Товари для рукоділля
 

Утвердження США як провідної країни повоєнного біполярного світу. США в 1945—1960­ті рр. Посилення внутрішньополітичної реакції. Конспект


Скачати файл

Поділитись з друзями:
 
 

Утвердження США як провідної країни повоєнного біполярного світу. США в 1945—1960­ті рр. Посилення внутрішньополітичної реакції


Мета:   розкрити особливості розвитку СШ а у  повоєнний період, причини посилення
ролі СШ а як провідної країни світу, прояви стратифікації американського сус -пільства за расовими ознаками; продовжити формування навичок аналітичної
діяльності учнів; формувати в  учнів толерантність.
  Очікувані  учні зможуть характеризувати становище СШ а у  повоєнний період, особли-  результати:  вості їх економічного, соціального та політичного розвитку; пояснювати при -чини утвердження СШ а  як провідної країни повоєнного світу; аналізувати
й  порівнювати внутрішню та зовнішню політику американських адміністрацій
в  40—60-х  рр.  ХХ  ст.
 Основні  поняття:  соціальна стратифікація, «залізна завіса», план  м аршалла, пакт ріо-де-ж анейро, закон  тафта—Хартлі, маккартизм.
 Обладнання:   карти, репродукції картин, мультимедійний проектор.
  Тип уроку:   вивчення нового матеріалу.
Форма уроку:   прес-конференція.
ХІД Урок У
  I.   Організаційний мО мент
Учитель  знайомить  учнів  з   методикою  проведення
уроку  прес-конференції,  розподіляє  ролі  за  бажаннями  учнів
(журналісти,  фахівці  з  питань  економіки  й   соціальної  політики,
експерти,  політологи,  історики,  головуючий  на  прес-конферен-ції  тощо).
м етоД ика прове Д ення
1.   За  кожним  питанням  слово  для  доповіді  надається  істори-кам,  політологам.
2.   Кожний  з   присутніх  має  можливість  поставити  доповідачу
запитання,  висловитися  за  певною  темою.
3.   Експерти  й  фахівці  аналізують  результати  роботи  окремих
учасників  прес-конференції,  роблять  аналітичні  висновки
з  питань,  які  обговорювалися.
4.   Головуючий  відповідає  за  дотримання  регламенту  конфе-ренції,  порядку  її  проведення.
5.   Журналісти  мають  можливість  ставити  запитання,  цитува-ти,  коментувати  документи,  що  підтверджують  або  спрос -товують  висловлену  думку.
6.   Можливим  є  випуск  окремої  газетної  сторінки  за  матері -алами  прес-конференції.
7.   Остаточний  висновок  роблять  експерти  (можливо  за  допо-могою  вчителя).
  II.   з аС в О єння н О вих знань
Учитель  представляє  учасників  прес-конференції  і   на-дає  слово  головуючому,  який  оголошує  питання  для  обговорення
та  регламент.
Питання для обговорення
1.   США  —  провідна  країна  світу  у  повоєнний  період.
2.   США  у  1945—1960   рр.  Економічні  та  соціальні  аспекти
розвитку.
3.   Посилення  внутрішньополітичної  реакції.
4.   Масовий  негритянський  рух  в  60-х  рр.  ХХ  ст.
Вступне слово
Завершення  Другої  світової  війни  привело  до  істотних  змін
міжнародної  ситуації  й  співвідношення  сил  на  міжнародній  аре -ні.  Розвиток  політичної  й   економічної  ситуації  викликав  побо -ювання  з  багатьох  причин.  На  весну  1947  р.  ситуація  в  Європі
була  нестабільною  і  тривожною.  У  Східній  Європі  складалася
система  народних  демократій,  установлювався  усе  більше  твер-дий  контроль  Радянського  Союзу  над  цією  частиною  континен-ту.  У   Західній  Європі  відбувалася  економічна  криза,  зростала
соціальна  напруженість,  що  створювало  передумови  для  полі-тичних  змін.  Із  цієї  причини  для  Сполучених  Штатів  надання
економічної  допомоги  було  прямою  необхідністю.
Для  США,  які  вийшли  з   війни  як  беззаперечний  лідер
і   зміцнили  свої  міжнародні  позиції  значною  мірою  завдяки
ослабленню  традиційних  центрів  сили  (якими  в   Західній  Європі
були  Велика  Британія,  Франція  та  Німеччина,  а   у  Східній   —
СРСР),  було  створено  всі  передумови  для  здійснення  концепції
«американського  світу»  («Pax-americana»).  Важливим  кроком
на  цьому  шляху  став  план  Маршалла,  у   якому  знайшов  своє
втілення  зовнішньополітичний  курс  президента  Трумена,  а  здій -снення  Програми  європейського  відновлення  стало  невід’ємною
частиною  стратегії  США  в  боротьбі  за  завоювання  домінуючої
позиції  у  світі.
За  іронією  долі  збитки,  завдані  багатьом  державам  світу
Другою  світовою  війною,  дозволили  США  здійснити  програму
економічного  відновлення  Європи  й   досягти  успіху,  одержавши
значні  політичні  й  економічні  дивіденди.  Це  був  успішний  стра -тегічний  крок  Сполучених  Штатів,  можливість  реалізації  якого
була  правильно  й   вчасно  оцінена  американськими  стратегами.
Для  початку  економічної  й  зовнішньополітичної  експансії
США  була  необхідна  відповідна  ідеологічна  база,  що  виправдує
цю  експансію.  Отже,  пошук  зовнішньої  загрози  й  «образу  воро-га»,  що  зазіхає  на  свободу  й   мирні  цілі  Америки,  було  також
необхідністю  для  Сполучених  Штатів  з  метою  затвердження
плану  в   конгресі.  Такою  загрозою  став  Радянський  Союз  і  «за-гроза  комунізму»,  а  безпосереднє  закріплення  вони  одержали
в  доктрині  Трумена.  Тому  між  доктриною  Трумена  й  наступним
виникненням  плану  Маршалла  існує  найтісніший  взаємозв’язок.
Доктрина,  безумовно,  заклала  своєрідний  фундамент  для  ПВЄ.
Ці  два  документи,  покладені  в  основу  зовнішньополітичного
курсу  США  післявоєнного  періоду,  визначили  його  характер.
Таким  чином,  доктрина  Трумена  й  план  Маршалла  «були  дво-ма  сторонами  однієї  медалі  американської  політики  відкритих
дверей».  У  результаті  боротьба  проти  СРСР  переломилася  в   іде -ологічному  плані  як  «хрестовий  похід»  США  проти  комунізму,
а  в  політико-економічному  —  як  створення  єдиного  західноєв-ропейського  блоку  держав  з  метою  протистояння  «радянській
загрозі»,  розширення  ринку  збуту  своїх  товарів  і  будівництва
«Pax-americana».
Матеріал для доповіді
США  —  провідна  країна  світу  у  повоєнний  період
У  правлячих  колах  США  чітко  визначилися  два  підходи
до  формування  основних  напрямів  повоєнної  політики.  Люди
з  команди  Ф.  Рузвельта  (Г.  Уоллес,  Г.  Гопкінс,  А.  Гарріман),
«люди  Потсдама»,  як  їх  називали  у  США,  обстоювали  співро-бітництво  з   СРСР,  продовження  відносин,  що  склалися  в   роки
війни  в   системі  антигітлерівської  коаліції.  Проте  ситуація  ра-дикально  змінилася.  СРСР  і   США  з  партнерів  перетворилися  на
противників.  Перемогли  опоненти  «людей  Потсдама»   —  «люди
Риги»,  як  називали  категоричних  прихильників  антирадянсько-го  курсу  (до  війни  в  Ризі  розміщувалися  західні  антирадянські
центри).  І   це  не  випадково.  Після  Другої  світової  війни  США  ви-
явилися  єдиною  реальною  силою,  здатною  протистояти  натискові
комунізму.  В  їхньому  арсеналі  були  розвинута  економіка,  сталий
політичний  імідж  у   свідомості  громадськості  світу,  демократичні
принципи  поведінки  на  міжнародній  арені.  У  перші  післявоєнні
роки  формування  нової  ролі  США  у   світі  відбувалося  непросто.
Порушення  європейського  балансу  рівноваги  сил  після  розгрому
Німеччини,  початок  «холодної  війни»,  створення  соціалістич-ними  країнами  «залізної  завіси»  від  «Балтики  до  Адріатики»
змусили  західні  демократії  звернутися  до  США  з   пропозицією
взяти  на  себе  роль  лідера  Вільного  світу.  Для  США,  які  з   по-чатку  свого  утворення  дотримувалися  політики  ізоляціонізму,
це  був  нелегкий  вибір.  11  червня  1948  р.  конгрес  прийняв  ре-золюцію  Ванденберга,  що  допускала  пакти  в   мирний  час  для
захисту  Вільного  світу.  Це  був  заключний  акорд  цілої  низки
попередніх  рішень.  Передусім,  у  зовнішній  політиці  була  взята
на  озброєння  доктрина,  сформульована  чиновником  держдепар-таменту  Дж.  Кеннаном  —  доктрина  «стримування  комунізму»,
як  адекватна  часові  модель  загальної  доктрини  «Pax-americana».
Суть  доктрини  полягала  в   тому,  що  Вільний  світ  має  зупинити
наступ  комунізму,  не  допустити  його  дальшого  поширення.  В  її
арсеналі  були  не  тільки  атомна  дипломатія  та  військова  сила,
а  й,  насамперед,  економічна  сила,  економічний  імідж.  Це  про-явилося,  зокрема,  в   доктрині  Трумена  (1947  р.),  відповідно  до
якої  США  надали  фінансову  допомогу  у   400   млн  дол.  Греції
і  Туреччині,  де  соціальна  нестабільність,  бідність  та  економіч-ні  труднощі  загрожували  соціальними  вибухами.  Результати
виявилися  позитивними:  у   Греції  припинилася  громадянська
війна,  провалилася  спроба  комуністів  захопити  владу,  обидві
країни  почали  поступово  виходити  з   кризи,  зростав  рівень  життя
населення.  Ще  масштабніша  акція  стабілізації  післявоєнного
світу  втілилася  в   плані  Маршалла,  прийнятому  після  того,  як
більшість  західноєвропейських  країн  підтримали  американський
план  економічного  оздоровлення  та  розвитку.  Планом  передбача -лося  виділення  Сполученими  Штатами  протягом  1948—1951  pp.
17  млрд  дол.  з   метою  стабілізації  та  розвитку  економіки  країн
Західної  Європи.  Це  була  відповідь  США  на  зусилля  СРСР  ко-мунізувати  Європу.  Слід  зазначити,  що  план  Маршалла  досяг
своєї  мети:  зміцнення  приватнокапіталістичних  засад  економіки
і   свободи.  Можливості  подальшого  просування  тоталітаризму
були  зведені  нанівець.  Таким  чином,  захист  Вільного  світу  здій-снювався  економічними  методами.
2  вересня  1947   р.  США  підписали  з  країнами  Південної
Америки  «пакт  Ріо-де-Жанейро»,  який  передбачав  спільний  за-хист  Західної  півкулі.
СШа  у  1945—1960  рр.  е коном І чн І  та  С оц І альн І  а С пекти розвитку
У  перші  післявоєнні  роки  перед  США  стояли  проблеми
переведення  економіки  на  мирні  рейки  і  відвернення  економіч -ної  кризи.  Американська  адміністрація  визначила  три  основних
завдання:  запобігти  застою  економіки,  забезпечити  високу  за-йнятість  населення,  не  допустити  інфляції.  Для  цього  перед-бачалось  негайно  скоротити  кількісний  склад  збройних  сил,
забезпечити  повну  зайнятість  демобілізованим,  провести  рекон-версію  при  збереженні  контролю  над  підприємствами  з  метою
недопущення  гострих  криз.  Для  реалізації  цієї  програми  було
прийнято  «Солдатський  білль  про  права»  (1944  р.)  і   «Закон  про
зайнятість»  (1946   p.).  Така  політика  отримала  назву  «Справед-ливий  курс».
31  грудня  1946  р.  президент  Трумен  оголосив  «закінчен-ня  воєнних  дій».  Було  ліквідовано  органи  надзвичайного  конт-ролю  над  виробництвом,  які  існували  під  час  війни,  монополії
отримали  свободу  дій,  але  це  не  означало  ліквідацію  державно-монополістичної  системи  капіталізму,  створеної  в  період  1929—
1945  pp.  Активно  впроваджувався  план  Маршалла.  Було  прове -дено  реорганізацію  державного  апарату.  У   1947  р.  створено  Раду
Національної  Безпеки,  Центральне  розвідувальне  управління,
реорганізовано  військові  органи.  До  Конституції  США  внесено
поправку,  згідно  з  якою  президент  може  обиратися  не  більше
ніж  на  два  строки  підряд.  У   зовнішній  політиці  США  проводили
курс  на  конфронтацію  з  СРСР.
Однак  ці  заходи  не  врятували  американську  економіку
від  спаду.  Зменшились  прибутки  більшості  американців,  зросло
безробіття,  підвищились  ціни.  Це  призвело  до  поширення  ма-сової  страйкової  боротьби.  У  1945  р.  страйкувало  3,5  млн  осіб,
а  у  1946  р.   —  4,6  млн  осіб.  Така  ситуація  викликала  в   адмі-ністрації  реакцію,  яка  призвела  до  прийняття  у  червні  1947   р.
антипрофспілкового  закону  Тафта—Хартлі,  названого  за  прізви-щами  сенатора  Р.  Тафта  і  члена  палати  представників  Ф.  Хартлі.
Закон  обмежував  права  робітників  на  укладення  колектив -ного  договору.  Від  керівників  профспілок  вимагалась  підписка,
що  вони  не  є  комуністами  або  членами  інших  «підривних»  орга -нізацій.  Заборонялись  страйки  солідарності,  страйки  державних
службовців.
Спад  виробництва,  погіршення  матеріального  становища
населення,  прийняття  закону  Тафта—Хартлі.  призвели  до  па-діння  авторитету  президента  Трумена.
У 50-х рр. ХХ   ст. США остаточно подолали синдром, викли-каний  Великою  депресією.  Однак  економічний  розвиток  країни
того  часу  означений  уповільненими  темпами.  Щорічний  середній
приріст  виробництва  становив  2,3  %.  Кризові  явища  1948—1949,
1953—1954,  1957—1958,  1960—1961  pp.,  таким  чином,  не  були
ні  масштабними,  ні  небезпечно  руйнівними.  Характерним  для
цього  періоду  було  також  неухильне  зростання  темпів  впрова-дження  досягнень  НТР,  яка  змінювала  обличчя  американської
економіки,  впливала  на  структуру  найманої  робочої  сили  та
роботодавців.  Науково-технічний  прогрес,  особливо  автоматиза-ція  виробництва,  вели  до  зменшення  виробничої  і  збільшення
невиробничої  категорії  працюючих.  Індустріалізація  сільського
господарства  також  мала  своїм  наслідком  зменшення  кількості
зайнятих.  У  50-х  рр.  ХХ  ст.  сільськогосподарське  населення
зменшилося  від  25  до  21   млн  осіб.
Однак  показовим  для  50-х  рр.  ХХ   ст.  було  те,  що  «рузвель -тівська  крамола»  стала  невід’ємним  елементом  американського
життя.  Американський  державно-монополістичний  капіталізм
(ДМК)  має  велику  кількість  специфічних  рис.  Зокрема,  у   США
відсутній  націоналізований  сектор.  Проте  одержавлення  еконо-міки  і   соціальної  сфери  —  ширша  категорія,  ніж  фізично  зрима
державна  власність,  хоча  й  вона  також  була.  У  1939  р.  власність
держави  оцінювалась  у  97,3  млрд  дол.,  а  в  1958  р.   —  225  млрд.
Втім  слід  мати  на  увазі  таке.
По-перше,  система  ДМК  визначала,  насамперед,  масшта-би  державно-монополістичних  зв’язків  у  процесі  виробництва,
що  виражалися  в  економічній,  фінансовій,  кредитній,  валютній
політиці,  а  також  при  вирішенні  соціальних,  політичних  та
ідеологічних  проблем,  які  раніше  були  прерогативою  виключно
приватновласницьких  структур.
По-друге,  система  ДМК  вторгнулася  не  тільки  у   сферу
виробництва.  Вона  поширилася  також  і  на  трудові  відносини.
Держава  активно  втручалася  в  регулювання  таких  елементів
трудових  відносин,  як  щорічні  колективні  договори,  тривалість
робочого  дня,  оплата  праці,  соціальний  захист  (виплати  без -робітним,  багатодітним  сім’ям  тощо).  Держава   —  не  арбітр,
а  регулюючий  чинник  відносин  між  працедавцями  і  найманою
працею  на  основі  права  і   законності,  в   інтересах  соціального
миру,  безпеки  та  зростання  добробуту  всіх,  хто  до  цього  прагне.
По-третє,  регулюючу  роль  держави  обґрунтовували  теорії,
що  відображали  нові  реалії  і  зміни  суспільно-економічного  по-рядку,  пов’язані  із  загальним  цивілізаційним  прогресом,  подаль -шим  утвердженням  демократії  у  світі  та  спонтанним  розвитком
науково-технічної  революції.
Розквіт  ДМК  у  США  припав  на  середину  50-х  —  70-ті  рр.
ХХ  ст.  ДМК  став  передумовою  і   водночас  перехідною  стадією  на
шляху  до  постіндустріального  суспільства,  ознаки  якого  стали
виявлятися  у   США  уже  в   60-х  рр.  ХХ  ст.
Для  США  ці  роки  були  періодом  масштабного  впроваджен -ня  досягнень  науково-технічного  прогресу  у  виробництво,  зна -чної  структурної  перебудови  в  економіці,  а  також  подальших
змін  у  структурі  найманої  праці.  Економічна  демократія,  кон -куренція,  стимул  персональної  матеріальної  зацікавленості  від-кривали  широкі  можливості  для  наукових  пошуків  і  їх  негайної
реалізації  у   виробництво.  Це  характерно  не  тільки  для  США,
а  й  для  всіх  країн  ринкової  економіки,  що  ґрунтується  переваж -но  на  приватній  власності  з   характерним  моментом  державного
регулювання,  зваженого,  раціонального  і   вдумливого.
Це  був  класичний  період  цілеспрямованих  і  скоординова-них  дій  держави,  приватного  сектора  і  творчої  думки  провідних
американських  економістів,  які  прийшли  в   адміністрацію  Кен-неді  і   Джонсона.  Їхні  зусилля  були  спрямовані  на  стимулювання
економічного  зростання,  що  стало  найголовнішим  пріоритетом
діяльності  федерального  уряду.  Водночас  у  нарощуванні  еконо-мічного  потенціалу  важливу  роль  відігравали  тоді  військові  та
космічні  галузі.
Науково-технічний  прогрес  відкривав  широкі  можливості
для  поглиблення  інтенсифікації  виробництва,  швидкого  збіль-шення  частки  інтелекту  в  готовій  продукції.  Так,  у   1960  р.
в  США  було  виготовлено  4267  електронно-обчислювальних  ма -шин  (ЕОМ),  а  в  1970  р.   —  уже  45  тис.  Американська  економіка
60-х  рр.  ХХ   ст.  —  це  широка  автоматизація  всіх  сфер  виробни-цтва,  структурна  перебудова,  у  результаті  якої  на  провідне  місце
виходили  такі  галузі,  як  виробництво  автоматизованих  систем,
нових  синтетичних  матеріалів,  електронно-обчислювальної  тех-ніки  та  ін.  Таким  чином,  фактично,  відбувався  вихід  на  провідні
напрями  абсолютно  нових  галузей.  У  1960—1968   pp.  американ-ське  виробництво  зросло  на  52  %
Під  впливом  НТР  відбувалися  суттєві  зміни  і  в  сільському
господарстві.  Індустріалізація  сільськогосподарської  праці  і,  як
її  наслідок,   —  «зелена  революція»,  вели  до  зменшення  кількості
ферм (у 1950  р.   — 5,6  млн, 1970   — 2,9  млн, у  1984  p.   — 2,3  млн),
скорочення  кількості  фермерського  населення  (1950   р.   —  23  млн
осіб,  1983   —  5,8  млн)  і  кількості  зайнятих  у  сільському  госпо-дарстві  (1950   р.   —  9,9  млн  осіб,  1984  —  3,7  млн).
У  1970  р.  в   невиробничій  сфері  працювало  60   %  усіх  за-йнятих.  А  частка  інженерно-технічних  працівників  та  високок -валіфікованих  робітників  від  1947  до  1965   р.  збільшилася  від
38  до  47   %  у  загалі  робочої  сили.  У  1967  р.  наймана  робоча
сила  становила  77,5  млн  осіб  (сьогодні  цей  показник  не  пе -ревищує  30   %  усього  населення).  Зник  пролетаріат.  Більша
частина  робітників  належить  до  заможного  й   упевненого  в  собі
середнього  класу.
У  60-ті  рр.  ХХ  ст.  в  усіх  сферах  суспільного  життя  широ-кого  застосування  набула  система  державного  регулювання.  До
його  сфери  входили  державні  замовлення,  перерозподіл  частки
національного  продукту  найбільш  важливим  галузям,  різні  види
соціального  страхування,  фінансування  програм  розвитку  науки
і  наукових  досліджень,  розробка  програм  економічного  розвитку
в  масштабах  країни.
Слід  зауважити  також,  що  попри  всі  твердження  про  не-гативну  і   зловісну  роль  монополій  у  капіталістичному  суспіль -стві,  американські  монополії  так  і  не  стали  монополістами.
У   США  чітко  діє  антимонопольне  законодавство,  започатко -ване  законом  Шермана  (1890  р.).  За  ним  вийшла  ціла  низка
законів:  Клейтона  (1914   р.),  Робінсона—Патмана  (1936   р.),
Міллера—Гайдінгса  (1937  р.),  про  заборону  злиття  (1950   р.),
закон  про  встановлення  цін  на  споживчі  продукти  (1975  р.).
Монополізм  розглядається  як  небезпека  суспільству  в  цілому
і   карається  законом.
п о С илення внутрІШ ньопол І тичної реакц І ї
Поширення  «холодної  війни»  позначилося  і  на  внутрішньо-політичному  житті  країн  Заходу.  Обмежувалися  демократичні
права,  гонінню  піддавалися  ліві  сили  (комуністи,  антивоєнні
сили  і  рухи,  громадяни,  які  симпатизували  СРСР).  У  США  ця
тенденція  проявилась  в   політиці  маккартизму.  Маккартизм  ви-ник  як  реакція  на  революцію  в  Китаї  і  втрату  китайського  рин -ку,  яка  була  підсилена  війною  в  Кореї.
Почалися  гоніння  й  арешти  лідерів  Комуністичної  партії
США  (арештовано  140  осіб)  і   профспілок  (арештовано  100  осіб),
переслідування  ліберально  налаштованих  професорів,  «полюван-ня  на  відьм»,  шпигуноманія.  Маккартизм  не  став  довготривалою
тенденцією  внутрішньої  політики  США.  Потепління  міжнарод-ного  становища  привело  до  відновлення  демократичних  процесів.
Під  впливом  цих  чинників  погіршувалось  економічне  ста-новище:  зростали  податки,  державний  дефіцит,  а  в  січні  1951   р.
почалась  стрімка  інфляція.  Адміністрація  змушена  була  піти
на  встановлення  жорсткого  контролю  над  цінами.  Це  не  ви -правило  становище  і  зрештою  призвело  до  падіння  авторитету
демократів.
На  цьому  тлі  зріс  авторитет  Республіканської  партії.  По-пулярний  національний  герой  Д.  Д.  Ейзенхауер  став  офіцій -ним  кандидатом  республіканців  на  посаду  президента.  Вибо -ри  1952  р.  перетворились  на  особистий  тріумф  Ейзенхауера.
Соціально-економічний  розвиток  США  у   період  правління  респу-бліканців  можна  охарактеризувати  таким  чином:  повільні  темпи
розвитку  виробництва  і   часті  кризи  (1953—1954,  1957—1958,
1960—1961   pp.),  початок  впровадження  автоматизації  в  різ-них  сферах  виробничого  процесу  (впровадження  автоматичних
машин,  конвеєрного  методу  обробки,  автоматичних  контроль-них  систем,  електронно-обчислювальних  систем),  значні  зміни
структури  робочої  сили  (збільшення  кількості  робітників  неви-робничої  сфери,  скорочення  фермерів  у  суспільстві  щодо  інших
верств  населення  від  16,6  %  до  12  %),  інтенсивний  розвиток
військово-промислового  комплексу.  У   50-ті  рр.  ХХ  ст.  відбува-ється  трансформація  республіканської  та  демократичної  партій:
соціально-економічний  розвиток  країни  вбачається  ними  у  роз-витку  державного  регулювання  економікою.
Ці  два  чинники  мали  значний  вплив  на  його  внутрішньо-політичний  курс.  З   одного  боку,  він  не  розширював  соціальні
програми,  започатковані  демократами,  з  іншого   —  не  дозво-лив  їх  скоротити,  як  цього  вимагала  більшість  республіканців.
Формуючи  концепцію  свого  президентства,  Ейзенхауер  гово-рив,  що  країна  потребує  спокою  після  великих  потрясінь  Другої   
світової  війни.
На  період  правління  адміністрації  Ейзенхауера  припадає
потепління  відносин  між  СРСР  та  США,  припинення  війни
в  Кореї.  У  50-ті  рр.  ХХ  ст.  вдалося  запобігти  гострих  міждер -жавних  криз.  Основним  завданням  США  було  усунення  загрози  проникнення  СРСР  до  нових  регіонів  світу.  Із  цією  метою
було  розроблено  «доктрину  Ейзенхауера»,  згідно  з   якою  США
повинні  заповнити  «вакуум»,  що  виник  у  результаті  розпаду
колоніальних  імперій  Великої  Британії  та  Франції  і  утворення
незалежних  держав,  а   також  протидіяти  СРСР  не  всюди,  а   там,
де  складуться  найсприятливіші  умови.
м аС овий негритян С ький ру Х  в  60-Х  рр. ХХ  С т.
У  40—60-ті  рр.  ХХ  ст.  в   США  розгорнулася  активна
боротьба  за  громадянські  права  різних  верств  населення,  зо -крема  американських  негрів,  проти  расової  дискримінації.  Це
було  пов’язано  зі  зміною  становища  негритянського  населен -ня.  У   роки  Другої  світової  війни  зріс  попит  на  робочу  силу
в  промислових  містах  Півночі  США,  і  багато  негрів  залишило
Південь  країни,  де  вони  піддавались  жорстокій  дискримінації
і  фактично  були  позбавлені  права  голосу.  На  Півночі,  де  не  іс-нувало  традицій  расової  сегрегації,  негри  активно  включились  до
політичної  боротьби,  їх  голоси  стали  серйозною  підтримкою  для
демократичної  партії,  і   вона  не  могла  ігнорувати  їхні  вимоги.
У  1948  р.  було  заборонено  дискримінацію  негрів  при  наймі  на
державну  службу,  почалась  підготовка  до  ліквідації  дискримі-нації  в  армії.
У  50-ті  рр.  ХХ   ст.  боротьба  вступила  в  новий  етап.  Ви -знаним  лідером  негритянського  населення  став  М.  Л.  Кінг
(1929—1968),  баптистський  пастор.  Він  запропонував  викорис-тати  в  боротьбі  тактику  ненасильницьких  дій  М.  Ганді,  яка
сприяла  залученню  великої  кількості  населення.  У  1955  р.  Кінг
організував  бойкот  автобусної  компанії  в   Алабамі,  яка  прово -дила  сегрегацію  пасажирів.  У  1956  р.  Верховний  суд  визнав
таку  сегрегацію  антиконституційною.  Ще  раніше  Верховний  суд
визнав  незаконною  сегрегацію  в  школі.  Такі  рішення  суду  на-штовхувались  на  значний  опір  білих  на  Півдні  США.  У  1957  р.
для  виконання  рішень  суду  в   місті  Літтл-Рок  (штат  Арканзас)
було  використано  війська.
У  60-ті  рр.  ХХ  ст.  рух  за  громадянські  права  збігся  з  по-чатком  масового  руху  соціального  протесту.  Тоді  школу  закінчи -ло  покоління  американців,  яке  народилося  після  війни.  Це  було
перше  покоління,  яке  виросло  в  державі  процвітання.  Воно  не
бачило  масового  безробіття  і   злиднів,  вважало  соціальну  захище -ність  і  матеріальний  достаток  нормою  життя,  їх  цінності  суттєво
відрізнялись  від  цінностей  їхніх  батьків.  Молодь  була  схильна
заперечувати  цінності  суспільства  споживання,  вона  виступала
за  більшу  простоту  життя,  вільного  від  умовностей  і   лицемір -ства.  Символом  цієї  контркультури  стали  джинси  і   рок-н-ролл.
Боротьба  за  реформу  університетської  освіти  швидко  переросла
в  рух  проти  в’єтнамської  війни.  Молодь  з   її  загостреним  почут-тям  справедливості,  молодь,  приречена  на  участь  у  в’єтнамській
бійні  в  ролі  «гарматного  м’яса»,  стала  найбільшим  противником
цієї  війни.  Молоде  покоління,  що  розчарувалося  у  старих  ідеа -лах,  стало  шукати  собі  нових,  їх  учителями  стали  Мао  Цзедун,
Г.  Маркузе,  Че  Гавара.  Не  можна  сказати,  що  погляди  молоді
мали  чітке  формулювання.  Скоріше,  це  була  гримуча  суміш
з   ідей  комунізму,  анархізму,  екзистенціалізму  тощо.  Молодь
не  дуже  переймалася  теоретичними  роздумами,  вона  взяла  на
озброєння  гасло  Мао  «Бунт  —  справа  правильна!».  Початок  мо-лодіжних  виступів  (т.  зв.  академічного  руху)  припав  на  1964  р.
Події  спалахнули  в  університеті  Берклі  в   Каліфорнії.  Для  при-душення  виступу  студентів  довелось  застосовувати  війська.  Але
на  цьому  виступи  молоді  не  припинилися.  Новим  каталізатором
стала  війна  у   В’єтнамі.  Збирались  багатотисячні  демонстрації.
Молодь  на  знак  протесту  спалювала  прапори  США,  ухилялась
від  призову  на  військову  службу,  вимагала  звільнити  універ-ситети  від  опіки  військових  тощо.  Поряд  з   молодіжним  рухом
активізувалися  різні  ультраправі,  ультраліві  екстримістські  ор-ганізації,  організована  злочинність.  У   60-ті  рр.  ХХ  ст.  сталися
трагічні  події,  які  набули  небаченого  суспільно-політичного  резо -нансу.  У  1968  р.  було  вбито  брата  Дж.  Кеннеді   —  Роберта,  який
висунув  свою  кандидатуру  на  посаду  президента.  У  тому  ж  році
було  застрелено  М.  Л.  Кінга,  який  у  1964  р.  одержав  Нобелів -ську  премію  миру.  Його  смерть  викликала  масові  расові  хвилю-вання  («Чорні  бунти»  1964—1969  рр.),  для  придушення  яких
використовувалась  армія.
Зразок запитань журналістів
1)   Назвіть  причини  «холодної  війни».
2)   Розкрийте  зміст  поняття  «біполярні  світи».  Коли  почалася
«біполярність  світу»?
3)   Як  вплинув  маккартизм  на  внутрішньополітичне  станови-ще  США  у  40—50-ті  рр.  ХХ  ст.?
4)   Назвіть  основні  причини  масових  соціальних  рухів  у  США
у  50—60-ті  рр.  ХХ  ст.
5)   Укажіть  складові  масових  рухів  у  США  у   60-ті  рр.
ХХ  ст.
6)   Визначте  наслідки  і  результати  масових  рухів  у  США,
«чорних  бунтів».
  III.  п ід С умки урО ку
Учитель  підводить  підсумки,  оголошує  результати
роботи  учнів  на  уроці.
  IV.  дОмашнє завдання
1.   Опрацювати  відповідний  матеріал  підручника.
2.   Підготувати  електронні  презентації  за  темою  «Внутріш-ня  та  зовнішня  політика  адміністрацій  Дж.  Кеннеді,
Л.  Джонсона,  Р.  Ніксона,  Р.  Рейгана,  Б.  Клінтона.  (Учи -тель  об’єднує  учнів  у   шість  груп,  п’ять  з   яких  готують
презентації-доповіді  про  президентів,  шоста  група  —  екс-перти,  які  мають  підготуватися  до  аналізу  роботи.)

 
Вітаємо вас на сайті forfun.pp.ua . Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Утвердження США як провідної країни повоєнного біполярного світу. США в 1945—1960­ті рр. Посилення внутрішньополітичної реакції. Конспект", який є одним з архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете більше 5000 ГДЗ, творів, конспектів, презентацій, переказів і багато іншого. На нашому сайті вам доступний швидкий пошук і звичайно безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого вам навчання.
 
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід