Становлення прорадянських режимів у Польщі, Угорщині. Кризові явища 1960—1970­х рр




 
Уроки 20—21 
Тема. Становлення прорадянських режимів у Польщі, Угорщині. Кризові явища 1960—1970­х рр 
Мета: охарактеризувати процес встановлення комуністичних режимів у  польщі, роз -крити основні риси розвитку країн в  50—70-ті рр. ХХ  ст., дати характеристику 
розвитку країн на цьому етапі, виховувати повагу до історії вказаних країн, 
розвивати вміння аналізувати факти, робити висновки; продовжити формування 
навичок аналізу політичних, соціальних та економічних явищ у  житті країн 
центральної та Східної Європи. 
Очікувані учні зможуть аналізувати факти, робити висновки; аналізувати кризові явища 
результати: в  політичному, соціальному та економічному житті країн ц ентральної та Східної 
Європи, пояснювати причини демократичних революцій, методи їх здійснення. 
Основні поняття: народна демократія, соціалістичний табір, в аршавський договір. 
Обладнання: карта. 
Тип уроку: вивчення нового матеріалу. 
ХІД Урок У 
I. Організаційний мО мент 
II. а ктуалізація О п О рних знань і  вмінь учнів 
; Історичний диктант 
Поясніть поняття та історичні факти: брежнєвський застій, 
дисидентський рух, «перебудова», прискорення, плюралізм, ан-тидержавний путч, Президент СРСР. 
; Бесіда 
1) Охарактеризуйте географічне положення Польщі, Угор-щині, Болгарії, Румунії, Чехословаччини, Югославії та 
покажіть їх на карті. 
2) Визначте наслідки Другої світової війни для цих країн. 
3) Назвіть ознаки комуністичного режиму. 
III. в ивчення нО в О гО матеріалу 
; Випереджальне завдання 
Під час розповіді вчителя складіть таблицю «Особливості 
комуністичних режимів у країнах Центральної та Східної Єв -ропи в 60—70-ті рр. ХХ ст.». 
Рік Країна Особливості 
1. встановлення комуністичних режимів. 
; Розповідь учителя 
Поразка комуністів на виборах в Угорщині, перенесення 
виборів у Польщі на 1947 р. через недостатньо сильну позицію 
компартії стривожили СРСР, де намагалися прискорити пере-хід влади до комуністичних лідерів. З метою утримання цього 
процесу під своїм контролем СРСР створив у вересні 1947 р. 
Інформаційне бюро дев’яти комуністичних партій (СРСР, Поль-щі, Болгарії, Чехословаччини, Угорщини, Румунії, Югославії, 
Франції та Італії). На першому його засіданні А. Жданов заявив 
про можливість приходу комуністів до влади у країнах Східної 
Європи і про те, що вони можуть розраховувати на підтримку 
СРСР. У 1947 р. комуністи прийшли до влади в усіх країнах, 
крім Чехословаччини (лютий 1946 р.), ставши сателітами ко-муністичного керівництва. 
На V з’їзді БКП (грудень 1948 р.) до доповіді Г. Дими-трова, за вимогою Сталіна, було включено положення про те, 
що «народна демократія» і радянський лад — це різні форми 
диктатури пролетаріату. Оцінка «народної демократії» як фор-ми диктатури пролетаріату була прийнята й іншими партіями. 
У 1948 р. на так званих «об’єднувальних з’їздах» комуністи 
фактично поглинули і підкорили собі соціал-демократів. 
Уже у квітні 1946 р. було створено Соціалістичну єдину 
партію Німеччини (СЄПН). У 1948 р. «об’єднання» комуністів 
і соціал-демократів відбулося в інших країнах: у лютому комуніс -тична і соціал-демократична партії Румунії злилися у Румунську 
робітничу партію; у серпні Болгарська робітнича партія (кому -ністів) і БСДРП — у Болгарську комуністичну партію; у червні 
угорські компартія і соціал-демократична партії — в Угорську 
партію трудящих; наприкінці червня соціал-демократи у Че-хословаччині «об’єдналися» з компартією, створивши нову 
КПЧ; у грудні 1948 р. Польська робітнича і Польська соціа-лістична партії створили Поліську об’єднану робітничу партію 
(ПОРП). Незважаючи на нові назви і в ряді випадків відсут-ність слова «комуністична», це були марксистсько-ленінські, 
комуністичні партії, які стали стрижнем політичної системи 
у своїх країнах. 
Лідерами країн Східної Європи ставали послідовні сталініс-ти К. Готвальд (Чехословаччина), Б. Брут (Польща), М. Ракоші 
(Угорщина), Г. Георгіу-Деж (Румунія), В. Червенков (Болгарія), 
Е. Ходжа (Албанія), які одноосібно об’єднували вищу партійну 
і державну владу. У країнах регіону фактично склався культ 
особи нових «вождів». Тоталітарні комуністичні режими прак-тично повністю копіювали модель розвитку Радянського Союзу. 
Будь-які спроби враховувати національну специфіку, історичні 
традиції розглядались як прояв націоналізму. 
2. відносини усередині радянського блоку. рев і  О вд. 
; Розповідь учителя 
Свій вплив у країнах Східної Європи СРСР намагався закрі-пити укладенням серії міжнародних політичних угод. Ще в роки 
війни було укладено угоди з Чехословаччиною (12 грудня 1943 р.), 
Югославією (11 квітня 1947 р.).; Польщею (21 квітня 1945 р.). 
Ці угоди буди спрямовані проти нацистської Німеччини і перед -бачали в майбутньому надання взаємної допомоги в боротьбі про-ти німецької агресії. Угоди не допускали створення коаліцій чи 
союзів, спрямованих проти країн, що їх підписали. Окремі статті 
було присвячено економічному і культурному співробітництву. 
Аналогічні двосторонні угоди підписала Югославія прак-тично з усіма країнами Східної Європи. Особливу увагу уряд 
Тіто приділяв розширенню свого впливу на Балканах, що згодом 
різко ускладнило радянсько-югославські відносини. 
У 1947—1948 рр. підписано серію угод про взаємодопомо-гу. Усі вони були складені практично однаковими, стандартними 
фразами. Серед них угоди між Чехословаччиною і Польщею 
(10 березня 1947 р.), Болгарією і Румунією (16 січня 1947 р.), 
Румунією і Угорщиною (24 січня 1948 р.) та ін. 
Із Болгарією, Угорщиною і Румунією було укладено мирні 
угоди про припинення стану війни. 
25 січня 1949 р. Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, 
СРСР і Чехословаччина проголосили створення Ради економічної 
взаємодопомоги (РЕВ) для спільного вирішення економічних 
проблем у зв’язку із розколом Європи, координації народногос -подарських планів, реалізації спільних проектів (завод «Ікарус», 
газо- і нафтопроводи тощо). РЕВ за різних часів співробітничала: 
з Кубою, В’єтнамом, Югославією, Анголою, Іраком, Мексикою, 
Нікарагуа, Мозамбіком, Ефіопією, Афганістаном, Єменом на 
основі окремих угод. 
Однак створення РЕВ не виправдовувало надій її учасників 
з розвитку інтеграції та економічного співробітництва. У відноси -нах усередині РЕВ переважала торгівля, причому країни Східної 
Європи, отримували дуже пільгові умови на торгові відносини 
з СРСР. Радянський Союз постачав до Східної Європи насампе-ред природні ресурси. РЕВ припинила свою діяльність у 1991 р. 
Радянський Союз прагнув створити під своєю егідою вій-ськово-політичний союз країн Східної Європи у відповідь на 
створення НАТО. Ратифікація Паризьких угод, вступ ФРН до 
НАТО призвели до того, що СРСР 7 травня 1955 р. розірвав 
англо-радянську (1942 р.) та франко-радянську (1944 р.) угоди. 
Від 11 до 14 травня у Варшаві відбулась конференція східно-європейських країн, що завершилася підписанням 14 травня 
1955 р. Договору про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу 
восьми країн (СРСР, Польщі, Чехословаччини, НДР, Румунії, 
Болгарії, Албанії, Угорщини) строком на 20 років. П’ята стаття 
передбачала організацію Об’єднаного командування збройних 
сил держав — учасниць Варшавського Договору, яке очолив 
Маршал Радянського Союзу І. Конєв, а також Воєнної ради, 
Штабу об’єднаних збройних сил. 
Найвищим органом Організації Варшавського Договору 
став Політичний консультативний комітет (ПКК). Варшавський 
Договір став головним інструментом зовнішньої політики-радянського блоку. Цей воєнно-політичний союз було розпущено 
у 1991 р. після антитоталітарних революцій у Східній Європі. 
3. н аростання внутрішньої нестабільності у  країнах 
Східної європи. 
; Розповідь учителя 
У 50-ті рр. у країнах Східної Європи почала наростати 
внутрішня нестабільність, зумовлена кількома причинами. По-перше, смерть Сталіна і початок «відлиги» в СРСР привели до 
деякої лібералізації політичного курсу курівництва країн регіону. 
По-друге, індустріалізація за радянським зразком, що здійснюва -лась у країнах Східної Європи, призвела до значного погіршення 
матеріального становища насамперед селянства, оскільки основні 
капіталовкладення спрямовувались у промисловість. Хоча стано-вище робітників і службовців, як засвідчили події у Польщі та 
НДР, було не набагато кращим. По-третє, економічні реформи 
у 50-ті рр. ХХ ст. практично зводились нанівець догматичним 
втручанням вищого партійного керівництва, що призводило 
до авантюристичної політики у сфері економіки. Учетверте, 
на вияв внутрішньої нестабільності вплинули успіхи країн 
Західної Європи у відновленні економіки в повоєнний період. 
Про зміни, що відбувались у ФРН, Італії, Франції, добре 
знали у Східній Європі, і ця обставина значно посилювала неза-доволення комуністичними режимами. У НДР в червні 1953 р. 
відбулися масові заворушення робітників Берліна, пов’язані із 
серйозними перебоями у постачанні населення продуктами й то-варами широкого вжитку. Однак це було пов’язано не лише 
з погіршенням рівня життя: страйкарі вимагали відставки со-ціалістичного уряду О. Гротеволя і лідера СЄПН В. Ульбріхта, 
проведення вільних виборів. До них приєдналися робітники 
Дрездена, Лейпціга, Магдебурга та інших міст. 17 червня по -над 300 тис. робітників вийшли на вулиці столиці. Керівництво 
НДР звернулося по допомогу до радянського командування. Ко-мендант Берліна віддав наказ застосувати проти демонстрантів 
танки й бронетранспортери, унаслідок чого загинули десятки 
людей, сотні поранено. Організаторів демонстрацій було зааре-штовано й жорстоко покарано. Після цих подій кожного року 
з НДР нелегально емігрували тисячі громадян, виявляючи не-задоволення режимом. Щоб зупинити цей потік, у 1961 р. було 
споруджено «Берлінську стіну». 
Драматично розвивалися події 1956 р. у Польщі та Угор -щині. В Угорщині відбулася антитоталітарна революція, що 
була придушена за допомогою військової сили. 
Після подій у Польщі та Угорщині 1956 р. керівництво 
країн Східної Європи мусило змінити політику, щоб усунути 
найголовніші причини незадоволення. Було припинено масові 
репресії й проведено часткову реабілітацію їхніх жертв. 
До конституцій вносились зміни, спрямовані на посилен-ня ролі парламентів, політичних партій (у країнах, де збері -галася багатопартійність). Частково скасовувалися обмеження 
для дрібного бізнесу, готувались реформи з послаблення адміні-стративного диктату над економікою. Відбувалася лібералізація 
у сфері культури, ідеології, освіти, поширювалися контакти із 
західними країнами. 
Однак вимушені зміни кінця 50-х рр. ХХ ст. не торкали-ся засад політичної й економічної системи, яку продовжували 
ревно охороняти комуністичні режими. 
На початку 60-х рр. ХХ ст. у більшості країн регіону було 
зроблено спроби провести економічні реформи. Не відмовляю- 
чись від наріжних принципів економічної системи соціалізму 
(пріоритет держави в економіці, планово-адміністративна систе -ма управління і розподілу матеріальних благ тощо), передбача -лося надати підприємствам відносну економічну самостійність. 
Проте, зберігаючи державну власність, партійно-бюрократична 
номенклатура забезпечувала можливість повного підкорення всіх 
сфер життя своїм інтересам. 
4. Спільне й відмінне в політичних режимах С рСр та соціаліс -тичних країн цпСє. Становлення міждержавних відносин. 
; Розповідь учителя 
У 1948—1949 pp., після завершення націоналізації та роз-грому політичних сил опозиції, у країнах ЦПСЄ насаджується 
тоталітарна система, що на тривалий час стало трагедією на-родів регіону. 
Тоталітаризм у країнах народної демократії мав певні від -мінності від радянського тоталітаризму. Водночас тоталітарна 
система кожної окремої країни мала свої особливості, характерні 
риси. Деякі з них слугували комуністичним лідерам колись 
демократичних країн як прикриття від критики з боку Заходу. 
Проте імітація багатопартійної системи в Польщі, НДР та Че -хословаччині навряд чи когось могла ввести в оману, оскільки 
визнання дозволеними партіями керівної ролі комуністів у сус -пільстві могло викликати хіба що гірку іронію. 
Відмінністю було також визнання селянської трудової влас-ності на землю, що завадило комуністам у деяких країнах (Поль -ща, Югославія) здійснити колективізацію сільського господар-ства. Причини, що змусили комуністів піти на цей крок, були, 
скоріше, історичні, ніж ідеологічні. На відміну від Російської 
імперії, де віками панувала общинна власність на землю з її по-стійними переділами, унаслідок чого в селянина не виробилася 
психологія земельного власника, в означених країнах тради -ційно закріпилась індивідуальна приватна власність на землю. 
Певні відмінності існували також у рівні націоналізації приват -ної власності. Якщо в Росії після 1917 р. більшовики націоналізували 
навіть велосипеди, що належали так званим буржуазним елементам, 
то в НДР, Польщі, Угорщині, Югославії значною мірою функці -онувала дрібна приватна власність, хоча її можливості обме жува-лися найрізноманітнішими адміністративними заборонами тощо. 
Щодо термінів «радянська влада» і «народна демократія», 
то вони обидва обґрунтовувались марксистським положенням 
про так звану диктатуру пролетаріату і за змістом та практикою 
діяльності нічим особливим не відрізнялися. 
Відмінності та специфічність тоталітаризму в окремих 
країнах соціалістичної Східної Європи були спричинені як іс-торичними, так і ментальними особливостями. 
Відносини, що встановилися між країнами ЦПСЄ і Радян -ським Союзом, були відносинами підлеглості, відносинами «стар -шого» і «молодших» братів. У практиці відносин усі призна-чення на найвищі державні посади були, фактично, неписаною 
прерогативою СРСР, а численні радянські радники в силових 
та репресивних органах контролювали все внутрішньополітич-не життя країн народної демократії. Цим самим опікувалися 
радянські посли. Жорсткий контроль, перебування радянських 
військ на території більшості країн ЦПСЄ призвели до того, 
що керівництво соціалістичних країн було досить обмеженим 
у своїй внутрішній та зовнішній політиці. Хоча зовні все ви-глядало більш-менш пристойно. Радянське керівництво євро -пейським соціалістичним світом здійснювалося опосередковано, 
через організації, які мали символізувати рівність у прийнятті 
рішень, колективну думку, участь лідерів країн соцтабору у ви-робленні програми дій і наступну обов’язковість її виконання 
у плані «єдиної погодженої політики». До 1947 р. патронат над 
процесом комунізації здійснювали підпорядковані сталінському 
керівництву численні служби Комінтерну, офіційно розпущеного 
ще у 1943 р. Проте його апарат, що складався із спецінститутів 
JSfe 205, 100, 99 і закордонного бюро компартій в Москві, вико-нував ті самі комінтернівські функції директивного керівництва 
компартіями. Із 1947 р. ці прерогативи були покладені на Інфор -маційне бюро комуністичних партій (Комінформ), створене на-прикінці вересня на конференції дев’яти компартій (Радянський 
Союз, Польща, Югославія, Болгарія, Румунія, Чехословаччина, 
Угорщина, Франція та Італія), що відбулася у Шклярській По-рембі на крайньому південному заході Польщі. Із 1955 р. керів -ництво соціалістичною співдружністю стало здійснюватися через 
структури Варшавського договору. Необхідність в Інформбюро 
відпала і в 1956 р. воно було ліквідоване. 
В економічному співробітництві в перші післявоєнні роки 
переважав простий обмін, що здебільшого мав бартерний ха -рактер. Нормального ринку, як такого, не було, а застосовува -лася практика суб’єктивного погодження цін. Відсутність еко-номічної зацікавленості партнерів ніяк не сприяла зростанню виробництва. Навпаки, всі підозрювали усіх в упередженості 
та несправедливості. 
IV. у загальнення й  С и С тематизація знань учнів 
; Бесіда 
1) Назвіть основний зміст комуністичних режимів у країнах 
Центральної та Східної Європи в 60—70-ті рр. ХХ ст. 
2) Назвіть основні напрямки соціально-економічного розвитку 
країн в 60—70-ті рр. ХХ ст. 
3) Схарактеризуйте міжнародні відносини в країнах Цен-тральної та Східної Європи в цей період. 
; Робота з  ілюстрацією 
Поясніть наведену ілюстрацію, використовуючи відомі істо-ричні факти. Кого з політичних діячів ви впізнали? Що можете 
розказати про їх роль в розвитку міжнародних відносин держав 
Варшавського договору з державами — членами НАТО? 
V. п ід С умки урО ку 
VI. дОмашнє завдання 
Опрацювати відповідний матеріал підручника.
Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Становлення прорадянських режимів у Польщі, Угорщині. Кризові явища 1960—1970­х рр", із категорії "Уроки", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід