Товари для рукоділля
 

Наслідки Другої світової війни для провідних країн Західної Європи. План Маршалла. Початок європейської економічної інтеграції. Конспект


Скачати файл

Поділитись з друзями:
 
 

Наслідки Другої світової війни для провідних країн Західної Європи. План Маршалла. Початок європейської економічної інтеграції
 

  Мета:   назвати передумови європейської економічної інтеграціі, визначити сутність
німецького та італійського «економічного дива»; пояснити передумови та на -слідки об’єднання  німеччини; продовжити формування в  учнів навичок анатітичного мислення, роботи з  конкретними історичними фактами; виховувати
почуття поваги до демократичних принципів сучасності.
  Очікувані    учні зможуть назвати передумови європейської економічної інтеграціі, визначити
  результати:  сутність німецького та італійського «економічного дива», пояснити передумови
та наслідки об’єднання  німеччини, вільно володіти картою, показувати території
європейських держав, зони окупації  німеччини.
 Основні  поняття:   план  маршалла, «економічне диво», економічна інтеграція.
 Обладнання:   карта, роздавальний матеріал.
  Тип уроку:   вивчення нового матеріалу.
ХІД Урок У
  I.   Організаційний мО мент
  II.   а ктуалізація О п О рних знань і  вмінь учнів
  ; Перевірка творчого домашнього завдання
Учні  презентують  результати  виконання  синхроністичної
таблиці  «Розвиток  міжнародних  відносин  у   50—90-х  рр.  ХХ  ст.
у  США  й  Канаді».
  ; Фронтальна бесіда
1)   Коли  і  де  закінчилася  Друга  світова  війна?
2)   Які  держави  здобули  перемогу  над  Німеччиною  та  її
союзниками?
3)   Назвіть  основні  умови  акта  капітуляції  Німеччини.
4)   Чим для Японії завершилась її участь у Другій світовій войні?
5)   Що  ви  пам’ятаєте  про  план  Маршалла?
  III.  в ивчення нО в О гО  матеріалу
  ; Випереджальне завдання
Під  час  розповіді  вчителя  заповнити  таблицю  «Основні
тенденції  розвитку  стран  Західної  Європи  в   повоєнні  часи».
Держава
Тенденції політичного
розвитку
Тенденції економічного
розвитку
Тенденції соціального
розвитку
  1.   економіка провідних країн в  роки  другої світової війни
та її наслідки для світового господарства.
  ; Розповідь учителя
1   вересня  1939   р.  фашистська  Німеччина  почала  Другу
світову  війну,  яка  за  руйнуваннями  і  людськими  жертвами  зна -чно  перевищила  втрати  Першої  світової  війни.  Господарство
воюючих  країн  було  переведено  на  воєнний  лад,  пріоритетним
стало  виробництво  зброї,  боєприпасів,  бойової  техніки.
Н і м е ч ч и н а .  Тут  в  роки  війни  щорічно  вироблялося  25   тис.
бойових  літаків,  20   тис.  танків,  50  тис.  гармат  і  мінометів.  Усе
це  стимулювало  розвиток  важкої  промисловості,  а  легка   —  на-багато  відстала  від  неї.
У  сільському  господарстві  німецький  уряд  зробив  ставку
на  великих  землевласників,  господарства  яких  забезпечували
потреби  економіки  і   населення  в   сільськогосподарській  сировині
і  продуктах  харчування.
Від  кінця  1943  р.  в   усіх  галузях  господарства  відбулися
кризові  явища,  були  порушені  зв’язки  між  окремими  еконо -мічними  комплексами,  відчувалась  гостра  нестача  сировини,
палива,  фінансових  і   людських  ресурсів.  Із  другої  половини
1944  р.  наступає  економічний  кризис.
В е л и к а   Б р и т а н і я .  Зазнала  ворожого  вторгнення,  відбули-ся  масові  повітряні  бомбардування  Лондона,  Бірмінгема,  Ковен-трі,  морські  комунікації  були  блоковані  німецькими  кораблями,
колонії  Великої  Британії  —  Бірма,  Сінгапур,  Малайї  були  оку-повані.  Країна  втратила  велику  частину  торгового  і  морського
флоту.  У  вугільній  промисловості  виробництво  знизилося  на
21  %,  у  легкій  —  більше  ніж  удвічі.
Витрати  на  війну  склали  25  млрд  фунтів  стерлінгів,  дер -жавний  борг  зріс  утричі.  Податки  в  розрахунку  на  душу  на -селення  зросли  більше  ніж  утричі,  вартість  життя  —  на  72  %.
Війна  стала  джерелом  збагачення  монополій,  які  отримали  на
воєнних  поставках  великі  прибутки.  Для  покриття  витрат  Вели-ка  Британія  залучила  третину  своїх  закордонних  капіталовкла-день  з   колоніальних  країн   —  Індії,  Канади,  Австралії,  Південно-Африканського  Союзу,  з  Латинської  Америки  і  США.
Ф р а н ц і я .  У  роки  війни  зазнала  величезних  збитків.  Чотири
роки  французькою  економікою  повністю  розпоряджалися  німці.
У 1944 р. рівень промисловості порівняно з довоєнним становив 38  %.
Виробництво  сільськогосподарської  продукції  зменшилося  двічі.
600   тис.  французів  фашисти  вивезли  на  роботи  до  Німеччини.  Біль -шість шахт, електростанцій, суднобудівних заводів було зруйновано,
знищено  весь  торговий  і   військовий  морський  флот.  Франк  зазнав
девальвації.  Капіталовкладення  за  кордоном  зменшилися  в  10  ра-зів.  Загальні  втрати  у  війні  склали  1440   млрд  довоєнних  франків.
Я п о н і я .  На  початковому  етапі  війни  мала  певний  успіх.
Захопила  Філіппіни,  Бірму,  Індонезію,  В’єтнам,  але  витримати
тривале  суперництво  з  американською  економікою  не  змогла.
Війна  призвела  до  концентрації  виробництва,  тому  розміри  конт-ролюючого  капіталу  в   компаніях  «Міцубісі»  й   «Сумітомо»  зрос-ли  в  10  разів,  у   «Міцуї»   —  більше  ніж  у  6  разів.
Після  американських  бомбардувань  Нагасакі  і  Хіросіми
у  серпні  1945   р.  Японія  капітулювала.
Сполучені  Штати  Америки. Напад Японії на американ -ську  базу  Пірл-Харбор  (7  грудня  1941   р.)  змусив  США  розпочати
війну  і  переорієнтувати  своє  господарство  на  військовий  лад.
США  надали  країнам  антигітлерівської  коаліції  в  позику  або
оренду  зброю,  боєприпаси,  стратегічну  сировину,  продовольство
(ленд-ліз).  Це  сприяло  зростанню  від  1939   до  1944   р.  промисло -вого  виробництва  більше  ніж  удвічі.  У  6  разів  зросло  виробни-цтво  алюмінію,  у  16  —  випуск  літаків.  США  давали  60  %  світо-вого  промислового  виробництва.  Було  введено  в   дію  промислові
підприємства  військового  призначення  вартістю  25  млрд  дол.
У  США  сконцентрувалося  2/3   світових  запасів  золота,  що
привнесло  корективи  в  механізм  міжнародних  валютних  відно-син.  США  були  єдиною  індустріальною  країною,  яка  переживала
справжнє  економічне  піднесення.
  2.  г осподарський розвиток країн з ахідної  є вропи, Сша,
японії у  післявоєнний період.
  ; Розповідь учителя
Після  Другої  світової  війни  почалося  відродження  ринко-вих  господарств  розвинутих  європейських  країн  шляхом  їхньої
американізації:
•  створення  світової  валютної  системи;
•  вивіз  американських  товарів;
•  широкомасштабне кредитування, як державне, так і  приватне;
•  інвестування  відбудовчих  процесів;
•  перебудова  індустріальних  структур  в   Німеччині  і   Японії
під  контролем  США;
•  розвиток  світової  торгівлі,  де  важливу  роль  відігравала
Велика  Британія.
У  червні  1944  р.  представниками  44  країн  на  валютно-фі-нансовій  конференції  у  Бреттон-Вудсі  були  підписані  між -народні  валютні  угоди.  Вони  передбачали  створення  Між-народного  Валютного  фонду  (МВФ),  вироблення  основних
правил  міжнародних  валютних  відносин:
•  долар  США  поряд  із  золотом  мав  відігравати  функцію  ре -зервної  валюти;
•  ціна  золота   —  незмінна;
•  курс  валюти  —  твердий  і  контрольований.
Крім  МВФ  був  створений  Міжнародний  банк  реконструкції
і  розвитку  (МБРР),  який  мав  також  виконувати  роль  міжнарод -ного  кредитного  центру.
У  повоєнний  час  економічне  становище  країн  Західної
Європи  було  катастрофічним  і  негативно  впливало  на  світову
економіку.  Перебудова  економіки  США  відповідно  до  потреб
мирного  часу  зумовила  їхнє  прагнення  до  перебудови  міжнарод-них  економічних  відносин  (план  Маршалла).  У   червні  1947   р.
в  Парижі  на  нараді  Міністрів  іноземних  справ  США,  Великої
Британії,  Франції  та  СРСР  вирішили  створити  організацію,
яка   б  займалась  вивченням  ресурсів  і   потреб  європейських  кра-їн,  визначала  розвиток  провідних  галузей  промисловості.  До
неї  ввійшли  16  країн  (Велика  Британія,  Франція,  Італія,  Бель-гія,  Люксембург,  Швеція,  Норвегія,  Данія,  Ірландія,  Ісландія,
Португалія,  Австрія,  Швейцарія,  Греція,  Туреччина).  У  липні
1942  р.  ці  країни  уклали  конвенцію  про  створення  організації
європейського  економічного  співробітництва  (ОЄЕС),  яка  роз-робила  спільну  програму  відбудови  Європи.
План  Маршалла  впроваджувався  від  квітня  1948  до  грудня
1951  р.  Загальний  контроль  за  його  виконанням  здійснювала  Ад-міністрація  економічного  співробітництва,  яку  очолювали  відомі
американські  фінансисти  і  політичні  діячі.  Допомога  надавалася
з  федерального  бюджету  США  у  вигляді  безоплатних  субсидій
і   позик.  США  за  цим  планом  видали  17  млрд  доларів,  осно-вну  частку  з  яких  (60  %)  отримали  Велика  Британія,  Франція,
Італія,  ФРН.  30  грудня  1951  р.  план  був  офіційно  замінений
законом  «Про  взаємну  безпеку»,  який  передбачав  одночасне
надання  країнам  Західної  Європи  економічної  і  військової  допо -
моги.  Уже  на  початку  50-х  рр.  ХХ   ст.  в  країнах  Західної  Європи
було  досягнуто  довоєнного  рівня  виробництва.
У  післявоєнний  період  господарський  розвиток  країн  За-хідної  Європи  суттєво  відрізнявся.  Велика  Британія  і   Франція
постраждали  менше  за  Німеччину  і   Японію,  які  виявилися  по-вністю  залежними  від  країн-переможниць.  Вони  втратили  свої
колонії,  виплачували  величезні  репарації.
Н і м е ч ч и н а .  Швидкій  відбудові  значною  мірою  зобов’язана
грошово-ціновій  реформі  німецького  уряду,  яка  зупинила  інфля -цію,  сприяла  ліквідації  «чорного  ринку».  30   вересня  1949   р.
було  завершено  процес  утворення  ФРН.  Уже  в   1951  р.  загаль-ний  обсяг  виробництва  був  на  третину  вищим,  ніж  у  1936  р.,
а  в  1956  р.  подвоївся.  Середньомісячний  приріст  промислової
продукції  за  1950—1960  рр.  склав  9,6   %  проти  4  %  у  США
і  3  %  в  Англії.  Цьому  сприяли  такі  чинники:
•  вдалося  зберегти  промисловий  потенціал  західної  частини
країни;
•  репараційні  платежі  на  користь  США,  Великої  Британії,
Франції  були  меншими;
•  велика  кількість  дешевої  робочої  сили,  особливо  після  ре -патріації  9  млн  німців  із  Східної  Пруссії;
•  особливості  менталітету  німецького  народу  (висока  працез -датність,  схильність  до  дисципліни,  порядку);
•  був  збільшений  робочий  тиждень,  а  заробітна  плата  на
35  %  менша  від  довоєнної;
•  надання  3,9   млрд  дол.  США  «стартової  допомоги»  згідно
з  планом  Маршалла,  надходження  32  %  коштів  з  феде-рального  бюджету;
•  заміна застарілого обладнання, оновлення виробництва, ство-рення  нових  галузей  економіки  (нафтохімії,  електроніки);
•  великий попит на всі види промислової продукції, як вироб-ничого  призначення,  так  і  на  товари  широкого  вжитку;
•  можливість  у  50-х  рр.  ХХ   ст.  робити  грошові  заощаджен-ня,  не  маючи  військових  витрат.
Золотий  запас  ФРН  на  початку  60-х  рр.  ХХ   ст.  перевищу-вав  запаси  Великої  Британії,  Франції  та  Скандинавських  країн
разом  узятих.
Автором  німецького  «економічного  дива»  був  Л.  Ерхард,
міністр  економіки  в  уряді  К.  Аденауера.  Він  разом  з   групою
економістів-неолібералів  створив  теорію  «соціального  ринкового
господарства», у  якій вдало поєдналась особиста ініціатива підпри -ємців, вільна конкуренція з   елементами державного регулювання:
•  держава  повинна  підтримувати  нормальне  функціонування
системи  цін;
•  забезпечити  захист  ринкової  економіки  від  монополізму
товаровиробників;
•  для  попередження  циклічних  криз  їй  необхідно  використо -вувати  важелі  кредитної,  валютної,  податкової  політики;
•  втручання  в   господарську  діяльність  окремих  підприємців
з  боку  держави  недопустимо.
Ця  теорія  стала  засадами  економічної  політики  західно-німецького  уряду  в   наступні  десятиліття.
  3.   Структурні зміни у  світовому господарстві в  другій
половині хх  ст.
  ; Розповідь учителя
Після Другої світової війни світове господарство складали еко-номічно розвинені країни; держави соціалістичного табору; країни,
що  розвиваються,  утворені  після  розпаду  колоніальної  системи.
Основними чинниками розвитку світового господарства стали:
•  розвиток  науково-технічного  прогресу;
•  поглиблення  міжнародного  поділу  праці;
•  інтернаціоналізація  виробництва;
•  формування  світової  інфраструктури  —  комплексу  галузей,
які  обслуговували  світові  економічні  відносини  (транспорт -на  система,  мережа  інформаційних  комунікацій);
•  розширилися  і  набули  нового  змісту  всі  форми  міжнарод -них  економічних  відносин.
Економічно  розвинені  країни. До них належали США,
Японія,  країни  Західної  Європи,  які  склали  три  фінансово-промислові  панівні  центри.  У   другій  половині  ХХ   ст.  в  них  був
здійснений  поворот  в   інвестиційній  сфері  на  користь  масового
споживання  і   соціальної  інфраструктури.
Характерні  особливості  економічного  розвитку:
•  зростання  у   виробництві  ролі  НТП;
•  запровадження  механізації  і  автоматизації  виробництва,
нових  технологій;
•  звільнення  значних  людських  ресурсів  з   матеріальної  сфе-ри  виробництва  і  використання  їх  у  сфері  послуг;
•  підвищення  життєвого  рівня  населення;
•  у  промисловості  виснаження  національних  родовищ  руд
і  вугілля,  конкуренція  імпортної  нафти,  підвищення  ефек-тивності  використання  палива  зумовили  скорочення  у   ВВП
частки  добувних  галузей.  Випереджаючими  темпами  розви-валося виробництво електроенергії, газопостачання, хімічна
промисловість.  Друге  місце  в  розвитку  посідала  електротех-нічна  галузь,  провідна  роль  належала  машинобудуванню.
Виникли  нові  галузі:  аерокосмічна,  радіоелектронна.
У  сільському  господарстві  відбувався  перехід  до  машинного
виробництва,  стандартизованої  продукції,  землеробства,  широке
впровадження досягнень НТП. Сільське господарство перетворило -ся на індустріальну галузь, кількість працюючих тут зменшилася.
У середині 50-х рр. ХХ  ст. активізувався науково-технічний
прогрес:
•  відбулися  істотні  зміни  в   техніці,  яка  охопила  техноло -гічну,  транспортну,  енергетичну,  контрольно-управлінську
види  людської  діяльності.  Від  50-х  рр.  до  середини  70-х  рр.
ХХ  ст.  з’явилися  обчислювальні  системи  четвертого  поко -ління,  які  стали  технологічною  та  інформаційною  основою
перетворення  індустріальної  економіки  на  постіндустріаль -ну.  Із  середини  70-х  рр.  ХХ   ст.  швидко  зростало  виробни-цтво  персональних  комп’ютерів.  У  1968  р.  був  створений
перший  гнучкий  робот,  а  у  1974  р.   —  перший  комерційний
робот,  яким  керував  комп’ютер.  Почався  стрімкий  роз-виток  енергозберігаючих  виробництв,  використовувались
альтернативні  джерела  енергії,  будувалися  атомні  електро -станції.  Бурхливо  розвивалася  біотехнологія   —  важлива
галузь  постіндустріального  господарства.  Наука  перетво-рюється  на  виробничу  силу,  скорочується  термін  від  на-родження  наукової  ідеї  до  її  реалізації;
•  відбувається  інтенсифікація  виробництва;
•   зменшується  енерго-  та  матеріаломісткість,  розмір  капіта -ловкладень  і  трудомісткість  продукції;
•   знижуються  затрати  на  сировину,  обладнання;
•   змінюється  характер  і  зміст  праці,  зростає  роль  інформа -ційної  діяльності,  виникають  і  розвиваються  засоби  масової
інформації;
•   постійно зростають витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські  розробки;
•   з’являються  науково-виробничі  комплекси  —  територіальні
об’єднання  корпорацій  з  науковими  лабораторіями,  ство -рені  та  фінансовані  державним  і   приватним  капіталом  для
випуску  нової  продукції;
•   переважають  інтенсивні  чинники  розвитку  економіки  —
модернізація,  автоматизація  виробничих  процесів;
•   зростають  капітальні  вкладення  у   невиробничу  сферу:  осві -ту  і   фахову  підготовку,  науку,  медицину.
У  повоєнні  роки  зросла  економічна  могутність  монополіс-тичних об’єднань. Масовим стало виникнення транснаціональних
корпорацій  —  монополій,  що  створювали  за  кордоном  власні  або
спільні виробничі філії. До 70-х рр. ХХ  ст. у  світі їх діяло 100  тис.
У  таких  умовах  зростала  економічна  роль  держави,  яка
в  багатьох  країнах  була  великим  власником.  Їй  належало  15—
25  %  національного  багатства.  Державні  капіталовкладення
спрямовувалися  в   галузі,  що  забезпечували  загальнонаціональні
потреби   —  інфраструктуру,  атомну  промисловість,  виробництво
і   розподіл  електроенергії,  водо-  і  газопостачання,  транспорт,
невиробничу  сферу.  Значні  кошти  витрачалися  на  воєнні  за -мовлення.  Пошуки  ефективних  форм  і  методів  державного  ре-гулювання  економіки  зумовили  поступовий  перехід  наприкінці
60-х  рр.  ХХ  ст.  до  «структурної  стратегії».  Вона  ґрунтувалася
на  заохоченні  певних  галузей  до  вдосконалення  і   регулювання
структури  з   урахуванням  прогресивних  змін  у  розвитку  світо-вого  господарства.  Це  був  початок  відходу  від  традиційних,  за
кейнсіанською  теорією,  макроекономічних  методів.
У  повоєнні  десятиліття  склалася  сприятлива  ситуація  для
підвищення  життєвого  рівня  населення:
•   реальна  зарплата  зросла  вдвічі;
•   зросли  споживчі  витрати,  змінилася  сама  структура  спо -живання  (усе  менше  грошей  витрачалося  на  харчування,
а  більше  на  будинки,  автомобілі,  телевізори,  магнітофони,
пральні  машини);
•   до  середини  70-х  рр.  ХХ   ст.  у  всіх  країнах  Заходу  були
створені  системи  соціального  забезпечення,  які  гарантува -ли  державну  підтримку  протягом  всього  життя.  Соціальні
витрати  склали  50—60   %  національного  бюджету.  Стра-хування:  у  разі  безробіття,  нещасного  випадку,  хвороби,
пенсійне  забезпечення.
Але  в   1974—1975   рр.  у  провідних  індустріальних  краї-нах  відбулася  гостра  економічна  криза,  яка  супроводжувалася
падінням  виробництва:  у  США  —  на  3  %,  ФРН  —  на  7,5  %,
Японії  —  на  14  %.
Причинами  цього  стало:
•   різке  підвищення  цін  на  нафту  і   нафтопродукти  (у  декілька
разів)  країнами   —  експортерами  нафти  в  1973  р.;
•   зростання  унаслідок  цього  витрат  і   вартості  товарів  і   від-повідно  зменшення  попиту  з  боку  споживачів;
•   зменшення  країнами-імпортерами  своїх  замовлень,
що  спричинило  скорочення  виробництва  і  зменшення
товарообігу.
Але  вже  в   1976—1977   рр.  було  подолано  «нафтовий  шок».
Це  був  останній  спалах  традиційної  індустрії.
У  1990  р.  на  США,  Японію  та  країни  Західної  Євро -пи  припадало  59,3   %  світового  експорту,  та  60,7  %  світо-
вого  імпорту.
Економіка  США  забезпечила  найвищі  показники  ВНП  на
душу  населення,  але  поступово  втрачає  свої  позиції.
Японія  —  економічно  розвинута  держава,  з  оснащеною
найновішими  технологіями  промисловістю,  має  великі  валютно-фінансові  ресурси,  посідає  провідні  позиції  в  міжнародному  по-ділі  праці.  Продуктивність  праці  і  заробітна  плата   —  найвищі
у  світі.  98  %  її  експорту  припадає  на  готові  промислові  вироби
(2/5  обчислювальної  техніки,  морських  суден,  мотоциклів,  робо-тів,  1/5   —  продажі  автомобілів,  сталі,  текстильних  виробів).
Серед  західноєвропейських  країн  виділяються  ФРН,  Фран -ція,  Велика  Британія,  Італія.  На  них  припадає  понад  1/3   тери-торії,  2/3   світового  населення.  Питома  вага  в   «четвірці»  змен -шується  у   Великій  Британії,  частка  якої  у   західноєвропейській
економіці  зменшилась  у  ВНП  Західної  Європи  на  25   %,  частка
Франції  та  Італії  у  ВНП  зросла.  Найстабільнішою  державою
є  ФРН,  на  яку  не  вплинуло  навіть  об’єднання  з  НДР,  на  яку
ФРН  використала  величезні  ресурси  аби  підтягнути  до  свого
рівня.  Частка  ФРН  у  західноєвропейському  ВНП  складає  30  %.
У   другій  половині  ХХ  ст.  була  створена  концепція  постінду-стріального  суспільства  (автор  Д.  Белл   —  відомий  американ-ський  теоретик).  Він  уже  на  початку  70-х  рр.  ХХ   ст.  вказав
на  визначальні  риси  нового  суспільного  устрою:  —  знання
та  інтелект  стають  основним  виробничим  ресурсом  у  постінду-стріальному  суспільстві.  Метою  є   не  тільки  вироблення  благ,
а  якість,  а  в  широкому  розумінні  —  якість  життя.  Провідною
соціальною  групою  стають  представники  інтелектуальних  про-фесій,  практики  нових  наукоємних  технологій  та  інформаційних  послуг.
  4.   і нтеграційні процеси в  економіці європейських країн.
  ; Розповідь учителя
Швидкі  темпи  економічного  зростання  доповнюються  по-чатком  органічної  інтеграції  в   єдиний  західноєвропейський  про-стір.  У  1951  р.  в   Парижі  було  створено  європейське  об’єднання
вугілля  і  сталі  (ЄОВС).  До  нього  увійшли  ФРН,  Франція,  Іта-лія,  Бельгія,  Нідерланди,  Люксембург.  Ця  організація  об’єднала
кам’яно-вугільну,  залізорудну,  металургійну  галузі  і  контролю -вала  60   %  виплавлення  сталі,  50  %  видобутку  кам’яного  вугілля
в  Західній  Європі.
У  1957   р.  ФРН,  Франція,  Італія,  Бельгія,  Нідерлан-ди,  Люксембург  підписали  договір  про  створення  Європей -ського  Економічного  Співтовариства  (ЄЕС).  Мета   —  створити
спільний  ринок,  забезпечити  рівномірний  розвиток,  стабіль -ність  і  добробут  населення  Західної  Європи.  Для  цього  перед-  
бачалось:
•   ліквідувати  митні  бар’єри  і   обмеження  для  ввозу  і  вивозу
товарів,  капіталів;
•   сприяти  пересуванню  людей;
•   проводити  єдину  торговельну  політику  щодо  третіх  країн,
усувати  перешкоди  для  руху  капіталів  європейського  ін-вестиційного  банку.
У  1958  р.  були  утворені  вищий  виконавчий,  законодав-чий  та  консультативний  органи  ЄЕС,  відповідно:  Комісія,  Рада
Міністрів,  Європарламент.  Бюджет  співтовариства  формувався
з  внесків  його  членів.  Створення  ЄЕС  свідчило  про  подолання
антагоністичного  протистояння  у   Європі.
Отже,  для  господарського  розвитку  провідних  країн  світу
друга  половина  ХХ   ст.  стала  періодом:
•   поступової  стабілізації  провідних  галузей  промисловості;
•   зростання  виробництва  товарів  споживання;
•   підвищення  життєвого  рівня  населення;
•   застосування  досягнень  науки,  інформації  та  ком-п’ютеризації,  що  надало  економічному  розвиткові  техно-тронного  характеру;
•   набуття  людської  діяльності  духовного  виміру;
•   поступання  місцем  фізичної  праці  розумовій;
•   перетворення  індустріальної  доби  на  постіндустріальну.
  5.   економічний розвиток країн «соціалістичного табору».
  ; Розповідь учителя
Створення  соціалістичної  системи  означало  перехід  країн
до  нових  механізмів  економічного  розвитку.  Вихідні  умови  для
європейських  соціалістичних  країн  були  різними.  Лише  СРСР,
Чехословаччина,  НДР  мали  сформований  промисловий  комп -лекс.  За  рівнем  національного  доходу  на  душу  населення,  про-мислового  розвитку,  зовнішньоторговельних  зв’язків  у  1950  р.
існувало  три  групи  країн:
•   найбільш  розвинуті   —  Чехословаччина,  НДР;
•   з  рівнем  удвічі  меншим  за  цими  показниками  —  Угорщи-на,  Польща;
•   СРСР,  Болгарія,  Румунія,  показники  яких  в  2,5  і  більше
разу  відрізняються  від  країн  першої  групи.
У  цих  країнах  до  1950  р.  були  в  основному  подолані  труд-нощі  повоєнної  відбудови:
•   50—60-ті  рр.  ХХ   ст.  стали  періодом  форсованої  індустрі-алізації  на  засадах  екстенсивного  розвитку;
•   використовувалися  додаткові  інструменти  впливу  на  гос-подарське  життя;
•   перетворювання  здійснювалося  у  трьох  напрямках:  націо-налізація  промисловості,  впровадження  планової  економі-ки,  аграрні  реформи;
•   було  проголошено  курс  на  вирівнювання  і   зближення  рів-нів  економічного  розвитку  країн;
•   ставилося  завдання  подолати  аграрний  характер  господар -ства  та  перетворення  їх  на  індустріально  розвинені;
•   протягом  50—60-х  рр.  ХХ   ст.  утвердилася  суспільна  форма
власності;
•   середньорічні  темпи  приросту  господарства  були  вищими,
ніж  в   економічно  розвинених  країнах,  особливо  в   50-х  рр.
ХХ  ст.;
•   головна  увага  приділялася  галузям,  що  не  були  носіями
технічного  прогресу:  металургії,  важкому  машинобудуван -ню,  виробництву  будівельних  матеріалів;
•   у  наступних  десятиліттях  (70—80-ті  рр.  ХХ  ст.)  в   краї-нах  «соціалістичного  табору»  відбувається  уповільнення
темпів  розвитку,  а   в  Польщі,  Угорщині,  Чехословаччи-ні  почали  спостерігатися  кризові  явища  в  національних
економіках.  Темпи  щорічного  росту  суспільного  виробни -цтва  зменшилися  від   2,5  %  у  1981—1985   рр.  до  1,8  %
у  1989  р.  Наприкінці  80-х  —  на  початку  90-х  рр.  ХХ  ст.  усі
східноєвропейські  країни  опинилися  в   глибокій  соціально-економічній  кризі.
Причинами  цього  стали:
•   неефективність  адміністративно-планового  розвитку  та  ви-користання  НТП;
•   нераціональна  структура  суспільного  виробництва;
•   висока  енерго-  та  матеріаломісткість  національного
виробництва;
•   низька  продуктивність  праці.
Із  розпадом  соціалістичної  системи  більшість  країн  почали:
•   перехід  від  політизованого  господарства  до  ринкової  еко-номіки,  де  вільні  конкурентні  ціни  й   приватна  власність
визначають  поведінку  виробників  і   споживачів;
•   головними  напрямками  програм  та  практики  ринкових
реформ  є  процес  роздержавлення  та  приватизації;
•   значна  увага  приділяється  подоланню  монополізму  й   роз-витку  конкуренції,  лібералізації  цінової  політики  та  зо-внішньоекономічної  діяльності;
•   кардинально  змінюється  грошова,  фінансово-кредитна  та
соціальна  політика.
Після  Другої  світової  війни  почався  розпад  колоніальної
системи.  Цей  процес  умовно  поділяється  на  три  етапи:
І  етап  —  від  1945  —  до  середини  50-х  рр.  ХХ  ст.,  коли
в  основному  відбувалося  визволення  Азії.
ІІ  етап  —  від  середини  50-х  —  до  середини  60-х  рр.  ХХ  ст.,
призвів  до  появи  незалежних  держав  у   Північній  та  Тропічній
Африці.
ІІІ  етап   —  від  1965  до  1990   р.,  завершився  процес  звіль -нення  країн  півдня  Африки.
  ; Фронтальна бесіда
Учитель  опитує  учнів  за  матеріалами  таблиці  «Основні
тенденції  розвитку  стран  Західної  Європи  у   повоєнні  часи».
  ; Робота в  групах
Опрацювати  матеріал  підручника  за  темою  «Німеччи -на.  Створення  ФРН  і  НДР.  Німецьке  «економічне  диво».
Об’єднання  Німеччини.  Українсько-німецькі  відносини»,  ви-конати  завдання.
Група  1.  Скласти  таблицю  «Хронологія  розколу  Німеччи-ни.  Дії  союзників»,  зробити  висновок.
Група  2.  Підготувати  доповідь  за  темою  «Причини  висо-ких  темпів  господарського  розвитку  Німеччини  в  період  1951—
1970  рр.  («німецьке  економічне  диво»).
Група  3.  Пояснити  основні  тенденції  у   формуванні
українсько-німецьких  відносин.
Група  4.  Охарактеризувати  процес  об’єднання
Німеччини.
  IV.  п ід С умки урО ку
Підбиття  підсумків  роботи  в  групах.
  V.   дОмашнє завдання
1.   Опрацювати  відповідний  матеріал  підручника.
2.   Підготувати  усні  реферати  за  темами:  «Г.  Коль  —  люди-на,  яка  об’єднала  країну»,  «Падіння  Берлінської  стіни»,
«Німеччина  на  сучасному  етапі  історії».
3.   Індивідуальне  завдання.  Підготувати  доповіді  за  темою
«Тетчеризм   —  британський  варіант  неоконсервативної  іде-ології  та  політики»  (двоє-троє  учнів).

 
Вітаємо вас на сайті forfun.pp.ua . Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Наслідки Другої світової війни для провідних країн Західної Європи. План Маршалла. Початок європейської економічної інтеграції. Конспект", який є одним з архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете більше 5000 ГДЗ, творів, конспектів, презентацій, переказів і багато іншого. На нашому сайті вам доступний швидкий пошук і звичайно безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого вам навчання.
 
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід