Урок № 26

Завершення територіального поділу світу

Мета: сформувати в учнів уявлення про територіальний поділ світу на кінець ХІХ ст.; створити умови для розуміння геополітичної ролі колоніальної системи у світі; навчити аналізу-вати британський, французький і німецький колоніалізм; визначати зворотний вплив колоніальних володінь на розвиток та долю метрополій, розглянути колоніальний гніт у країнах Сходу і Афри-ки; охарактеризувати суперечливі наслідки колоніального панування; розвивати в учнів уміння по-рівнювати різні шляхи виникнення колоній та їх існування, висловлювати власну думку щодо коло-ніальної залежності країн.

Обладнання: підручник, стінна карта світу, роздавальний матеріал.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Основні поняття: колоніалізм, провінція, расизм, месіанство, територіальний поділ світу, «гонка за Африку».

Основні дати та події: 1885—1900 рр. — «гонка за Африку».

Очікувані результати: учні навчаться: називати дати, пов’язані з періодом територіально-го поділу світу; показувати на карті колоніальні імперії різних держав; застосовувати та пояс-нювати на прикладах поняття й терміни; характеризувати суперечливі наслідки колоніального панування; визначати зворотний вплив колоніальних володінь на розвиток і долю метрополій; проаналізувати британський, французький і німецький колоніалізм; порівнювати різні шляхи ви-никнення колоній, висловлювати власну думку щодо колоніальної залежності країн.

І. Організаційний момент

Пояснити назву теми «Завершення формування світових колоніальних імперій. Міжнародні ві-дносини в останній третині ХІХ ст.», ознайомити учнів із загальними питаннями організації на-вчальної діяльності під час вивчення цієї теми, формою проведення підсумкового контролю тощо.

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Евристична бесіда

1) Чому, на вашу думку, наприкінці ХХ ст. виникають колоніальні імперії?

2) Чому цивілізована Європа в ХІХ — на початку ХХ ст. мала найбільші колонії?

Робота з картою

Методика проведення. Об’єднати учнів у пари. Один учень стає «ведучим», інший — «веде-ним». «Ведучий» показує на карті атласу країну-метрополію, а «ведений» повинен показати коло-нію цієї країни. Наприклад: Велика Британія — Індія. Через кілька запитань учні в парах міняють-ся ролями.

Покажіть на карті відповідні метрополії та колонії.

ІII. Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1. Завершення територіального поділу світу

2. Колоніальна політика на Сході й у Африці

3. Суперечливість наслідків колоніального панування та зворотний вплив колоній на метрополії

4. Народи Африки під владою європейських колонізаторів

Проблемне запитання

Чому територіальний поділ світу завершився наприкінці ХІХ ст.?

1. Завершення територіального поділу світу

Розповідь учителя

Політика колонізації проводилася ще за часів виникнення держав. Давній Єгипет і Вавилон мали власні колонії, а фінікійські та грецькі колонії виникли в Середземномор’ї та Причорномор’ї ще в VI ст. до н. е. Розвиток держав приводить до подальших змін — змінюються відносини, розвивається економіка, наука та техніка, натуральне господарство заступають товарно-грошові відносини, зростає кількість населення — усе це посилює колоніальні прагнення європейських держав.

Новим поштовхом до розвитку колоніальної системи стали Великі географічні відкриття XV—XVII ст., які привели не тільки до прокладення шляхів до нових земель, а й до світових змін — виникає світова торгівля і починаються капіталістичні перетворення. У ці часи закладаються під-валини величезних колоніальних імперій — Іспанії та Португалії, Голландії, Великої Британії та Франції — сотні кораблів вирушають із Європи до нових колоній в Африці, Америці та Азії.

Накопичення величезних коштів у Європі створило умови для промислового перевороту та формування світового ринку, а також до колоніального переділу світу. Лідерство в колоніальній «гонці» отримала Велика Британія, яка наприкінці ХІХ ст. перетворилася на імперію, «у кордонах якої не заходить сонце». Величезні території стали англійськими колоніями (Канада, Австралія, Нова Зеландія, Індія й інші території входили до складу англійської колоніальної імперії). Франція вела активну колоніальну політику в Африці та Азії (Індокитай). Після об’єднання німецьких зе-мель новостворена Німеччина захопила в Африці землі й створила на них колонії.

Практично всі економічно розвинуті країни ХІХ ст. намагалися мати власні колонії. І якщо ра-ніше колонії були в основному центрами збагачення для метрополій, то ХІХ ст. внесло свої корек-тиви. Експлуатація колоній перейшла на новий рівень — починається економічна експлуатація за рахунок нерівноцінної торгівлі, перетворення колоній на аграрно-сировинні придатки (часто з монокультурним напрямком розвитку), відбувається перехід колоній від приватних колоніальних компаній до державного управління.

Колоніальна політика європейських держав стала причиною знищення місцевої самобутності народів, розорення місцевого населення та консервації найвидатніших форм суспільних відносин. Колонії суттєво відставали у своєму історичному та економічному розвитку і нещадно експлуату-валися метрополіями.

Словникова робота

Методика проведення. На основі попередніх знань та матеріалу підручника, посібників та ін-ших джерел розглянути запропоноване поняття і, провівши аналіз, синтезувати визначення.

Завдання

Дайте визначення поняття «колоніалізм».

Зразок відповіді

Колоніалізм — це підкорення народів і держав більш могутніми державами з подальшим по-ширенням на них дії свого суверенітету. Основні риси:

• принципова нерівноправність відносин між метрополією і колонією (провінцією),

• відмінності в порядку формування і функціонування державних інститутів метрополії і коло-нії,

• домінування одного етносу або нації,

• обмеження населення колонії в правах,

• політичне панування метрополії,

• економічна експлуатація,

• руйнування культури корінного населення як примітивної,

• нівелювання етнокультурних і релігійний особливостей,

• нав’язування офіційної метрополітальної культури,

• формування ідеології, що виправдовує панування (расизм, месіанство тощо) та поширює ім-перські міфи й стереотипи.

Робота в групах

Об’єднати учнів у чотири групи і запропонувати кожній із них відповідне завдання. Після під-готовки об’єднати результати всіх груп у єдину відповідь (можливо на дошці або у вигляді презентації результатів кожної групи).

Розгляньте шляхи колонізації: група І — насильницький, група ІІ — іспанський, ІІІ — договірний, IV — англійський.

Зразок відповіді

Шляхи колонізації

Насильницький шлях — захоплення території однієї країни іншою Договірний шлях — панування однієї країни в результа-ті укладання договору

Іспанський шлях — поширення католицизму та іспансь-кої мови через енком’єнду Англійський шлях — через проведення політики апарте-їду — вигнання місцевого населення

2.  Колоніальна політика на Сході й у Африці

Розповідь учителя

Початок ХІХ ст. приніс величезні зміни до Латинської Америки. Більшість іспанських і порту-гальських колоній почали боротьбу проти панування метрополій. Війна за незалежність 1810—1826 рр. майже знищила колоніальні володіння Іспанії та Португалії в Америці. Утворення США та незалежних держав у Латинській Америці спричинили зміни в напрямку колоніальної політики. Інтереси європейських держав були спрямовані на Схід та в Африку. Саме тут виникають величезні колоніальні володіння, створюються колоніальні імперії.

Велика Британія, завдавши поразки своїм суперникам — Франції, Іспанії, Португалії та Голландії, — створила величезну колоніальну імперію в Африці та Азії. Франція загарбала колонії в Африці (Алжир, Туніс, Марокко й Тропічна Африка) та Азії — наприкінці ХІХ ст. був створений Індокитайський союз (колоніальне володіння Франції у складі В’єтнаму, Лаосу та Камбоджі). Німецькі колонізатори з’явилися в Африці та Азії наприкінці ХІХ ст., проте до складу німецької колоніальної імперії увійшли Того й Камерун (Африка), порт Циндао (Китай) й Нова Гвінея в Океанії.

Якщо на першому етапі зі Сходу везли прянощі, коштовне каміння, витвори східного мистецт-ва та коштовні метали, то на другому етапі колонії перетворюються на ринки збуту продукції та стають джерелами сировини. До колоній ввозять продукцію легкої промисловості та машинобуду-вання, а вивозять — пшеницю, бавовну, вугілля, залізну руду, тютюн, каву тощо. У колоніях бу-дуються шахти та залізниці, прокладаються телеграфні лінії. Для скорочення шляху з Європи до Азії був споруджений Суецький канал.

На третьому етапі колоніальної політики відбувається зміна напрямку колоніальної політи-ки — до колоній переносяться виробництва. Вартість праці в колоніях була мізерною, витрати на видобуток ресурсів також були незначними, що дозволяло виробляти дуже дешеву продукцію. Проте машинобудування та інші високотехнологічні виробництва залишалися в метрополіях, що давало змогу утримувати колонії в підпорядкуванні, крім того не виникала необхідність у високо-кваліфікованих робітниках.

Робота за варіантами

Складіть таблиці-схеми щодо колоніальних володінь на континентах: варіант І — колоніальна Африка; варіант ІІ — колоніальна Азія.

Зразок відповіді

Колоніальна Африка

«Гонка за Африку» — процес другої половини ХІХ ст. (особливо після 1865 р.) — загарбання країн та територій в Африці

Велика Британія Франція Німеччина Іспанія

Бельгія Італія Незалежними залишилися Ефіопія та Ліберія

Колоніальна Азія

Британська Індія Вторгнення Великої Британії до Афганістану

Захоплення Камбоджі, В’єтнаму та Лаосу Францією Опіумні війни в Китаї

Велика Британія Франція Росія США Японія

3. Суперечливість наслідків колоніального панування та зворотний вплив колоній на мет-рополії

Випереджальне завдання

Під час розповіді вчителя заповніть таблицю «Позитивні та негативні наслідки колонізації».

Зразок відповіді

Колоніалізм

Позитивні наслідки Негативні наслідки

Нещадна експлуатація Створення основ промислового виробництва

Знищення самобутності Створення системи освіти

Монокультурний розвиток економіки Формування місцевої адміністрації

Консервування феодальних відносин Стримування рівня злочинності

Розповідь учителя

Нещадна експлуатація колоній супроводжувалася значними змінами в житті колоніальних сус-пільств. Знищення місцевої самобутності відбувалося шляхом введення правил, законів, порядків та звичаїв європейської цивілізації, тобто безпосередньо власника колонії. У багатьох колоніальних країнах швидкими темпами відбувається промисловий переворот (в основному за рахунок метрополій) та створюються основи промислового виробництва на базі переробної промисловості. Разом із тим розвиток промисловості обмежувався потребами колоніальних адміністрацій та часто приводив до формування монокультурного сільського господарства і відповідної переробної промисловості. Крім того, через власні метрополії колонії залучалися до світового ринку — створення місцевого виробництва вже не потребувало перевезення колоніальних товарів до метрополії, а давало можливість продавати їх в інших державах. Проте колонії залишалися величезним ринком збуту для метрополій, крім того, попит та експорт контролювалися владою. Розвиток промисловості в колоніях був неможливий без розвитку інфраструктури — будівництва залізниць, автомобільних шляхів та розвитку портів. Постала у великій кількості кваліфікованих кадрів, що дозволило багатьом місцевим жителям здобути освіту. Але водночас представники місцевої буржуазії, яка виникає разом із появою та розвитком промислового виробництва, також потребували кадрів, а також освіти для власних дітей. Паралельно із цим місіонерська діяльність створювала необхідні умови для розвитку освіти й медицини. Колоніальна адміністрація намагалася знизити рівень злочинності, стримувала міжнаціональні та міжрасові конфлікти (проте за необхідності влада навпаки їх підтримувала).

Незважаючи на різкі зміни в житті колоній, вони залишалися країнами, які нещадно експлуату-валися.

Створення колоніальних імперій сприяло розвитку світового ринку, а спеціалізація колоній та метрополій робила їх певною мірою залежними один від одного — в одних місцях видобували сировину, в інших — переробляли, одні виробляли промислову продукцію, інші — сільськогоспо-дарську. Таким чином, наприкінці ХІХ ст. сформувалася певна економічна система, у якій багато країн залежали одна від одної.

Відбувалося і взаємне збагачення національних культур. Проте ці прояви були незначними, у вигляді моди на ті чи інші екзотичні віяння іншої культури.

4. Народи Африки під владою європейських колонізаторів

Розповідь учителя

Якщо до Америки та Азії європейські колонізатори почали активно проникати ще під час Ве-ликих географічних відкриттів, то підкорення Африки розпочалося в другій половині ХІХ ст. і тривало до початку ХХ ст. Боротьба за африканські колонії супроводжувалася численними конф-ліктами між європейськими країнами. Цей процес навіть дістав назву «роздирання Африки». Спо-соби підкорення африканських країн були різні — від прямого воєнного втручання до економічного домінування та запровадження прямого правління. Незважаючи на розподіл територій, Африка залишилася спірною територією, і суперечності між європейськими країнами в боротьбі за колонії стали однією з причин світових війн. Найбільшу активність у захопленні афри-канських територій виявили Велика Британія та Франція.

Велика Британія намагалася побудувати стратегічний ланцюг із територій, що контролювали-ся, у напрямку з півдня Африки до берегів Середземного моря через Ніл та Великі озера. Франція продовжувала експансію на північному заході та в Центральній Африці. Наприкінці ХІХ ст. до розподілу Африки приєднується Німеччина, яка загарбала Намібію, Того й Камерун і навіть поча-ла витісняти Велику Британію з Центральної Африки.

Інші європейські держави також не залишалися осторонь. Італія захоплює Еритрею та частину Сомалі, Іспанія і Португалія продовжують розширяти власні володіння. І навіть Бельгія, викорис-товуючи існуючі протиріччя між Францією, Німеччиною та Великою Британією, отримала землі в Екваторіальній Африці.

Суперечності між європейськими державами загострювалися, і для вирішення нагальних про-блем була скликана Берлінська конференція (1884—1885 рр.), у роботі якої брали участь предста-вники 14 держав. Конференція затвердила кордони бельгійських володінь і прийняла кілька комп-ромісних рішень у спірних питаннях. На конференції була зроблена заява про необхідність припи-нення рабства.

На кінець ХІХ ст. лише дві країни в Африці залишилися вільними — Ефіопія і Ліберія.

Додатковий матеріал

ЄВРОПЕЙСЬКІ ДЕРЖАВИ ТА ЇХ АФРИКАНСЬКІ КОЛОНІЇ

Держава Колонії

Бельгія Вільна держава Конго та Бельгійське Конго (сьогодні включає Руанду (період 1916—1960), Бурунді (1916—1960) та Демократичну республіку Конго)

Франція Алжир, Берег Слонової Кістки, Туніс, Французьке Марокко, Французька Західна Африка, Мав-ританія, Сенегал, Камерун, Французький Судан (зараз Малі), Гвінея, Нігер, Французька Верхня Вольта (зараз Буркіна-Фасо), Дагомея (зараз Бенін), Французька Екваторіальна Африка, Габон, Середнє Конго (зараз Республіка Конго), Убангі-Шарі (зараз Центральноафриканська республі-ка), Чад, Французький Сомаліленд (зараз Джибуті), Мадагаскар, Коморські острови

Німеччина Німецький Камерун (зараз Камерун та частина Нігерії), Німецька Східна Африка (зараз частко-во Танзанія, Руанда та Бурунді), Німецька Південно-Західна Африка (зараз Намібія), Німецький Тоголенд (зараз Того та західна частина Гани)

Італія Італійська Північна Африка (зараз Лівія), Еритрея, Італійський Сомаліленд (зараз частина Со-малі)

Португалія Португальська Західна Африка (тепер Ангола), Континентальна Ангола, Португальське Конго (зараз Кабінда), Португальська Східна Африка (зараз Мозамбік), Португальська Гвінея (зараз Гвінея-Бісау), Острови Зеленого Мису, Сан-Томе і Прінсіпі, до складу яких входили: Острів Сан-Томе, Острів Прінсіпі, Форт Сан-Хуан Баптіста до Ажуда (зараз Уїда, у Беніні)

Іспанія Іспанська Сахара (зараз Західна Сахара), до складу якої входили: Ріо де Оро, Сагвія ель-Амбра, Іспанське Марокко, Смуга Тарфая, Іфні, Іспанська Гвінея (зараз Екваторіальна Гвінея), до складу якої входили: Фернандо По, Ріо Муні, Аннобон

Велика Британія Єгипет, Англо-Єгипетський Судан (зараз Судан), Британська Східна Африка, Кенія, Уганда, Занзібар, Британський Сомаліленд (зараз частина Сомалі), Південна Родезія (зараз Зімбабве), Північна Родезія (зараз Замбія), Бечуаналенд (зараз Ботсвана), Трансвааль (зараз частина Пів-денної Африки), Капська колонія (зараз частина Південної Африки), Наталь (зараз частина Пів-денної Африки), Оранжева Вільна Республіка (зараз частина Південної Африки), Південна Аф-рика (колишня Південно-Африканська республіка), Британська Південна Африка, Гамбія, Сьєр-ра-Леоне, Нігерія, Камерун (західні провінції), Британський Золотий Берег (зараз Гана), Ньяса-ленд (тепер Малаві)

Незалежні 

держави Ліберія (заснована США в 1821 р. Оголосила незалежність у 1847 р.), Ефіопія, Судан (незалеж-ний при правлінні Махді (1885—1899 рр.))

IV. Узагальнення та систематизація знань

Робота із візуальним джерелом

Розгляньте зображення монет — це рупії 1890 р. Німецької Східної Африки (Вільгельм ІІ). Монета карбувалася у 1890—1900 рр., срібло 917′ проби, вага 11,8 г — і дайте відповіді на запи-тання.

1) Про що свідчить карбування таких монет?

2) Що зображено на монеті? чому?

Робота з документом

Прочитайте уривок із наукового тексту та дайте відповіді на запитання.

ІГОР ФЕДЮКІН «ШКОДА ТА КОРИСТЬ КОЛОНІАЛІЗМУ»

Джеймс Фейрер і Брюс Сейкердот із Дартмутського коледжу наводять дані про демографічні аспекти колонізації. Учені відзначають, що кількість тубільного населення Пуерто-Ріко, колоніза-ція якого іспанцями почалася в 1505 р., у той момент оцінювалася в 60 тис. осіб. До 1515 р. вона скоротилася до 14 400, до 1530-го — до 1500. Те саме відбулося і на Ямайці: до приходу іспанців на острові проживали десятки тисяч осіб, а в 1655 р., коли острів перейшов під владу Британії, на ньому не було жодного тубільця. Шокуючий рівень смертності від віспи та інших хвороб спосте-рігався і через сторіччя — при колонізації тихоокеанських островів.

Потім учені вирішили з’ясувати, як тривалість колонізації позначається на нинішньому стані економіки колишніх колоній. Учені склали базу даних, до якої увійшли 80 невеликих островів у різних морях і океанах, які були на той чи інший момент своєї історії колоніями європейських держав. Оскільки острови ізольовані, міркували дослідники, інші чинники, наприклад війни з су-сідніми державами, не будуть чинити на їх поточний стан такого впливу, як у випадку материко-вих держав. Відповідно, саме острівні держави дають найбільш точну картину того, що відбува-ється з економікою внаслідок колонізації. Як виявилося, у середньому кожні зайві 100 років, про-ведених в якості європейської колонії, додають сьогодні додаткові 40 % до ВВП острова. Те саме і з іншим важливим показником, що відбиває рівень розвитку економіки і суспільства, — дитячою смертністю: чим триваліший час острів був колонією, тим нижчою там зараз є дитяча смертність. Висновок напрошується: тривала колонізація сприятливо позначається на стані острівної економі-ки. Однак і цей висновок потребує, як виявляється, серйозних уточнень. [Журнал «Комерсант. Влада», № 31 (735), 13.08.2007]

Запитання до документа

Як ви вважаєте, колоніалізм — це шкода або добро? Відповідь обґрунтуйте.

V. Підсумки уроку

Вибіркова перевірка виконання завдання, аналіз типових помилок.

Основні висновки:

• наприкінці ХІХ ст. формується світова колоніальна система, що ґрунтується на колоніальних імперіях європейських держав. В основному колонії розташовані в Африці та Азії;

• існування колоніальних володінь створює багато протиріч між різними країнами, що стане од-нією з причин світових війн;

• серед європейських країн виділяється Велика Британія, яка стає найбільшою колоніальною ім-перією;

• європейські держави нещадно експлуатують свої колонії, у цей час формується світовий ринок і створюється економічна колоніальна система.

Робота з проблемним запитанням

Організувати роботу над проблемним запитанням. Узагальнити відповіді учнів і акцентувати їхню увагу на рівні економічного та політичного розвитку провідних країн світу.

VI. Домашнє завдання

1) П.: 1, § 21; 2, § 28; 3, § 21.

2) ТЗ: підготуйте реферат за темою «Колоніальні імперії європейських держав».