Утвердження диктатури Й. Сталіна. Сталінська індустріалізація України.
Уроки № 95—96
Тема. Утвердження диктатури Й. Сталіна. Сталінська індустріалізація України.
Мета: розкрити причини згортання нової економічної політики та переходу до форсованої інду -стріалізації; визначити мету й характер індустріалізації, з’ясувати її джерела; пояснити зміст основних
термінів і понять; розвивати в учнів навички критичного мислення, позитивного розв’язання супе -речливих питань.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: підручник, хрестоматія, стінні карти «Радянська модернізація України», атлас.
Основні терміни та поняття: індустріалізація, імпортозамінна індустріалізація, надіндустріа -лізація, п’ятирічний план, директивне планування.
Основні дати: 1925 р. — ХІV з’їзд ВКП(б), прийняття рішення про індустріалізацію; 1928—
1932 рр. — Перша п’ятирічка; 1929 р. — рік «великого перелому», установлення одноосібної влади
Й. Сталіна; 1933—1937 рр. — Друга п’ятирічка; 1935 р. — початок стахановського руху; 1938—
1942 рр. — Третя п’ятирічка (не завершена).
Хід уроку
I. ОрганІ зац І я навчальнО ї д І яльнО стІ
Учитель інформує учнів про те, що вони розпочинають вивчення
теми «Соціально-економічні та політичні перетворення (1929—
1938 рр.)», оголошує тему й основні завдання уроку.
ІІ. а ктуалІ зац І я О п О рни Х знань, ум І нь І навич О к
Запитання та завдання
1. Коли в Україні остаточно утвердилася радянська влада?
2. Які є основні здобутки непу для економічного розвитку?
3. Визначте особливості суспільно-політичного життя в 1920-ті рр.
ІІІ. в ивчення нО в О гО матер І алу
1 с тановлення сталінського режиму.
Розповідь учителя
У період непу відбулися зміни в політичній системі суспільства,
зокрема: збереження та зміцнення авторитарної диктатури; завершення
розгрому опозиційних політичних партій, фракцій; політичні про -цеси над опозицією.
(Учитель привертає увагу учнів до таблиці.)
Утвердження сталінської диктатури
Роки
Лідери угруповань
(партійних фракцій),
що вели боротьбу
Політичні питання,
які маскували боротьбу за владу
1923—
1924 рр.
Й. Сталін,
Г. Зинов’єв,
Л. Каменєв
Л. Троцький
(«Ліва опози-ція»)
«Платформа» Л. Троцького: дрібнобуржуазне селянство
потрібно «утримувати пролетарською диктатурою»; для
успіху соціалістичного будівництва у відсталій селянській
країні необхідна підтримка з боку світового пролетаріату
та світової революції; потрібно розвивати важку промис -ловість, установити її «диктатуру» в економіці; іде бюро -кратизація партії, не можна допускати підміну диктатури
пролетаріату диктатурою партії, потрібно «перетрусити»
апарат, «омолодити» кадри, допустити свободу фракцій
1925 р. Й. Сталін,
М. Бухарін,
А. Риков
Г. Зинов’єв,
Л. Каменєв («Но-ва опозиція»)
«Наш генеральний секретар не є тією фігурою, яка мо-же об’єднати навколо себе старий більшовицький
штаб» (Л. Каменєв)
1927 р. Й. Сталін,
М. Бухарін,
А. Риков
Г. Зинов’єв,
Л. Каменєв,
Л. Троцький
(«Об’єднана опо -зиція»)
Платформа «блоку»: потрібні високі темпи індустріаліза-ції — «надіндустріалізація», значне підвищення податків
на селян; триває бюрократизація партії й переродження
держави, таким чином, треба відновити внутрішньопар-тійну демократію. Почалося створення підпільної партії
1928—
1929 рр.
Й. Сталін М. Бухарін,
А. Риков,
М. Томський
(«Правий ухил»)
Опозиція виступає проти згортання непу та застосу -вання надзвичайних методів в економіці, проти теорії
«загострення класової боротьби у міру просування до
соціалізму»
1929 р. став періодом остаточної перемоги Й. Сталіна в боротьбі
проти ленінських соратників за владу, початку утвердження сталін -ського тоталітарного режиму в СРСР.
Причини встановлення режиму особистої влади Й. Сталіна:
8 відсутність традицій політичної демократії в країні та реальних
демократичних свобод;
8 низький рівень політичної культури населення СРСР;
8 зосередження політичної влади в руках однієї партії;
8 невисокий інтелектуальний рівень керівництва ВКП(б), обмеже-ність його політичної культури, низький освітній рівень низових
керівників і рядових членів ВКП(б);
8 сакральний характер менталітету суспільства (наповнення релі-гійним змістом громадських інститутів);
8 внутрішня природа радянської влади, яка становила собою дик-татуру класу, що переросла в диктатуру партії та не заперечува -ла можливості диктатури однієї особи;
8 наявність численного бюрократичного апарату, добробут якого
залежав від збереження командно-адміністративної системи.
Основним методом установлення й підтримки існування такого
режиму був тотальний контроль над суспільством і постійний терор
проти всіх його верств. Таким чином, у СРСР, як і в низці європей -ських держав, затверджувався тоталітарний режим. Керівною та
спрямовуючою силою радянської тоталітарної системи була більшо -вицька партія, яка своєю ідеологією визнавала марксизм-ленінізм.
Запитання на закріплення
1) Чому в партії більшовиків у 1922—1928 рр. розгорнулася бороть -ба за лідерство?
2) Які методи й засоби боротьби застосовували претенденти на лі -дерство в партії? Чому саме Й. Сталін переміг у цій боротьбі?
2 п ротиріччя непу та його згортання.
Становлення тоталітарного режиму супроводжувалося не тільки
встановленням однопартійної системи й одноосібної влади вождя,
а й згортанням економічної свободи, одержавленням усього еконо -мічного життя суспільства. Від кінця 1920-х рр. відбувається згор -тання непу, через його протиріччя, а саме:
8 монополія більшовиків на владу;
8 плюралізм форм власності та господарського устрою;
8 курс на будівництво соціалізму в одній окремо взятій країні;
8 необхідність активізації зовнішньополітичної діяльності, посилен-ня контактів із зовнішнім світом;
8 необхідність здійснення індустріалізації, створення міцного військо-во-промислового комплексу;
8 відсутність інвестицій у промисловість із вітчизняних і зарубіж -них джерел;
8 курс на побудову суспільства соціальної рівності й соціальної
справедливості;
8 посилення соціальної диференціації, формування «нової буржуа-зії» (непманів) і «нової аристократії» (партійно-радянська но-менклатура).
Проявом ставлення правлячих кіл до непу були методи, якими
розв’язувалися періодичні економічні (хлібні) кризи, що мали місце
в другій половині 1920-х рр. Так, якщо в 1925, 1927—1928 рр. дер-жава використовувала економічні методи регулювання, то вже під
час кризи 1928—1929 рр. відбулося повернення до військовокомуніс -тичних методів, насильницької експропріації хліба в селян.
Запитання на закріплення
1) Які негативні прояви мала нова економічна політика?
402
2) Чим був зумовлений поворот від політики непу до її згортання?
Чому неп не став, за висловом В. Леніна, «всерйоз і надовго»?
Робота з термінами та поняттями
Хлібозаготівельна криза — небажання селянства здавати держа -ві сільгосппродукцію за низькими закупівельними цінами. (За
роки непу відбулося три кризи — 1925, 1927, 1928 р.)
3 Індустріалізація в україні.
Індустріалізація стала однією зі складових радянської модер-нізації.
Робота з термінами та поняттями
Індустріалізація — це процес створення великого чи просто ма-шинного виробництва в усіх галузях народного господарства, на -самперед у промисловості.
Імпортозамінна індустріалізація — формування промислової ба-зи, яка створила умови для заміни імпортної промислової про-дукції власною.
Політика індустріалізації — політика, спрямована на створення
важкої промисловості. (Уперше така політика була утверджена
більшовиками на ХІV партійній конференції в 1925 р. Вони вва -жали, що для побудови соціалізму необхідно формування якісно
нових виробничих сил, важливою частиною яких має стати про-мисловість. Розвиток останньої розглядався ними як засіб подо-лання відсталості, ліквідації залежності від імпорту машин з во-рожих капіталістичних країн і створення армії. Індустріалізація
була головним завданням перших п’ятирічних планів. Акцент
робився на розвитку гірничодобувної, металургійної, машинобу-дівної та хімічної промисловості. До кінця 1930-х рр. СРСР за-вдяки індустріалізації перетворився на індустріально-аграрну
країну, посівши друге місце у світі.)
Надіндустріалізація — метод здійснення індустріалізації в СРСР,
який передбачає нереальні темпи зростання обсягів промислового
будівництва і збільшення виробництва промислової продукції, що
призводило до зриву передбачених планових показників.
Робота з документом
Із резолюції ХІV з’їзду ВКП(б) від 23 грудня 1925 р.
…Вести економічне будівництво під таким кутом зору, щоб СРСР із
країни, що ввозить машини та обладнання, перетворився на країну, що
виробляє машини та обладнання, аби таким чином СРСР в умовах капі-
талістичного оточення не міг перетворитися на економічний придаток ка-піталістичного світового господарства, а був самостійною економічною
організацією…
…Поставити завдання повного забезпечення перемоги соціалістичних
господарських форм над приватним капіталом, зміцнення монополії зов -нішньої торгівлі, зростання соціалістичної держпромисловості та залу-чення під її керівництво і за допомогою кооперації дедалі більшої маси
селянських господарств у русло соціалістичного будівництва…
1) З’ясуйте мету індустріалізації в СРСР, згідно з текстом доку -мента.
2) Які ще цілі індустріалізації ви можете назвати?
3) Чи були досягнуті цілі індустріалізації? Відповідь аргументуйте.
Робота з підручником
Опрацюйте відповідний матеріал підручника та складіть і запов -ніть таблицю «Індустріалізація в СРСР», зазначивши: мету; харак -тер; джерела; терміни здійснення; основні новобудови індустріалі -зації.
У результаті здійснення індустріалізації було створено «новий
господарський механізм», який заступив неп. Він суперечив ринковій
економіці, оскільки ґрунтувався на директивному плануванні, висо -кому ступені централізації управління народним господарством,
адміністративно-командних методах.
Його застосування супроводжувалося запровадженням карткової
системи постачання робітників і службовців, утратою можливості
стимулювання праці економічними засобами та заміною їх мораль -ними стимулами, заміною трестівського госпрозрахунку госпрозра -хунком безпосередньо в процесі виробництва. Загалом спостерігалося
падіння життєвого рівня населення.
Фактично відбулося присвоєння державою засобів виробни-цтва й робочої сили, було заборонено страйки, ліквідовано свободу
праці, яка була замінена позаекономічним примусом; прокоти -лися репресії проти господарників і спеціалістів («Шахтинська
справа»).
4 д руга п’ятирічка. стахановський рух.
У 1933 р. було оголошено про дострокове виконання Першої п’я-тирічки, і цей рік стали вважати першим у Другій п’ятирічці (1933—
1937 рр.). На нову п’ятирічку були заплановані менш напружені
плани темпів зростання — 16,5 % на рік, хоча передбачалося збуду-вати 4500 підприємств, із яких 1000 — в Україні. Це дещо пом’як-шило диспропорцію в народному господарстві.
Від другої половини 1935 р. радянське керівництво, зрозумівши,
що без матеріального стимулу робітник не є ефективним, і бажаю-
чи показати, що «жити стало краще, жити стало веселіше», зняло
всі обмеження в заробітку. Запроваджувався принцип: скільки ви-робив, стільки й заробив. А скасування карткової системи розподі-лу дало змогу витрачати зароблені кошти для покращення життє -вого рівня.
Ці нові зміни дали поштовх появі нового явища в радянській
економіці — стахановського руху.
Робота з термінами та поняттями
Стахановський рух — форма соціалістичного змагання, започат -кована О. Стахановим.
У ніч на 31 серпня 1935 р. вибійник кадіївської шахти «Централь-на-Ірміне» О. Стаханов протягом зміни видобув 102 т вугілля (нор-ма — 7 т). (Весь видобуток записали на рахунок О. Стаханова, не
врахувавши роботи кріпильників, які йому допомагали. Власне, і зго-дом під час установлення інших рекордів дійсна кількість гірників
не зазначалася, а все видобуте вугілля записували тільки на рахунок
вибійника.) У вересні 1935 р. О. Стаханов поновив своє досягнення,
видобувши 175 т, а через кілька днів — 227 т. Спочатку стаханов -ський рух дав поштовх до поліпшення виробничих показників. На
шахтах розпочалося змагання вибійників за встановлення абсолют-ного рекорду. У лютому 1937 р. гірник М. Ізотов із допомогою 12 крі-пильників нарубав відбійним молотком 607 т вугілля.
Заробіток стахановців складав від 700 до 2000 крб на місяць (се-редня зарплата робітника була 150—200 крб). Їм також у першу чер-гу надавалися місця в будинках відпочинку, їх нагороджували орде -нами й медалями, запрошували на свята й урочисті засідання, обирали
депутатами рад тощо.
Невдовзі правляча партійна верхівка почала використовувати по-чин О. Стаханова для поширення рекордоманії. Стахановський рух
насаджували в усіх галузях народного господарства; рекорди стаха-новців були підставою для підвищення норм виробітку та планових
завдань на 15—20 %.
Підвищення норм виробітку та планових завдань призводило до
перенапруження виробничого процесу й неминучих зривів, які роз-глядалися як саботаж або шкідництво. Звинувачувані потрапляли до
рук каральних органів. Таким чином, стахановський рух не сприяв
підвищенню життєвого рівня робітників.
Друга п’ятирічка також позначилася вагомими здобутками.
В Україні стали до ладу гіганти металургійної промисловості — «За-поріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь», а також Новокраматор-ський завод важкого машинобудування — один із найбільших у Єв-ропі.
Робота з документом
Із доповіді голови Раднаркому УСРР В. Чубаря
Ми маємо ряд індустріальних велетнів, що їх побудовано…, і першим
найліпшим є Дніпрельстан… У нас пущено за ці роки 12 доменних печей,
з яких сім печей відновлено під час реконструкції, а п’ять доменних
печей збудовано нових, з них чотири печі великої потужності, яких
ніколи не було ні на Україні, ні в Союзі. Наша машинобудівна промис-ловість зростає нечуваними кроками. Ми збудували Краматорський ма-шинобудівний завод…, Луганський паровозобудівний завод… Треба від-значити побудову Харківського тракторного заводу… Все це переконує
нас у тому, що боротьба за соціалізм захоплює нечуваним піднесенням
мільйони ентузіастів.
1) На яких здобутках перших п’ятирічок наголошував В. Чубар?
2) Якими, на вашу думку, мають бути головні показники розвитку
країни?
5 Особливості та підсумки індустріалізації.
Індустріалізації в Україні були притаманні такі самі тенденції,
що й загалом у Союзі. Проте вона мала власні особливості, зумовле -ні широким спектром природних багатств, спеціалізацією промисло -вості республіки, структурою розміщення продуктивних сил:
1) Інвестування в промисловість республіки, особливо в початко -вий період індустріалізації, значної частини коштів. У 1926—
1927 pp. капіталовкладення в індустрію СРСР становили майже
1 млрд крб, із них 269,4 млн крб припадало на промисловість
УСРР. Загалом за роки Першої п’ятирічки на промислову мо-дернізацію України виділено понад 20 % загальносоюзних ка-піталовкладень.
2) Побудова та реконструкція в Україні на початку індустріалізації
великих промислових об’єктів. У період технічної реконструкції
1920—1930-х рр. у промисловості СРСР основними вважалися
35 об’єктів, серед них в Україні перебувало сім новобудов і п’ять
докорінно реконструйованих підприємств. До новобудов належа-ли три металургійні заводи (Запоріжсталь, Криворіжсталь, Азов-сталь), Дніпробуд, Дніпроалюмінійбуд, Краммашбуд і ХТЗ. Гі -гантськими серед реконструйованих об’єктів були Луганський
паровозобудівний і чотири металургійні заводи (у Макіївці, Дні-продзержинську, Дніпропетровську, Комунарську).
3) Нерівномірність процесу модернізації промислового потенціалу
республіки. Якщо в роки Першої п’ятирічки з 1500 промислових
підприємств, що споруджувалися в СРСР, 400 будувалося в УСРР,
то в Другій п’ятирічці в Україні будується лише 1000 заводів із
4500, а в Третій — 600 із 3000 заводів. Очевидно, це пояснюється тим, що на початку індустріалізації необхідно було зміцнити
базу для розгортання процесу модернізації. Робилося це, як пра-вило, там, де були найсприятливіші для цього умови, а згодом
зростаючі масштаби реконструкції, реальна загроза війни змуси-ли союзне керівництво замислитися над індустріальним розвитком
Уралу.
4) Поява в республіканському промисловому комплексі нових га-лузей. Зокрема, у харчовій промисловості України виникли но -ві галузі: маргаринова, молочна, маслопереробна, комбікормова,
хлібопекарська. Коли в 1932 р. став до ладу завод «Дніпро -спецсталь», у республіці виникла електрометалургія як галузь
металургійної промисловості. Після введення в дію Костянти -нівського цинкового (1930 р.) і Дніпропетровського алюмінієво -го (1933 р.) заводів в УСРР з’явилася також кольорова мета-лургія.
5) Значне відставання модернізації легкої та харчової промисловос-ті від важкої індустрії внаслідок менших масштабів капітального
будівництва та недостатньої сировинної бази. Відповідно до планів
Першої п’ятирічки, у важку індустрію України передбачалося
вкласти 87,5 % асигнованих коштів, а в легку та харчову — ли-ше 12,5 %.
6) Вищі темпи витіснення приватного сектору в економіці України,
ніж у СРСР загалом. Якщо в початковий період непу приватний
сектор у республіці давав 25 % виробництва промислової про-дукції, то в 1928 р. на його частку припадало лише 12 % (по
СРСР — 17 %).
Незважаючи на те, що жодна з перших довоєнних п’ятирічок не
була виконана в повному обсязі, усе ж таки індустріалізація вивела
Україну на якісно новий рівень промислового розвитку, докорінно
змінивши структуру господарства: зросла частка промисловості по -рівняно з часткою сільського господарства в загальному обсязі вало-вої продукції республіки; у валовій продукції самої промисловості
дедалі більше домінує виробництво засобів виробництва; дрібна про -мисловість витісняється великою індустрією.
Модернізація промислового потенціалу дала змогу Україні ви-передити за рівнем розвитку індустрії кілька західноєвропейських
країн. Вона посіла друге місце в Європі за виплавкою чавуну, тре -тє — за виробництвом сталі, четверте — за видобутком вугілля. Мо-дернізація промисловості сприяла посиленню процесу урбанізації.
Якщо до індустріалізації в Україні в містах проживав лише кожний
п’ятий житель України, то перед Другою світовою війною — уже
кожний третій. Наслідком швидкого процесу урбанізації стала певна українізація міст. Саме в цей час активно формуються національний
український робітничий клас та інтелігенція.
Водночас форсована індустріалізація стимулювала негативні тен-денції в господарстві України. Привілейоване, домінуюче становище
групи «А» (виробництво засобів виробництва) порівняно з групою «Б»
(виробництво предметів споживання) в умовах фактичної ліквідації
ринкових зв’язків вело до відриву підприємств групи «А» від кінце -вого споживача, що зумовлювало втрату стимулів розвитку, диктува -ло необхідність створення державою для неї сприятливих умов.
У перші п’ятирічки ставку було зроблено на побудову й рекон -струкцію підприємств-монополістів. Так, модернізація запорізького
заводу «Комунар» перетворила його на найбільше у світі підприємство
з виробництва зернозбиральних комбайнів. Реконструйований паро -возобудівний завод у Луганську за проектною потужністю дорівнював
найбільшому у світі заводу компанії «Америкен локомотив». Під -приєм ства-монополісти спочатку поглинали левову частку капітало -вкладень у промисловість, а згодом фактично зосередили у своїх руках усю економіку країни.
Форсований розвиток індустрії вів до збільшення кількості об’єк-тів, що мали будуватися чи реконструйовуватися, але планові цифри
не завжди були обґрунтованими. Так, в Україні в цукровій промисло-вості планом п’ятирічки передбачалося побудувати 11 нових підпри-ємств. Однак із часом виявилося, що сільське господарство не зможе
забезпечити сировиною таку кількість потужностей, і було побудовано
лише три цукрові заводи. Будівництво сотень об’єктів залишилося
незавершеним через нестачу сировини, палива, обладнання, робочої
сили. Промисловий потенціал України формувався диспропорційно:
посилювалися й розширювалися традиційно індустріальні райони —
Донбас і Придніпров’я, а промисловість досить густо заселеного Пра-вобережжя помітно відставала в темпах розвитку.
Протягом перших п’ятирічок остаточно було зламано механізм
саморегуляції економіки. Наростаюча централізація економічного
життя привела до формування командно-адміністративної системи.
У цей час особливо чітко виявляється тенденція фактичної моно -полізації центром управління промисловістю республіки. Уже
в 1927—1928 pp. важка промисловість України (група «А») на
89 % була в загальносоюзному підпорядкуванні, а група «Б» — на
50 %. Командні методи управління економікою зумовлювала від-чуженість робітничого класу від засобів виробництва, зниження
життєвого рівня народу.
Наслідки індустріалізації були неоднозначними. З одного боку,
це позитивні зрушення: вихід України на якісно новий рівень про -мислового розвитку, прогресивні зміни у структурі господарювання на користь промисловості, досягнення промисловістю республіки за
головними індустріальними показниками європейського та світового
рівня, урбанізація, швидке формування національного робітничого
класу та ін. З іншого — форсована індустріалізація стимулювала по-яву багатьох негативних тенденцій: переважаючий розвиток вироб -ництва засобів виробництва (група «А»); побудова й реконструкція
підприємств-монополістів; заморожування значних коштів у неза-вершених об’єктах; диспропорційне та нерівномірне формування про-мислового потенціалу республіки; наростаюча централізація еко -номічного життя; повернення до командних методів управління;
посилення експлуатації трудящих; поглиблення відчуженості робіт -ничого класу від засобів виробництва; підрив розвитку сільського
господарства, легкої й харчової промисловості; ігнорування еконо -мічних механізмів розвитку економіки; зниження життєвого рівня
населення. Виконання перших п’ятирічок потребувало надзвичайних
зусиль народів СРСР. П’ятирічки не були розраховані на підвищен-ня матеріального добробуту. Більше того, голод 1932—1933 рр. зни -щив мільйони людей, село занепало, міста й новобудови поновлюва-лися дешевою малокваліфікованою робочою силою. «Шахтинська
справа» в Донбасі — суд над старими спеціалістами вугільної про-мисловості — започаткувала організоване цькування фахівців із до-революційними дипломами.
ІV. Закріплення нового матеріалу
Творче завдання
Визначте позитивні та негативні прояви індустріалізації.
Фронтальне опитування
1. Що таке індустріалізація?
2. Коли було схвалено рішення про її здійснення?
3. Які темпи розвитку були передбачені Першим п’ятирічним планом?
4. Скільки промислових підприємств передбачалося збудувати в УСРР
у роки Першої та Другої п’ятирічок?
5. Які джерела індустріалізації були головними: внутрішні чи зов-нішні?
6. Коли було започатковано стахановський рух?
V. пІ дсумки урО ку
Індустріалізація поклала початок інтенсивного розвитку промис-ловості. Збільшилася питома вага великої промисловості. Україна
стала головною промисловою базою СРСР. В Україні промисловість
розвивалася переважно в містах Донецько-Придніпровського району, що обмежувало можливості розвитку інших регіонів. Індустріалізація
здійснювалася коштом селян через «ножиці цін». І хоча вона при-вела до великих зрушень, але практично не позначилася на добро -буті людей, оскільки результати праці стимулювалися здебільшого
позаекономічними методами.
VІ. дО машнє завдання
1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника.
2. Підготуйте реферат за однією з тем: «Перша п’ятирічка й УСРР»,
«Джерела індустріалізації», «Новобудови п’ятирічок», «Наслідки
індустріалізації для України», «Соціалістичні змагання. Стаха -новський рух».
Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Утвердження диктатури Й. Сталіна. Сталінська індустріалізація України.", із категорії "Уроки", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
- Уроки
- 08.03.2014
- 2289