яке за «Смутних часів» було захопле-но Швецією. У 1700 р. почалася війна, яка отримала назву Північної і тривала 21 рік.

Від самого початку шведський король Карл ХІІ провів блискавичну операцію, висадивши де-сант у Данії, що привело до капітуляції данців. Потім, швидко перекинувши армію до Нарви, він розбив російські війська на чолі з Петром І. Поразка російської армії була остаточною — усі іно-земні офіцери перейшли на бік шведів, була втрачена вся артилерія. Карл ХІІ, вважаючи, що з російською армією покінчено, кинув усі сили на боротьбу із Саксонією, курфюрст якої — Август ІІ — був одночасно і королем Речі Посполитої. Петро І рішуче почав формувати армію — організовувалися нові полки, будувався флот, створювалася військова промисловість. Російський цар для досягнення результату не зупинявся ні перед чим — для виготовлення гармат знімали церковні дзвони, ченців змушували будувати укріплення. Через деякий час російська армія знову почала воєнні дії на узбережжі Балтійського моря. У 1703 р. в гирлі річки Нева була створена Петропавлівська фортеця та розпочалося будівництво нової столиці — Петербурга.

У 1706 р. Август ІІ змушений був підписати мир зі Швецією, і Карл ХІІ направляє армію в Росію через українські землі. Гетьман Мазепа, який уклав таємний договір із шведським коро-лем, зустрічає його з чотиритисячним загоном. Мазепа обіцяв допомогти шведам в обмін на неза-лежність українських земель. Але частина козаків не підтримали гетьмана, зберігаючи вірність Петру І або через страх перед ним (царські війська знищили гетьманську столицю Батурин). У 1708 р. поблизу с. Лісне російська армія знищує 16-тисячний шведський корпус, який ішов на допомогу королю. Карл ХІІ бере в облогу Полтаву, сюди ж з армією підходить і Петро І. 27 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва, у результаті якої шведи були розгромлені.

Успіхи в Північній війні спонукали Петра І розпочати ще одну війну, цього разу із Туреччи-ною. У 1711 р. відбувся Прутський похід, під час якого російська армія на чолі з Петром І потрапила в оточення. Петру І вдалося відкупитися, але Росія змушена була повернути Азов, знищила азовський флот і вивела війська з Правобережної України.

Війна зі Швецією продовжувалася. Основним театром військових дій стало Балтійське море. У 1714 р. російський флот вперше розбив шведів у морській битві біля мису Гангут, а в 1720 р. — біля острова Гренгам. Війна виснажила обидві сторони, у 1721 р. був підписаний Ніштадтський мирний договір, за яким Росія отримала Прибалтику, Виборг і частину Карелії.

Ще одним із напрямків агресивної зовнішньої політики був Схід. Росія намагалася проникнути до Середньої Азії, зміцнити позиції на Кавказі, у Сибіру та на Каспії. Для цього були збудовані фортеці на півдні Західного Сибіру, до Середньої Азії направлене посольство. Загострюються від-носини з Персією, і в 1722—1723 рр. відбувається Каспійський похід, результатом якого стало пі-дписання договору, згідно з яким Персія поступалася Росії західним і південним узбережжям Кас-пійського моря з містами Баку, Ленкорань і Решт.

Варіант 2

Робота в групах

Об’єднати учнів у три групи і запропонувати, використовуючи відповідний матеріал підручника й атласу, підготувати розповідь про міжнародну політику Росії за напрямками: Захід (І група), Північ (ІІ група), Схід (ІІІ група). Після завершення роботи вчитель вибірково опитує учнів, узагальнюючи інформацію у вигляді таблиці на дошці.

Зразок заповненої таблиці

МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА РОСІЇ

Напрямок Характеристика

Захід Мета: отримання виходу до Балтійського моря, супротивник — Швеція. 1697—1698 рр. — Велике посольство (пошук союзників), створення Північного союзу (Росія, Данія, Річ Посполита). 1700—1721 рр. — Північна війна (1700—1706 рр. — поразка Речі Посполитої, Данії та Саксонії, розгром російської армії під Нарвою. 1707—1709 рр. — похід Карла ХІІ на Росію, перехід гетьмана І. Мазепи на бік шведів, поразка шведської армії під Полтавою. 1710—1721 рр. — повернення до антишведської коаліції Речі Посполитої, Данії, Саксонії, приєднання Пруссії та Ганновера. 1721 р. — укладення Ніш-тадтського миру, за яким Росія отримала Прибалтику, Виборг і частину Карелії) 

Північ Мета: отримання виходу до Чорного моря, супротивники — Османська імперія та Кримське ханство. 1695, 1696 р. — Азовські походи: захоплення фортеці Азов разом із частиною узбережжя Азовського моря. 1711 р. — Прутський похід (поразка російської армії, Росія повернула Азов, знищила азовський флот, вивела війська з Правобережної України) 

Схід Мета: проникнення до Середньої Азії, зміцнення позицій на Кавказі, у Сибіру та на Каспії. 1715—1718 рр. — заснування фортець на півдні Західного Сибіру, направлення посольств до Середньої Азії. 1722—1723 рр. — Каспійський похід, перемога (укріплення на західному та південному узбережжі Каспійського моря) 

4. Палацові перевороти

Випереджальне завдання (Робота з таблицею)

Під час розповіді вчителя складіть хронологічну таблицю.

Розповідь учителя

Ще в 1722 р. Петро І видав указ про порядок престолонаслідування, за яким монарх особисто визначав свого наступника. Але цар не зміг скористатися цим правом. Застудившись під час што-рму, 28 січня 1725 р. імператор помер, встигнувши написати тільки два слова: «Віддайте все…». Це призвело до боротьби між різними угрупованнями, яка тривала близько 40 років. Вона супро-воджувалася заколотами та переворотами, інтригами та вбивствами. Цей період дістав назву пала-цових переворотів. Основними виконавцями стали частини дворянської гвардії (Семенівський і Преображенський полки). Престол посідали жінки або діти, а фактично країною правили фаворити або радники. Життя простого народу у цей час тільки погіршилося.

Після смерті Петра І престол посіла його дружина Катерина І (1725—1727 рр.), яку підтримали гвардійські частини. Але реальним правителем став соратник Петра І Олександр Меншиков, і було створено Верховну таємну раду. Для заспокоєння дворян було полегшено службу в армії й зменшено подушну подать.

Після смерті Катерини І імператором було проголошено сина царевича Олексія Петра ІІ (1727—1730 рр.). Князь Меншиков спробував одружити його на власній доньці, але Петро ІІ уклав шлюб із дочкою князя Долгорукого. Меншикова заарештували і заслали до Сибіру, де він і помер. Державою почали управляти Долгорукі, проте Петро ІІ захворів на віспу та помер.

Верховна таємна рада вирішила посадити на престол племінницю Петра І герцогиню курлянд-ську Анну Іванівну (1730—1740 рр.). Для обмеження влади імператриця мала дотримуватися складених для неї «кондицій» (умов), які фактично перетворювали Росію на конституційну мона-рхію. Але одразу після вступу на престол імператриця скасувала їх, спираючись на гвардію. Члени Верховної таємної ради були заарештовані та відправлені до Сибіру. Анна Іванівна почала прави-ти самостійно. Була скасована Верховна таємна рада та збільшена кількість сенаторів, яких вже не обирали, а призначала імператриця. Служба дворян в армії обмежувалася 25 роками. Змінився і принцип наслідування — було дозволено ділити землю між нащадками. Найвищі пости в державі посіли земляки імператриці, переважно німці. Від імені Анни Іванівни державою управляв її фаворит Ернст Йоган Бірон, тому цей період дістав назву «біронівщина» — він характеризувався поширенням свавілля, масових арештів, хабарництва та казнокрадства.

Перед смертю Анна Іванівна заповіла престол правнуку Івана V Івану VI Антоновичу (1740—1741 рр.), який на той час ще був немовлям. Регентом було призначено Бірона, однак через три тижні за підтримки Преображенського гвардійського полку дочка Петра І Єлизавета Петрівна здійснила переворот. Регента Бірона та його сподвижників було заарештовано, Івана Антоновича відправлено до в’язниці й уже за часів імператриці Катерини ІІ вбито.

У період правління імператриці Єлизавети була відновлена влада Сенату. Поверталося значен-ня органів міського самоврядування, скасовано внутрішні мита, що сприяло розвитку торгівлі. Зміцнилося положення дворян, поміщики отримали право збирати подушний податок, продавати селян і навіть без суду засилати їх на каторгу до Сибіру. Сама імператриця державними справами цікавилася рідко, тому країною правили її фаворити — брати Розумовські, Шувалови та Воронцо-ви. Росія активно втручалася в європейські справи. У 1756—1763 рр. російська армія брала участь у Семилітній війні та захопила Берлін. Подальшому розвитку подій завадила смерть імператриці.

Російський престол посів онук Петра І і Карла ХІІ Петро ІІІ (1761—1762 рр.), який правив ли-ше 186 днів. За цей час була проведена повна секуляризація церковних земель, які перейшли в державну власність. Послабилася політика переслідування старообрядців. Обов’язкова служба дворян була скасована Маніфестом про вольності дворянства. Відбулася ліквідація Таємної канце-лярії. Росія вийшла із Семилітньої війни, чим врятувала Пруссію від розгрому.

28 червня 1762 р. за підтримки гвардійських офіцерів відбувся останній палацовий переворот, у результаті якого імператрицею було проголошено дружину Петра ІІІ Катерину ІІ. Імператора заарештували, а через тиждень вбили. Розпочався період освіченого абсолютизму Катерини ІІ (1762—1796 рр.)

Зразок заповненої таблиці

ПАЛАЦОВІ ПЕРЕВОРОТИ

Період Подія

1725—1727 рр.  Катерина І — підтримана гвардійськими полками: скоротила термін служби дворян в армії, зме-ншила подушну подать. Фактично правив О. Меншиков

1727—1730 рр.  Петро ІІ — підтриманий гвардійськими полками: заслання О. Меншикова, правління старої зна-ті — Долгоруких. Помер від віспи

1730—1740 рр.  Анна Іванівна (племінниця Петра І) — запрошена на російський престол Верховною таємною радою (фактично правив Е. Бірон, «біронівщина»). Ключові посади обіймали іноземці (переваж-но німці) 

1740—1741 рр.  Іван VI Антонович (правнук Івана V) — немовля при регенті Е. Біроні

1741—1761 рр.  Єлизавета Петрівна (дочка Петра І) — підтримана гвардійськими полками (фактично правили брати Розумовські, Шувалови та Воронцови): здобуття дворянами розширених привілеїв, ство-рення сприятливих умов для розвитку промисловості та торгівлі, науки та культури

1761—1762 рр.  Петро ІІІ (онук Петра І): відкликав російські війська із Семилітньої війни. Був скинутий дружи-ною Катериною ІІ

1762—1796 рр.  Катерина ІІ (німецька принцеса, дружина Петра ІІІ) — підтримка гвардійських полків і знаті

IV. Узагальнення та систематизація знань

Тестове завдання

Установіть хронологічну послідовність подій Північної війни.

А Гангутська битва

Б Поразка російських військ під Нарвою

В Полтавська битва

Г Ніштадтський мир

Відповідь: Б, В, А, Г.

Робота з контурною картою

На відповідній карті позначте:

1) кордони Російської держави наприкінці ХVІІ ст. (1689 р.);

2) фортецю Азов;

3) місця битв Північної війни;

4) союзників та супротивників Росії в Північній війні;

5) місце розташування нової столиці Російської імперії.

Робота з документом

Прочитайте уривок із додатка до «Табелі про ранги» та дайте відповіді на запитання.

Хто вище за свій ранг почестей вимагатиме, або сам місце візьме вище за даний йому ранг, то-му за кожен випадок сплачувати штраф два місяці платні. А коли хто без платні служить, то спла-чувати йому такий штраф, як платня тих чинів, які з ним рівного рангу і дійсно платню отриму-ють. Зі штрафних грошей має об’явитель того третину отримувати, а решта повинна використову-ватися в госпіталь.

1. Чому виникла потреба в такому пункті додатку?

2. Хто отримував штрафні гроші і чому?

V. Підсумки уроку

Висновки

• Перемога у Північній війні не тільки сприяла виходу Росії до Балтійського моря, а й засвід-чила появу «нової» держави, яка почала активно впливати на європейську політику.

• За часів Петра І Росія стала імперією, яка ціною мільйонів життів посіла належне місце се-ред світових держав. «Залізна» рука імператора Петра І «прорубала вікно до Європи», проте нащадки не змогли продовжити його справу, про що свідчить епоха палацових переворотів.

VI. Домашнє завдання

1. Опрацюйте матеріал підручника: 1. § 23; 2. § 22; 3. § 24; 4. § 24.

2. Творче завдання. Напишіть уявний репортаж із поля бою під час Полтавської битви.

3. Індивідуальне випереджальне завдання. Підготуйте повідомлення за темою «Українські зе-млі в складі Російської імперії в останній чверті ХVІІІ ст.».