Товари для рукоділля
 

Урок-дослідження "Природа Антарктиди". Конспект


Скачати файл

Поділитись з друзями:
 
 

Нестандартний урок № 3

Природа Антарктиди
 

Мета уроку: закріпити знання про особливості клімату, рельєфу, льодовикового покриву, рослинного й тваринного світу Антарктиди; формувати вміння використовувати наукові методи пізнання природи, прищеплювати навички навчальної праці; розвивати вміння висловлювати власну точку зору, здатність до самостійного розв’язання навчальних завдань.


Обладнання: підручник, карта Антарктиди, настінна фізична карта півкуль, ілюстрації, контурні карти.


Тип уроку: урок-дослідження.


Очікувані результати: учні зможуть: ознайомитися з особливостями клімату, рельєфу, льодовикового покриву, рослинного й тваринного світу Антарктиди; використовувати наукові методи пізнання природи.


I.   Організаційний момент

II. Урок-дослідження


Методичні рекомендації

Урок проводиться під час вивчення теми «Антарктида». На одному з попередніх уроків необхідно відібрати групу учнів, які повинні виконати ролі географа, геолога (вивчає склад, будову й історію розвитку земної кори й Землі), кліматолога (вивчає питання кліматотворення, описи й класифікації кліматів, антропогенні впливи на клімат), гляціолога (вивчає форми льоду; їхню будову, склад, фізичні властивості, походження й розвиток, геологічну діяльність і географічне поширення), біолога (вивчає живих істот, їх будову й функції, походження, поширення й розвиток, їх зв’язок один з одним і неживою природою).


Найменше школярам знайома гляціологія, тому бажано надати додаткову інформацію про цю науку. Так, можна зазначити, що гляціолог різними методами вивчає льодовик. Він бурить свердловини й вимірює в них температуру льоду й робить висновок про температуру найхолодніших і найтепліших місяців.


Вступне слово вчителя

Сьогодні ми познайомимося із природою найбільш незвичайного континенту Землі — Антарктиди. Його назва походить від двох слів: «анти» — проти й «Арктика», у буквальному значенні Антарктика означає «протилежна Арктиці». Це відповідає положенню континенту на земній кулі.


Антарктида розташована на крайньому півдні планети. Її поверхня вкрита гігантським льодовиковим панциром. Він має вигляд купола, піднятого в центральній частині й цим трохи нагадує перевернену тарілку. Через льодовиковий покрив Антарктида вважається найвищим материком на Землі. Її середня висота становить 2040 м, це втричі більше, ніж висота інших материків планети.


Довгою антарктичною зимою материк майже на півроку поринає в морок полярної ночі, а влітку Сонце не опускається за горизонт. В Антарктиді зосереджені величезні запаси прісної води, щоправда, у твердому вигляді.


На материку відзначені найнижчі температури повітря на Землі, хоча в полярний день сонячного тепла на нього надходить більше, ніж в екваторіальні райони жаркої Африки.


Територія материка не належить жодній державі. Тут немає постійного населення. У 1959 р. був підписаний міжнародний договір, що обмежує господарське освоєння Антарктиди й забороняє тут будь-яку військову діяльність. Учені різних країн, у тому числі й України, проводять на крижаному континенті дослідження, що дозволяють не тільки довідатися про минуле й сьогодення нашої планети, але й передбачити її майбутнє.


У ході уроку ви будете підписувати на контурній карті назви об’єктів, які згадуватимуть ваші однокласники у своїх повідомленнях.


Геолог

Полярний континент складається із давньої докембрійської Антарктичної платформи й областей складчастості. Учені припускають, що ця платформа є одним з уламків Гондвани — гігантського суперконтиненту, що існував у Південній півкулі протягом більшої частини палеозою й на початку мезозою.


Східна частина Антарктичної платформи складається з верхньоархейського фундаменту (гнейси, кристалічні сланці, граніти) й осадового чохла. Окраїни платформи (західна частина) являють собою давньокаледонську плиту із чохлом відкладень. Тут розміщена область досить молодої, кайнозойської складчастості.


Середня висота підлідної поверхні Антарктиди становить 410 м. Через тиск льодовикової товщі близько третини материка лежить нижче за рівень моря, окремі прогини досягають глибини 2,5 км. Учені припускають, що якщо льодовиковий покрив розтане, то материк здійметься.


Гляціолог

Середня потужність льодовикового покриву — приблизно 2 км. У центральній частині його товщина становить понад 4 км, а у східній — понад 4,5 км. Найтовщий лід потужністю 4,78 км був виявлений з американського науково-дослідного літака.


Утворився льодовик близько 10 млн років тому. За шарами льоду, що накопичувалися за цей час, можна вивчати історію розвитку Землі. Так, за допомогою спеціальних бурів були отримані зразки льоду, що сформувався від кількох десятиліть до сотень тисяч років тому. Бульбашки повітря із цих зразків допомогли довідатися про склад атмосфери Землі за останні 200 тис. років. Так, було встановлено, що за два останні століття в повітряній оболонці Землі на чверть зріс вміст вуглекислого газу.


Географ

За особливостями рельєфу Антарктиду умовно поділяють на дві частини — Західну й Східну. Межа між ними проходить по Трансантарктичних горах. Вони тягнуться на 4000 км від східного узбережжя моря Уедделла до західного узбережжя моря Росса і є продовженням Анд Південної Америки. Ці гори складаються з окремих хребтів і масивів. Середні висоти становлять 2000—3000 м, максимальна — 4668 м.


Підлідний рельєф Західної Антарктиди сильно розчленований, тут гори чергуються із глибокими западинами, значні простори розміщені нижче за рівень Світового океану. Береги західної частини Антарктиди дуже порізані. Льодовиковий покрив тут не дуже потужний і порушений численними хребтами. На території одного з них розташований найбільш південний діючий вулкан — Еребус. Він був відкритий англійською експедицією в 1841 р.


Поверхня Східної Антарктиди більш рівнинна, але й тут є гірські масиви, між якими розташовуються великі рівнини з висотами 200—800 м. Тут льодовиковий щит досягає максимальної потужності — більше ніж 4 км. До моря він обривається й утворює шельфові льодовики.


Гляціолог

Шельфові льодовики становлять єдине ціле з льодовиковим щитом материка. А їхня назва означає, що ці льодовики вдаються далеко в море й подекуди опираються на океанічний шельф (материкову обмілину).


Найбільший шельфовий льодовик у світі названий іменем англійського полярного дослідника, одного із кращих полярних капітанів — Дж. Росса. Територія цього льодовика перевищує площу Чорного й Азовського морів разом узятих: його довжина становить 1100 км, а ширина — 800 км. Цікаво, що під ним розміщений підлідний водний простір. Виявляється, у нижній частині льодовики можуть танути. Причиною танення материкового льодовикового покриву, імовірно, є енергія, що надходить із надр Землі, а також тепло, що виділяється внаслідок тертя нижніх шарів льоду об земну поверхню під час переміщення.


Річ у тому, що завдяки своїй пластичності лід безупинно рухається. Він сповзає із центральних областей Антарктиди в океан. На одних ділянках лід рухається досить повільно, зі швидкістю до кількох метрів на рік, на інших — рух відбувається набагато швидше — на десятки, а іноді навіть на сотні метрів на рік. Доказом переміщення льодовикового покриву є такий приклад. У середині минулого століття вчені США встановили на Південному полюсі невеликий пам’ятний знак. Минув час, і він змістився з початкового місця. Тоді місце розташування «верхівки» Землі позначили прапорцем. Однак час від часу і його доводиться повертати на місце.


Спостереження останніх років свідчать про інші, більш тривожні тенденції. Відбувається руйнування прибережного льодовикового покриву, що, мабуть, є наслідком зміни клімату — у першу чергу його потепління.


На узбережжі край льодовика відламується, при цьому утворюються айсберги (у перекладі з голландської мови «крижані гори») — величезні брили льоду, що плавають в океані. Розміри цих крижаних гір іноді можна порівняти з розмірами справжніх гір. Так, деякі з айсбергів досягали в довжину десятків кілометрів, а за площею — багатьох сотень квадратних кілометрів. Висота надводної частини становила багато десятків і навіть сотні метрів, а потужність підводної частини — у п’ять-шість разів більше.


Розрізняють три види айсбергів: столові, куполоподібні й зруйновані. Переміщуються вони разом із морськими течіями й можуть існувати кілька років, а в окремих випадках десятиліттями. Іноді величезні льодові гори допливають до 35° пд. ш. Танучи, вони можуть зненацька перекинуться, тому становлять серйозну загрозу для мореплавців.


Кліматолог

Антарктида — найхолодніший континент Землі. Це пов’язано з кількома причинами. У першу чергу з географічним положенням у високих широтах і наявністю тривалої полярної ночі: у цей час Сонце не з’являється з-за горизонту. По-друге, із тим, що льодовиковий покрив відбиває від 75 до 90 % сонячної енергії, а це викликає сильне охолодження поверхні материка. По-третє — це найвищий материк Землі, а, як відомо, із висотою за кожні 100 м температура повітря знижується на 0,6 °С.


Середні температури зимових місяців у внутрішніх районах становлять від –40 до –70 °С, літніх — від –30 до –50 °С. Середня річна температура на Південному полюсі, розташованому на висоті близько 2700 м над рівнем моря, — близько –50 °С, а антарктичного літа вона може підвищуватися до –15,0 °С. На окраїнах материка температури вище: так, на узбережжі взимку стовпчик термометра показує від –8 до –35 °С, улітку — 0…–5 °С. На російській станції «Восток» зареєстрована мінімальна температура на Землі –89,2 °С, тут же відзначена найнижча середньорічна температура (–55,6 °С). Цей район називають полюсом холоду Землі. Винятково низька температура пов’язана з його географічним положенням. Річ у тому, що цей район приблизно однаково віддалений від усіх океанів, до того ж розміщений на висоті 3488 м над рівнем моря. Станція «Восток» — найбільш високогірна на континенті. Крім екстремальних температур, зимівля на станції ускладнюється через майже абсолютну сухість повітря, дуже низький атмосферний тиск і розріджене повітря (вміст кисню в атмосфері тут такий самий, як і на висоті 5000 м). Середньорічна швидкість вітру — близько 5 м/с, максимальна — 27 м/с, навіть улітку стовпчик термометра не піднімається вище за −21 °C. П’ять місяців на рік триває полярна ніч. Товщина льодового покриву під станцією дорівнює 3700 м.


Вихолоджування материка впливає на кліматичні умови всієї планети. У першу чергу це полягає в зниженні температури повітря атмосфери.


Географ

Жителям помірних широт важко уявити собі, наскільки низькою буває температура в Антарктиді. У таких умовах багато звичних для нас речовин набувають незвичайних властивостей. Так, гас густішає, його можна різати як холодець і гасити в ньому полум’я, а вироби зі сталі стають крихкими, як скло.


На материку розташований південний полюс відносної недосяжності. Так була названа точка, максимально віддалена від населених районів Землі й тому найменш доступна для людей. Її місце розташування не збігається з географічним полюсом. Це геометричний центр крижаного континенту, що розміщений у центральній частині її льодовикового купола на висоті приблизно 4000 м над рівнем моря.


Кліматолог

У внутрішніх районах континенту розташована область постійного високого тиску. Це обумовлює перевагу морозної й безхмарної погоди без опадів. Повітря тут відрізняється прозорістю й сухістю, його вологість нижча, ніж у Сахарі.


Кількість атмосферних опадів невелика — від 50—100 мм (у внутрішніх районах) до 600 мм (на узбережжі). В основному вони випадають у вигляді снігу, сніжної крупи або крижаних голок. За всю історію досліджень в Антарктиді не було відзначено жодної грози. Лише на крайній півночі Антарктичного півострова зафіксовано випадок випадання крижаного дощу.


Географ

Найбільш активним часом в Антарктиді є літо й друга половина весни. У цей період відбувається зміна зимівельного складу й постачання антарктичних станцій. Біля берегів Антарктиди з’являються експедиційні кораблі, працюють численні сезонні загони, у небі можна побачити літаки й вертольоти. Особливо інтенсивна діяльність спостерігається в прибережних районах.


Кліматолог

Прибережні райони східної частини континенту вважаються найбільш вітряними районами Землі. Перших мандрівників, що опинилися в Антарктиді, вражала надзвичайна стійкість і сила вітрів, що дмуть із континенту. Утворюються вони в результаті охолодження повітря в поверхні льодовика, коли щільність повітря підвищується й він під дією сили ваги стікає вниз по схилу. Звідси походить назва вітрів — стокові. Коли вони поєднуються із циклонічними, то досягають ураганної сили, розвиваючи швидкість до 200 км/год.


Часто вітер супроводжується хуртовиною. Австралійський дослідник Дуглас Моусон так писав про це явище погоди: «Уявіть собі настільки сильну заметіль, коли крізь неї ледве проглядається денне світло, хоча, можливо, сонце й світить у безхмарному небі».


Біолог

Суворі кліматичні умови визначають відносну бідність флори й фауни Антарктиди. Цей район займає природну зону антарктичних пустель. Життя переважно зосереджене в оазисах Антарктиди. Вони не мають нічого спільного з оазисами тропічних пустель. До антарктичних оазисів належать області на узбережжях материка, де зрідка зустрічаються ділянки, що встигають прогрітися влітку й звільнитися від льоду. Тому тут можна зустріти плями сірих або оранжевих лишайників і чорних мохів.


Геолог
Іноді в оазисах утворюються озера. Можливо, вони займають райони западин або розломів. У прогрітій воді озер знайдені синьо-зелені водорості.


Біолог

У цілому ж рослинність Антарктиди бідна й розріджена. Лише на субантарктичних островах вона різноманітніша: там достатньо не тільки лишайників і мохів, але й трави, квіткових рослин, а на крайній півночі навіть папоротей.


Життя фауни материка пов’язане з антарктичним узбережжям й океаном. Найпоширеніші тварини — пінгвіни. Ці птахи не літають, але добре плавають. В Антарктиді налічується близько 15 десятків видів пінгвінів, найпоширеніші — пінгвіни Аделі й імператорські пінгвіни.


У прибережних водах і на узбережжі живе понад 100 видів буревісників. Серед них є великі альбатроси вагою до 10 кг. Мандрівні альбатроси, що мають розмах крил до 4 м, зустрічаються в субантарктичних водах і північніше, аж до 30° пд. ш. Дрібніші, димчасті альбатроси, зустрічаються й у більших широтах. Сніжного буревісника можна зустріти біля окраїн полярних льодів навіть узимку.


Крім цих птахів в Антарктиці є поморники з родини чайок, капські голуби — «пеструхи», качурки, морські стрижі.


У прибережних водах Антарктиди водяться тюлені, морські котики, слони, леви й леопарди. Серед тюленів переважають крабоїди.


З антарктичних тюленів тільки тюлень Уедделла протягом усього року розміщений біля краю материка, не йдучи до відкритої води. Коли море замерзає, тюлень тримається там, де є тріщини. Середня маса дорослого тюленя становить 400—500 кг. Товстий шар жиру — пристосування до суворих умов Антарктиди, низьких температур води.


Дуже гарне забарвлення мають антарктичні морські котики. У дорослих самок спина й боки сірих кольорів із коричневим або червонясто-коричневим відтінком. Хутро дорослих самців забарвлене так само, але в них ще є грива білих кольорів.


В антарктичних морях поширені гігантські морські губки, морські огірки, кальмари, косатки, багато китів, серед яких блакитний кит — найбільший ссавець в історії Землі. Його довжина доходить до 33 м, а вага — до 150 т. Дуже багато дрібних морських рачків — крилю, що є основною їжею китів.


Донна фауна антарктичних вод різноманітніша, ніж арктичних, а в цілому чисельність видів живих організмів в Антарктиді удвічі більша, ніж в Арктиці.


Гляціолог

Частково це можна пояснити тим, що морські льоди Антарктики тонші й менші за розміром, тому пропускають більше тепла й світла, а навесні й улітку швидше тануть.


Географ

В Антарктиді ви не знайдете жодного дерева, однак на відстані лише в 500 км від Південного полюса вчені виявили в льоді рештки давнього крокодила, що жили тут близько 200 млн років тому. Ця знахідка підтверджує гіпотезу про те, що в минулому Антарктида була вкрита лісами. Про це свідчать і виявлені поклади кам’яного вугілля.


Геолог

У цілому геологічна будова Антарктичної платформи має багато спільного з будовою інших платформ Південної півкулі. Тут знайдені відкладення, що містять сліди однакових рослин. Так, у вугленосних шарах виявлені відбитки листів деревоподібних папоротей, залишки стовбурів хвойних дерев. Нащадки цих різновидів рослин і сьогодні зустрічаються в лісах Південної Америки.


Материк багатий на мінеральні ресурси. Крім кам’яного вугілля тут знайдені великі поклади залізної руди, хрому, нікелю, міді, золота, срібла, слюди.


Географ

В Антарктиці розміщений Південний магнітний полюс Землі — точка її поверхні, над якою магнітна стрілка компаса спрямована вертикально. На початку минулого століття він перебував на високогірному плато Землі Аделі у Східній Антарктиці за 600 км від узбережжя. Потім зміщувався на північ і до 1977 р. опинився на воді, неподалік від берега. Причини переміщення магнітних полюсів Землі пов’язані із процесами, що відбуваються всередині планети.

I
II.  Підсумки уроку

 
Вітаємо вас на сайті forfun.pp.ua . Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Урок-дослідження "Природа Антарктиди". Конспект", який є одним з архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете більше 5000 ГДЗ, творів, конспектів, презентацій, переказів і багато іншого. На нашому сайті вам доступний швидкий пошук і звичайно безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого вам навчання.
 
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід