1-й в е  д у чий

                                 Під небом, синім і високим,

Стежина в'ється чарівна,

Через простори, через роки

Веде до істини вона.

Туди, де сонце світить ясно,

До мрій, натхнення, сподівань...

Велика праця і прекрасна —

Вести дітей в країну Знань, (Звучить аудіозапис щебетанняпташок.) (Виходять вчитель і діти.)

Вчитель. Цс наш перший урок і я хочу, щоб ви його запам'ятали. Кожного дня ви бігали цією польовою стежкою і звертали очі до неба. Правда ж?

Діти, Так, правда.

В ч и те л ь. Скажіть мені, яке воно? Я хочу, щоб кожен знайшов своє слово про небо.

Діти

—  Синє.

—  Блакитне.

—  Глибоке.

—  Прозоре.

—  Спокійне.

—- Воно ніби снить...

—  Може, йому холодно?..

—  Небо холодне, осіннє.

— Лон та хмаринка схожа на ведмедика!

—  Лагідне, любляче...

Дівчинка {раптово запитує). Вчителю, а що таке любов? (Усі щільним колом оточують вчителя.) Д і т и. Розкажіть, розкажіть!

Учитель. Дав Бог людині молодість, безсмертя, і сказав: «Живи, працюй, будь володарем Землі». Минув час. Прийшов Бог поглянути, як Живе людина. Дивиться: над ставочком хатка чепурна, садочком вишневим обсаджена, за нею на ниві хліб золотий колоситься. Чоловік у полі працює, а Дружина йому обід несе. І побачив Бог в очах у чоловіка дивне світло.

—  Що це в очах у тебе, людино?

—  Любов.

—  Віддай її мені. Що хочеш проси за неї.

—  Не можу. Вона мені за всі твої дарунки дорожча.

Обурився Бог.

- Коли так,— каже,- - то будеш ти мені віддавати свою молодість і старітимеш з кожним днем.

Через деякий час повернувся вдруге. Бачить: сидять чоловік здру, жилою біля хати і колиска коло них. І дивляться вони то на колиску, _[0 у вічі одне одному. А в погляді — те саме незбагненне сяйво, тільки щ_е сильніше, іде яскравіше.

-- Он як! Тоді заберу я в тебе найцінніше — безсмертя, і нехай кожна мить по краплині гасить твоє життя.

Втретє прийшов Бог до людини. Дивиться, сидить самотній згорблений дідусь, а в очах його світло таке ж непереможне і м'яке, і водночас нове.

- Що це в очах у тебе, людино?

— Це — пам'ять.

— Вибач,— мовив Бог,— тепер я бачу, що твоя любов цінніша за молодість і безсмертя.

(Вчитель і діти виходять.)

2 - й в е д у ч и й

Під небом, чистим і бездонним, Живе людина на землі, Яка долає шлях невтомно. Ім'я цим людям — вчителі.

1 - й  веду ч и й

Щомиті мудрий скульптор вчитель

З граніту душу дістає,

І вчить дітей життя любити,

Бо скарб безцінний в нього є.

2-й  ве д у ч ий

То скарб великої любові,

То ключ до кожного з сердець.

То сила думки, сила слова,

Знання прекрасного вінець.

1-й ведучий. Вчителі... Добрі і строгі, вимогливі і справедливі, молоді та з багаторічним стажем... Щодня летять на роботу, забуваючи про власну родину, віддають свою любов нам, не сподіваючись на подяку Ьо найкращою подякою для них стане колись почуте: «Така хороша людина! Л не ж ваш випускник!».

2-й  ведучий. В цей світлий осінній день вони святкують свое професійне свято. Тож приймайте вітання, наші любі, рідні вчителі! (Виступ Бабок-Йожок.)

Не дивіться, що Яга,

Бо ходила в школу й я,

Не кривіться гірко:

Вчилась на «п'ятірки!»

Вчили вчителі й мене, Знаю букви «бе» і «не». Це ж у школі свято! Треба привітати!

Ви пробачте нам, що ми, Як були колись дітьми, Навіть на перервах Вам псували нерви!

Приспів:

Розтягни міхи, гармошка, Балалайка, дужче грай! Нумо, нумо, бабка Йожка, Пісню вчителям співай!

Л директор в школі в нас Всім покаже вищий клас! Лагідна і люба, Дуже її любим!

Завуч в школу як зайде, Скрізь порядок наведе, Розклад ідеальний, В школі все нормально!

Педагогів колектив: Що не візьмеш — то актив, Трудяться, як бджоли, Вже й живуть у школі!

Приспів:

Щоб жилося вам чудово. Ми бажаєм щастя вам. Нумо, нумо, в день святковий Затанцюєм вчителям!

2-й в е д у ч и й. У кожного в житті була перша вчителька, яка взяла за руку і повела у світ. Навчила писати і читати, рахувати і малювати, спі­вати і бачити різницю між двійкою і п'ятіркою. Яка допомагала, підказу­вала і зігрівала материнською ласкою. Наступна пісня лунає для вчителів молодших класів.

(А. Пугачова «А знаешь, все еще будет».)

Ви з першого класу з нами, Ви нам стали, як рідна мама, Називали нас дітлахами, І завжди допомагали.

Сьогодні велике свято, Ми вас хочемо привітати, І любов вам подарувати, За те, що ви нас навчали.

Приспів:

Пробачте нам всі провини, Хай ваші здійсняться мрії, Бажаємо вам терпіння,

Бо виховати людину Важко, ми розумієм.

Сценка

(Сил. На ньому купа зошитів і телефон. За столом сидить вчителька,) - Алло, синку, не мама. Ти вже уроки повчив? Ой молодець! Лиш задавали? Палички? Кружечки?.. Синку, я сьогодні затримаюсь на роботі Ти не голодний? Там, в холодильнику, борщ. Ну все, цілую тебе.

-   Привіт, синку, це мама. Зі школи прийшов? Телевізор дивишся? А уроки повчив? А що задавали? Палички? Кружечки?.. Сипку, ви їли? Не­має нічого? А борщ? Доїли? Ну там у шафці вермішель. Водичка закипить, вкинеш. Не скучай, цілую.

Привіт, сипку! Це мама. Ти вже уроки повчив? А що задавали? При­клади? Задачі⁹,. Ой молодець! А їв що? Немає? А вермішель? Закінчилась? Ну, там, у торбинці сухарі, ви їх водичкою розмочіть... Ага, бувай, цілую тебе мінно.

-   Алло, сипку привіт! Цс мама. Як яка мама?.. Впізнав?.. От'.. Ти вже уроки повчив? А що задавали? (Пауза.) Синку, а в якому ти класі⁹ Як?! Ти вже в інституті?!

(Вилодять учні.)

Учителі ласкаві Математичні вправи Для пас приготували — Хоч голову зламай.

А фізики даремно При н е с л и м і крое xc м и, Бо вдома не читав я, А кажуть: умикай,

В комп'ютерній машині Завис я у корзині. Візьму кота я завтра, Щоб мишку упіймав.

А потім я біологу Продам його втридорога, Бо буде він комп'ютерний, їз електронним «няв»,

Учитель щось диктує, Я в атласі малюю. Я відкриваю новий Незвичний континент.

Щоб потім на всесвітній Вивчати різні битви, Які там відбулися В цей видатний момент.

З основами здоров'я Знайомили нас знову, Прослухали уважно, На хімію пішли.

Ми досліди проводили Із різними кислотами, Та школу не знешкодили, Тайм-аут узяли.

Ми речення писали В теперішньому часі, Л може і не в часі, Ну точно в однині.

А на літературі Якусь мініатюру Ми весь урок складали Про діло, і про дні,

Шевченка «Сон» читаю, І сон мене долає, Я очі продираю, Нічого не збагну

Піду в бібліотеку я, Там, може, відпочину, Забуду про проблеми всі, Над книжкою засну.

З верстатом ми знайомі, Працюєм без утоми, Ми любим фізкультуру, Футбол і карате.

Малюємо пейзажі, Співаємо найкраще, Що аж у коридорі Луна весела йде.

Вивчаємо предмети, Співаємо куплети, Для вчителів хороших Готові все зробить.

Клянемось перед школою Завдання всі виконувать, Уроки не прогулювать, Предмети всі любить. (Лунає дзвінок, всі тікають.)