Товари для рукоділля
 

Будова і функції органів травлення. Конспект уроку


Скачати файл

Поділитись з друзями:
 
 

Будова і функції органів травлення
 

Мета уроку: ознайомити учнів із загальним планом будови органів травлення та визначити функції, які вони виконують, розглянути методи дослідження органів травлення; удосконалювати вміння працювати з підручником, порівнювати та формулювати висновки; розвивати творчу активність, пізнавальні інтереси учнів; виховувати в учнів працелюбність, старанність.

Очікувані результати: учні називають органи травної системи; учні знають функції травної системи; учні характеризують методи дослідження функцій органів травлення; учні пояснюють обмін речовин і енергії між організмом і оточуючим середовищем.

Обладнання: _____________________________________________________________________

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

  • 1. Організаційний етап

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку

  • 2. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.1. Вправа «Розумний куб».

Запитання на гранях куба:

1. Що таке травлення?

2. Від чого залежать енергетичні витрати організму людини?

3. Яке значення білків як поживних речовин для організму людини?

4. Яке значення вуглеводів як поживних речовин для організму людини?

5. Яке значення жирів як поживних речовин для організму людини?

6. Яке значення мінеральних речовин як поживних речовин для організму людини?

2.2. Вправа «Шпаргалка з помилками».

Учні пропонують одне одному (сусідові по парті) підготовлену вдома «шпаргалку з помилками» для знаходження та виправлення помилок.

2.3. Вправа «Біологічний футбол».

  • 3. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Повідомлення теми уроку. Визначення мети і завдань уроку.

4.  Засвоєння нового матеріалу

1.   Загальний план будови травної системи.

Пригадайте.

•     Що таке травна система?

(Травна система — система органів у багатоклітинних тварин, призначена для переробки й видобування з їжі поживних речовин, усмоктування їх у кров і виділення з організму неперетравлених залишків (кінцевих продуктів життєдіяльності).)

•     Із чого складається травна система у ссавців?

(Травна система складається з травного каналу й розміщених за його межами залоз, секрет яких надходить до травного каналу.)

•     Чим представлена травна трубка?

•     Які травні залози характерні для тварин? (Печінка, підшлункова, слинні залози.)

Самостійна робота з підручником, метод «Позначки»

Запитання для опрацювання

•     Яка будова травної системи людини?

Учні роблять позначки олівцем на полях під час самостійного опрацювання теоретичного матеріалу:

«V» — інформація підтверджує попередні знання учнів;

«+» — нова інформація для учня;

«–» — інформація суперечить знанням учнів;

«?» — незрозуміла інформація, яка потребує додаткового пояснення.

Проекція зображення на екран

Після опрацювання учні обговорюють незрозумілу під час читання інформацію, яка потребує додаткового пояснення. Учитель узагальнює й коригує відповіді учнів, використовуючи демонстраційні матеріали

Матеріал для вчителя

Травний канал починається ротовим отвором, за яким слідує порожнина рота, де їжа піддається механічній обробці й починається її хімічне перетворення під впливом секрету, що надходить зі слинних залоз. Потім ротова порожнина переходить у звужену частину травного тракту — глотку та стравохід, через які харчова грудка проводиться в шлунок. У шлунку їжа піддається подальшим хімічним перетворенням під впливом шлункового соку, виділень залоз шлунка. Шлунок переходить у тонку кишку — найбільш вузьку та довгу частину шлунково-кишкового тракту. У тонкому кишечнику відбувається істотне хімічне перетворення поживних речовин, тому що сюди надходить сік підшлункової залози, дуже багатий ферментами, виділяється кишковий сік залозистими клітинами кишечнику, а також виливається жовч, яка продукується печінкою. У тонкому кишечнику відбувається всмоктування поживних речовин. Тонка кишка переходить у більш широкий за просвітом відділ травного каналу — товсту кишку. Тут закінчується травлення й відбувається головним чином всмоктування води, мінеральних солей і формування калових мас. Травний канал закінчується заднім прохідним отвором, через який видаляються з організму неперетравлені частини їжі.

 

 

Розповідь учителя

Більшість органів травної системи має трубкоподібну форму і складається з трьох оболонок:

•    зовнішньої — сполучнотканинної, у ній містяться судини й нервові волокна;

•    середньої — м’язової, утвореної двома шарами гладеньких м’язів: у зовнішньому — розміщені вздовж каналу, а у внутрішньому — кільцеподібно. Почергове скорочення м’язової тканини двох шарів забезпечує пересування їжі вздовж травного каналу;

•    внутрішньої — утвореної епітеліальною тканиною, яка містить багато залоз, що виділяють у порожнину каналу травні соки й слиз.

2.   Функції травної системи.

Розповідь учителя, складання опорного конспекту

Функції травної системи:

•     секреторна;

•     рухова;

•     всмоктувальна;

•     видільна.

Завдання учням

•     Поясніть ці функції.

Обговорення відповідей

Секреторна функція полягає в утворенні залозистими клітинами травних соків, які містять ферменти, що розщеплюють білки, жири, вуглеводи.

Рухова функція здійснюється мускулатурою травного каналу і забезпечує жування, ковтання, пересування їжі по травному каналу та виділення неперетравлених решток.

Всмоктування здійснюється слизовою оболонкою шлунка, тонкого й товстого кишечнику. Цей процес забезпечує надходження перетравлених органічних речовин, солей, вітамінів і води у внутрішнє середовище організму.

Видільна функція проявляється виділенням речовин із внутрішнього середовища в просвіт шлунково-кишкового тракту, який бере участь у підтримці кислотно-лужної та водно-сольової рівноваги.

3.   Методи дослідження травної системи.

Розповідь учителя

Підвалини сучасної фізіології травлення заклали дослідження видатного російського вченого фізіолога І. П. Павлова.

Повідомлення учня

Роль І. П. Павлова у вивченні травлення

Іван Петрович Павлов (26 вересня 1849 р., Рязань — 27 лютого 1936 р., Ленінград) — фізіолог, творець науки про вищу нервову діяльність і уявлень про процеси регуляції травлення; засновник найбільшої російської фізіологічної школи; лауреат Нобелівської премії в галузі медицини та фізіології у 1904 р. «За роботу з фізіології травлення».

У 1879 р. Іван Петрович уперше в історії фізіології провів операцію, у результаті якої отримав постійну фістулу підшлункової залози.

Він понад 10 років присвятив тому, щоб отримати фістулу (отвір) шлунково-кишкового тракту. Зробити таку операцію було надзвичайно важко, оскільки сік, що виливався з кишечнику, перетравлював сам кишечник і черевну стінку. Павлов так зшивав шкіру й слизову оболонку, вставляв металеві трубки та закривав їх пробками, щоб жодних ерозій не було, і він міг отримувати чистий шлунковий сік по всій довжині шлунково-кишкового тракту — від слинної залози до товстої кишки, що він і проробив на сотнях піддослідних тварин.

Проводив досліди з уявним годуванням (переріз стравоходу таким чином, що їжа не потрапляла до шлунка) і уявною дефекацією (кільцювання кишечника шляхом зшивання кінця товстої кишки з початком дванадцятипалої). Завдяки цьому здійснив низку відкриттів у галузі рефлексів виділення шлункового та кишкового соків.

За 10 років Павлов, по суті, наново створив сучасну фізіологію травлення. У 1903 році 54-річний Павлов прочитав доповідь на міжнародному фізіологічному конгресі в Мадриді. А наступного, 1904 р., Павлову було присуджено Нобелівську премію за дослідження функцій головних травних залоз — учений став першим російським Нобелівським лауреатом.

У Мадридській доповіді (російською мовою) І. П. Павлов уперше сформулював принципи фізіології вищої нервової діяльності, якій він і присвятив наступні 35 років свого життя. Такі поняття, як підкріплення, безумовний і умовний рефлекс, стали основними поняттями науки про поведінку.

Розповідь учителя

У наш час використовують нові сучасні методи дослідження:

— зондування;

— ендоскопію;

— електрогастрографію;

— ультразвукову діагностику;

— сканувальну томографію;

— рентгенографію.

Робота в групах (учні використовують матеріал підручника, а також додаткову літературу)

Завдання

•     Які дослідження можна провести за допомогою:

1 група — зондування

2 група — ендоскопії

3 група — електрогастрографії

4 група — ультразвукової діагностики

5 група — сканувальної томографії

6 група — рентгенографії?

Презентація груп

1 група — Зондування

Зондування — це введення в порожнину шлунка або дванадцятипалої кишки гнучкої трубки.

Шлункове зондування (уведення зонду в шлунок) застосовують як з діагностичними, так і з лікувальними цілями. За допомогою зондування можна отримати шлунковий вміст для його подальшого дослідження, здійснити промивання шлунка. Уведенням зонду користуються для відкачування шлункового вмісту при гострому розширенні (атонії) шлунка, при високій кишковій непрохідності. Застосування шлункового зонду служить одним зі способів штучного живлення.

Дуоденальне зондування є процедурою введення спеціального зонду в 12-палу кишку. Воно проводиться найчастіше з метою уточнення діагнозу для вивчення змісту жовчі й панкреатичного соку (соку підшлункової залози) при різних захворюваннях травної системи. З лікувальною метою зондування роблять при запаленні жовчного міхура, застійних гепатитах, при гіпомоторних дискінезіях і алергічних станах.

2 група — Ендоскопія

Ендоскопія — сучасний високоінформативний метод інструментальної діагностики, який дозволяє, не прибігаючи до допомоги скальпеля, заглянути всередину порожнистих органів. Інструментом для цього дослідження є ендоскоп — довгий гнучкий зонд з оптичною системою на кінці, за допомогою якої зображення досліджуваного органа від об’єктиву поступає до ока лікаря-ендоскопіста або виводиться на екран монітора. Метод дозволяє візуально оцінити стан органів, виявити вогнища запалення, кровотечі, ерозії, але найголовніше — виявити й запобігти розвитку онкологічних захворювань та інших патологій. А спеціальні маніпулятори ендоскопа дозволяють видаляти чужорідні тіла, проводити дослідження (наприклад біопсію), видаляти поліпи, лікувати ерозії.

3 група — Електрогастрографія

Електрогастрографія — метод дослідження рухової функції (моторики) шлунково-кишкового тракту таким же способом, який застосовують в електрокардіографії при дослідженні серця. Із кінцівок пацієнта або з його живота за допомогою нашкірних електродів знімають електричні сигнали, які при своїй роботі виробляють шлунок і кишечник.

Таке дослідження дозволяє отримати інформацію про перистальтику (хвилеподібні рухи) шлунка, різних відділів кишечника. Саме ця перистальтика забезпечує механічне подрібнення їжі, її перемішування з травними соками й просування в потрібному напрямі. Неузгодженість таких хвилеподібних скорочень або їхня знижена або підвищена інтенсивність може призвести до цілого ряду захворювань, у т. ч. таких, як виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки.

 

4 група — Ультразвукова діагностика

Ультразвукова діагностика (УЗД) — неінвазивне обстеження внутрішніх органів людини й процесів, що протікають у них, за допомогою ультразвукових хвиль. В основі УЗД є відбивання частини ультразвукових хвиль від поверхонь розподілу між середовищами з різними фізичними (акустичними) властивостями. Тканини тіла, відрізняючись за щільністю та іншими фізичними характеристиками, у різному ступені відбивають ультразвукові хвилі, породжуючи ехо різної потужності (різна ехогенність тканини) і тим самим контраст в УЗ-зображенні.

Переваги УЗ-діагностики:

•    неінвазивність (атравматичність);

•    доступність;

•    відносна простота процедури;

•    можна повторювати неодноразово, зважаючи на повну відсутність йонізуючої радіації;

•    достовірність отримуваних результатів.

5 група — Сканувальна томографія

Сканувальна томографія є одним із методів рентгенівського дослідження.

Революцією в медицині стало впровадження в 1972 році методу рентгенівської комп’ютерної томографії. Цей метод нині став провідним методом променевої діагностики, повністю замінивши або витіснивши традиційні рентгенівські методи. Метод комп’ютерної томографії ґрунтується на оригінальному принципі отримання зображення, що полягає в пошаровому поперечному скануванні об’єкта вузьким (коллимірованим) пучком рентгенівського випромінювання. Реєстрація випромінювання за досліджуваним об’єктом здійснюється спеціальними детекторами, після чого з отриманих даних за допомогою комп’ютера формується півтонове зображення, яке й відображається на екрані відеоконтрольного пристрою.

6 група — Рентгенографія

Рентгенографія — дослідження внутрішньої структури об’єктів, які відображаються за допомогою рентгенівських променів. Одержання зображення засноване на ослабленні рентгенівського випромінювання при його проходженні через різні тканини з наступною реєстрацією його на рентгеночутливу плівку. У такий спосіб на плівці виходить усереднене, сумаційне зображення всіх тканин. У сучасних цифрових апаратах реєстрація вихідного випромінювання може вироблятися на спеціальну касету або на електронну матрицю. При цьому роздрук плівок виробляється тільки за необхідності, а діагностичне зображення виводиться на монітор.

  • 5. Узагальнення і закріплення знань

5.1. Тестові завдання на встановлення однієї правильної відповіді.

1. М’язова оболонка травного каналу утворена:

А  двома шарами непосмугованих м’язів

Б  двома шарами посмугованих м’язів

В  одним шаром непосмугованих м’язів

Г  одним шаром посмугованих м’язів, іншим — непосмугованих

2. Зовнішня оболонка травного каналу утворена:

А  сполучною тканиною

Б  війчастим епітелієм   

В  залозистим епітелієм

Г  посмугованими м’язами

3. Введення в порожнину шлунка або дванадцятипалої кишки гумової трубки для взяття шлункового або кишкового соку — це метод:

А  ендоскопії               

Б  фістули                    

В  зондування

Г  електрогастрографії

4. Введення в травний канал спеціальних освітлювальних приладів, що дає змогу безпосередньо оглянути порожнину та стінки травного каналу,— це метод:

А  ендоскопії

Б  ультразвукової діагностики

В  зондування

Г  електрогастрографії

5. Метод отримання зображення органів травної системи, що полягає в пошаровому поперечному скануванні об’єкта вузьким пучком рентгенівського випромінювання:

А  ендоскопія

Б  ультразвукова діагностика

В  сканувальна томографія

Г  рентгенографія

6. Орган, у якому утворюються і виділяються травні соки, що беруть участь у травленні:

А  нирка                       

Б  печінка                    

В  селезінка

Г  серце

5.2. «Закінчи речення».

  • 6. Підбиття підсумків уроку

Складання Т-схеми до уроку

Я знав

Я дізнався

 

 

 

 

  • 7. Домашнє завдання

Індивідуальні та творчі завдання.

Підготувати повідомлення на тему «Слина в народній медицині».

 
Вітаємо вас на сайті forfun.pp.ua . Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Будова і функції органів травлення. Конспект уроку", який є одним з архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете більше 5000 ГДЗ, творів, конспектів, презентацій, переказів і багато іншого. На нашому сайті вам доступний швидкий пошук і звичайно безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого вам навчання.
 
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід