Товари для рукоділля
 

Зміна природи людиною. Охорона природних комплексів Євразії. Конспект уроку


Скачати файл

Поділитись з друзями:
 
 

Нестандартний урок № 9

Зміна природи людиною. Охорона природних комплексів Євразії
 

Обладнання: фізична карта Європи, карта природних зон Євразії, фотовиставка «Природні об’єкти Євразії, включені до списку Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО», інтерактивна дошка.


Тип уроку: урок-презентація.


Очікувані результати: учні зможуть: закріпити й поглибити знання про природні комплекси Євразії, сформувати уявлення про об’єкти, включені до списку Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО; формувати вміння працювати з додатковими джерелами знань; розвивати мислення, свободу спілкування, готовність до співробітництва, уміння представляти результати роботи.


Методичні рекомендації

Урок проводиться наприкінці вивчення теми «Євразія», де відведено час для вивчення питань, пов’язаних з охороною природних комплексів континенту. На одному з попередніх занять запропонувати учням провести урок у формі презентації об’єктів, включених до списку ЮНЕСКО (Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки й культури). Об’єднати учнів у групи по троє-четверо осіб, запропонувати список об’єктів, допомогти при виборі одного з них і доборі джерел інформації (можуть бути використані матеріали мережі Інтернет).


Учні ознайомлюються з матеріалами, готують інформацію про свій об’єкт, добирають ілюстрації для фотовиставки. Особлива увага приділяється підготовці презентації за допомогою інтерактивної дошки. (Бажано запросити до співробітництва викладача інформатики.)


I.   Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності


Вступне слово вчителя

Розвиток людства приводить до зміни вигляду Землі. Євразія є батьківщиною багатьох найдавніших цивілізацій. Століття сільськогосподарського освоєння, розвиток промисловості й швидке зростання міст в останні десятиліття змінили багато природних ландшафтів. Корінних перетворень зазнала територія більшої частини Європи, Великої Китайської та Індо-Гангської рівнин, острова Ява і Японських островів.


Наочно це можна побачити на прикладі степів. Природні умови й у першу чергу чорноземні ґрунти цієї природної зони є надзвичайно зручними для розвитку зрошуваного землеробства й пасовищного тваринництва. Тому територія степу майже повсюдно розорана, що привело до посилення ерозії ґрунтів, частих пилових бур. Як еталонні природні ландшафти окремі ділянки степу розміщені під охороною в заповідниках і національних парках.


У результаті господарської діяльності людини за останнє століття на величезних площах були знищені масиви екваторіальних і перемінно-вологих лісів, особливо в Індонезії, Таїланді, на Філіппінах. Вирубка лісів триває й зараз, що загрожує природі Південно-Східної Азії й усього світу.


Багато районів Євразії мають високий рівень розвитку промисловості. Тут великі викиди шкідливих речовин, наприклад поєднань сірки й азоту, в атмосферу. Найбільшою мірою на повітряну оболонку впливають металургійні підприємства й теплові електростанції.


Збільшення видобутку корисних копалин приводить до появи рукотворних форм рельєфу, наприклад териконів, кар’єрів. Терикони, що складаються з порожньої породи, виділяють в атмосферу шкідливі гази. Пил від них розноситься вітром на десятки кілометрів, осідає на ґрунті, таким чином засмічуючи його.


Зростання споживання прісної води, інтенсивне її використання приводять до того, що частина вод суходолу стає забрудненою, зменшуються обсяги прісної води, принесеної річками в моря й океани. Частина населення користуються в побуті забрудненою водою, що є причиною багатьох епідемічних захворювань.


Найбільше озеро Закавказзя — Севан — використовується Севанським каскадом із шести ГЕС, а також для зрошення й інших цілей. В озеро потрапляють забруднені води. Усе це призвело до різкого зниження рівня озера, «цвітіння» води й загибелі багатьох видів риб. Було прийнято програму з порятунку Севану, метою якої є підвищення рівня води. Для цього планується відновити Воротанське водосховище й побудувати тунель, по якому в озеро щорічно надходитиме 190 млн м3 прісної води.


Із метою збереження найцінніших і рідкісних та унікальних культурних об’єктів у 1972 р. ЮНЕСКО була прийнята спеціальна конвенція з їх охорони. Щорічно список Всесвітньої спадщини поповнюється. Сьогодні до нього включено понад 850 об’єктів, які перебувають під захистом не тільки держави, але і ЮНЕСКО. Серед них є природні, культурні й навіть мішані (такі, що мають і природну, і культурну цінність) об’єкти.


При відборі природних об’єктів беруться до уваги такі критерії:

об’єкт являє собою природний феномен або простір виняткової природної краси й естетичної важливості;
об’єкт є видатним зразком головних етапів історії землі, у тому числі пам’ятником минулого, символом геологічних процесів у розвитку рельєфу або символом геоморфічних або фізіографічних особливостей;
об’єкт є визначним зразком екологічних або біологічних процесів, що відбуваються в еволюції й розвитку земних, прісноводних, берегових і морських екосистем та рослинних і твариннних угруповань;
об’єкт містить у собі важливе природне середовище існування для збереження в ньому біологічного різноманіття, у тому числі зникаючих видів виняткової світової цінності з погляду науки й охорони.


Найбільша кількість таких об’єктів розміщена в Євразії. Сьогодні ми познайомимося з деякими з них.

(Оголосити тему й очікувані результати уроку, а також вибрати членів журі, які оцінюватимуть презентації й фотовиставки, підготовлені учнями.)


III.  Вивчення нового матеріалу

Презентації учнів

Виступають представники від кожної команди, які по черзі розповідають про свій об’єкт і проводять його презентацію. У випадку, якщо проведення електронної презентації неможливе, використовуються матеріали фотовиставки.


Зразки виступів

Національний парк «Плитвицькі озера»

На північному заході Балканського півострова розташоване знамените Динарське нагір’я. Тут уперше були вивчені різноманітні форми карстового рельєфу. Вони утворюються в результаті розчинення водою деяких гірських порід, наприклад вапняків.


У Динарському нагір’ї розміщені Плитвицькі озера. Сумарна різниця між рівнем верхньої й нижньої водойм становить 133 м. Найвище — на висоті 636 м — розташовані води знаменитого Прощанського озера. Саме вони поповнюють інші 15 озер, останнє з яких розміщене на 500 м нижче.


Національний парк розташовується на висоті від 400 до 1200 м над рівнем моря, тому тут переважає гірська природа. В основному ростуть бук, ялина, сосна, а в північно-західній частині парку — у містечку Чоркова Увала — перебуває буково-ялиновий ліс з унікальними екземплярами.


Парк також цікавий із погляду вивчення карстових явищ — на його території розташовується 20 печер. Особливий інтерес становлять порожнини, що розміщені під водоспадами.


Заповідник «Бруківка гігантів»

Більша частина поверхні Ірландії являє собою низовини. Тільки по окраїнах острів оточений горами. Це залишки давньої гірської системи, що в минулому становила єдине ціле з гірськими масивами Шотландії (острів Великобританія).


Із Шотландією пов’язана одна з найбільш уникальних пам’яток природи Ірландії, розташований на північному краї плато Антрим. Це складена базальтами ділянка узбережжя, що називається Козвей-Кост. Вона утворена десятками тисяч масивних стовпів темного базальту, що нагадують органні труби, які стирчать із води.


Історія утворення дивної бруківки розпочалася в часи, коли розширювався водний простір між Північною Америкою та Євразією, що розходилися. У зоні розлому, у яку потрапила територія сучасних Ірландії й Шотландії, активізувалися великі вулкани. Із їхніх жерл викидалася базальтова лава, що відома своєю високою температурою. Її рухлива маса вкривала значні простори, звідси й походить поняття «базальтовий покрив». Такі покриви так само характерні для плоскогір’я Декан і плато Путорана.


Як і будь-яка гаряча рідина, у міру остигання лава стискалася. Коли вона досягла температури кристалізації, виникли тріщини, що розкололи масив на стовпи. У результаті утворилося скупчення базальтових колон, розділених мінімальною відстанню. Верхівки колон утворюють своєрідний трамплін, що починається біля підніжжя скелі й обривається під поверхнею моря.


Схожі на «бруківку гігантів» утворення можна спостерігати й в інших частинах світу. Але там колони більше відрізняються за розмірами й кількістю граней. «Бруківку гігантів» в основному утворюють шестигранні колони. Найвища досягає 12 м.


Фіорди Західної Норвегії

В окремих районах світу можна побачити вузькі морські затоки, що вдаються в суходіл на десятки й навіть сотню кілометрів. Їхні розміри настільки великі, що вони добре помітні з космосу. Це фіорди, що в перекладі означає «затока». Вони утворилися в результаті поглиблення річкових долин і тектонічних западин масивними давніми льодовиками.


Для фіордів характерні високі стрімкі схили, велика довжина й неймовірна глибина. Багато які з них оточені водоспадами. Від головного фіорду часто відходять бічні, а ті, у свою чергу, розгалужуються на ще дрібніші.


Кожний із фіордів відрізняється неповторним ландшафтом, кольором води, має інші особливості й визначні пам’ятки. Так, Гейрангер-фіорд, що розміщений приблизно за 280 км на північний захід від Осло, знаменитий найвищими й мальовничими водоспадами. Найвідоміші з них — Сім сестер, Фата нареченої та Наречений. Фіорд простягається на 15 км і являє собою відгалуження Стор-фіорду. По берегах розташовуються стрімкі скелі заввишки до 1400 м і льодовики. Уздовж Гейрангер-фіорду зустрічаються також занедбані ферми, деякі з яких розташовані на невеликих майданчиках гірських уступів, тому дістатися їх можливо тільки спеціальними приставними або мотузковими сходами.


Нур-фіорд — шостий за довжиною фіорд Норвегії, його довжина — 106 км. Максимальна глибина — 565 м, максимальна ширина — близько 5 км. Фіорд забезпечує легкий доступ до кількох частин льодовика Йостедалсбреєн, найбільшого льодовика континентальної Європи. Уздовж берега прокладений автомобільний шлях, що обходить фіорд, а потім спрямовується в тунель, прокладений під льодовиком.


Острів Суртсей

Порівняно недавно — у 1963 р. поблизу Ісландії відбулася дивна подія — утворився новий острів. Це відбулося в результаті виверження підводного вулкана. Ісландський уряд дав йому назву Суртсей на честь Суртура, бога вогню в скандинавській міфології.


Спочатку вчені гадали, що острів проіснує недовго, оскільки попіл і пемза м’які й не зможуть протистояти хвилям і вітру. Але невдовзі відбулося виверження другого підводного вулкана, що залив тефру розплавленою лавою. Остигаючи, вона утворювала на північному краї острова тверду поверхню. Незабаром лава вилилася і з першого вулкана, збільшуючи розміри острова й утворюючи своєрідний щит, здатний відбити потужні «нальоти» північноатлантичних штормів.


Від 1967 р. активність вулканів знизилася. Незабаром тут з’явилися мохи й лишайники, через 15 років їх налічувалося вже понад 20 видів. У 1998 р. учені виявили перший чагарник.


Національний парк «Біловезька пуща»

Значна частина Білорусі й Польщі в минулому була вкрита лісами. Але від XIV ст. тут велося вирубування дерев, у результаті чого площа лісів значною мірою скоротилася. У первозданному вигляді вони збереглися лише в Біловезькій пущі. Її східна частина розміщена в Білорусі, а західна — у Польщі.


Ліс і тільки ліс на багато десятків кілометрів — саме це вражає людину, що вперше потрапила в ці чудові краї. Тут ростуть 40-метрові ялини, трохи далі — цілий масив струнких сосен. Кілька кроків — і картина змінюється: з’являються в’язи, липи, вільхи, ільми та граби. Удалині можна побачити могутні дуби, деякі з яких налічують сотні років. Так, за 3 км на схід від села Старе Роматово (Білорусь) росте цар-дуб, вік якого оцінюється у 800 років.


В останні десятиліття поповнився тваринний світ пущі. Тут живуть зубри, бурі ведмеді, європейські олені. Можна зустріти лося й тарпаноподібного коня, козулю й кабана, рись і вовка, лисицю й куницю.


Не менш різноманітним є пташиний світ Біловезької пущі: глухарі, тетереви, рябчики, орли, сови, куріпки, журавлі, чорні лелеки, а також безліч представників водоплавного птаха.


Національні парки Сагарматха й Читван

Непал — держава, що розташована в Південній Азії між Індією й Китаєм. Його основна частина розміщена в межах Гімалаїв. Інтенсивне вирубування лісів і збідніння тваринного світу обумовили створення в країні національних парків і заповідників. Так, на північ від долини Катманду розміщений Національний парк Сагарматха. Сагарматха — це місцева назва Джомолунгми, що височіє в північній частині парку. Його територія включає верхні басейни системи річок Дудх-Коси й Бхоте-Коси і в основному складається з важкопрохідних земель верхніх Гімалаїв.


Сагарматха славиться мускусним оленем, або, як його ще називають, кабаргою. На животі в самців цього виду є залоза, що виділяє муксус — сировину для фармацевтичної промисловості. Тому ці тварини були предметом інтенсивного полювання. У цей час через низьку чисельність гімалайської кабарги, торгівля її мускусом заборонена.


Об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО є й королівський національний парк Читван, що розташований за 200 км від Катманду. Колись він уважався природним притулком диких слонів. Однак потік туристів набув таких масштабів, що ці тварини пішли звідси. У цей час тут можна спостерігати азіатських носорогів, оленів, диких кабанів, ведмедів-губачів, крокодилів, бенгальських тигрів.


Національний парк «Три паралельні річки»

Національний парк «Три паралельні річки» розташований у Сіно-Тибетських горах (Китай). Він включає верхів’я трьох великих річок Азії: Янцзи, Меконгу й Салуїну. І хоча їхні водні потоки прориваються до гирл, що розміщені в різних районах Азії, у верхній течії всі вони блукають у глибоких ущелинах, що розташовані майже паралельно одна до одної.


Цей парк є одним з унікальних зразків не тільки високогірного рельєфу, але і його еволюції. Майже 40 млн років тому в результаті зіткнення Індостану та Євразії виникло це диво природи — три паралельні річки й чотири симетричні гірські масиви. На підтвердження в горах на висоті понад 4000 м над рівнем моря вчені виявили сліди викопних морських відкладень.


«Три паралельні річки» — найбагатший із погляду біологічного різноманіття район Китаю. Тут сходяться три географічні області: Східна Азія, Південна Азія й Цинхай-Тибетське нагір’я. Завдяки особливостям рельєфу й розмаїтості клімату тут збереглися різноманітні види рослин давніх епох. Річ у тому, що під час четвертинного льодовикового періоду багато представників флори, що населяють Євразію, загинули. Однак більша частина району паралельного протікання трьох річок не була скута льодами. Меридіональне розташування високих гір і глибоких ущелин забезпечило життєздатну смугу, де й збереглися як рослини, так і тварини. Тому сьогодні район заслужено вважається найважливішим «біогенетичним фондом планети». Тут росте п’ята частина всіх рідкісних рослин Китаю, живе більше ніж чверть усіх видів фауни країни.


IV.   Підсумки уроку

Після виступу всіх груп учасники заняття й члени журі ознайомлюються з фотовиставкою, підбивають підсумки.


V.  Домашнє завдання

 
Вітаємо вас на сайті forfun.pp.ua . Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Зміна природи людиною. Охорона природних комплексів Євразії. Конспект уроку", який є одним з архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете більше 5000 ГДЗ, творів, конспектів, презентацій, переказів і багато іншого. На нашому сайті вам доступний швидкий пошук і звичайно безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого вам навчання.
 
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід