Товари для рукоділля
 

Урок № 14 Тема. Церковне життя.


Скачати файл

Поділитись з друзями:
 
 
Урок  № 14
Тема.  Церковне життя.
Мета:  схарактеризувати становище православної церкви в  Україні на початку ХХ  ст.; визначити 
місце й роль греко-католицької церкви в житті західних українців; пояснити, як відбувалося поширен-ня на українських землях сектантських рухів; пояснити зміст основних термінів і  понять; розвивати 
вміння учнів визначати основне і  другорядне під час аналізу історичних фактів та подій; сприяти 
вихованню в  них толерантного ставлення до представників різних релігійних конфесій.
Тип уроку:  комбінований.
Обладнання:  підручник, стінна карта «Українські землі на початку ХХ ст.», атлас, ілюстративний 
і  дидактичний матеріал.
Основні терміни та поняття:  секта, баптисти, штундисти.
Основні дати:  1903  р.  — у  Відні здійснено перше повне видання Біблії українською мовою; 
1906  р.  — у  деяких православних семінаріях Наддніпрянщини відкрито курси з  української мови, 
літератури та історії; 1901  р.  — А. Шептицький очолив Галицьку греко-католицьку митрополію.
Хід уроку
І.  ОрганІзацІя навчальнОї дІяльнОстІ
Учитель  оголошує  учням  тему  й основні  завдання  уроку.
ІІ. перевІрка дОмашньОгОзавдання
І варіант
Заслуховування й обговорення підготовлених учнями повідомлень 
про  видатних  діячів  культури  України  початку  ХХ ст.
ІІ варіант
Запитання та завдання
1. Якими були характерні риси розвитку тогочасної культури України?
2. Порівняйте  розвиток  освіти  в Наддніпрянській  і Західній  Украї-ні  на  початку  ХХ ст.
3. Схарактеризуйте розвиток української літератури на початку ХХ ст.
4. Що  нового  з’явилося  в розвитку  образотворчого  мистецтва  й ар-хітектури  України  на  початку  ХХ ст.?
5. Схарактеризуйте  досягнення  тогочасного  українського  театраль-ного  мистецтва,  науки  й техніки.
6. Які  факти  свідчать  про  поступальний  розвиток  українського  му-зичного  мистецтва  в цей  період?
7. Схарактеризуйте повсякденне життя українців на початку ХХ ст.
8. Український  історик  В.  Сарбей  початок  ХХ  ст.  називає  добою 
«злету українського музичного мистецтва». Чим, на вашу думку, 
обумовлена  така  характеристика?
ІІІ. актуалІзацІя ОпОрниХзнань, умІнь І  навичОк
Запитання та завдання
1. Які  християнські  церкви  діяли  в  Наддніпрянській  та  Західній 
Україні  в ХІХ ст.?
2. Схарактеризуйте  становище  православної  церкви  в Україні  в цей 
період.
3. Яку роль у житті західних українців відігравала греко-католиць-ка  церква?
4. Покажіть  на  карті  регіони  України,  де  на  початку  ХХ ст.  пере-важали  православна  та  греко-католицька  церкви.
IV. вивчення нОвОгОматерІалу
Випереджальне завдання
Учні  упродовж  розгляду  нового  матеріалу  складають  таблицю 
«Особливості  церковного  життя  в  Україні  на  початку  ХХ  ст.»,  по-рівнюючи  православну  та  греко-католицьку  церкви.
1 православна церква в україні.
Розповідь учителя
У  релігійній  площині,  як  вам  уже  відомо,  українці  сповідували 
християнство й поділялися на православних (переважно Наддніпрян-ська  Україна  та  Північна  Буковина)  і греко-католиків  (Галичина  та 
Закарпаття).  Більшість  тогочасних  українців  були  віруючими.  Релі-гія  й церква  традиційно  відігравали  важливу  роль  у їхньому  житті. 
Серед  представників  національних  меншин  в Україні  були  прихиль-ники  інших  релігій  і конфесій —  католики,  іудеї,  мусульмани,  про-тестанти  та  ін.
На  початку  ХХ ст.  Наддніпрянська  Україна  залишалася  ареною 
діяльності «панівної та найпершої» в імперії Російської православної 
церкви  (РПЦ).  У  Наддніпрянщині  існувало  дев’ять  православних 
єпархій,  межі  яких  відповідали  тогочасному  губернському  поділу. 
Остаточна  ліквідація  за  попередньої  доби  організаційно-церковної 
структури  українського  православ’я  спричинила  те,  що  РПЦ  стала 
напівполітичною  структурою,  за  допомогою  якої  здійснювалася  ру-сифікація  й денаціоналізація  віруючих  українців.  Так,  духовенству 
заборонялося  вживати  в проповідях  українську  мову,  воно  мало  по-відомляти  поліцію  про  «неблагонадійних»  осіб.
Серед  православного  духовенства  Наддніпрянщини,  невдоволеного 
станом  церкви,  з’явилися  прибічники  її  реформування.  У роки  рево-люції 1905—1907 рр. церковно-реформаційний рух активізувався. Йо-го  центром  став  Харків,  де  утворилася  група  на  чолі  з  богословом 
Іоанном  Філевським.  Боротьба  за  реформи  відбувалася  на  тлі  діяль-
ності  «передсоборного  присутствія»  —  офіційних  комісій,  створених 
синодом РПЦ для підготовки Всеросійського церковного Собору. Собор 
так  і не  відбувся,  але  дискусії,  пов’язані  з його  підготовкою,  сприяли 
збільшенню  в Наддніпрянщині  кількості  прихильників  ідеї  автономії 
національної  церкви.
Одночасно з цим українське духовенство виступало за повернення 
власних,  у  тому  числі  православних,  культурних  традицій.  Визна-чальною для цього ставала українізація богослужіння, проповідей та 
освіти.  В  умовах  послаблення  церковного  контролю  верхів  у  роки 
революції  1905—1907  рр.  у  деяких  парафіях  Поділля  й  Катерино-славщини  почалася  українізація  проповідей.
Складною проблемою для українців залишалася боротьба за укра-їнський  переклад  Біблії  (Святого  Письма).  У 1903 р.  у Відні  Британ-ським  біблійним  товариством  було  здійснено  перше  повне  видання 
Святого Письма українською мовою в перекладі П. Куліша, І. Пулюя 
та І. Нечуя-Левицького. Російська православна церква лише в умовах 
наростання  революції  1905—1907 рр.  нарешті  дозволила  підготовку 
й видання українського перекладу Євангелія. У 1906 р. його видали, 
але  через  деякий  час,  в  умовах  антиукраїнської  кампанії  періоду 
реакції,  стали  вилучати.
Намагання  частини  пастирів  відродити  українську  школу  поча-лося  з  організації  ними  в  Наддніпрянщині  таємних  національних 
шкіл.  Зокрема,  у роки  революції  1905—1907 рр.  такі  навчальні  закла-ди  та  просвітницькі  товариства  з’явилися  на  Правобережжі,  у Пол-тавській  та  Катеринославській  губерніях.  У жовтні  1905 р.  відбувся 
страйк  учнів  Подільської,  Харківської,  Волинської,  Полтавської  та 
Катеринославської  православних  семінарій  із  вимогами  повернення 
української  мови  до  церковної  школи.  Завдяки  цьому  церковна  вла-да  надала  дозвіл  комплектувати  семінарські  бібліотеки  «малоросій-ськими  книгами»,  а в  1906 р.  дозволила  відкрити  в деяких  семіна-ріях  курси  з української  мови,  літератури  та  історії.
Українське  духовенство  брало  участь  у парламентській  діяльності. 
Зокрема, священики-депутати ІІІ Державної думи А. Гриневич, М. Сен-дерко,  В.  Солуха,  К.  Волков  і О.  Трегуб  у 1908 р.  підготували  законо-проект  «Про  мову  викладання  в початкових  школах  із  малоросійським 
населенням».  Єпископ  Никон  став  ініціатором  обговорення  законопро-екту  про  захист  українських  товариств  і  запропонував  запровадити 
в школах  Наддніпрянщини  вивчення  рідної  мови  та  історії.
Визначним  явищем  церковного  життя  на  початку  ХХ  ст.  стало 
відродження православ’я на Закарпатті. Цей процес був спричинений 
реакцією  русинів  на  мадяризацію  краю  угорською  владою.  Напере-додні  Першої  світової  війни  він  набув  такого  розмаху,  що  охопив 
майже  третину  населення  Закарпаття.
 
На  Буковині  прибічники  православної  церкви  становили  2/3  ві-руючих.  Православна  церква  Буковини  перебувала  під  значним  впли-вом  румунів.  Більшість  її  духовенства  складалася  з румунів  або  руму-нізованих  українців.  На  початку  ХХ  ст.  завдяки  тривалій  боротьбі 
православні українці отримали два місця радників у керівництві Буко-винсько-Далматинської митрополії в Чернівцях та посади на богослов-ському  факультеті  Чернівецького  університету.
2 греко-католицька церква в україні.
На  початку  ХХ  ст.  греко-католицька  церква,  як  і  в  поперед-ньому  столітті,  відігравала  важливу  роль  у житті  українців  Гали-чини  й Закарпаття.  Багато  зробила  вона  для  українського  націо-нального  відродження,  захисту  прав  та  інтересів  українців.  Проте 
наприкінці  ХІХ  ст.,  коли  український  рух  став  набувати  пере-важно світського характеру, відносини між греко-католицькою церк-вою  та  його  провідниками  загострилися.  Ситуація  змінилася,  коли 
Галицьку  греко-католицьку  митрополію  очолив  Андрій  Шептиць-кий  (1901—1944 рр.).
Відстоюючи  інтереси  українців  Галичини  в  Галицькому  сеймі 
та  палаті  панів  австрійського  парламенту,  він  ставив  питання  про 
запровадження  загального  виборчого  права,  реформування  системи 
виборів  до  крайового  сейму,  створення  українського  університету 
у  Львові.  Митрополит  поставив  участь  греко-католицького  духо-венства  в українському  русі  в залежність  від  дотримання  ним  хрис-тиянської  моралі.  Замість  старої  ролі  національного  провідника 
церква  відтоді  мала  виступати  духовним  і моральним  авторитетом 
українства  в краї.  Це  не  відразу  знайшло  розуміння  в провідників 
українського  руху.  Сама  постать  А.  Шептицького,  який  походив 
із  полонізованого  роду,  викликала  в  них  підозру.  Проте  наполе-гливість,  із  якою  митрополит  провадив  свої  ідеї,  та  його  виступи 
на  захист  українства  врешті-решт  сприяли  відновленню  єдності 
українського  руху  з  греко-католицькою  церквою,  яка  його  освя-чувала.  У  церковних  справах  А.  Шептицький  був  прибічником  ідеї 
об’єднання  християнських  церков.
На  початку  ХХ ст.  у Закарпатті  греко-католицька  церква  в умо-вах  мадяризації  краю  поступово  втрачала  позиції  лідера  національ-ного  руху  русинів.  Роль  захисника  інтересів  русинів  намагався  віді-гравати  єпископ  Мукачівської  єпархії  Ю.  Фірцак  (1891—1914 рр.). 
За його підтримки в краї відновилася діяльність «Товариства Св. Ва-силія  Великого»,  що  видало  «Буквар»  для  закарпатських  русинів, 
і розпочалося  видання  тижневого  часопису  «Наука».
За наполяганням єпископа, занепокоєного занепадом господарства 
й бідуванням селянства в краї, у 1897—1901 рр. угорська влада здійс-
нила  в  Закарпатті  низку  реформ,  що  дістали  назву  Верховинської 
господарської  акції.  Він  також  став  ініціатором  створення  вчитель-ської семінарії для дівчат в Ужгороді в 1902 р. Однак загалом греко-католицька  церква  на  Закарпатті  відійшла  від  участі  в національній 
боротьбі  русинів  і дедалі  більше  перетворювалася  на  речника  мадя-ризації.  Реакцією  на  це  стало  збільшення  серед  віруючих  прибічни-ків  православ’я.
3 сектантські рухи.
Наприкінці  ХІХ —  на  початку  ХХ ст.  в Наддніпрянській  Украї-ні  значного  поширення  набуло  сектантство.  Особливо  багато  при-бічників  релігійних  сект  з’явилося  серед  німецьких  поселенців  на 
Півдні  України.
Робота з  термінами та поняттями
Секта  — релігійна  група,  громада,  яка  відійшла  від  панівної 
церкви  з будь-яких  причин.
Сектантство — загальна  назва  різних  сект  віруючих.
Найбільш  поширеною  в  цей  час  була  секта  штундистів.  Її  назва 
походила  від  німецького  слова stund —  «година».  Штундисти  кожно-го  дня  протягом  години  читали  Біблію,  співали  релігійні  пісні  та  гім-ни.  Особливо  багато  прибічників  цієї  секти  було  в Катеринославській, 
Херсонській  та  Волинській  губерніях.  Загалом  в  Україні  в  1914  р. 
налічувалося  близько  4 млн  штундистів.
Члени  секти  баптистів  (від  грец. baptistes —  «хрестителі»)  вва-жали,  що  людину  треба  хрестити  лише  в  дорослому  віці,  коли 
вона  розуміє  зміст  цього  обряду.  Ті,  хто  входив  до  секти  єванге-лістів,  не  визнавали  вчення  Старого  Заповіту  та  вважали,  що  єди-ним  джерелом  віри  є  Новий  Заповіт.  Усього  в  Наддніпрянській 
Україні  напередодні  Першої  світової  війни  налічувалося  близько 
4 млн  сектантів.
Православна  церква  та  російська  влада  негативно  ставилися  до 
сектантського  руху.  Учасників  сект  переслідували,  заарештовували, 
утримували  у в’язницях,  засилали  до  Сибіру  й забирали  в сектантів 
дітей. Заборони для діяльності сект були ліквідовані лише після опри-люднення  Маніфесту  17 жовтня  1905 р.,  що  надавав  населенню  Ро-сійської  імперії  свободу  совісті.
V. закрІплення нОвОгОматерІалу
І варіант
Обговорення  й систематизація  результатів  складання  учнями  таб-лиці  «Особливості  церковного  життя  в Україні  на  початку  ХХ ст.».
ІІ варіант
Експрес-опитування
1. Яке  місто  стало  центром  церковно-реформаційного  руху  Наддні-прянщини  в роки  революції  1905—1907 рр.?
2. Хто  першим  серед  єпископів  Наддніпрянщини  в роки  революції 
перейшов  на  патріотичні  позиції?
3. Коли відбувся страйк учнів Подільської, Харківської, Волинської, 
Полтавської  та  Катеринославської  семінарій?
4. Коли  А.  Шептицький  очолив  Галицьку  греко-католицьку  митро-полію?
5. Хто  очолював  Мукачівську  греко-католицьку  єпархію  до  1914 р.?
6. Що  таке  секта?
ІІІ варіант
Бесіда за запитаннями
1. Схарактеризуйте  розвиток  православної  церкви  на  українських 
землях  на  початку  ХХ ст.
2. Які  зміни  відбувалися  в житті  греко-католицької  церкви  в Гали-чині  та  Закарпатті  в цей  період?
3. Яку  роль  у розвитку  греко-католицької  церкви  та  західноукраїн-ському  національному  русі  відіграв  на  початку  ХХ  ст.  А.  Шеп-тицький?
4. Як  відбувалося  поширення  сектантського  руху  в Україні?
5. У  своїй  урочистій  промові  до  100-річчя  від  дня  народження 
М.  Шашкевича  в  1911  р.  митрополит  А.  Шептицький  заявив: 
«Усі  маємо  це  поняття,  що  народ —  це  наша  сила,  що  праця  для 
нього — наше завдання, що його добро — наша будучність… Нам 
сьогодні легко зрозуміти, що віддалитися від народу — це значить 
приректи  себе  на  смерть…».  До  чого  закликав  митрополит  діячів 
українського  руху?  Чи  поділяєте  ви  його  точку  зору?  Обґрунтуй-те  свою  думку.
VІ. пІдсумки урОку
8Переважна більшість віруючих українців була прибічниками право-слав’я.  Однак  Російська  православна  церква  в  Наддніпрянській 
Україні  була  однією  з опор  імперського  режиму  й мало  врахову-вала  національно-культурні  потреби  українців.
8Греко-католицька  церква  була  єдиною  з  церков  на  українських 
землях,  яка  підтримувала  український  рух.  У  Галичині  за  ми-трополита  А.  Шептицького  греко-католицька  церква  перетвори-лася  на  духовного  і морального  лідера  українства.
8У Наддніпрянщині досить значна кількість населення почала шу-кати  задоволення  своїх  релігійних  потреб  за  межами  офіційної 
церкви,  що  призвело  до  поширення  сектантського  руху.
VII.дОмашнє завдання
1. Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.
2. Підготуйтеся  до  уроку  узагальнення  знань  за  темою  «Україна  на 
початку  ХХ ст.  (1900—1913 рр.)».
 
Вітаємо вас на сайті forfun.pp.ua . Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Урок № 14 Тема. Церковне життя.", який є одним з архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете більше 5000 ГДЗ, творів, конспектів, презентацій, переказів і багато іншого. На нашому сайті вам доступний швидкий пошук і звичайно безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого вам навчання.
 
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід