Особливості окупаційного режиму та руху Опору на окуповних територіях. Голокост. Конспект уроку




 

Урок 3


Тема. 
  Особливості окупаційного режиму та руху Опору на окуповних територіях. Голокост.

 

  Мета:   показати суть нацистського «нового порядку», проаналізувати особливості руху
опору, розкрити зміст поняття «голокост»; продовжити формування в  учнів
навичок аналізу історичного матеріалу з  елементами синтезу; виховувати в  них
почуття патріотизму, національної гідності, толерантність.
  Очікувані  учні зможуть аналізувати особливості окупаційного режиму та руху  о пору
  результати:  на окупованих територіях, його політичну орієнтацію та форми боротьби.
 Основні  поняття:   новий порядок, рух  опору,  голокост.
 Обладнання:   настінна карта «Друга світова війна», атласи зі всесвітньої історії, відеофільм.
  Тип уроку:   комбінований.
ХІД Урок У
  I.   Організаційний етап
  II.   а ктуалізація О п О рних знань і  вмінь учнів
  ; Історичний диктант
Учитель  швидко  диктує  дати,  а   учні  записують  події,  які
їм  відповідають.
•  22  червня  1941  р.   — напад  Німеччини  на  СРСР.
•  5  грудня  1941   р.   — початок  контрнаступу  Червоної  армії
під  Москвою.
•  1  січня 1942  р.   — підписання Декларації Об’єднаних Націй.
•  Червень 1942  р.   — поразка японського флоту біля о.  Мідуей.
•  17 липня 1942 р. — 2  лютого 1943 р.  — Сталінградська битва.
•  Осінь 1942  р.   — перемога англійців у  битві під Ель-Аламейном.
  ; Бліцопитування
1)   Які  держави  входили  у  фашистський  блок?  Коли  склався
цей  блок?
2)   Чим  були  зумовлені  успіхи  Німеччини  в  1939—1941   рр.?
3)   Якою  була  мета  операції  «Морський  лев»?
4)   Як  СРСР  «упорядкував»  свою  зону  впливу  у   Східній  Євро-пі,  визначену  в   таємних  домовленостях  із   Німеччиною?
5)   Чому  у  війні  з  Фінляндією  СРСР  не  вдалося  досягти  оста -точної  мети  агресії  —  підпорядкування  країни?
6)   Чому  США  називали  «арсеналом  країн  антигітлерівської
коаліції»?
29
7)   Чи  можливою  була  перемога  антифашистського  блоку  без
економічної  підтримки  США?
8)   Коли  був  підписаний  пакт  Молотова—Ріббентропа?
9)   Коли  відбулася  «зимова  війна»?
10)  «Точка,  звідкіля  вже  не  було  повернення…»   —  про  яку
подію  йдеться?
  III.  мО тивація навчальнО ї та пізнавальн О ї діяльнОСті
Учитель  звертається  до  учнів  із  цитатою  зі  щоденни -ка  Анни  Франк,  єврейської  13-річної  дівчинки,  що  з   родиною
переховувалась  від  нацистського  переслідування  протягом  двох
років  у  сховищі  в   Амстердамі:  «Я  не  вірю,  що  війну  затівають
самі  можновладці,  уряди  й   капіталісти.  Ні,  маленька  людина
теж  має  тут  свій  інтерес.  Інакше  народи  вже  б  давно  збунтува-лися.  У   людини,  як  видно,  є  якийсь  потяг  до  знищення,  потяг
до  вбивства,  до  мордування  й  до  скаженства,  й   доки  все  люд -ство,  без  винятку,  не  зазнає  великої  зміни,  лютуватимуть  війни,
й  усе,  що  ми  збудуємо,  виростимо  й   доглянемо,  буде  з   корінням
вирвано,  а  тоді  людство  заходиться  відбудовувати  все  заново».
  IV.  в ивчення нО в О гО  матеріалу
  1.   н ацистський «новий порядок» у  європі
  ; Робота з  картою
1)   Які  держави  на  1941  р.  були  окуповані  Німеччиною?
2)   Укажіть  територіальні  зміни  на  карті  світу  на  1941—
1942  рр.  в  результаті  агресії  Німеччини  і   співпраці  деяких
держав  із   фашистською  Німеччиною.
  ; Розповідь учителя
Окупаційна  політика  фашистських  держав  була  детально
розроблена водночас із   планами ведення війни. Про злочинні намі -ри загарбників щодо народів Східної Європи переконливо свідчать
план  «Ост»,  директива  «Про  особливу  підсудність  у  районі  здій-снення плану «Барбаросса» і   особливі заходи військ», вказівки про
ставлення  до  радянських  військовополонених  та  інші  документи.
План  «Ост»  передбачав  колонізацію  Радянського  Союзу  і  кра -їн  Східної  Європи,  знищення  мільйонів  людей,  перетворення  на  ра -бів  рейху  залишених  живими  росіян,  українців,  білорусів,  поляків,
чехів  та  інших  народів  Східної  Європи.  Планувалося  виселити  протягом  30  років  65   %  населення  Західної  України,  75  %  населення
Білорусії,  80—85  %  поляків  з  території  Польщі,  значну  частину
населення  Латвії,  Литви,  Естонії  —  усього  31  млн  осіб.  Пізніше  ні-мецьке  керівництво  збільшило  число  осіб,  які  підлягали  виселенню
зі  Східної  Європи,  до  46—51   млн.  Намічалося  на  вивільнені  землі
переселити  10   млн  німців,  а  місцевих  жителів,  що  залишалися  (за
розрахунками  гітлерівців  —  близько  14  млн),  поступово  «поніме-чити».  Документи  нацистського  рейху  свідчать,  що  на  території
СРСР  передбачалося  утворити  чотири  рейхскомісаріати  —  німецькі
колоніальні  провінції  «Остланд»,  «Україна»,  «Москва»,  «Кавказ».
«Новий  порядок»,  як  нацисти  називали  встановлений  ними
режим,  полягав  у  ліквідації  незалежності  і   суверенітету,  усіх
демократичних  і  соціальних  здобутків,  безмежної  економічної
експлуатації  і   свавілля  окупантів.
Економіку  всіх  поневолених  країн  було  поставлено  на
службу  загарбникам.  Промисловість  працювала  на  замовлення
окупантів.  Сільське  господарство  постачало  їх  продовольством,
робоча  сила  використовувалася  на  будівництві  воєнних  об’єктів.
Мільйони  жителів  Європи  були  примусово  вивезені  на  ро-боту  до  Німеччини.  Для  утримання  населення  в   покорі  широко
використовувалася  система  заручництва  і  масових  екзекуцій.  За
роки  окупації  в   республіках  Прибалтики,  у   Білорусі,  Україні,
Росії  було  знищено  понад  10  млн  осіб.
  ; Завдання
1)   Назвіть  основні  риси  «нового  порядку».
2)   Використовуючи  метод  «Прес»,  дайте  визначення  поняття
«новий  порядок».  (Я  вважаю,  що  «новий  порядок»   —  це
…,  тому  що...,  наприклад...,  отже...)
  2.   голокост.
Це  питання  може  бути  вивчене  за  одним  із  запропо-нованих  варіантів.
Варіант  І
  ; Розповідь учителя*
Голокост  —  нацистська  політика  геноциду,  фізичного
знищення  єврейського  населення  Європи.  У  прийнятій  задовго
до  приходу  нацистів  до  влади  програмі  НСДАП  («25  пунктів»)
*  Супроводжується  електронною  презентацією  або  фотографіями,  ре-продукціями  тощо.
пункти  4  й  5  декларували  повне  вилучення  євреїв  із  суспільного
й  культурного  життя  Німеччини.  У   своїй  книзі  «Майн  кампф»
Гітлер  піддавав  євреїв  лютим  нападкам  як  расу  —  руйнівни-цю  цивілізації.  «Якби  напередодні  Першої  світової  війни  були
отруєні  газом  12  або  15  тисяч  іудеїв   —  ворогів  народу,  …тоді  не
потрібні  були  б   мільйонні  жертви  на  фронті»,  —  писав  Гітлер.
Гоніння  на  євреїв  почалися  майже  відразу  після  приходу  нацис-тів  до  влади.  Під  приводом  відповідних  заходів  на  розв’язану
за  рубежем  антигітлерівську  кампанію,  нібито  інспіровану  єв-реями,  у  Німеччині  прокотилася  широка  хвиля  антисемітизму:
у  лічені  тижні  (Декретом  від  7  квітня  1933   р.)  із  всіх  місцевих
органів  управління,  державних  установ,  із  судів  й   університетів
були  вигнані  представники  єврейської  національності.  Лікарям-євреям  було  заборонено  мати  приватну  практику  й   працювати
в  лікарнях.  У   культурному  житті  країни:  євреям  заборонялося
працювати  в  кіновиробництві,  засобах  масової  інформації,  за-борону  на  професію  одержували  художники  й   музиканти.  Євреї
були  позбавлені  права  займатися  торгівлею  й  виробництвом.
Величезних  масштабів  набув  побутовий  антисемітизм.  Поліція
не  докладала  жодних  зусиль,  щоб  захистити  євреїв  від  нападів
на  вулицях.  До  кінця  1933  р.  Німеччину  були  змушені  залиши -ти  понад  63  тис.  євреїв.  Друга  хвиля  антисемітизму  почалася
після  прийняття  у  вересні  1935  р.  Нюрнберзьких  законів  про
громадянство  й   расу,  відповідно  до  яких  євреї  втрачали  німецьке
громадянство,  виборче  право,  їм  заборонялося  вступати  у  шлюб
з  німцями  тощо.  23   липня  1938   р.  вийшов  указ,  за  яким  кожен
єврей  був  зобов’язаний  зареєструватися  в  поліції  й  одержати  спе-ціальне  посвідчення  з   оцінкою  «J»  («єврей»)  і   пред’являти  його
на  першу  вимогу  влади.  5  жовтня  1938  р.  стала  обов’язковою
літера  «J»  («єврей»)  у  закордонних  паспортах,  що  викликало
хвилю  обурення  в   усьому  світі.  Ці  засоби  поставили  німецьких
євреїв  на  межу  голодного  вимирання.  Свого  апогею  антиєврей-ська  кампанія  досягла  в  листопаді  1938  р.,  коли  у   відповідь  на
вбивство  в  Парижі  польським  євреєм  Г.  Грюншпаном  німецького
посла  Э.  фон  Рата  Німеччиною  прокотилася  хвиля  організова-них  єврейських  погромів  («Кришталева  ніч»).  30  січня  1939  р.,
у  шосту  річницю  приходу  до  влади,  Гітлер  виступив  у  рейхстазі
з  першою  публічною  погрозою  фізичного  винищування  євреїв:
«Якщо  за  міжнародної  фінансової  підтримки  євреям  у   Європі
й  за  її  межами  знову  вдасться  ввергнути  народи  в  нову  світову
війну,  то  результатом  цього  буде  не  встановлення  більшовицько -
го  світового  правління  і   єврейського  тріумфу,  а  знищення  євреїв
у  Європі».  Маховик  гітлерівських  планів  фізичного  винищуван-ня  євреїв  почав  розкручуватися  на  повну  силу  з   перших  днів
Другої  світової  війни.  У   травні  1940   р.  на  території  окупованої
Польщі  був  створений  концтабір  Аушвіц,  що  перетворився  не-забаром  на  величезну  фабрику  зі  знищення  людей.  Крім  «табо-рів  смерті»  налічувалося  понад  400  перевалочних  й   транзитних
табірних  центрів,  що  здійснювали  відправлення  робочої  сили
на  захід.  Але  Аушвіц  залишався  головним  центром  Голокос -та.  У   період  найвищої  активності  він  уміщав  до  100  тис.  осіб,
а  через  його  газові  камери  щодня  проходило  до  12  тис.  в’язнів.
Лікарі-есесівці  зустрічали  транспорти,  що  прибувають,  відразу
відбирали  придатних  до  роботи,  а  інших,  у   тому  числі  жінок
і  дітей,  направляли  в  газові  камери,  кожна  з   яких  одночасно
вміщала  2  тис.  осіб.  Узимку  1944  р.  концтабори  опинилися  під
загрозою  захоплення  радянськими  військами.  У  березні-квітні
1945  Гімлер,  який  проводив  сепаратні  переговори  із  союзника-ми  за  спиною  Гітлера,  почав  за  посередництвом  Міжнародного
Червоного  хреста  спробу  евакуації  частини  ув’язнених  євреїв  до
Швейцарії.  Проте  жахливі  наслідки  Голокосту  вже  стали  відомі
світовій  громадськості.  Увесь  світ  був  вражений  обнародуваними
фактами  незліченних  звірств  нацистів  щодо  мирного  населення
Європи.  Голокост  став  найжахливішим  проявом  варварства  за
увесь  час  існування  цивілізації.  Спроби  істориків,  психологів,
соціологів  і   психіатрів  знайти  раціональне  пояснення  цьому  тра -гічному  історичному  феномену  дотепер  не  мають  успіхів.
Варіант  ІІ
Учитель  демонструє  фільм  «Секреты  войны.  СЕРИЯ   5.
Тайна  Холокоста»  (http://rutube.ru/tracks)  і   організує  його
обговорення.
  ; Завдання
1)   Назвіть  причини  Голокосту.
2)   Визначте  основні  риси  і  прояви  Голокосту.
  3.   рух Опору.
  ; Розповідь учителя
Після  запровадження  «нових»  порядків  поневолені  народи
стали  на  боротьбу  проти  ворога.  Окупаційна  політика  Німеччи-на  привела  до  розгортання  руху  Опору.  Він  виник  на  території
всіх  країн,  проте  масштаби  його  були  різні.  На  чолі  руху  Опо-
ру  стали  соціалістичні,  комуністичні,  націоналістичні  й  ради-кальні  партії.
У  Франції  проти  фашистської  окупації  та  уряду  маршала
Петена  боролися  партизанські  загони  й  підпільні  групи,  очо-лювані  соціалістами  та  комуністами.  Створена  Ш.   де  Голлем
організація  «Вільна  Франція»  в   1942—1943   рр.  встановила
контроль  над  африканськими  колоніями  Франції.  У  травні
1943  р.  була  створена  Національна  Рада  Опору,  яка  об’єднала
всі  визвольні  сили.  У  червні  1943   р.  утворений  Французький
комітет  національного  визволення  оголосив  себе  урядом  на  чолі
з   Ш.  де  Голлем.
Значного поширення набув народно-визвольний рух в  Югос-лавії,  1941  р.  тут  велись  активні  партизанські  дії.  У  1943  р.
було  створено  уряд  нової  Югославії  —  Національний  комітет
визволення  Югославії  на  чолі  з  Й.  Броз  Тіто,  який  був  визнаний
країнами-союзниками  Антигітлерівської  коаліції.  Партизанські
армії  формувалися  також  в   Албанії,  Греції  та  Болгарії.  Значну
роль  у  цьому  процесі  відігравали  комуністи.
У  Польщі  емігрантський  уряд  та  його  представництво  (де-легура)  керували  боротьбою  загонів  Армії  Крайової.  Комуністи
на  противагу  їм  створили  Гвардію  Людову.
Посилювалися  антифашистські  настрої  і   в  Німеччині.  Гру-па  офіцерів  й  державних  урядовців  здійснила  спробу  державного
заколоту  з  метою  знищення  фашистського  режиму  та  припинен -ня  війни.  20  липня  1944   р.  полковник  Штауффенберг  залишив
портфель  з  бомбою  уповільненої  дії  у   приміщенні,  де  перебував
А.  Гітлер,  бомба  вибухнула,  однак  фюрер  залишився  живий.
Виступ  було  жорстоко  придушено.
У  1944  р.  в   ряді  європейських  країн  відбулись  антифа -шистські  повстання.  Поразкою  завершилось  повстання,  розпо-чате  1  серпня  Армією  Крайова.  29   серпня  почалось  Словацьке
національне  повстання  за  участю  партизанів  та  словацької  армії,
яке  вдалося  придушити  ціною  великих  зусиль.
У  СРСР  партизанська  боротьба  набула  особливо  велико-го  розмаху.  Її  очолив  Центральний  штаб  партизанського  руху.
Основною  базою  партизанів  була  Білорусія.  Тут  сформувалися
найбільші  з’єднання  і  великі  партизанські  райони.  В   Україні
центр  партизанського  руху  був  зосереджений  у  північних  ра-йонах.  Існував  постійний  зв’язок  між  партизанськими  базами
і  «Великою  землею»,  звідки  партизанам  постачали  зброю,  спо-рядження,  кваліфікованих  військових  спеціалістів.  У  1942  р.  радянські  партизани  налічували  125   тис.  осіб,  у  1943  р.   —  250  тис.осіб.  Боротьбу  з   фашистами  вели  також  загони  Української  по-встанської  армії.Партизанська  боротьба  мала  велике  як  військове,  так  і  по-літичне  значення.  Широкомасштабні  диверсійні  операції  парти-занів,  винищувальні  рейди  зробили  значний  внесок  у   перемогу
над  фашизмом.  Великі  операції  провели  партизанські  з’єднання
С.  Ковпака,  О.  Федорова,  О.  Сабурова,  М.  Наумова  та  ін.  Усього
на  території  СРСР  діяло  понад  6   тис.  партизанських  загонів,  які
знищили  близько  1   млн  гітлерівців.
Наймасштабніші  диверсії  були  проведені  влітку  1943  р.
у  ході  Курської  битви  під  назвою  «Рейкова  війна»  та  у   вересні
1943  р.  під  назвою  «Концерт».  Для  охорони  своїх  комунікацій
від  партизанів  фашисти  змушені  були  тримати  у  своєму  тилу
значні  сили.  Загалом  на  боротьбу  з   рухом  Опору  Німеччині  та
її  союзникам  доводилося  відволікати  понад  10  %  своїх  сил.
Японська  окупація  також  дала  поштовх  до  розгортання
руху  Опору.  Найбільшого  розмаху  він  набув  у   Бірмі,  Малайзії  та
на  Філіппінах,  де  діяли  партизанські  армії.  Японські  окупанти
змушені  були  надати  Бірмі  формальну  незалежність.  У  В’єтнамі
та  Індонезії  на  перших  етапах  війни  переважали  пасивні  фор-ми  боротьби  й  лише  на  завершальному  етапі  рух  Опору  набув
широкого  розмаху.  Зрештою,  лідери  національно-визвольного
руху  проголосили  незалежність  цих  держав.
  ; Робота з  підручником
Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника  і  дайте  від -повіді  на  запитання.
1)   Які  країни  Європи  були  окуповані  нацистами?
2)   У  якій  країні  Європи  рух  Опору  набув  найбільшого  роз-витку?  Як  ви  вважаєте,  чому?
  V.   у загальнення та  С и С тематизація знань
  ; Бесіда
1)   Охарактеризуйте  нацистський  «новий  порядок»  у   Європі.
2)   Що  таке  рух  Опору?  Який  характер  він  мав?
  ; Робота з  документом
Прокоментуйте  документ  «Невільники  і   смертники  у  двох
таборах:  Спогади  про  Освенцим  і   Біркенау».
Кріс  Форд:  «Скільки  ми  пережили  і  як  душевно  поста -рілися  за  тих  півтора  року,  зайве  тут  розповідати.  Зупинюся
тільки  на  найжахливішому  періоді  —  т.  зв.  «мадярській  ак-ції»  улітку  1944  р.
Від  4  травня  того  року  на  сліпий  тор  перед  нашими
вікнами  день  у   день  заїздило  чотири  або  п’ять  довженних
поїздів  з  мадярськими  євреями.  Їх  постійно  вигружали,  від-бираючи  від  тих,  хто  мав  клунки.  Потім  «есесмани»  (СС   —
гітлерові  «штурмовики»)  розділяли  новоприбулих,  окремо
чоловіків  і  жінок  з  дітьми  і   гнали  їх  до  «купелі»,  тобто  до  га-зових  камер.  Після  того  клунки  підбирала  спеціальна  робоча
команда.  Її  завданням  було  виймати  з   клунків  харчі  і  одяг  та
спеціально  шукати  гроші  й  золото.  Бараки  тієї  команди  були
відділені  від  нашої  фабрики  тільки  дерев’яним  парканом,
і   працювало  в  ній  кілька  десятків  молодих  в’язнів-дівчат,
кожна  з   червоною  хусткою  на  голові.  Вони  могли  їсти  ті  про -дукти,  які  знайшли  в   клунках  (які  не  можна  було  законсер -вувати).  Ту  жахливу  команду  називали  «Канадою».
Уже  за  перший  тиждень  травня  на  подвір’і  «Канади»
назбиралися  гори  клунків.  Нам  дошкуляв  голод  і  найсміливі-ші  з  наших  в’язнів  почали  красти  ті  клунки  з-поза  паркану.
У  той  самий  час  почало  димитися  з   усіх  шести  крематоріїв.
Та  й  це  ще  не  все.  Біля  Біркенау,  праворуч  від  нас,  був  бере-зовий  лісок  (тому  й   назва  «Бжезінкі»),  і  з  того  ліску  почало
палахкотіти  величезне  полум’я,  на  переміну  з   густим,  жовто-сивим  димом.  Уже  за  кілька  днів  ми  довідалися,  що  робиться:
крематоріїв  не  вистачало  для  тисячів  трупів  і  в  бжезінському
лісі  викопали  глибоченну  яму,  щоб  у  ній  спалювати  нещасні
жертви.  Якось  наприкінці  травня  наша  фабрика  отримала
замовлення,  щоб  доставити  до  Біркенау  кільканадцять  обко -ваних  гаків,  завдовжки  по  чотири  метри.  На  чолі  замовлення,
яке  я   читав  власними  очима,  стояло:  Ungarische  Action  —
мадярська  акція.  Та  диявольська  «акція»  тривала  до  кінця
липня  1944   р.  За  нашим  підрахунком,  за  той  час   —  три  мі-сяці  —  було  загазовано  і  спалено  400—500   тис.  євреїв».
  V і .  дОмашнє завдання
1.   Опрацювати  відповідний  матеріал  підручника.
2.   Заповнити  таблицю  «Рух  Опору  у   Європі».
Країна Форми боротьби Керівні органи руху Опору
3.   Підготуватися  до  практичної  роботи  (робота  з  документа-ми)  на  наступному  уроці.
4.   Підготуватися  до  семінарського  заняття  (через  два  уроки)
за  темою  «Зміни  у   світі  внаслідок  Другої  світової  війни.
Політичні,  економічні  та  соціальні  наслідки  Другої  світо-вої  війни  для  народів  світу».
План  семінарського  заняття
1.   Зміни  в   міжнародному  становищі,  політичні  зміни  вна -слідок  Другої  світової  війни,  створення  ООН.
2.   Економічні  та  соціальні  наслідки  Другої  світової  війни  для
народів  світу.
3.   Сан-Франциська  конференція  та  створення  ООН.
4.   Нюрнберзький  та  Токійський  процеси  над  воєнними злочинцями.

Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Особливості окупаційного режиму та руху Опору на окуповних територіях. Голокост. Конспект уроку", із категорії "Історія", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід