Товари для рукоділля
 

США в 1960—1970­х рр. Внутрішня та зовнішня політика адміністрацій Дж. Кеннеді, Л. Джонсона, Р. Ніксона, Дж. Картера. Конспект уроку


Скачати файл

Поділитись з друзями:
 
 

США в 1960—1970­х рр. Внутрішня та зовнішня політика адміністрацій Дж. Кеннеді, Л. Джонсона, Р. Ніксона, Дж. Картера
 

  Мета:   розкрити сутність політичних, соціально-економічних процесів, які відбувалися
у  60—70-х рр. ХХ  ст. у  СШ а; схарактеризувати діяльність американських пре -зидентів того часу; розвивати навички аналітичного мислення; виховувати учнів
в  дусі демократизму й  толерантності.
  Очікувані  учні зможуть характеризувати становище СШ а у 60—70-ті рр. ХХ ст., особливості
  результати:  їх економічного, соціального та політичного розвитку; аналізувати та порівню -вати політику американських президентів.
 Основні  поняття:  рейганоміка, неоконсерватизм,  про, військово-промисловий комплекс,
сальдо, профіцит.
 Обладнання:   карта, роздавальний матеріал.
  Тип уроку:   вивчення нового матеріалу.
Форма проведення:  урок-розслідування.
ХІД Урок У
  I.   Організаційний мО мент
  II.   а ктуалізація О п О рних знань і  вмінь учнів
  ; Бліцопитування
Розкрийте  зміст  понять:  соціальна  стратифікація,  анклав
етничній, «залізна завіса», план Маршалла, пакт Ріо-де-Жанейро,
закон  Тафта—Хартлі,  маккартизм.
  ; Фронтальне опитування
1)   Чим  пояснюється  провідна  роль  США  в  міжнародній  по -літиці  у  повоєнні  часи?
2)   Порівняйте  політичні  курси  Ф.  Рузвельта  і  Г.  Трумена.
Зробіть  висновки.
3)   Чи  можете  ви  уявити,  що  в   сьогочасній  Україні  може  ви-никнути  маккартизм?  Відповідь  обґрунтуйте.
4)   Поясніть  відмінності  у  зовнішній  політиці  республіканців
і  демократів  у  50—60-ті  рр.  ХХ  ст.
78
  III.  в ивчення нО в О гО  матеріалу
  ; Завдання групам
Групи  1—5.  Схарактеризувати  діяльність  п’яти  президен-тів  США:  Дж.  Кеннеді,  Л.  Джонсона,  Р.  Ніксона,  Р.  Рейгана,
Б.  Клінтона,  розкрити  зміст  політичних,  соціально-економічних
процесів,  які  відбувалися  у   60—70-х  рр.  ХХ  ст.  у  США,  про-аналізувати  внутрішню  і  зовнішню  політику  країни.
Група 6  (експерти) — проаналізувати результати роботи груп.
м етоД ика прове Д ення уроку-роз С л ІД ування
Учні  мають  дібрати  конкретні  факти,  що  характеризують
стан  певної  проблеми.
Кожна  група  упорядковує  підготовлений  матеріал,  опра-цьовує  роздавальний  матеріал,  готується  до  усної  відповіді  —
захисту  своєї  роботи.
Експерти  мають  володіти  знаннями  щодо  діяльності  кожно-го  президента  США  для  повного  аналізу  наданого  матеріалу.
Група 1. Дж. Кеннеді.
Джон  Кеннеді  народився  29  травня  1917  р.  в   місті  Бру-клайн,  штат  Массачусетс.  Він  походив  з  багатої  ірландської
сім’ї,  у  якій  було  дев’ять  дітей,  із  них  четверо  загинули  за  життя
батьків.  Мати   —  Роза  Елізабет  Фітцжеральд  (1890—1995).  Його
батько,  Джозеф  Патрік  Кеннеді  (1888—1969),  був  відомим  по-літиком  і   дипломатом,  радником  президента  Ф.  Рузвельта.  Ви-ховання  батька,  який  вимагав,  щоб  син  був  у  всьому  першим,
з  ранніх  років  прищепило  Джону  Кеннеді  стійкість  і  прагнення
домагатися  успіху  в   усьому.   Хоча  із  самого  дитинства  у  Кеннеді
боліла  спина,  а   згодом  він  страждав  хворобою  Еддісона,  за  ним
ніколи  не  помічали  ознак  прояву  слабкості.
Джон  Кеннеді  почав  службу  у  ВМС  США  у  вересні  1941  р.
і брав участь у бойових діях на Тихому океані.  Кеннеді отримав зван-ня  лейтенанта  і  став  капітаном  торпедного  катера  «PT—109».  Під
час воєнних дій був тяжко поранений і отримав дві медалі за відвагу.
Від 1947  до 1953   р. Кеннеді представляє округ Бостон у   Кон -гресі  США  як  депутат  від  демократичної  партії.  Пізніше  він  став
сенатором,  перемігши  в   запеклій  боротьбі  із   сенатором  Лоджем.
Дж.  Кеннеді  був  обраний  президентом  в   листопаді  1960  р.
Його  брат,  Роберт  Кеннеді,  який  був  керівником  виборчої
кампанії,  став  міністром  юстиції.  Ліндон  Джонсон  став  віце-президентом  адміністрації  Кеннеді.
Вирішальну  роль  у  забезпеченні  перемоги  Кеннеді  зіграли,
за  твердженням  преси,  не  політична  платформа  його  партії  і  не
очікування  «енергійного  керівництва»  і  обіцяної  Кеннеді  по-літики  «гнучкого  реагування»  на  виклики  зовнішнього  світу,
а  те,  як  він  виглядав  на  телевізійному  екрані.   Кеннеді  мав  стати
першим  в   історії  країни  президентом-католиком.
20  січня  1961  р.  Дж.  Кеннеді  прийняв  присягу  і   став  35-м
президентом  США.  В  уряд  разом  з  новим  президентом  увійшли
зовсім  нові  особи,  які  мали  зв’язки  у  фінансово-монополістичних
колах  США,  або  люди,  які  вже  досягли  успіху  у  політичній
діяльності.
Перемога  Кеннеді  на  виборах  пожвавила  реформаторську
діяльність.  Було  вжито  заходів  для  стимулюванню  економічного
зростання.  Із  цією  метою  використовувались  інфляційні  процеси
і  дефіцит  державного  бюджету.
Програма  передбачала  комплексну  «перебудову»  регіонів
хронічної  депресії,  допомогу  фермерам,  підвищення  мінімальної
заробітної  плати,  поліпшення  соціального  забезпечення,  пере-кваліфікацію  безробітних  та  інші  заходи,  покликані  збільшити
платоспроможний  попит  населення  і  стати  додатковим  стимулом
економічного  зростання.  Важливе  місце  у  програмі  належало
проблемам  громадянських  прав,  становищу  національних  мен-шин,  жінок,  молоді.  Загалом  виконання  програми  виходило  за
межі  власне  економіки  і  повинно  було  вивести  США  на  «нові
рубежі»  (таку  назву  отримала  ця  програма).
Деякі  із  запланованих  заходів  мали  характер  соціальних
реформ  і  почали  здійснюватись  вже  у   1961—1962   pp.  Було  підви-щено  погодинну  мінімальну  заробітну  плату,  збільшено  допомогу
безробітним,  впроваджувалась  програма  підготовки  і  перепідго -товки  робітників.  Соціальні  програми  у   поєднанні  з   державними
програмами  стимулювання  капіталовкладень  забезпечили  США
динамічний  розвиток  протягом  60-х  рр.  ХХ  ст.
Для  того,  щоб  вивести  США  на  лідируючі  позиції  в   до-слідженні  космосу,  Кеннеді  запропонував  програму  «Аполлон»,
метою  якої  була  висадка  американців  на  Місяці,  що  і  було  зроб-лено  в  1969  р.
Кеннеді  виступав  за  поліпшення  відносин  між  США
і   СРСР,  але  його  правління  було  також  відзначено  великим
зовнішньополітичним  напруженням:  невдала  висадка  у  затоці
Свиней  (квітень  1961   р.),  Берлінська  криза,  Карибська  криза
(жовтень  1962  р.).
За  часів  Кеннеді  відбулося  посилене  втручання  США  у   гро -мадянську  війну  в  Південному  В’єтнамі.  У  вересні  1961  р.  була
створена  організація  під  назвою  Корпус  миру,  яка  надавала  до-помогу  населенню  країн,  що  розвиваються,  у  набутті  елементар -них  трудових  навичок  і  знань.  У  1961  р.  був  створений  Союз
заради  прогресу,  покликаний  сприяти  економічному  розвитку
країн  Латинської  Америки.
Кеннеді  виступав  за  зрівняння  в   правах  афроамериканців,
беручи  модель  Абраама  Лінкольна,  підтримував  М.  Л.  Кінга,
і  зустрічався  з   ним  у   Вашингтоні  в   1963  р.
Незадовго  до  своєї  загибелі  Кеннеді  зробив  спробу  повернути
державі (США) монополію на право друку грошей в обхід ФРС США.
Джон  Кеннеді  був  убитий  22   листопада  1963   р.  в   місті
Даллас  (штат  Техас).
г рупа 2.  в нутр ІШ ня І   зовнІШ ня пол І тика а Д м І н ІС трац І й  л . Джон С она.
Новим  президентом  США  став  Л.  Джонсон  (1908—1973),
який  висунув  амбіційний  план  побудови  «Великого  суспільства»
без  злиднів,  безробіття,  злочинності,  тяжких  хвороб.  Він  поста-вив  завдання  ліквідувати  в  США  бідність.  Значною  мірою  план
було  продиктовано  особистим  прагненням  Джонсона  перевер -шити  Кеннеді.  У  результаті  вжитих  заходів  (підвищення  рівня
мінімальної  заробітної  плати,  надання  субсидій  і  кредитів  фер-мерам,  збільшення  витрат  на  охорону  здоров’я,  освіту,  житлове
будівництво,  створення  «трудових  корпусів»,  надання  допомоги
тим,  хто  живе  за  межею  бідності)  число  бідних  в  Америці  скоро-тилось  від  36,4   млн  до  25,4   млн  осіб,  але  повністю  ліквідувати
бідність  не  вдалось.  За  його  президентства  США  були  втягнуті
у  війну  у   В’єтнамі.  Загальна  чисельність  армії  зросла  з  2,5  млн
до  3,6  млн  осіб.  Тоді  ж  найвищого  піднесення  досягла  негри -тянська  революція  1955—1968  pp.  Одночасно  країна  переживала
бурхливий  розвиток  нових  галузей  промисловості,  науки  та  тех-ніки  (ЕОМ,  верстати  з  ЧПУ,  космічна  техніка).  Загалом  друга
половина  60-х  рр.  ХХ  ст.  стала  періодом  економічного  процві -тання,  що  в  кінцевому  підсумку  працювало  на  авторитет  пре -зидентської  влади.  Головна  опора  була  зроблена  на  професійну
підготовку  і   навчання,  а   також  на  працевлаштування  підростаю-чого  покоління,  на  видачу  пільгових  позик  біднішим  фермерам
і  сільськогосподарським  працівникам.  Велика  увага  приділялася
місцевим  програмам  надання  допомоги  тим,  хто  її  потребував,
за  рахунок  залучення  громадськості,  об’єднаної  в  «агентства  об-щинних  дій».  Серед  найбільш  популярних  соціальних  програм,
проведених  адміністрацією  Джонсона,  слід  назвати  «Хед  старт»
(підготовка  дітей  бідняків  до  вступу  до  школи),  «Апуорд  баунд»
(підготовка  бідноти  до  вступу  до  коледжу),  «Медікейд»  (часткова
оплата  медичних  рахунків  для  отримувачів  соціальної  допомо-ги),  закон  1964   р.  про  надання  біднякам  продовольчих  купонів,
які  можна  було  обміняти  в  магазинах  на  найдешевші  продукти
харчування  тощо.  Однак  навіть  у  1968  р.  в   США,  за  офіцій-ними  підрахунками,  продовжували  недоїдати  10—14  млн  осіб.
Друга  половина  60-х  рр.  ХХ  ст.  ознаменувалася  серією
повстань  у  міських  кварталах,  населених  негритянською  бідно-тою.  У  1964  р.  відбулося  п’ять  таких  повстань,  у  1967  р.  вже
230,  а   після  вбивства  лідера  темношкірих  громадян  М.  Л.  Кінга
(квітень  1968   р.)  —  202  протягом  одного  місяця.
Закон  про  громадянські  права  19  червня  1964  р.  забороняв
дискримінацію  при  реєстрації  виборців,  расову  та  іншу  дис -кримінацію  в   громадських  місцях,  ресторанах,  кафе,  кінотеа -трах,  спортивних  спорудах,  концертних  залах  тощо.  Цей  закон
зобов’язував  міністерство  юстиції  порушувати  судові  справи  при
виявленні  випадків  сегрегації  в   школах.  Половинчатість  закону
проявилася  в  тому,  що  він  не  поширювався  на  вибори  місцевих
органів  влади.  Зі  сфери  його  дії  вилучалися  перукарні,  магазини
роздрібної торгівлі, бари, кегельбани тощо. Заборона дискриміна -ції  при  прийомі  на  роботу  не  поширювалася  на  членів  компартії.
Закон  про  виборчі  права  6  серпня  1965  р.  заборонив  дис-кримінаційну  практику  так  званої  перевірки  грамотності  ви -борців,  увів  федеральний  контроль  за  реєстрацією  виборців  та
ходом  виборів  на  місцях.  Щоправда,  поширювався  він  лише  на
ті  штати,  де  в   1964  р.  участь  у  виборах  узяли  менше  ніж  50  %
виборців  (6  —  7  штатів).  Закон  1968  р.  заборонив  дискримінацію
за  ознакою  раси  чи  національного  походження  при  продажу  або
здачі  у  винайм  житла  особам  з   іншим  кольором  шкіри.
Доктрина  «гнучкого  реагування»,  взята  офіційним  Вашинг-тоном  на  озброєння  на  початку  60-х  рр.  ХХ  ст.,  діяла  і  в  роки
президентства  Л.  Джонсона.  Він  продовжив  політику  нормалі-зації  відносин  з   СРСР:  всупереч  позиції  конгресу  надав  радян -ському  урядові  кредити  на  закупівлю  хліба  в  американських
фермерів;  у  1964  р.  оголосив  доктрину  «наведення  мостів»  (роз -виток  торговельних  і  гуманітарних  зв’язків  із  деякими  соціаліс -тичними  країнами),  у   1968  р.  підписав  Договір  про  нерозповсю-дження  ядерної  зброї,  а   під  кінець  свого  урядування  готувався
до  переговорів  щодо  обмеження  стратегічних  озброєнь  (ОСО-1).
Л.  Джонсон  у   1965  р.  проголосив  нову  доктрину,  названу
його  ім’ям  (Доктрина  Джонсона),  яка  передбачала  право  США
на  воєнні  дії  на  латиноамериканському  континенті  з  метою  за-хисту  своїх  громадян».  Це  дозволило  у  травні  1965   р.  ввести
американський  військовий  контингент  у  Домініканську  Респу-бліку,  яка  переживала  серйозну  політичну  кризу.
У  близькосхідному  конфлікті,  зокрема,  під  час  шестиден-ної  війни  Ізраїлю  з  арабськими  країнами  (5—10  червня  1967  р.),
американські  збройні  сили  стали  на  бік  Тель-Авіву  і  таким  чи -ном  було  знехтувано  політику  нейтралітету,  започатковану  ще
Д.  Ейзенхауером.
Фатальною  для  Джонсона  і  взагалі  для  американців  стала
в’єтнамська  війна.  Саме  її  безславний  для  США  фінал  призвів
до  забуття  діяльності  глави  Білого  дому  у   внутрішній  сфері,  до
одіозних  оцінок  його  президентства.
Починаючи  з  1966  р.,  тема  в’єтнамської  війни  доміну -вала  в  американських  засобах  масової  інформації.  Американ-ські  втрати  склали  на  кінець  1968   р.  23  тисячі  вояків,  заяви
Л.  Джонсона,  що  США  крокують  дорогою  перемог,  звучали  як
глузування.  До  того  ж  війна  забрала  25  —  27  млрд  доларів  із
75  млрд  доларів  військового  бюджету.
Весною  1968  р.  почалися  переговори  між  США  і  Північним
В’єтнамом,  але  згоди  не  було  досягнуто.
Таким  чином,  успіхи  реформаторського  курсу  Л.  Джонсона
перекреслили  невтішні  наслідки  в’єтнамської  війни.  Американ-ське  суспільство  опинилося  на  грані  соціального  вибуху.  У   таких
умовах  восени  1968   р.  відбулися  чергові  президентські  вибори.
Шанс  на  перемогу  отримала  республіканська  партія.
г рупа 3.  п рези Д ент  р.  нІ к С он.
Війна  у  В’єтнамі,  негритянський  рух,  зростання  цін  та  по-датків  спричинили  перемогу  на  президентських  виборах  1968  р.
представника  Республіканської  партії  Р.  Ніксона.  Річард  Нік-сон  (1913—1994),  республіканець  і   юрист,  ішов  до  влади  під
гаслами  дотримання  законності  й  наведення  порядку  в  країні
й  завершення  в’єтнамської  війни.
Значний  вплив  на  формування  економічної  політики  Нік-сона  справила  світова  валютна  криза.  У  серпні  1971   р.  прези-дент  оголосив  про  відмову  США  від  обміну  долара  на  золото  за
твердим  курсом.  Відтоді  курс  долара  як  валюти   —  плаваючий,
ринковий.  Намагаючись  виправити  становище,  США  у  1972  р.
вдалися  до  девальвації  долара  на  7,9  %.  Із  метою  оздоровлення
економіки,  що  переживала  серйозний  спад,  Ніксон  у  1971  р.
оприлюднив  програму  нової  економічної  політики.  Її  основними
пунктами  були  стабілізація  цін  та  зарплати  і   сприяння  бізнесу
за  рахунок  зменшення  витрат  на  соціальні  потреби.  У   цьому
проявився  неоконсерватизм  республіканців.  Однак  серйозних
успіхів  досягнуто  не  було.  Зокрема,  провалилася  спроба  зупи-нити  інфляцію  за  допомогою  заморожування  цін.  Тому  у  квітні
1974  р.  уряд  скасував  контроль  за  цінами  та  зарплатою  і   надав
податкові  пільги  підприємцям.
На  тлі  внутрішніх  труднощів  адміністрація  Ніксона  за-вдяки  новим  підходам  досягла  значних  успіхів  у  зовнішній  по-літиці.  Зовнішньополітична  доктрина  Ніксона  —  Кіссінджера
(Г.  Кіссінджер  —  державний  секретар  США  в  адміністрації  Нік -сона)  виходила  з   того,  що  внаслідок  ядерного  паритету,  який
встановився  між  СРСР  і   США,  період  конфронтації  двох  систем
має  поступитися  місцем  періодові  переговорів.  Уже  в  1969  р.
між  США  і  СРСР  почалися  переговори  щодо  обмеження  страте-гічних  ядерних  озброєнь,  а   в  першій  половині  70-х  рр.  ХХ   ст.
було  підписано  цілу  низку  відповідних  угод.  Серед  них  Договір
про  обмеження  систем  протиракетної  оборони,  Угода  про  обме-ження  стратегічних  наступальних  озброєнь  (ОСО—1),  а  також
Основи  взаємовідносин  між  СРСР  і  США  і  торговельна  угода
1972  р.  Міжнародний  аспект  угод  торкався  проблем  європей-ської  безпеки,  Близького  Сходу,  роззброєння,  зміцнення  ООН
тощо.  У   1973  р.  США  вийшли  з  в’єтнамської  війни.  Остаточно
американські  війська  залишили  В’єтнам  у  1975  р.
Міжнародні  успіхи  принесли  дивіденди  республіканцям.
На  президентських  виборах  1972   р.  знову  переміг  Р.  Ніксон,
проте  9   серпня  1974  р.  під  загрозою  імпічменту,  викликаною
«уотергейтською  справою»,  він  був  змушений  залишити  пре -зидентську  посаду.  Виявилося,  що  агентура  Білого  дому  та
Федеральне  бюро  розслідувань  (ФБР),  не  без  відома  Ніксона,
встановили  підслуховуючу  апаратуру  в  штаб-квартирі  демокра-тів,  що  розміщувалася  в  готелі  «Уотергейт».  Президентом  став
віце-президент  Дж.  Форд.  Уперше  за  всю  історію  США  прийнято
закон  про  фінансування  президентських  виборів.
г рупа 4.  р.  р ейган.  п ереХІД  Д о «рейганом І ки».
У  70-ті  рр.  ХХ  ст.  відбулися  структурні  зміни  в  економіці
США.  Було  проведено  масову  «чистку»  неконкурентоспромож-них  галузей  економіки,  ліквідовано  сотні  підприємств.  Водночас
з’явилися  нові  наукоємні  галузі,  які  й  сьогодні  визначають  об -
личчя  сучасного  світу.  Поширення  сучасних  інноваційних  тех-нологій  становить  велику  частину  доходу  США.  Америка  по-стійно  має  додатне  сальдо  платіжного  балансу  в   7—8  млрд  дол.
за  балансом  передачі  технологій.
Великих  змін  у   нових  умовах  постіндустріальної  епохи
зазнали  і   «внутрішні»  взаємовідносини,  насамперед  розподіл
повноважень  між  місцевими  і  федеральними  органами  влади.
У  70-ті  рр.  ХХ  ст.  активно  втілювалась  у   життя  концепція  ново -го  федералізму,  яка  передбачала  прийняття  громадських  рішень
місцевими  органами  влади  й  активний  розвиток  самоврядування
на  місцях.
Було  модифіковано  систему  регулювання  економіки  цен-тральними  органами.  Кейнсіанські  рецепти  фіскальної  політики
боротьби  з  безробіттям  та  інфляцією  в   нових  умовах  перестали
ефективно  працювати.  Почали  зростати  дефіцит  і  державний
борг.  Крім  того,  в  умовах  відкритого  інформаційного  суспіль-ства  з  вільним  рухом  товарів  і  капіталів  у   світовій  економіці
заходи  державного  впливу  і  значний  податковий  тягар  на  на -ціональних  виробників  стали  призводити  до  збільшення  вивозу
капіталу  із  країни.
Наприкінці  70-х  рр.  ХХ  ст.  у  США  змінився  підхід  до
регулювання  господарської  кон’юнктури.  Нова  економічна  по-літика,  яку  став  проводити  президент  Р.  Рейган,  отримала  назву
«рейганоміка».
У  період  президентства  Р.  Рейгана  (1980—1988)  економіка
країни  була  охоплена  кризою.  Протягом  1982  р.  у   США  не  ді-яло  30  %  виробничих  потужностей  у  переробній  промисловості.
Погіршилося  становище  майже  у  всіх  галузях.  Рівень  безробіття
досягав  понад  10   %  працездатних.  У  цих  умовах  економічна
політика  Рейгана  ґрунтувалась  на  рецептах  неоконсерваторів
і  протягом  80—90-х  рр.  ХХ  ст.  застосовувалась  у  всіх  розвину-тих  країнах  Заходу.  Її  основними  складовими  були:  скорочення
соціальних  програм  і   всіх  видів  податків;  боротьба  з  інфляцією
методами  жорсткої  кредитно-грошової  політики;  дерегулювання
підприємницької  діяльності.  Уряд  «відпустив»  ставки  відсотка
у  вільне  плавання  і   дозволив  їм  через  ринковий  механізм  шу -кати  рівноваги  самостійно.
Зростання  ставки  відсотка  на  початку  80-х  рр.  ХХ   ст.  до
20  %  вплинуло  на  решту  світу.  По-перше,  до  Сполучених  Штатів
спрямовувався  потік  капіталу  з   розвинутих  країн,  у  результа-ті  чого  американці,  використовуючи  нагромадження,  провели
санацію  своєї  економіки.  По-друге,  зростання  ставок  відсотка,
різке  гальмування  інфляції  і   переорієнтація  світових  потоків
капіталу  до  США  стали  початком  розгортання  світової  боргової
кризи  країн,  що  розвиваються.
Іншим  кроком  економічної  політики  Рейгана  стало  ско -рочення  податків.  У  1981   р.  відповідно  до  Закону  про  оподат -кування  відбулося  зниження  прибуткового  податку  на  23  %,
скорочення  максимальної  податкової  ставки  на  доходи  від  ка-піталу  від  70  до  50   %.  Проте  цей  закон  не  вирішив  проблеми
малозабезпечених  сімей.  Тому  в  1986  р.  було  ухвалено  новий
закон  про  прибутковий  податок,  який  передбачав  скорочення
прибуткових  податків  на  громадян  від  50   до  28   %,  податків  на
прибуток  з  корпорацій  —  від  46  до  34   %,  що  стимулювало  інвес-тиційну  діяльність.  Закон  звільнив  6  млн  громадян  з  низькими
доходами  від  сплати  федеральних  податків.  Було  встановлено
систему,  за  якої  особи  з  однаковими  доходами  платили  б  при -близно  однакові  податки.  Проте  новий  закон  підривав  принцип
прогресивного  оподаткування,  згідно  з  яким  особи  з  високими
доходами  сплачували  більший  відсоток,  ніж  особи  з   низьким
доходом.  Встановлювались  тільки  дві  ставки:  15   %  —  оподатку-ванню  підлягали  доходи  нижче  за  29   750   дол.  на  рік  на  сім’ю
і   28  %  —  доходи,  які  перевищували  цей  рівень.  Було  знято
обмеження  на  ведення  інвестиційного  бізнесу  комерційними
банками  США,  які  діяли  ще  з  30-х  рр.  ХХ  ст.  і  суттєво  обме-жували  конкуренцію  на  фінансовому  ринку.  Усі  ці  заходи  спри-яли  економічному  зростанню  США:  у   1986  р.  на  частку  країни
припадало  близько  34   %  промислового  виробництва  розвинутих
капіталістичних  країн  і   20  %  їх  зовнішньоторговельного  обігу
(у  1970   р.  32  і  18  %  відповідно).  Після  уповільнення  зростання
на  початку  90-х  рр.  ХХ  ст.  американська  економіка  продовжила
свій  рух  вперед.
Загальні  підсумки  нових  явищ  в  економіці  США  зводяться
до  таких  позитивних  результатів:
1)   запроваджується  ресурсозбереження,  зменшується  спожи -вання  нафти,  газу,  сталі,  чавуну  тощо,  однак  суспільне
виробництво  зростає;
2)   за  менших  затрат  досягається  більш  висока  ефективність
суспільної  праці  в  цілому  (10  корів  у  фермерському  госпо -дарстві  дають  стільки  молока,  скільки  раніше  отримували
від  100   корів).
Але  найголовніший  результат  —  це  перетворення  інду-стріального  суспільства  на  постіндустріальне  з   раціональним
розв’язанням  багатьох  соціальних  проблем.
Міжнародна  політика,  яку  проводила  адміністрація  Рей-гана,  дала  зовсім  несподівані,  з   точки  зору  американських  ви -борців,  результати.  Перший  сюрприз  стосувався  відносин  з   Ра-дянським  Союзом.  Хоча  президент  у  своїх  публічних  виступах
наполягав  на  жорсткій  і  безкомпромісній  лінії  поведінки  від-носно  СРСР,  це  не  завадило  йому  наприкінці  80-х  рр.  ХХ   ст.
встановити  дружні  відносини  з   кремлівськими  лідерами.  Не
меншим  конфузом  обернулися  пишномовні  промови  Рейгана  про
заокеанські  завдання  Сполучених  Штатів,  про  закон  і  порядок
у  всьому  світі  і   рішучу  боротьбу  з  міжнародним  тероризмом.
Репутація  президента  виявилася  сильно  підмочена  гучним  скан-далом,  у  якому  були  присутні  і  продаж  зброї,  і  терористи  із  за -ручниками,  і  злісні  порушення  американського  законодавства.
Також  у  зовнішній  політиці  діяльність  Рейгана  відрізняла
надзвичайна  ідеологізованість,  прагнення  всіма  способами  по-долати  в’єтнамський  синдром,  повернути  Америці  віру  в  себе
і  свою  винятковість.
Для  боротьби  з  поширенням  комунізму  використовували
будь-які  засоби.  Адміністрація  Р.  Рейгана  називала  свої  дії  у  бо-ротьбі  проти  комунізму  «війною  з  терором».  Ініціатива  США
переросла  у   війну  із  застосуванням  терористичних  методів   —
низку  вбивств,  катувань  і  варварства,  які  поширилися  в  інші
регіони  світу.
Також  США  почали  новий  виток  гонки  озброєнь.  Були
запущені  практично  всі  раніше  намічені  програми  —  і  ядерної
зброї  різних  модифікацій,  і  звичайних  озброєнь  нового  поко-ління,  і   військово-морського  флоту,  а   виробництво  зброї  ста-ло  одним  з   локомотивів  американського  процвітання  80-х  рр.
ХХ  ст.  Улюбленим  дітищем  президента  Рейгана  стала  програма
СОІ  (стратегічна  оборонна  ініціатива),  що  фактично  виводить
гонку  озброєнь  у   космічний  простір.  Одночасно  уряд  Рейгана
розгорнув  наступ  і  за  іншими  напрямами.  У   1982  р.  він  надав
допомогу  Великій  Британії  під  час  її  конфлікту  з   Аргентиною.
У  1983  р.  США  вторглися  на  невеликий  острів  у   Карибському
морі  Гренаду  з  метою  скинення  новоутвореного  прорадянськи
налаштованого  уряду.
Із  1983   р.,  незважаючи  на  протести  антивоєнних  органі-зацій  у   США  і  Європі,  уряд  Рейгана  санкціонував  розміщення
на  території  деяких  європейських  держав  нових  систем  ядерної
зброї  середнього  радіуса  дії,  що  спричинило  відповідні  заходи
СРСР  і  поставило  світ  на  межу  ядерної  війни.  До  неймовірного
ступеня  розпалив  міжнародну  обстановку  інцидент  з   південно-корейським  пасажирським  літаком,  збитим  над  Тихим  океаном
радянським  винищувачем.  Своєрідним  проявом  нової  «холодної
війни»  став  бойкот  Олімпійських  ігор  у  Лос-Анджелесі  соціаліс-тичними  країнами  на  чолі  з  СРСР  у   1984  р.
Тема  політики  США  щодо  комуністичних  країн  у  період
президентства  Р.  Рейгана  на  сьогоднішній  день  залишається  до-сить  актуальною,  оскільки  багато  інформації  до  цього  часу  не
розкрито.  Частково  через  засекреченість  матеріалів  про  діяль-ність  адміністрації  в  цей  період,  частково  через  велику  кількість
неопрацьованих  джерел.  Усе  це  дає  перспективи  у   подальшо -му  вивченні  проблеми  і  можливості  ще  раз  дати  оцінку  діям
адміністрації  Р.  Рейгана  та  визначити  всі  плюси  та  мінуси  її
діяльності  в  період  1981—1989  рр.
г рупа 5.  п рези Д ентС тво  б .  к л І нтона.
Президентство  Клінтона  припало  на  той  час,  коли  у  світі
відбувалися  суттєві  зміни,  спричинені  розвалом  СРСР  і  закін -ченням  «холодної  війни».  Міжнародні  обставини  позначилися
на  внутрішньополітичному  курсі  Клінтона,  який  отримав  назву
«світове  лідерство»  («велика  стратегія»)  і   зводився  до  глобаль -ного  політичного,  економічного  та  військового  впливу  США.
Президент  намагався  підтримувати  конструктивні  відносини
з  пострадянськими  країнами,  спрямовані  на  поширення  демо-кратії  та  ринкової  економіки.  Саме  він  висунув  тезу  перетворен-ня  НАТО  на  політичну  організацію  та  розширення  її  на  Схід.
Його  адміністрація  вживала  заходів  для  урегулювання  війни
в  Югославії  та  на  Близькому  Сході.  Під  час  його  президентства
у   березні—травні  1999  р.  США  разом  із  НАТО  брали  участь
у  війні  проти  Сербії  через  конфлікт  у   Косово  (операція  «Союз -ницька  сила»).  Також  за  його  участю  були  підписані  історичні
угоди  між  Ізраїлем  та  Організацією  Визволення  Палестини  (ве-ресень  1993   р.).  У   1994  р.  Клінтон  став  ініціатором  підписання
ізраїльсько-йорданської  мирної  угоди,  а   в  листопаді  1995  р.   —
Дейтонських  угод  щодо  врегулювання  конфліктів  у  Боснії  та
Герцеговині.  У  період  його  президентства  США  брали  участь
в   інтеграційних  процесах  американського  континенту,  кінце -вою  метою  яких  було  створення  якомога  більшої  кількості  зон
вільної  торгівлі.  Проте  миротворчі  місії  Президента  виявилися
безуспішними:  місія  морської  піхоти  в   Сомалі  (1994  р.),  опе -рації  в  Гаїті,  Камбоджі,  Афганістані.  Клінтон  був  ініціатором
розв’язання  конфліктів  на  Корейському  півострові,  у  Північній
Ірландії,  Кубі,  неодноразово  наголошував  на  необхідності  стра-тегічного  партнерства  з   Ізраїлем.  У   1998—1999   рр.  спалахнув
конфлікт  у  Перській  затоці  з   Іраком  у   зв’язку  з   намаганням
С.  Хуссейна  порушити  накладені  у   1991  р.  санкції.  Клінтон
припинив  програму  СОІ,  розпочату  Рейганом,  та  започаткував
розробку  нової  програми  ПРО.  Важливе  значення  приділялося
боротьбі  з   тероризмом.  Було  зменшено  чисельність  армії,  проте
здійснено  заходи  щодо  збільшення  її  мобільності  та  боєготовнос-ті,  що  дозволило  закріпити  військову  перевагу  США.  З  метою
покращення  відносин  з  КНР  у  травні  1998   р.  Президент  здійснив
туди  візит.  Вагоме  місце  у   зовнішній  політиці  США  посідали
відносини  з   Росією.  У   березні  1997  р.  на  зустрічі  Клінтона  з  Пре -зидентом  Росії  Єльциним  у  Гельсінкі  було  прийнято  рішення  про
підписання  документа,  який  би  визначив  суть  співробітництва
між  НАТО  та  Росією,  що  було  зроблено  у  травні  того  року.
У  липні  1997  р.  на  саміті  лідерів  НАТО  в  Мадриді  було  прийнято
рішення  про  вступ  до  НАТО  Польщі,  Чехії  та  Угорщини.
У  внутрішній  політиці  під  час  його  правління  у  США  по-чався  один  з  найтриваліших  періодів  економічного  піднесення
та  стабільності.  Внутрішньополітичний  курс  Клінтона  мав  назву
«відродження  Америки»  і  зводився  до  зростання  державного
регулювання  економіки,  надання  федеральним  органам  влади
більших  повноважень  для  реалізації  економічної  політики.  Здій -снювалося  стимулювання  інвестицій  у   будівництво  шосейних
доріг,  комунальний  благоустрій,  енергозбереження,  підтримку
молоді  тощо,  надавалися  податкові  пільги  підприємствам,  що
створювали  нові  робочі  місця.  У  зв’язку  з   новою  міжнародною
обстановкою,  Клінтон  скоротив  воєнні  витрати.  Паралельно  здій -снювалося  скорочення  витрат  на  малоефективні  програми  за
рахунок  збільшення  урядових  доходів,  що  допомогло  скоротити
дефіцит  державного  бюджету,  і   досягти  профіциту.  Здійснюва-лося  підвищення  податків,  хоча  в   період  передвиборчої  кампанії
Клінтон  обіцяв  їх  зменшити.  Відбулися  деякі  зміни  у  побуті  Бі-лого  дому,  зокрема  Клінтон  скоротив  кількість  його  працівників,
а  також  ліквідував  безплатне  харчування  для  них.  Проводилася
боротьба  з  наркоманією  та  злочинністю.  Вагоме  місце  у  вну -трішній  політиці  Клінтона  посідали  соціальні  видатки,  проте
реалізація  соціальних  реформ  Клінтона  була  значно  ускладнена
республіканською  більшістю  конгресу.  Проте,  після  переобрання
Клінтона  в  1998  р.  на  другий  термін,  між  Президентом  та  кон -гресом  намітився  компроміс:  Клінтон  погодився  взяти  курс  на
зменшення  податків,  чого  вимагав  конгрес,  а   останній,  у   свою
чергу,  змушений  був  затвердити  соціальні  перетворення  Пре-зидента.  До  останніх  належали  розширення  комп’ютеризації  та
інтернетизації  суспільства,  захист  навколишнього  середовища,
будівництво  житла,  подовження  навчання  від  12   до  14   років,
включаючи  середню  школу  та  дворічні  коледжі,  Закон  про  без-платну  медичну  допомогу  для  непрацездатних  та  людей  похи-лого  віку.  Період  1993—2000  рр.  характеризувався  посиленням
впливу  «середнього  класу»  —  соціальної  опори  Клінтона.  Його
президентство  також  було  відмічене  скандалом  з  позашлюбними
відносинами  з  практиканткою  Білого  дому  Монікою  Левінскі.
У  1998  р.  в   результаті  цього  скандалу  і  слідства,  що  за  ним
розпочалося,  він  був  підданий  процедурі  імпічменту  за  лжесвід-чення  та  перешкоджання  слідству.  Процедура  імпічменту  була
винесена  Палатою  Представників  США,  а  пізніше  Сенат  США
виправдав  його  звинувачення  і  йому  було  дозволено  закінчити
другій  термін  на  посту  президента  США.  Ці  події  увійшли  в  іс -торію  під  назвою  «Монікагейт»  і  стали  третім  найбільшим  полі -тичним  скандалом  в   історії  США  (після  «Уотергейта»  Р.   Ніксона
та  «Іран-контраса»  Р.  Рейгана).
  ; Робота з  формування понять
Профіцит  —  позитивне  сальдо.
У  відношенні  до  бюджету  —  перевищення  доходів  над  ви-тратами.  Профіцит  бюджету  —  економічне  поняття,  яке  озна-чає,  що  дохідна  частина  бюджету  перевищує  видаткову  частину
бюджету.
У  відношенні  до  торговельного  балансу  —  перевищення  об-сягу  експорту  над  обсягом  імпорту  (у  грошовому  вираженні).
Сальдо  (іт.  saldo  —  розрахунок,  залишок)  —  різниця  між
надходженнями  і   витратами  за  певний  проміжок  часу.
Характеризуючи  зовнішньоторговельні  відносини,  часто
розглядають  суму  експорту  та  імпорту  за  певний  період,  напри-клад  за  рік.  При  цьому  виділяють:
•  сальдо  торговельного  балансу  —  різниця  між  вартістю  екс-порту  та  імпорту.  Додатне  сальдо  торговельного  балансу
означає  перевищення  експорту  над  імпортом  (країна  більше
продає,  ніж  купує).  Від’ємне  сальдо  торговельного  балан-су  —  перевищення  імпорту  над  експортом  (країна  більше
купує,  ніж  продає).  Зазвичай  вважається,  що  це  погано.
При  цьому  вже  кілька  років  поспіль  у  США  від’ємий  ба -ланс  сягає  кілька  десятків  мільярдів  доларів;
•  сальдо  платіжного  балансу  —  різниця  між  переказами  за
кордон  і  надходженнями  із  зарубіжжя.  Додатне  сальдо  пла -тіжного  балансу  означає  перевищення  всіх  платежів  у   кра -їну  над  платежами  з   країни.  Від’ємне  сальдо  платіжного
балансу   —  перевищення  платежів  із  країни  над  платежами
в  країну.  Зазвичай  міжнародні  платежі  здійснюються  в  до-ларах  США  або  євро.  Від’ємне  сальдо  платіжного  балансу
поступово  зменшує  валютний  резерв  країни.  Але  цього  не
відбувається,  якщо  платежі  проводяться  в   національній
валюті  держави.
  IV.  п ід С умки урО ку
Учитель  аналізує  роботу  груп,  оцінює  роботу  окремих
учнів,  робить  загальний  висновок.
Уже  із  1982  р.  США  почали  виходити  з   кризи.  Економі -ка  країни  зазнала  найбільш  стрімкого  піднесення  за  всю  піс-лявоєнну  американську  історію.  Характерними  для  неї  були
високий  рівень  виробництва,  використання  нових  технологій.
Щорічний  приріст  у  виробництві  становив  4   %,  інфляція  не
перевищувала  2—4   %.  Рівень  безробіття  у  країні  зменшив -ся  від  12  до  5,65   %.  Середньорічний  дохід  пересічного  аме-риканця  за  роки  президентства  Р.  Рейгана  зріс  на  9  %.  Се-редньорічний  дохід  сім’ї  із  чотирьох  осіб  сягнув  за  30  тис.
дол.  До  цієї  категорії  належало  65—68  %  усього  населення.
У   80-ті  рр.  ХХ  ст.  близько  третини  негритянського  населен -ня  країни  перемістилося  до  категорії  середнього  класу.  Ста -лися  значні  зміни  у  структурі  найманої  праці.  Наприкінці
80-х  рр.  ХХ  ст.  у  сфері  послуг  працювало  75   %  населення.
  V.   дОмашнє завдання
1.   Опрацювати  відповідний  матеріал  підручника.
2.   Підготувати  доповідь  за  темою  «Перспективи  розвитку
українсько-американських  відносин».

 
Вітаємо вас на сайті forfun.pp.ua . Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "США в 1960—1970­х рр. Внутрішня та зовнішня політика адміністрацій Дж. Кеннеді, Л. Джонсона, Р. Ніксона, Дж. Картера. Конспект уроку", який є одним з архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете більше 5000 ГДЗ, творів, конспектів, презентацій, переказів і багато іншого. На нашому сайті вам доступний швидкий пошук і звичайно безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого вам навчання.
 
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід