Урок 1 Тема. Вступ.




 
Урок 1 
Тема. Вступ. 
Мета: удосконалити навички роботи учнів із картою, співпраці в  групі; сприяти фор -муванню вміння висловлювати судження щодо історичних подій, що розгля -даються; виховувати шанобливе ставлення до успіхів у  розвитку економіки 
й  політики, досягнутих попередніми поколіннями. 
Очікувані учні зможуть знаходити на карті території провідних країн світу, ви- результати: словлювати судження щодо основних тенденцій розвитку людства у  другій 
половині ХХ  — на початку ХХІ  ст., описувати світові інтеграційні процеси, їх 
прояви та наслідки. 
Основні поняття: глобалізація, політична глобалістика, інтеграція. 
Обладнання: мультимедійний проектор, карта «Світ у  другій половині ХІХ  ст.». 
Тип уроку: вивчення нового матеріалу. 
ХІД Урок У 
I. Організаційний етап 
Ознайомлення учнів зі змістом навчального матеріа -лу, державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготов-ки учнів 11 класу зі всесвітньої історії, основними вимогами 
до організації та проведення уроків із курсу всесвітньої історії 
у випускному класі. 
II. а ктуалізація О п О рних знань і  вмінь учнів 
Учитель пропонує учням повторити раніше вивчені 
поняття. (Робота може бути організована з використанням муль-тимедійного проектора або роздавального матеріалу.) 
Світова економіка — це сукупність національних госпо-дарств, пов’язаних одне з одним системою міжнародного поділу 
праці, економічними і політичними відносинами. 
Політика (від грец. π ολιτι κή — державні і суспільні спра-ви) — цілеспрямована діяльність у галузі відносин між різними 
суспільними групами, державами й народами, пов’язана з бо-ротьбою за здобуття або утримання державної влади, як зна-ряддя регулювання і формування цих відносин. 
Тенденція (від латин. tendo — направляю, праг-ну) — можливість тих або інших подій розвиватися в цьому 
напрямку. 
Дихотомія (грец. dichotomia, від dicha — на дві частини 
і tome — переріз) — поділ вихідного поняття на два суперечних 
видових поняття. 
Пацифізм (латин. pacificus — миротворчий, від pax — мир 
і facio — роблю)  — ідеологія беззастережного осуду будь-якої 
війни, відмови від неї як засобу зовнішньої політики. Пацифізм 
засуджує всіляку війну в будь-якій формі, заперечуючи право-мірність навіть справедливих та визвольних війн. 
; Фронтальна бесіда 
1) Наведіть приклади міжнародного поділу праці. 
2) Поясніть, чому цілеспрямована діяльність у галузі відносин 
між різними суспільними групами, державами й народами 
пов’язана з боротьбою за здобуття або утримання державної 
влади. 
3) Які приклади тенденцій у розвитку політичних або еко -номічних відносин сучасних держав ви можете навести? 
і II. в ивчення нО в О гО матеріалу 
1. економічні, соціальні та політичні перетворення 
у  повоєнному світі та основні тенденції суспільного 
розвитку у  другій половині хх  — початку ххі  ст. 
; Випереджальне завдання 
Під час розповіді вчителя заповнити таблицю «Пере -творення у повоєнному світі та основні тенденції суспільного 
розвитку». 
Перетворення у повоєнному світі 
Основні тенденції суспільного розвитку 
у другій половині ХХ — початку ХХІ ст. 
Економічні Соціальні Політичні 
Висновок Висновок Висновок Висновок 
; Розповідь учителя 
Наслідки Другої світової війни, насамперед перемога ан-тигітлерівської коаліції, у якій перед лицем спільної загрози 
тимчасово об’єдналися західні демократії і комуністичний Ра-дянський Союз, призвели до величезного протиборства й кон-фронтації. Увесь післявоєнний період характеризується чітко 
виявленими протилежними тенденціями. 
По-перше, це — протистояння тоталітаризму і демокра -тії. Моделі демократії (парламентська, президентська) і моделі 
тоталітаризму (сталінська, тітовська, кадаровська) співіснували 
в роздвоєному єдиному світі. У завершеному вигляді, вважають 
німецькі історики, тоталітаризм проявився в Радянському Со-юзі. Навіть у фашистській Німеччині, на їхню думку, економіка 
розвивалася за законами вільного ринку. На іншому полюсі 
протистояння у післявоєнний період небачену досі еволюцію 
переживала демократія, як найбільш відповідна матеріальним 
і духовним запитам людини форма організації суспільного життя 
на засадах свободи, права та відповідальності, як форма гармо-нійного поєднання суспільного й індивідуального інтересу. Де -мократичні засади в цей період широко реалізовувалися також 
через їх закріплення в конституційних законах та діяльності 
відповідних державних структур (парламентів тощо), які в де-мократичних країнах створюються за формулою представниць-кого народовладдя. На зміну праву сили прийшла сила права. 
У цьому й полягає чи не найважливіший здобуток демокра -тії — у боротьбі проти тоталітаризму відбувалося становлення 
правових держав. 
По-друге — протистояння капіталізму і соціалізму. Со-ціалізм, який внаслідок перемоги Радянського Союзу у Другій 
світовій війні значно розширив свої територіальні надбання, 
кинув виклик демократії і капіталістичному світові, проголо-сивши спокусливі лозунги та ідеї. 
По-третє — націоналізм і інтернаціоналізм: очевидними 
були прагнення народів до створення своїх національних держав 
і водночас — об’єктивні процеси інтернаціоналізації у вирішен-ні проблем планети, насамперед економічного характеру. При 
цьому, якщо капіталізм, не ставлячи за мету руйнування того 
й іншого, розглядав цю дихотомію крізь призму пошуку шляхів 
поєднання національних інтересів та інтернаціональних потреб, 
то соціалізм культивував ворожнечу до націоналізму як украй 
негативного суспільного явища, підносячи інтернаціоналізм ви-ключно як вираження суті пролетарської єдності. Тим самим 
сіялися зерна розбрату й ненависті, унаслідок чого військова 
сила розглядалася як єдиний засіб насадження комунізму на 
планеті. Сама ж ідея інтернаціоналізму, таким чином, опини -лася в жорстких класових рамках. 
Не менш гострою виявилася у післявоєнний період тра-диційна в історії протилежність «гуманізм і пацифізм — на-сильство і війна». У протистоянні двох систем ідеї гуманізму 
та пацифізму були піддані нелегкому випробуванню, посиленому ракетно-ядерним протистоянням. Марксизм-ленінізм і по-літична практика сформували в СРСР негативне ставлення 
до світового пацифізму та гуманізму, ідей миротворства, не -насильства та моралі. Класова боротьба завжди розглядалася 
як війна, без особливих поправок на її внутрішній або зовніш- 
ній характер. 
Чи не тому мілітаризація всього суспільного життя роз-глядалася як пріоритетна категорія в усіх сферах діяльності 
наддержави. У глобальному просторі цих змагань соціалістич-ний Радянський Союз виступав як суто військова наддержа -ва, у той час як капіталістичні США з їх розвинутою ринко -вою економікою мали можливість здійснювати не лише великі 
військові витрати, а й нарощувати виробництво матеріальних 
благ, що не давало підстав кваліфікувати США як військову 
наддержаву. 
Воєнно-силова політика, до якої не раз удавалися обидві 
наддержави, що тривалий час після війни визначали політич-ний клімат планети, ніде не дала бажаних результатів. Так, 
попри величезну перевагу у військовій силі, США не вдалося 
запобігти насадженню комунізму у В’єтнамі, так само як і Ра-дянський Союз не зумів його насадити в Афганістані. Щодо 
безпосереднього зіткнення, то обидві сторони його уникали, 
оскільки усвідомлювали загрозу ядерного знищення планети. 
У 1985 р. нове керівництво СРСР, поступово переводячи вектор 
зовнішньої політики в русло нового політичного мислення, тим 
самим фактично визнало, що комуністична система не може далі 
продовжувати гонку озброєнь. Протиборство по лінії «Схід — 
Захід», що виникло відразу після війни, пішло на спад. 
Як тільки ослабли важелі силового тиску з боку центру 
світового соціалізму — СРСР, соціалістичні країни Центральної 
та Південно-Східної Європи одна за одною вийшли в 1989 р. 
з режиму тоталітаризму. Так починалася зміна суспільного ладу 
в НДР, Польщі, Болгарії, Румунії, Угорщині, Чехословаччині, 
Югославії, Албанії. У 1991 р. став розпадатися на національні 
держави Радянський Союз. 
Таким чином, останнє десятиріччя XX ст. ознаменувалося 
подіями, які завершили суперечність, започатковану в 1917 p., 
між капіталізмом і соціалізмом. Соціалізм упав не внаслідок 
війни, як фашизм, не внаслідок якогось гігантського катакліз-му, а в результаті саморозкладу, власної неспроможності, не-ефективності як системи економічної та політичної несвободи, 
у яку він поставив індивіда, виробника матеріальних благ. Мрія 
залишилася мрією, а всі спроби її реалізації наштовхнулися на 
відсутність інтересу з боку виробника, у якого відчужена влас -ність, до плодів своєї праці. 
Крах соціалізму у Східній Європі привів до змін на полі-тичній карті Європи та Азії. З’явилися нові держави: Азербай-джан, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Вірменія, Грузія, Естонія, 
Латвія, Литва, Македонія, Молдова, Росія, Словаччина, Турк-меністан, Узбекистан, Україна, Чехія, Словенія, Хорватія. 
Постсоціалістичні країни, що опинилися у складній об -становці переходу від соціалізму до демократії та ринкової 
економіки, дістали значної підтримки від найрозвинутіших 
країн світу (США, Німеччини, Японії, Італії, Франції, Великої 
Британії, Канади та ін.), використовуючи їхній досвід. Вод-ночас відбувалося нелегке психологічне одужання мільйонів 
людей, наркотованих комуністичною ідеологією, прилучення 
їх до цивілізованого розвитку. Ідеологічна догма про світову 
соціалістичну систему як основний чинник суспільного про-гресу зазнала краху. 
Основний зміст нашої епохи став визначатися завданнями 
створення світового співтовариства, здатного успішно і раціо-нально вирішували нагальні проблеми. А це можливо лише 
за умов демократії, ринкової економіки, ефективної регулю -ючої ролі правової держави, цілеспрямованої соціальної полі- 
тики тощо. 
; Фронтальна бесіда 
1) Які тенденції післявоєнного періоду ви можете назвати? 
2) Поясніть думку: «…якщо капіталізм, не ставлячи за мету 
руйнування того й іншого, розглядав цю дихотомію крізь 
призму пошуку шляхів поєднання національних інте-ресів та інтернаціональних потреб, то соціалізм культи-вував ворожнечу до націоналізму як украй негативного 
суспільного явища, підносячи інтернаціоналізм виключно 
як вираження суті пролетарської єдності. Тим самим сія-лися зерна розбрату й ненависті, унаслідок чого військова 
сила розглядалася як єдиний засіб насадження комунізму 
на планеті». 
3) Як ви вважаєте, чому політична практика сформувала 
в СРСР негативне ставлення до світового пацифізму та 
гуманізму? 
4) Покажіть на карті країни, які з’явилися у 90-х рр. ХХ ст. 
2. Світові інтеграційні та глобалізаційні процеси: причини, 
прояви та наслідки. 
; Самостійна робота 
Опрацюйте матеріал підручника та додатковий матеріал 
щодо світових інтеграційних та глобалізаційних процесів, під-готуйте відповіді на наведені запитання. 
1) Розкрийте зміст сучасних глобалізаційних процесів. Зміну 
яких геополітичних чинників вони спричинили? У який 
спосіб, на вашу думку, держава має вирішувати, з огляду 
на такі зміни, проблему безпеки своєї території? Відповідь 
обґрунтуйте. 
2) Схарактеризуйте прояви глобалізації в різних сферах сус -пільного життя та сформулюйте основні парадокси глоба-лізації. У чому, на вашу думку, полягають причини цих 
парадоксів та можливі наслідки їх невирішеності? 
3) Проаналізуйте відомі вам сценарії нового світового поряд-ку. Яке місце відводиться Україні в кожному з них? 
; Словник 
Глобалізація — загальноцивілізаційний процес, який 
справляє величезний вплив на політичну та інші сфери людсько -го буття. У визначенні поняття «глобалізація» існують чотири 
підходи її тлумачення: 
1) як процесу зміцнення зв’язків між найвіддаленішими ку-точками планети; 
2) як процесу поширення по всій планеті єдиних технологій, 
культури, ідей, ціннісних орієнтацій, способу життя, по-ведінки тощо; 
3) як виникнення спільних для світового співтовариства 
проблем; 
4) як процес зростання вселюдських інтересів у всіх сферах 
людського буття. 
Гуманітарна співпраця — один із головних напрямків 
у сучасній системі міжнародних відносин, спрямований на збе-реження життя на Землі, сприяння розвитку здібностей людей 
усіх країн, регіонів та континентів. 
Політична глобалістика — галузь політології, що вивчає 
роль політичного в процесі адаптування людства до нових умов 
існування, досліджує закономірності формування політики гло-бальної безпеки, можливості та засоби політичного регулювання 
процесів глобалізації. 
Інтеграція (від латин. integrum — ціле, integratio — 
відновлення) — поєднання, взаємопроникнення. Це процес 
об’єднання будь-яких елементів (частин) в одне ціле. Процес 
взаємозближення і утворення взаємозв’язків. 
До Д аткова І нформацІ я 
Становлення глобальної господарської системи, що руй-нує кордони національних господарств, пов’язаних міцни-ми торговельними, фінансовими, політичними, соціальними 
і культурними відносинами, — найбільш значущий процес, 
який визначив обличчя світу на межі ХХ—ХХІ ст. 
Інтеграція і глобалізація — найчастіше обговорювані 
теми як у політичних колах, так і серед фахівців-учених 
і громадськості. Процеси глобалізації істотно впливають на 
зміст і темпи формування нових типів відносин у сучасному 
суспільстві і фахівців нового покоління. Від людини ХХІ ст. 
потрібні особлива мобільність і здатність адаптуватися до 
жорстких умов життя, змін структури і змісту професій, 
культурного середовища. У новому тисячолітті міжнародне 
співробітництво переходить в еру глобалізації розвитку, що 
відкриває для людства не тільки нові, раніше небачені мож -ливості розвитку і якісного зростання, але й нові загрози, 
проблеми та глобальні конфлікти. 
Першою віхою на шляху до європейської інтеграції було 
утворення в 1951 р. Європейського об’єднання вугілля і сталі, 
членами якого стали Італія, Франція, ФРН та країни Бенілюксу. 
У 1957 р. ці країни підписали договір про створення Єв -ропейського економічного співтовариства (ЄЕС, від 1992 р. — 
Європейський Союз (ЄС)). Пізніше членами ЄЕС, або «Спільно-го ринку», стали Велика Британія, Данія, Ірландія (1973 р.), 
Греція (1981 р.), Португалія та Іспанія (1986 p.), Австрія, 
Швеція та Фінляндія (1995 p.). Мета організації — поступове 
усунення всіх обмежень між країнами-учасницями, створен -ня умов для вільного пересування осіб, капіталів, послуг. 
Передбачалось також зближення законодавства учасників, 
уніфікація податкових систем. 
«Спільний ринок» став найбільш процвітаючим та жит-тєздатним утворенням у Європі. 
Спроби інтегрувати соціалістичні країни Східної Європи 
за допомогою Ради економічної взаємодопомоги призвели до 
утворення наддержавної економічної структури, яка з нор -мальною інтеграцією не мала нічого спільного. 
У другій половині 80-х — на початку 90-х рр. ХХ ст. 
процес західноєвропейської інтеграції поглибився. Це було 
свідченням того, що знайдено оптимальний варіант не тіль -ки прискорення економічного розвитку демократичних 
держав, але й політичного регулювання назрілих проблем 
країн-учасниць «Спільного ринку». У 1987 р. набув чиннос -ті Єдиний європейський акт, який передбачав формування 
єдиного внутрішнього ринку, основаного на «чотирьох сво -бодах» — вільному переміщенні товарів, капіталів, послуг, 
а також громадян. 
Новий важливий імпульс інтеграційного процесу було 
дано в лютому 1992 р. 12 країн-учасниць «Спільного ринку» 
уклали в Маастріхті (Нідерланди) договір про Європейський 
Союз, який охоплював весь комплекс відносин між ними. До 
кінця 1992 р. були завершені заходи зі створення єдиного 
внутрішнього ринку. Із 1 січня 1993 р. в межах ЄС стали 
практично вільно переміщатися товари, послуги і капітали. 
Країни — члени ЄС, які уклали Шенгенську угоду (Німеч-чина, Франція, країни Бенілюксу, Італія, Іспанія та Порту -галія), також допускають переміщення через свої кордони 
громадян. Інші, побоюючись притоку емігрантів з країн, які 
не входять до ЄС, і зростання рівня злочинності, зберегли 
поки що прикордонний режим. 
Органом політичної інтеграції Європи стала Рада Єв-ропи (РЄ). Рада Європи є найстарішою всеєвропейською по-літичною установою. Вона була заснована ще в 1949 р. з ме-тою захисту прав людини і парламентаризму, утвердження 
в державах — членах верховенства права. Крім того, Рада 
Європи вважає своїм завданням створення загальноєвропей-ських стандартів соціального та юридичного захисту людей, 
відповідне впровадження їх в окремих країнах і, нарешті, 
захист і поширення як загальнокультурних цінностей, так 
і етнонаціональної самобутності окремих народів. Сьогод-ні Рада Європи об’єднує 47 країн, із них 15 — це країни 
колишнього соцтабору, у тому числі й Україна. Глобальні 
зміни, разом з іншими об’єктивними чинниками, сприя -ють пошуку ефективних шляхів зменшення несприятли-вих наслідків, надійних методів прогнозування можливих 
змін із метою виживання і подальшого процвітання дер -жав. Завданням сучасного суспільства в умовах глобаліза -ції є перетворення його потреб на корисні можливості для 
людини і нації. 
У зв’язку з тим, що знання й інтелект стали новою фор -мулою власності для створення і нагромадження багатства, гло-балізація економіки обумовила перехід до «економіки знань», 
або інформаційно-інтелектуальної економіки. Збільшення ролі 
й місця інтелектуальної і гуманітарної глобальної інтеграції 
вступає в протиріччя з глобальною теорією трансатлантичного 
економізму. В останній третині ХХ ст. виникла і перейшла 
в ХХІ ст. ідеологія глобалізму як небачений за своєю потужніс-тю всесвітній ідеологічний проект. Особливість цього проекту 
полягає в тому, що його рушійною силою є величезний еко -номічний потенціал США, країн Великої сімки і розвинених 
держав світу. В основі економічної глобалізації перебуває інте-грація світової економіки. У цьому зв’язку перед нами тільки 
один вибір — усі люди світу повинні впливати на цей процес. 
IV. у загальнення й  С и С тематизація знань учнів 
; Робота в  групах 
Група 1. Проаналізуйте текст документа і визначте, 
про які сучасні світові процеси в ньому йдеться. Відповідь 
обґрунтуйте. 
н овини Європей С ького Союзу 
Комітет із питань закордонних справ Європейського Парла -менту підтримує позицію Єврокомісії про оновлення політики су -сідства та застосування принципу диференціації до країн-сусідів. 
Про це заявив депутат Європейського Парламенту Марек Сі-вєць, виступаючи 16 березня 2011 р. на прес-конференції у Брюсселі. 
На своєму засіданні Комітет із питань закордонних справ 
дійшов згоди про застосування принципу диференціації до обох 
(східного та південного) векторів Європейської політики сусід-ства. Відповідно до цього принципу допомога конкретній країні 
чітко залежатиме від її поступу на шляху реформ. 
За словами Сівєця, східні країни — сусіди «дуже різ-ні — від Білорусі, з якою у нас немає прямої та ефектив-ної комунікації, до країн на зразок Молдови, які показують 
чіткий поступ». 
Диференціація ґрунтуватиметься за принципом «чим біль-ше реформ — тим більше підтримки» (more for more). Нова 
політика сусідства також має акцентуватися на розвитку між-людських контактів, підтримці громадянського суспільства, ме-діа та інтелектуальних еліт країн–сусідів. 
Утім, депутати так і не дійшли згоди щодо згадки про «пер -спективу членства» східних сусідів ЄС. У кінцевому документі, 
ухваленому Комітетом із питань закордонних справ, йдеться 
про те, що ЄС «підтримує європейську перспективу» цих країн. 
«Для багатьох людей цього недостатньо», — заявив М. Сі-вєць, наголошуючи, що проти формули «перспектива членства» 
виступила Європейська народна партія. Його колега, депутат 
від Європейської народної партії М. Давід нагадав, однак, що 
у 2002 р. ЄС говорив лише про «європейську перспективу» країн 
Балканського регіону, що не завадило їм згодом вступити чи 
готуватися до вступу в ЄС. 
Група 2. Проаналізуйте текст, дайте обґрунтовані відповіді 
на запитання. 
1) У чому полягає суть глобальних проблем сучасності? 
2) Назвіть основні шляхи подолання глобальних проблем 
людства. 
г лобальнІ проблеми лю ДС тва 
Серед глобальних проблем, що стоять сьогодні перед люд-ством, найгострішою є проблема збереження миру. Цивільний 
світ не помітив, як змінилося місце військових у суспільстві. 
Сучасні армії в останніх війнах у всьому світі все частіше не 
стільки захищають своїх цивільних співвітчизників, скільки за-хищаються ними. У Першій світовій війні лише 10 % загиблих 
були цивільними людьми, а у Другій світовій — уже 50 %. Так 
звані «малі війни» другої половини ХХ ст. ще більше змінили 
пропорцію — 10—15 % загиблих — військові, 85—90 % — 
цивільне населення. 
За своєю економічною суттю гонка озброєнь — це форма 
знищення певної частки національного багатства кожної країни. 
А з екологічних позицій — це суттєвий чинник забруднення до-вкілля найнебезпечнішими речовинами, що використовуються 
для створення зброї масового знищення — ядерної, хімічної, 
бактеріологічної. 
Втім не лише гонка озброєнь, а й звичайне промислове ви -робництво породжує та загострює екологічні проблеми людства. 
Слід розуміти, що найменше втручання в природну рівновагу 
породжує дисгармонію. Свого часу вчених вразив той факт, що 
карта поширення поливного землеробства в давньому світі май-же в найменших деталях повторює карту поширення матерії 
у світі. Дуже сумнівно, щоб це був випадковий збіг. 
Проблема забезпечення людства сировиною та енергією 
в умовах вичерпання легкодоступної дешевої сировини тісно 
пов’язана з проблемою подальшого розвитку науково-технічного 
прогресу, адже тільки створення нових технологій поглибленої 
переробки та використання усіх видів ресурсів може допомогти 
у вирішенні цієї проблеми. Припинення гонки озброєнь, роз-зброєння та конверсія також могли б зіграти відповідну роль 
у вирішенні сировинної проблеми людства. 
Проблема освоєння Світового океану останнім часом набу-ває глобальності не лише тому, що джерела сировини на суші 
вичерпуються і людство все активніше освоює морські родовища. 
До глобальних проблем належить також проблема еконо-мічного відставання країн, що розвиваються. Саме на їх частку 
в основному припадає і проблема голоду, і криза заборгованості 
тощо. Недалекоглядний підхід економічно розвинутих країн 
проявляється у певному прагненні закріпити відсталість: сьо-годнішнім виробникам потрібні не конкуренти, а споживачі 
та джерела дешевих ресурсів. Але такий підхід породжує на-пруженість у світі та є каталізатором для загострення інших 
глобальних проблем. 
Вирішення глобальних проблем сучасності вимагає роз-робки і реалізації колективних програм для забезпечення май-бутнього людської цивілізації. 
V. п ід С умки урО ку 
Учитель пропонує двом-трьом учням класу сформу -лювати висновки, проаналізувати роботу решти учнів на уроці, 
виставити оцінки за урок. 
V і . дОмашнє завдання 
1. Опрацювати відповідний матеріал підручника. 
2. Записати до зошитів визначення нових понять. 
3. Випереджальне завдання. Двом учням підготувати доповідь 
за темою «Формування антигітлерівської коаліції».
Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Урок 1 Тема. Вступ.", із категорії "Уроки", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід