Товари для рукоділля
 

Річки Південної Америки


Скачати файл

Поділитись з друзями:
 
 

 
Річки Південної Америки
 
Особливості формування річкової мережі Південної Америки. Величезне значення у формуванні річкової мережі материка має клімат, звичайно, у взаємодії з іншими фізико-географічними чинниками, насамперед, рельєфом і конфігурацією материка. Південна Америка є найбільш "мокрим” материком земної кулі. В середньому над ним випадає вдвічі більше опадів, ніж над будь-яким іншим континентом. Всі річки Південної Америки належать до басейнів 2-х океанів – Тихого та Атлантичного. Головним вододілом між двома океанічними басейнами стоку служать Анди. Але їх високі гірські ланцюги простягнулися на крайньому заході континенту, тому усі великі річкові системи Південної Америки формуються на сході у межах Атлантичного басейну. В Тихий океан не впадає жодна велика річка. Позбавлені стоку в океан і мають лише періодичний стік річки на високогірних плоскогір’ях Центральних Анд і плато Патагонія. 


Класифікація річок Південної Америки за видами і типом живлення. Річки материка мають всі чотири основні види живлення: дощове, снігове, льодовикове і підземне. Переважання екваторіального і субекваторіального типів клімату обумовили панування дощового виду живлення у більшості річок Південної Америки. Снігове живлення (до 50 % стоку) переважає у річок Патагонського плато, льодовикове – у річок Патагонських Анд. На Внутрішніх рівнинах до дощового живлення додається підземне. На високогірних плоскогір’ях Центральних Анд воно грає основну роль. 


Характеристика найбільших річок Південної Америки. Найбільшою річкою Південної Америки є Амазонка. Назва річки походить від назви Ріо-де-лас-Амазонас, тобто «річка амазонок», яку надали їй іспанські конкістадори. Це найбільш повноводна річка Землі. За довжиною (6400 км), якщо за виток приймати річку Мараньйон, Амазонка уступає лише Нілу (6671 км) і Міссісіпі (6420 км). На відміну від Нілу, у Амазонки багато повноводних приток, що часто мають різний колір води. В залежності від кольору води місцеві жителі розрізняють "білі” і "чорні” річки. Річки, що розмивають глинисті породи, несуть велику кількість завислих глинистих частинок. У зв’язку з цим вони мають білі або жовтуваті води і носять назву ріос бланкос – білі річки. Інші, навпаки, відрізняються чистою водою, але розчинені в ній органічні речовини надають воді чорного або темно-зеленуватого відтінку. Це – ріос негрос – чорні річки.


Ширина річища Амазонки після злиття Мараньону і Укаялі дорівнює 1-2 км, але вниз за течією вона швидко зростає. У Манауса ширина Амазонки досягає вже 5 км, в нижній течії розширюється до 20 км, а в гирлі головного річища Амазонки сягає під час розливу 80 км. Гирло Амазонки починається приблизно в 350 км від Атлантичного океану, але, не зважаючи на значний об’єм твердого стоку, дельта у неї не формується. Це обумовлено рядом причин, найважливішими з яких є тектонічне опускання гирлової ділянки і розчищення гирла припливами і відпливами. Морські припливи вільно входять в естуарій гирла Амазонки і піднімаються на 1400 км вверх за течією. Припливні хвилі прямовисною стіною висотою до 5 м рухаються з великою швидкістю і страшенним шумом, який чутно за багато кілометрів. Вони руйнують береги, підмивають і валять дерева, перевертають судна. Це явище носить назву "поророка” – "гримуча вода”.


Амазонка протягом всього року повноводна. Двічі на рік рівень води в річці піднімається на значну висоту (12-15 м). Ці максимуми зв’язані з дощовими періодами північної і південної півкулі. Перша, найбільша повінь на Амазонці буває в травні – після періоду дощів в південній півкулі, коли основну масу води несуть її праві притоки. Другий максимум, зв’язаний з періодом літніх дощів в північній півкулі, наступає в листопаді, але він значно уступає травневому.


До міста Манауса Амазонка доступна для великих кораблів. В деяких місцях гирла глибина річки досягає 100 м. В Манаусі, який знаходиться вище гирла на 1700 км, глибина річки складає біля 50 м, а під містом Ікитосом – 20 м. І це глибина в період найменшого рівня води, а в період дощів вода в Амазонці підіймається ще на 12-15 м. Така глибина дає можливість океанським кораблям з глибокою посадкою проходити навіть до Ікитосу. Тому транспортне значення річки велике. А в деяких областях вона довгий час була єдиним шляхом, який зв’язував внутрішні частини Амазонської низовини з Атлантичним узбережжям.


Друга за величиною річкова система Південної Америки включає річку Парану (4400 км) з річками Парагваєм і Уругваєм. Річка Парана (з індіан. – «велика повноводна річка») має два витоки – річки Ріу-Гранді і Паранаіба, що беруть початок на бразильському плоскогір’ї, і впадає у затоку Ла-Плата Атлантичного океану. Притоки Парани мають численні пороги і утворюють декілька великих водоспадів, найбільшим з яких є водоспад Ігуасу (72 м) на однойменній притоці. А найбільшою притокою Парани є річка 


Парагвай. Річка Уругвай тече паралельно річці Парані і впадає у загальне з нею гирло – затоку Ла-Плата.


Третя за величиною річка Південної Америки – Оріноко (з індіан. – «велика річка») має довжину 2740 км, бере початок на Гвіанському плоскогір’ї і впадає в Атлантичний океан. За 150 км до впадіння в Атлантичний океан Оріноко розчленовується на рукави і утворює велику заболочену дельту площею 18 тис. км2, яка простягається вздовж океанського узбережжя на 300 км і заросла на узбережжі мангровими лісами. Верхів’я річки лежать в області рясного цілорічного зволоження, але зовсім не судноплавні внаслідок значної кількості порогів. Лише на заболоченій низовині, після впадіння річки Мета, Оріноко стає судноплавною. Океанські судна можуть підніматися на 400 км від гирла до міста Сьюдад-Болівар, поки відчуваються морські припливи. Ширина русла Оріноко у середній течії 1-3 км, глибина 10-20 м, ширина долини 3-10 км. Під час сильних дощів, з квітня по жовтень, вода в річці піднімається на 10-15 м. В басейні річки Оріноко, на річці Чурун, що впадає в річку Кароні, знаходиться найбільш високий на Землі водоспад Анхель. Висота падіння струменів води дорівнює 979 м, а вся висота водоспаду разом із нижніми каскадами становить 1054 м. Це більше ніж у 20 разів перевищує висоту Ніагарського водоспаду. Великими правими притоками Оріноко є річки Каура і Кароні, лівими – Гуав’яре, Мета, Апуре.
 
Вітаємо вас на сайті forfun.pp.ua . Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Річки Південної Америки", який є одним з архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете більше 5000 ГДЗ, творів, конспектів, презентацій, переказів і багато іншого. На нашому сайті вам доступний швидкий пошук і звичайно безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого вам навчання.
 
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід