Стародавня історія України

Стародавню історію України вчені поділяють на 4 періоди:

• кам’яний вік (1 млн. років тому — ІV тис. до н. е.);

• мідно-кам’яний вік (ІV–ІІІ тис. до н. е.);

• бронзовий вік (ІІ–І тис. до н. е.);

• залізний вік (І тис. до н. е. — V ст. н. е.).

На території сучасної України давні люди з’явилися майже 1 млн. років

тому. Першою формою людського співжиття було первісне суспільство,

для якого характерні:

• низький рівень розвитку продуктивних сил;

• майже повна залежність людини від природи;

• об’єднання людей у громади;

• виникнення общинної власності на засоби виробництва;

• рівномірний розподіл продуктів праці між членами громади;

• відсутність класів і держави;

• язичницькі вірування в богів.

Кам’яний вік

Кам’яний вік поділяється на палеоліт (1 млн. років —

Х тис. до н. е.) — давній кам’яний вік, мезоліт (IX–

VI тис. до н. е.) — середній кам’яний вік, неоліт (VI–IV тис. до н. е.) —

новий кам’яний вік.

• Тип людини: архантроп (найдавніша людина), неандерталець («лю-

дина вміла»), кроманьйонець («людина розумна»).

• Знаряддя праці: рубило, проколка, гостроконечник, скребло, дротик,

спис, гарпун, голка, лук зі стрілами, серп, рало, соха, зернотерка.

• Людська спільність: первісне стадо, материнська родова община

(матріархат), батьківська родова община (патріархат), сусідська (те-

риторіальна) община, плем’я, союз племен.

• Заняття: збиральництво, полювання, рибальство, землеробство, ско-

тарство, ремесла.

• Тип господарства: привласнювальне (необхідне для життя людина

брала в природі у готовому вигляді), відтворювальне (необхідне для

життя людина виробляла самостійно).

• Вірування: тотемізм (поклоніння певному виду рослин чи тварин,

що вважалися охоронцями роду), фетишизм (поклоніння предме-

там неживої природи, які нібито наділені чудодійною силою), магія

(обряди, засновані на вірі в здатність людини впливати на інших

людей, тварин, явища природи, богів).

• Стоянки: с. Королево (Закарпаття), печера Киїк-Коба (Крим), с. Мі-

зин (Чернігівщина), Кам’яна Могила (поблизу Мелітополя).

Мідно-кам’яний вік

У період мідно-кам’яного віку на території України

жили ранні землеробські племена так званої трипільсь-

кої культури, яку відкрив у 1893 р. археолог В. Хвойко

біля с. Трипілля на Київщині. Головним заняттям трипільців було земле-

робство, важливу роль у господарстві відігравали скотарство, рибальство,

мисливство, ремесла. Трипільці виготовляли керамічний посуд, прикра-

шений орнаментом із символічних малюнків у вигляді спіралей, трикут-

ників, фігур людей і тварин (мальована кераміка).

Ранній залізний вік

У період залізного віку на території України жили

кочові племена:

• кіммерійці (ІХ–VII ст. до н. е.);

• таври (IX–I ст. до н. е.);

• скіфи (VII–III ст. до н. е.);

• сармати (ІІІ до н. е. — ІІІ ст. н. е.);

• готи (ІІ — ІV ст. н. е.);

• гуни (ІV — сер. V ст. н. е.).

Основними заняттями кочовиків були скотарство, ремісництво (виплав-

ка заліза, виготовлення зброї), землеробство, торгівля. Із посиленням май-

нової нерівності, зародженням класів з’явилися елементи державності.

Центром Скіфського царства в Криму, яке існувало до III ст. н. е., був

Неаполь (поблизу сучасного м. Сімферополя).

У VІІ–V ст. до н. е. вихідці з Греції заснували на уз-

бережжі Чорного та Азовського морів свої поселення,

що стали рабовласницькими містами-державами:

• Ольвія (у гирлі Дніпровсько-Бузького лиману);

• Херсонес (на околиці сучасного Севастополя);

• Пантікапей (на місці сучасної Керчі);

• Тіра (на березі Дністровського лиману);

• Феодосія (в Криму), Танаїс (у гирлі Дону).

Найбільшою з грецьких держав було Боспорське царство з центром

у Пантікапеї, яке включало територію Керченського та Таманського пі-

востровів. Населення грецьких міст займалося ремеслами, землеробством,

виноробством, рибальством, торгівлею як із місцевими скіфськими пле-

менами, так і з Грецією.