Ми тебе не забудем, Тарасе! Шевченківське свято




 
Ми тебе не забудем, Тарасе! 

 Шевченківське свято


Оформлення сцени. Портрет Тараса Шевченка, прикрашений рушником. На сцені імпровізована ук¬раїнська світлиця, святково прибрана зеленим гіллям, штучними квітами, стрічками, вишитими рушниками; на столі біла скатертина, у глечиках квіти, колосся жи¬та, калина. Лави застелені килимками. Виставка творів Шевченка, плакати, вислови, ілюстрації. На почесному місці — "Кобзар".


Ведуча. Щовесни, коли тануть сніги 
І на рясті засяє веселка, 
Повні сил і живої снаги 
Ми вшановуємо пам'ять Шевченка! 
Ведучий. Нині, як і щороку, ми проводимо шкільне Шевченківське свято, аби не просто вшанувати пам'ять геніального поета, а й відчути його невмируще слово серцем, повірити йому, бо кому ж тоді ще вірити, як не Шевченкові, який життя своє віддав за Україну, за нас із вами, за те, щоб ми були вільними, гордими людьми. 
Ведуча. Жоден поет світу не зрівняється з ним у величі своєї жертовної любові до свого народу. У своєму "Заповіті" він так казав ( читаються рядки «Заповіту») 
Ведуча. Автор зібрав в ній кожну сльозину, най¬менший стогін болю кріпака. Духовну велич і красу на¬роду він підніс на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. 
Ведучий. У багатьох хатах українців сьогодні по¬бачиш заквітчаний вишитим рушником портрет Тараса Шевченка. А на столі, поряд із хлібом, лежить його кни¬га поезій — "Кобзар". 
Світло пригасає, освітлюється тільки куточок се¬лянської хати. До хати заходять Мати і хлопчик в ук¬раїнському одязі. 
Хлопчик. Стомилися, матусю? 
Мати. Нічого, синку. Де руки й охота, там спора робота. А без роботи, кажуть, і день роком стає. Нумо готувати вечерю, бо скоро й Батько надійде (порається біля печі). 
(Заходить Батько). 
Батько. Вечеря готова ? 
Мати. Ще ні. 
Батько. А почитай-но, синку, "Кобзаря 
І мене в сім і великій, 
В сім'ї вольній, новій, 
Не забудьте пом'янути 
Незлим тихим словом. 
Читець 1
Провіснику волі, 
Великий титане! 
Справдились думи твої. 
Приймай же данину 
Любові і шани 
Од вольних народів Нової сім'ї. 
Читець 2
Покоління поколінню 
Про тебе розкаже. 
І твоя, Кобзарю, слава 
Не вмре, не поляже. 
Учні виконують пісню про Тараса Шевченка. 
Ведучий. Шевченків "Кобзар"... Це Біблія ук¬раїнського народу, це книга, якій судилося бути без-смертною, бо сам народ визнав її своєю книгою. На¬род, який має такого поета, як Шевченко, і таку вічну книгу, як "Кобзар", — безсмертний. У цій книзі пере¬плелися доля селянки-кріпачки з долею всієї України, боротьба гайдамаків та козаків з боротьбою народу за щастя і волю. 
Хлопчик дістає з-за ікони томик Шевченка, 
читає: 
У нашім раї на землі 
Нічого кращого немає, 
Як тая Мати молодая 
З своїм дитяточком малим. 
Схиляються над "Кобзарем". 
На сцену виходять читці. 
Читець 1
А вже бреде сліпий кобзар, 
І Гонта кличе на пожар, 
Кавказькі гори, в млу повиті, 
Рясною кровію политі, 
Чолом підводяться до хмар, 
І Катерина півжива 
Дитя в хуртечі сповива. 
Сніги колишуться над нею.. 
Орел жадібний Прометею 
Криваве серце розбива. 
Читець 2
По "Кобзарю" отім старім 
Учились грамоті щасливо; 
Росли задумані від "Дум", 
Гострили гнів за Катерину 
І клали в серце тихий сум 
За слізну долю удовину 
Нам снились Ґонтині сини, 
Що Батько вбив за честь і волю, — 
Сувора правда давнини 
Ішла, мов клятва, в нашу долю. 
Учні виконують пісню "Думи мої..." 
Читець 3. 
Думи мої, думи мої, 
Ви мої єдині, 
Не кидайте хоч ви мене 
При лихій годині... 
Страшно впасти у кайдани, 
Умирать в неволі, 
А ще гірше — спати, спати 
І спати на волі — 
І заснути навік-віки, 
І сліду не кинуть 
Ніякого, однаково, 
Чи жив, чи загинув! 
Доле, де ти? Доле, де ти? 
Нема ніякої! 
Коли доброї жаль,Боже, 
То дай злої, злої! 
Читець 4
В похилій хаті, край села, 
Над ставом, чистим і прозорим, 
Життя Тарасику дала 
Кріпачка-Мати, вбита горем. 
Читці непомітно виходять у глибину сцени. Захо¬дять Мати і малий Тарасик. 
Мати. Як гірко, як нестерпно жаль, 
Що долі нам нема з тобою! 
Ми вбогі, змучені раби, 
Не знаєм радісної днини. 
Нам вік доводиться терпіть, 
Не розгинать своєї спини. 
Промовиш слово — і нагай 
Над головою люто свисне. 
І так усюди — з краю в край 
Панує рабство ненависне. 
Нема куди прихилиться, — 
Хоч з гори та в воду... 
В того доля ходить полем, 
Колоски збирає; 
А моя десь ледащиця, 
За морем блукає... 
Звучить мелодія пісні "Думи мої...". 
Виходить Шевченко у вишитій сорочці. Довкола нього збирається гурт селян. 
Дід. Тяжка наша доля в кріпацькому ярмі, Тарасе! 
Селянин. Пани-кати... 
Латану свитину з каліки знімають, 
З шкурою знімають, бо нічим обуть 
Княжат недорослих! 
Дівчина. ... А он розпинають 
Вдову за подушне... А сина кують, 
Єдиного сина, єдину дитину, 
Єдину надію! В військо оддають! 
Жінка. ... А онде під тином 
Опухла дитина — голоднеє мре, 
А Мати пшеницю на панщині жне... 
Дід. Чи Бог бачить із-за хмари 
Наші сльози, горе? 
Дівчина. Чи довго ще на сім світі 
Катам панувать? 
Шевченко {задумливо). Пани,пани! 
Схаменіться! 
Будьте люде! 
Бо лихо вам буде! 
Розкуються незабаром 
Заковані люде, 
Настане суд, заговорять 
І Дніпро і гори! 
І потече сторіками 
Кров у синє море 
Дітей ваших... 
З'являються жандарми і заарештовують Шевчен¬ка. Селяни бідкаються, сумно хитають головами і по¬ступово розходяться. 
Тихо лине пісня "Садок вишневий коло хати" 
Тарасик: 
В тім гаю, 
У тій хатині, у раю, 
Я бачив пекло... 
Там неволя, 
Робота тяжкая, ніколи 
І помолитись не дають. 
Там матір добрую мою 
Ще молодою — у могилу 
Нужда та праця положила. 
Там Батько, плачучи з дітьми 
(А ми малі були і голі), 
Не витерпів лихої долі, 
Умер на панщині!.. 
А ми 
Розлізлися межи людьми, 
Мов мишенята... 
Мати і Тарасик виходять. 
Слідчий. У вірші під назвою "Сон" зухвало опису¬ються його імператорська величність і государиня імператриця. Ви своєю просторічною мовою знева¬жаєте її величність, у своїх крамольних віршах вили¬ваєте всю свою жовч. Як це там... не можу пригадати... Смеркалося... Огонь... Огнем... 
Шевченко. Я нагадаю! 
Смеркалося... Огонь огнем 
Кругом запалало, — 
Аж злякався я... "Ура! Ура! 
Ура!" — закричали. 
Слідчий. Припинити! (Чути барабанний дріб. Чи¬тає вирок). 
Государ імператор височайше велів: призначити Шевченка рядовим в окремий Оренбурзький корпус з правом вислуги під наисуворішии нагляд із забороною писати й малювати. 
Ведуча
Тяжко, важко в світі жити Сироті бел роду: 
Барабанний дріб посилюється. Жандарми виво¬дять Шевченка. Звучить "Заповіт" Тараса Шевченка. Виходять читці. 
Читець 1
І цар та пани прелюті Налякались того слова, 
Бо люди розкуті 
Підуть волю здобувати, 
Кайдани лоМати, 
Із неволі 
Народ визволяти... 
Тому й засудили 
Судом хижим 
Судді недоріки 
І на каторгу загнали 
Мало не навіки. 
Читець 2
Десять літ пробув Шевченко На солдатській службі, Із казахами в їх краю Жив у щирій дружбі. 
Читець 3. 
І писав вірші в неволі, Кликав рвать кайдани, Вірив, що народ вкраїнський На ворога встане. 
Читець 4. 
За Тарасом слідкували. Все забороняли. За писання й малювання Жорстоко карали. Повернувсь Тарас з неволі Вже хворим додому. Але пісню, але душу Не віддав нікому. 
Виходить Лілея у довгій білій сорочці, з розпуще¬ним волоссям. 
Лілея
"За що мене, як росла, 
Люде не любили? 
За що мене, як виросла, 
Молодую вбили? 
За що вони тепер мене 
В палатах вітають, 
Царівною називають, 
Очей не спускають 
З мого цвіту? Дивуються, 
Не знають, де діти! 
Скажи мені, мій братику, 
Королевий цвіте!" (...) 
"Нащо мене Бог поставив і 
Цвітом на сім світі? 
Щоб людей я веселила, 
Тих самих, що вбили 
Мене й матір?.. Милосердний, 
Святий Боже, милий!" 
Інсценізація уривка з поеми "Наймичка" від слів: "Іде Марко з чумаками..."до кінця. 
Наймичка (виходить на сцену). 
А я ледве додибала 
До вашої хати. 
Не хотілось на чужині 
Одній умирати! 
Коли б Марка діждатися... 
Так щось тяжко стало!. 
(Стоїть, сумно схиливши голову). 
Автор. Іде Марко, не журиться. Прийшов — слава Богу ! І ворота одчиняє, І молиться Богу... 
Наймичка. Чи чуєш ти, Катерино? 
Біжи зустрічати! 
Уже прийшов. Біжи швидше. 
Швидше веди в хату!.. 
Слава тобі, Христе-Боже! 
Насилу діждала! 
Автор. І "Отче наш" тихо-тихо, Мов крізь сон, читала, Ввійшов Марко в малу хату І ставу порогу... Аж злякався... Ганна шепче: 
Наймичка. "Слава... слава Богу!.. 
Ходи сюди, не лякайся... 
Марку! Подивися, 
Подивися ти на мене : 
Бач, як я змарніла? 
Я не Ганна, не наймичка, 
Я... 
Прости мене ! Я каралась 
Весь вік в чужій хаті... 
Прости мене, мій синочку! 
Я... я твоя Мати". 
Автор. Та й замовкла... Зомлів Марко, Й земля задрижала. Прокинувся... До матері — А Мати вже спала. 
Марко сідає біля матері, схиляє голову їй на плече. 
Інсценізація уривка з поеми "Марина". Інсценізація балади "Тополя". 
На сцену виходять читці. Учні виконують пісню Чом, чом, чом, земле моя..." 
Читець 1
Гордий,величний, палкий і нескорений Наш незабутній славетний Кобзар, Лине в безсмертя над нивами й горами Помислів, дум і сердець володар. 
Читець 2
Ти ж свою музу шляхами колючими 
Вів мимо синіх гаїв і дібров, 
Там, де народ України замучений 
Звівсь, щоб помститись за сльози й за кров. 
Читець 3. 
Доля з тобою ніяк не лукавила, 
В руки торбину порожню дала 
І в хуртовину, що крила розправила, 
За Катериною вслід повела. 

Читець 4. 
В сяйві пожарів пішла з гайдамаками, 
Лютої помсти світила вогні, 
В чорній неволі з Оксаною плакала, 
Слала катам свій караючий гнів. 
Читець 5. 
Серце розбитеє ядом не вигоїш, 
Гнівом священним палає воно. 
Ти не ховався, Тарасе, під кригою, 
— Кликав народ під борні знамено. 
Ведучий. Перегорнули ми останню сторінку "Коб-заря", доторкнулися душею до палкого й нескореного серця поета. А пісні, які співали сьогодні, вже півтора століття співає український народ, а скільки ще співа-тиме — залежить від нас з вами. Адже нам творити до¬лю української пісні, української мови, українського на-роду. Тож нехай "Заповіт" великого Кобзаря стане за-повітом для нас — зберегти мову народу, його звичаї, його пісні і пронести через віки у майбуття. 
Ведуча. Шевченко з'явився на світ весною, щоб стати совістю України, її весною. Він народився 9 бе-резня 1814 року. 
Ведучий. А 9 березня 1914 року, незважаючи на заборону російських сатрапів столітнього ювілею — загрозу тюремного ув'язнення,— патріарх грузинської культури Акакій Церетелі скликав грузинських митців. 
Ведуча. Б'є восьма вечора, вирує столичний театр опери та балету, асистенти-учні під руки вводять сімдесятичотирьохрічного Церетелі на сцену, зал затихає: патріарх прямує до центру сцени, де в обрамленні квітів височить портрет Великого Кобзаря України. Церетелі просить допомогти йому опуститися перед ним на коліна, і завмерлий зал чує, що вуста великого мужа Грузії про-мовляють слова, які відразу стають крилатими: "Спасибі тобі, Батьку Тарасе, що ти навчив мене любити Грузію". 
Під звуки кобзи виходять на сцену "письменники". 
1-й учень. Я, Іван Франко, український письмен-ник. Я обожнюю Шевченка. Він був сином мужика — і став володарем у царстві духа. 
Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком — і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. 
Десять літ він томився під гнітом російської сол-датської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.. 
2-а учениця. Я, Юлія Віргінія, німецький перекладач, перекладала твори Шевченка німецькою мовою і вважаю: якщо Котляревський на межі ХУІІІ-ХІХ століть підніс ук-раїнську мову до рівня літературної, то велика заслуга Шевченка в тому, що він відкрив усю її велич і красу. Цим, а також оспівуванням героїчного минулого, пробудженням давніх ідеалів свободи, вихованням національної свідо-мості, Шевченко врятував свій народ від загибелі і заклав міцну основу для його славного культурного розвитку. Зна-чення поезії Шевченка — не скороминуще, воно постійне, 
 тому що він поет не тільки пригнобленого українського народу, а й усього багатостраждального людства. 
3-й учень. Я, Лхамсурен, сучасний мон-гольський поет. Великий Кобзар, який із титанічною силою висловив віковічні думи й сподівання таланови-того, красивого душею українського народу, безмежно дорогий нам, монголам, волелюбною поезією, непо-хитною вірою в сонячне майбутнє трудового народу. 
 4-й учень. Я, Альфред Курелла, німецький письменник, стверджую, що Тарас Шевченко не має собі рівних у світовій літературі. Жодна країна не висунула такого поета, народного в справжньому розумінні цього слова, поета, який так повно, так правдиво і так без-посередньо передав настрої та думки широких мас по-неволеного народу. Своєрідність поета саме в тому, що він, будучи дійсно разом із простим народом, не поривав цього зв'язку протягом всього свого життя, хоч досяг вершин наук того часу. 
 5-й учень. Я, Рокуел Кент, американський художник і американець плоттю і кров'ю, але те, що я бачив у творах Шевчєнка-художника, і те, що я знаю про нього як про поета, викликає щире захоплення його талан¬том і творчістю. Я пишаюся цими творами, немовби я сам українець. Ваш Шевченко — це мій Шевченко. Я люблю і ціную Шевченка. 
6-й учень. Я, Назим Хікмет, турецький письмен-ник, вважаю: до того часу, поки народи будуть воювати за свою національну незалежність і демократичні пра-ва, вірші Шевченка читатимуться на різних мовах. Ну, а потім? Потім, коли на землі не залишиться жодного пригнобленого народу, жодної пригнобленої людини? Чи звучатимуть тоді пісні Шевченка? Звичайно, звуча¬тимуть.Полум'яні пісні великого українського поета стануть для людей пам'яттю про далекі часи. Люди чи-татимуть Шевченка, находячи радість у тому, що їх внутрішній світ співзвучний красі тих гаїв, степів, місяч¬них вечорів, що їх оспівав Шевченко в своїх поезіях. Поки б'ються серця людей, звучатиме і голос Тараса Шевченка. 
Голос з мікрофона. 
Максим Рильський. "Сто років...ні!" 
Сто років... ні! 
Відколи люд живе, 
І жито жовте, і волошки сині, 
Відколи небо голубе пливе 
На нашій, на зеленій Україні! 
— В серцях плугатарів і ковалів, 
В дівочій пісні, в пісні парубочій, 
І там, де біль, і там, де правий гнів, 
І там, де щастя променіють очі, 
Найбільше там, де ж повстання пожар, 
Найбільше там, де полум"я і порив, 
Живе один з найбільших в світі творів - 
Шевченка невмирущого "Кобзар". 
Всі. Ми тебе не забули,Тарасе! 
Поступово всі підходять, шикуються у три ряди і, кланяючись, сходять зі сцени.

Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Ми тебе не забудем, Тарасе! Шевченківське свято", із категорії "Сценарії", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід