Товари для рукоділля
 

Політика радянського уряду в Україні в 1919 р. Воєнний комунізм. Зростання антибільшовицького опору в Україні


Скачати файл

Поділитись з друзями:
 
 

Політика радянського уряду в  Україні в  1919  р. Воєнний комунізм. Зростання
антибільшовицького опору в  Україні. Селянські повстання.


Мета: схарактеризувати становище України в  першій половині 1919  р.; розповісти про перебіг
подій у  цей період; пояснити зміст основних термінів і  понять; формувати в  учнів уміння аналізувати
й  узагальнювати історичний матеріал; виховувати в  них почуття патріотизму і  взаєморозуміння між
народами на основі особистісного усвідомлення досвіду історії.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, стінна карта «Друга війна радянської Росії проти УНР. Установлення в  Україні більшовицького режиму (грудень 1918  — червень 1919  р.)», атлас, ілюстративний і  дидатичний матеріал.
Основні терміни та поняття:  агресія Антанти, отаманщина, УСРР, воєнний комунізм, продза-гони, продовольча диктатура, продрозкладка.
Основні дати:  кінець листопада 1918  р.  — початок агресії країн Антанти на Півдні України; 3  січ-ня 1919 р. — вступ більшовицьких військ до Харкова, проголошення Української Соціалістичної Радянської
Республіки (УСРР); 16  січня 1919  р.  — Директорія УНР офіційно оголосила війну радянській Росії; 5  лю-того 1919  р.  — вступ більшовицьких військ до Києва; березень 1919  р.  — прийняття Конституції УСРР;
березня 1919  р.  — останнє засідання Директорії УНР у  повному складі; квітень 1919  р.  — підрозділи
Червоної армії під командуванням М. Григор’єва завдали поразки військам Антанти.


Хід уроку

І.  ОрганІзацІя навчальнОї дІяльнОстІ
Учитель  оголошує  учням  тему  й основні  завдання  уроку.
IІ. перевІрка дОмашньОгОзавдання
Письмові завдання
1. Чому  прагнення  українців  на  західноукраїнських  землях  створи-ти  власну  державу  зустріло  такий  опір  із  боку  Польщі,  Румунії
та  Чехословаччини?
2. Як  вплинули  революційні  події  в Росії  та  Угорщині  на  долю  за-хідноукраїнських  земель?
ІІІ. актуалІзацІя ОпОрниХзнань, умІнь І  навичОк
Запитання та завдання
1. Коли  було  відновлено  УНР?  У результаті  яких  подій  це  відбулося?
2. Поясніть,  чому  Директорія  УНР  зазнала  поразки.
IV. вивчення нОвОгОматерІалу
1 агресія антанти на півдні україни (листопад 1918  — квітень 1919  р.).
Розповідь учителя
16 листопада  1918 р.  транспорти  з військами  Антанти  пройшли
чорноморські  протоки  Дарданелли  і Босфор  і направилися  в усі  пор-ти  від  Одеси  до  Новоросійська.  На  початок  1919 р.  тут  висадилися
дві  французькі  дивізії,  а  також  англійські,  грецькі,  румунські  та
польські  частини  загальною  кількістю  до  60  тис.  осіб.  Своє  пряме
завдання — узяти під контроль території, які залишали армії німець-кого  блоку,  підрозділи  Антанти  повністю  не  виконали.  Ці  війська
зайняли  лише  прибережну  смугу  по  лінії  Тирасполь—Бірзула—
Вознесенськ—Миколаїв—Херсон, відмовившись від просування углиб
території України. Проте вони підтримували в Україні білогвардійців,
які  виступали  за  відновлення  «єдиної  й неподільної  Росії».
Повстання моряків на французькому флоті, які були розагітовані
більшовиками,  поразка  під  Вознесенськом  від  військ  Червоної  армії,
якими  командував  М.  Григор’єв,  змусили  країни  Антанти  евакуюва-ти  свої  війська  з  Півдня  України  (квітень  1919  р.).  Проте  надалі
тривала  морська  блокада  Чорноморського  узбережжя  флотом  країн
Антанти.  Здійснювалося  перевезення  білогвардійських  військ.
2  Отаманщина. реорганізація директорії унр. с. петлюра.
Під натиском більшовиків війська Директорії відступали на захід.
Директорія  й уряд  із  Вінниці  переїхали  до  Проскурова  (Хмельниць-кий),  де  в середині  березня  1919 р.  відбулося  останнє  засідання  Ди-ректорії  в  повному  складі.  На  початку  квітня  в  Рівному  була  про-ведена реорганізація Директорії. Тепер вона складалася із С. Петлюри,
А. Макаренка, представника ЗУНР і двох представників соціалістич-них  партій.  Було  впорядковано  функції  Директорії  та  її  взаємини
з урядом:  вона  мала  лише  затверджувати  закони,  проекти  яких  го-тували  міністерства,  і  давати  розпорядження  лише  міністерствам.
Новий  уряд  очолив  Б.  Мартос.  Він  звернувся  до  народу  з деклараці-єю,  у  якій  закликав  боротися  з  більшовиками,  спираючись  не  на
іноземну  допомогу,  а на  українських  повстанців.
Щоб  організувати  опір  більшовикам,  головний  отаман  С.  Петлюра
почав призначати або визнавати отаманами будь-кого, хто міг коман-дувати,  мав  зброю,  виявляв  лояльність  до  Директорії  та  заявив  про
своє прагнення боротися з більшовиками. Кожний такий отаман отри-мував  грамоту  від  С.  Петлюри  й кілька  мільйонів  українських  кар-бованців.  Жодного  контролю  над  отаманами  не  було.  Ця  ситуація
спричинила  появу  такого  явища,  як  отаманщина.
Робота з  термінами та поняттями
Отаманщина  (як  синонім  використовується  термін  махновщи-на) — 1)  засилля  різноманітних  збройних  формувань,  як  прави-ло,  із  селян,  в умовах  відсутності  (вакууму)  реальної  державної
влади;  2)  період  визвольних  змагань  в  історії  України  кінця
1918 —  першої  половини  1919 р.
Діяльність  отаманів  припадає  на  період  1918—1923  рр.  Окремі
загони  діяли  аж  до  1925  р.  Отаманщина  була  одним  із  проявів  се-лянської  війни  за  землю,  проти  політики  режимів,  що  встановлюва-лися  в Україні.  Загалом  в Україні  діяло  кілька  сотень  отаманів.  Їх
можна  назвати  польовими  командирами,  які  номінально  підпоряд-ковуються  якомусь  політичному  керівництву,  але  на  практиці  здійс-нюють  власну  політику,  що  зазвичай  не  збігається  з  політичною
лінією керівництва. Отамани доволі часто змінювали свою політичну
орієнтацію,  виходячи  лише  з власних  інтересів.
Загалом  історична  наука  дала  отаманщині  негативну  оцінку  як
деструктивній силі, що паралізовувала українську визвольну боротьбу,
поглиблювала  внутрішній  фронт  боротьби,  підточувала  провідні  сили
народу й послаблювала можливості протистояти перед зовнішнім фрон-том,  яким  були  передусім  російські  Біла  й  Червона  армії.  Глибока
роз’єднаність  та  антагонізм,  що  панували  між  окремими  загонами,  та
ворожнеча  між  отаманами  завдавали  великої  шкоди.  Отамани  часто
виявляли  багато  геройства  і самопосвяти  в боротьбі  з ворогами,  але,
виступаючи відокремлено, розпорошували національну енергію, занар-хізовували  життя,  деморалізовували  національні  сили.  Сваволя  й ота-манія  у війську  часто  зводили  нанівець  плани  командування.
Отаманщина в Україні стала проблемою не тільки для Директорії,
а і  для  більшовиків  та  Білої  армії  генерала  А.  Денікіна.  Фактично
питання  стояло  таким  чином:  хто  зуміє  приборкати  стихію  селян-ського  повстання,  тому  й дістанеться  Україна.
Революційна  стихія,  безвладдя,  що  панували  на  більшій  частині
території  України,  зумовили  й  таке  явище,  як  єврейські  погроми.
Загалом  у  1917  —  на  початку  1921  р.  зафіксовано  1236  погромів
у 524 населених пунктах, у яких за різними оцінками загинуло 30—
60 тис.  євреїв.
3  Бойові дії на правобережжі, волині та поділлі.
У  лютому  1919  р.  після  захоплення  Києва  більшовики  повели
подвійний  наступ:  на  півночі,  намагаючись  відділити  армію  УНР  від
(УГА),  і на  півдні,  із  метою  ізолювати  українські  військові  частини
від  десанту  Антанти.  На  південній  ділянці  армія  УНР  зазнала  по-разки,  оскільки  отаман  М.  Григор’єв,  незадоволений  поступливістю
Директорії  Антанті,  перейшов  на  бік  більшовиків.  Тим  часом  третя
більшовицька  група  повела  наступ  із  Києва  з  метою  не  допустити
з’єднання  між  північними  й південними  частинами  армії  УНР.  Але
цей план не вдався. Реорганізовані частини корпусу січових стрільців
і сили Північної групи армії УНР несподівано в березні 1919 р. пере-йшли  в контрнаступ,  завдаючи  відчутних  ударів  більшовикам  у ра-йоні  Бердичів—Козятин—Житомир  і  підступили  аж  до  Києва.  Цей
стратегічний  маневр  армії  УНР,  а також  антибільшовицьке  повстан-ня отамана М. Григор’єва унеможливлювали спробу більшовиків про-рватися  через  Румунію  в Угорщину  на  допомогу  Угорській  Червоній
армії  і тим  самим  розпалити  пожежу  світової  революції.
Більшовики  відповіли  на  цей  наступ  армії  УНР  ударом  на  Поді-ллі,  у  результаті  якого  Південна  група  армії  УНР  була  ізольована
від  решти  армії  УНР  і  від  військ  Антанти.  Через  виступ  отамана
О. Волоха  ця  група  мусила  16 квітня  1919 р.  перейти  річку  Дністер,
де  румуни  її  роззброїли,  і тільки  пізніше  через  Галичину  дістатися
на  Волинь,  де  приєдналася  до  армії  УНР.  Після  цієї  поразки  Дирек-торія  УНР  контролювала  лише  невелику  територію  на  Волині.
У  цей  час  за  наказом  головного  отамана  С.  Петлюри  було  здійс-нено  низку  заходів,  покликаних  викорінити  в армії  УНР  отаманщи-ну та підвищити її боєздатність. Створювалася Державна інспектура,
що  мала  боротися  з проявами  отаманщини  в армії,  стежити  за  дис-ципліною  та  неблагонадійними  командирами.  Головним  державним
інспектором було призначено полковника В. Кедровського. Ці заходи
зумовили  гострі  конфлікти  між  інспекторами  та  польовими  коман-дирами.
Тим часом командувач Північної групи армії УНР генерал-хорун-жий В. Оскілко зі своїми прихильниками 29 квітня 1919 р. здійснив
спробу державного перевороту. Він виступив проти «соціалістичного»
уряду  Б.  Мартоса  та  вважав,  що  всі  поразки  армії  УНР  зумовле-ні  тим,  що  у  вищі  ешелони  влади  проникли  агенти  більшовиків,
а С. Петлюра  є безвольною  й непослідовною  людиною.  Заколотники
вимагали скликати Установчі збори, укласти мир із Польщею, зааре-штували  міністрів  уряду.  Але  заколот  вдалося  швидко  придушити
за  допомогою  січових  стрільців.  Ці  події  ослабили  фронт  проти  біль-шовиків,  чим  вони  негайно  скористалися,  розпочавши  наступ.  Одно-часно  поляки  захопили  Луцьк,  де  були  великі  запаси  зброї  й амуні-ції  армії  УНР.  У  результаті  Північна  група  армії  УНР  фактично
припинила  існування,  Директорія  й  уряд  переїхали  до  Тернополя,
а залишки  армії  передислокувалися  в район  міст  Дубно—Броди.
За  таких  обставин  армія  УНР,  уклавши  наприкінці  травня  пере-мир’я  з поляками,  реорганізувалася  й на  початку  червня  вдалим  на-ступом  витіснила  більшовиків  із  південно-західного  Поділля,  звіль-нивши Кам’янець-Подільський, який став тимчасовою столицею УНР.
Наприкінці  червня —  на  початку  липня  більшовики  перейшли  в на-ступ  і підійшли  до  Кам’янця.  Однак  у середині  липня,  зміцнившись
повстанським загоном Ю. Тютюнника (рештки загону М. Григор’єва),
що  пробився  крізь  зону,  контрольовану  більшовиками,  армія  УНР
відтіснила  більшовиків  від  міста.
Творче завдання
Спробуйте  пояснити  популярний  у 1919 р.  вислів:  «У  вагоні  Ди-ректорія,  під  вагоном  територія».
4 утворення української соціалістичної радянської республіки.
Формування  вдруге  державних  інститутів  більшовицької  влади
розпочалося  зі  створення  Тимчасового  робітничо-селянського  уряду
України,  який  пізніше  було  перейменовано  на Раду  народних  коміса-рів (РНК) України. Очолив його більшовик Х. Раковський, присланий
із  Москви.  Більшість  членів  уряду  становили  росіяни  та  євреї,  укра-їнців  серед  вищих  чиновників  була  незначна  кількість.
Радянська  влада  в  Україні  будувалася  відповідно  до  зразків,  що
утвердилися в радянській Росії. 6 січня 1919 р. назва, якою радянська
влада  прикривалася  в 1918 р. —  Українська  Народна  Республіка,  бу-ла  скасована.  Відтепер  і до  прийняття  Конституції  1937 р.  офіційною
назвою  держави  стала  Українська  Соціалістична  Радянська  Республі-ка  (УСРР,  після  1937 р. —  УРСР).  Вищим  органом  державної  влади
визнавався  Всеукраїнський  з’їзд  Рад,  у  період  між  з’їздами  —  Все-український  Центральний  Виконавчий  Комітет  (ВУЦВК).  На  місцях
влада  належала  місцевим  Радам,  але  до  їх  виборів  вона  перебувала
в руках  революційних  комітетів  (ревкомів)  і комітетів  бідноти  (комбі-дів).  10 березня  1919 р.  ІІІ  з’їзд  Рад  ухвалив  Конституцію  УСРР  і тим
самим  узаконив  в Україні  радянську  владу.
Ця  Конституція  закріплювала  диктатуру  пролетаріату,  скасову-вала  приватну  власність  і позбавляла  «експлуататорські  класи»  ви-борчих  прав.  Пролетарський  характер  держави  закріплювала  непро-порційна  система  виборів  депутатів.
У  процесі  становлення  радянської  влади  здійснювалися  спроби
від’єднати  від  України  Донецько-Криворізький  край  і  Крим.  Якщо
перший  залишився  у  складі  республіки,  то  в  Криму  була  створена
Кримська  Радянська  Соціалістична  Республіка.
Найважливіші  риси  процесу  радянізації  України  в 1919 р.:
8відбувався «згори донизу» — спочатку створювалися вищі органи
влади,  а потім  формувалися  місцеві;
8здійснювався  за  зразком  РСФРР  та  під  її  керівництвом;
8мав  антинаціональний  характер;
8відзначався  суворим  централізмом;
8значна  частина  вищих  чиновників  мала  неукраїнське  походження.
Сутність політичного курсу більшовиків полягала в прискореному
насильницькому руйнуванні існуючої в Україні соціально-економічної
системи,  що  ґрунтувалася  на  товарно-грошових  відносинах,  і заміні
її  прямим  товарообміном,  здійснення  якого  покладалося  на  держав-них  чиновників.  Тобто  передбачалося  негайне  впровадження  елемен-тів  комуністичного  суспільства  в реальне  життя.  Така  політика  зго-дом  дістала  назву  воєнного  комунізму.
Найважливіші  заходи  політики  воєнного  комунізму:
8націоналізація  великих  і середніх  підприємств,  уведення  державно-го  контролю  над  виробництвом.  Приватні  підприємства,  що  зали-шалися, мали дотримуватися встановлених державою цін і розцінок;
8мілітаризація  праці  (загальна  трудова  повинність,  трудова  мобі-лізація,  запровадження  законів  воєнного  часу  на  виробництві);
8скасування товарно-грошових відносин, натуралізація оплати пра-ці (карткова система розподілу продуктів, зрівняльний розподіл).
Проте повністю це здійснити не вдалося, гроші (радянські знаки)
залишилися  в обігу,  але  сфера  їх  уживання  була  звужена;
8установлення  державної  монополії  на  торгівлю —  цукром,  вугіл-лям,  залізною  і марганцевою  рудою,  продукцією  металургії,  ме-талообробки,  шкіряної  промисловості;
8заборона  приватної  торгівлі,  яка  оголошувалася  спекуляцією;
8запровадження системи насильного вилучення всіх надлишків (то-го,  що  не  йшло  на  проживання  й засів)  хлібних  запасів  на  селі —
продрозкладки.  Достатніх  ресурсів  для  налагодження  із  селом
прямого продуктообміну не було. Фактично відбувалася реквізиція
врожаю  в селян  спеціальними  продовольчими  загонами  (продзаго-нами);  до  початку  липня  1919 р.  діяло  46  продзагонів  кількістю
1,5 тис. бійців. У 1919 р. на українське село наклали продрозклад-ку  в  140  млн  пудів,  але  до  наступу  денікінських  військ  удалося
зібрати  не  більше  ніж  7 млн  пудів;
8знищення  ринкових  відносин  потребувало  цілковитої  ліквідації
приватної  власності  на  засоби  виробництва.  Ішлося  не  лише  про
експропріацію буржуазії та поміщиків, а й про ліквідацію дрібних
власників.
В  Україні,  де  ще  на  початок  1919 р.  зберігалися  поміщицькі  гос-подарства, була здійснена спроба прямого переходу до комуністичного
будівництва на селі. Почалася колективізація селянських господарств.
Навіть  у малоземельних  районах  частина  поміщицьких  земель  пере-давалася  не  селянам,  а цукровим  заводам  під  організацію  радгоспів,
або  тим,  хто  бажав  утворити  комуну  (на  літо  1919  р.  було  створено
близько  500 колективних  господарств —  переважно  комун).
Запровадження  в Україні  воєнного  комунізму  супроводжувалося
різким  обмеженням  її  суверенітету.  КП(б)У,  профспілки,  Комуніс-
тична  спілка  робітничої  молоді  України  фактично  були  філіями  від-повідних  російських  організацій  і  контролювалися  Москвою.  РНК
України,  Українська  рада  народного  господарства  (УРНГ)  діяли  під
безпосереднім  керівництвом  РНК  та  ВРНГ  РСФРР.
У  травні—червні  1919 р.  створено  військово-політичний  союз  ра-дянських республік: об’єднанню під керівництвом вищих державних
органів  Російської  Федерації  підлягали  військова  організація  і  вій-ськове  командування  народного  господарства,  залізниці,  фінанси.
4  червня  було  ліквідовано  Український  фронт,  а  з  підрозділів,  які
входили  до  його  складу,  утворили  три  дивізії,  що  стали  частиною
Червоної  армії.  14  червня  1919  р.  ВУЦВК  схвалив  декрет  РСФРР
про  створення  військово-політичного  союзу  України  і  Росії,  який
юридично  закріпив  залежність  УСРР  від  радянської  Росії  у військо-во-політичній  сфері.
Політика  більшовиків  в Україні  в 1919 р.  справила  гнітюче  вра-ження на населення республіки, викликала невдоволення в середови-щі  селянства,  інтелігенції  та  робітників  і,  зрештою,  призвела  до  повстання.
Завдання
Складіть  і заповніть  таблицю  «Політика  “воєнного  комунізму”,  за-значивши  сферу  впровадження  та  заходи,  які  були  в ній  здійснені.
V. закрІплення нОвОгОматерІалу
Фронтальне опитування
1. Що  таке  отаманщина?
2. Як  розвивалися  бойові  дії  в Україні  в першій  половині  1919 р.?
3. Які  зміни  в  Директорії  УНР  відбулися  в  умовах  збройної  бо-ротьби?
4. Коли  було  проголошено  створення  УСРР?  Як  відбувалося  будів-ництво  радянської  влади  в УСРР?
5. Чому  В.  Ленін  назвав  політику,  яку  здійснювали  більшовики
в 1918—1921 рр.,  воєнним  комунізмом?
6. Яка  заходи  політики  воєнного  комунізму  реалізовувалися  в Укра-їні  в першій  половині  1919 р.  у галузі  сільського  господарства?
7. Коли  було  створено  військово-політичний  союз  радянських  рес-публік?
8. Які взаємовідносини склалися між УНР і країнами Антанти? По-ясніть,  чому  саме  такі.
VI. пІдсумки урОку
Не зумівши впоратися зі складною ситуацією, яка вразила Україну, не знайшовши вдалого рішення, Директорія зазнала поразки, що призвело до встановлення вдруге радянської влади в Україні у фор-мі УСРР. Але український народ продовжив національно-визвольну  боротьбу.  На  чолі  цієї  боротьби  став  С.  Петлюра. Повторна  спроба  радянізації  України,  запровадження  політики воєнного  комунізму  наразилися  на  опір  населення.
VII.дОмашнє завдання
Опрацюйте  відповідний  матеріал  підручника.

 
Вітаємо вас на сайті forfun.pp.ua . Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Політика радянського уряду в Україні в 1919 р. Воєнний комунізм. Зростання антибільшовицького опору в Україні", який є одним з архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете більше 5000 ГДЗ, творів, конспектів, презентацій, переказів і багато іншого. На нашому сайті вам доступний швидкий пошук і звичайно безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого вам навчання.
 
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід