Товари для рукоділля
 

Реферат .Cексуальна поведінка і сексуальна культура


Скачати файл

Поділитись з друзями:
 
 

У цьому розділі ми звернемося до розгляду лише двох форм сексуальної поведінки, які у суспільній свідомості мають неоднозначне сприйняття. Перша поведінка – найбільш масова після гетеросексуального статевого акту форма досягнення сексуального задоволення. Щодо другої форми поведінки, то вона є такою, яка на протязі останніх десятиріч є об¢єктом найбільш суперечливого до себе ставлення. Метою розгляду є з¢ясування походження проблеми їх сприйняття і обгрунтованість тих чи інших їх оцінок.

Мастурбація (онанізм).

Мастурбацією називають самостимуляцію статевих органів і інших ерогенних зон тіла. Зігмунд Фройд навів переконливі свідоцтва, що стимуляцію таких чуттєвих зон, як рот (губи, язик, внутрішня слизова оболонка), анальний отвір, зовнішні статеві органи - люди починають вже в ранньому дитинстві. Він називав це онанізмом, виходячи з того, що при такій стимуляції досягається збудження і задоволення, які за своїм характером є сексуальні. (6.С.160-175) Проте маленьки діти, за дуже рідкими виключеннями, що стосуються лише дівчаток, не досягають при такій стимуляції оргазму. На відміну від Фройда, Елфрід Кінзі називав мастурбацією таку самостимуляцію ерогенних, яка має метою досягнення оргазму. Цього розуміння мастурбації будемо дотримуватися і ми (крім випадків, коли буде йти мова про маленьких дітей).

Мастурбація є дуже поширеною формою сексуальної поведінки. Саме з мастурбації в молоді роки починають своє знайомство з сексуальним задоволенням (оргазмом) майже всі чоловіки і, (як показало наше невелике і не достатньо репрезентативне дослідження), дещо більше третини жінок. В подальшому житті до мастурбації в різні періоди і з різною частотою звертаються абсолютна більшість чоловіків і більшість жінок. Разом з тим, ставлення у більшості ж людей до цієї форми отримання сексуального задоволення коливається від різко-негативного до терпимо-сором¢язливого. Відверта позитивна оцінка, яка передбачає і визнання власного досвіду мастурбації, зустрічається рідко.

З графіку, побудованого відомою американською дослідницею Дженет Ш.Хайд на основі даних Е.Кінзі (40-50-ті роки ХХ-го століття, коли ставлення до мастурбації в суспільстві було однозначно негативним ), слідує, що в віці 10 років тоді мастурбувало біля 6% дівчаток і приблизно в 5 разів меньше хлопчиків. Між 11-ю і 12-ю роками число мастурбуючих хлопчиків і дівчаток вирівнюється і складає біля 10%, а далі показник мастурбації у хлопців стрімко іде в гору і у віці 15 років досягає 82%, тоді як у дівчат його збільшення відбувається дуже повільно і к 15 рокам число мастурбуючих дівчат було десь у п¢ятеро меньше, ніж хлопців. Загальна кількість чоловіків і жінок, що, за даними того ж Кінзі, до досягнення 45 років отримали досвід досягнення оргазму за допомогою мастурбації, відповідно 92 і 58 %. Причому, у чоловіків цей показник досягає максимуму вже у віці близько 18 років, тоді як у жінок у віці 25 років він близький лише до 40%, і досягає максимуму у віці, після 40 років.(1. Р.304-305, 400-401) Усього, на протязі життя, за даними Кінзі, до мастурбації вдавалося 62% жінок.

Пізніші дослідження (70-і роки) дають дані про використання мастурбації - чоловіками до 94%, а жінками до 82%. (5. С.332) Зростання показників (особливо – показника поширеності мастурбації у жінок), відображує процес становлення більш толерантного відношення до цієї форми задоволення сексуальної потреби, що проявляється як у збільшинні тих, хто нею користується, так і тих, хто користувався і раніше, але став готовим визнати це тільки в умовах нового рівню толерантності.

При тому, що діапазон частоти мастурбації у різних людей в різні періоди життя дуже коливається (деякі жінки можуть мастурбувати по кілька разів на день на протязі багатьох років), в середньому жінки мастурбують значно меньше за чоловіків. Проте, у 70-і роки (тобто, у розпал сексуальної революції) відмічалося помітне зростання частоти мастурбації жінок. Так, було відмічено, що за 30 з чимось років у віковій категорії 18-24 роки її середня частота зросла з 21 разу на рік, до 37. (5. С.333) (Тобто, приблизно на 75%.)

Хоча навряд чи будь які показники, що стосуються мастурбації можуть бути визнані точними, оскільки в суспільствах, де проводяться дослідження сексуальної поведінки, висока толерантність до неї не стала всезагальгою і декому важко зробити відверте зізнання про особисте знайомство з мастурбацією навіть при анонімному анкетуванні. 2

Це ставлення є давньою культурною традицією нашої цивілізації, яка сформувалася під впливом християнства (що запозичило таке ставлення з іудаізму).

У книзі Буття Старого Заповіту Біблії викладена історія Онана, який згідно з тогочасним звичаєм, що пізніше став у іудеїв законом, мусив запліднити Фамарь (Тамару) - бездітну вдову свого покійного брата Іра, щоб продовжити його рід. Але Онан, як видно з його дій, не хотів продовжувати рід брата (мабуть, щоб не втрачати його долі майна), і під час статевого акту з Фамаррю "зливав сім¢я на землю”, за що був покараний Господом смертю.(2.Кн.1, Гл.38: 8-10) Однією підставою такого суворого відношення до витрати сперми не за призначенням стало те, що поведінка Онана протирічіла загальній вимозі до всіх іудеїв - максимально збільшувати їх кількість через народження дітей. (Справа в тому, що іудеї жили в оточенні більш чисельних народів і це загрожувало їм знищенням, або асиміляцією.) Іншою причиною стало порушення імперативної вимоги патріархального суспільства будь за що продовжувати рід чоловіка.

Поведінка, що сприяла підвищенню народжуваності і продовженню родів, навпаки, віталася, як би це не було досягнуто. Наприклад, та ж Фамарь, яку не запліднив ні її чоловік Ір, ні його брат Онан, прикинулася повією і зуміла звабити батька свого покійного чоловіка Іуду, який не впізнав невістки. Коли ж вагітну Фамарь мали покарати за гріх позашлюбної вагітності, вона представила докази, що вагітна від батька померлого чоловіка, тобто продовжила рід останнього – і тим уникла будь якої кари. (2. Кн.1, Гл.38: 14-26)

Як не були покарані і дочки біблійного праведника Лота, що врятувалися з ним при знищенні Содома і Гоморри, а після цього, проживаючи разом із батьком у печері в безлюдній місцевості, задля продовження роду підпоїли його вином і якось зуміли в такому його стані мати з ним статеві зносини, від яких завагітнили і народили. (2. Кн.1, Гл.19: 30-38)

Термін онанізм, як варіант назви сексуального самозадоволення, що походить від імені Онана (і є неточним, адже у випадку, за який Онан був покараний, він не займався самозадоволенням, а лише вийняв пеніс з піхви до того, як відбулася еякуляція у неї, тобто провів перерваний статевий акт), був найпоширенішим з усіх варіантів назви такого самозадоволення до другої половини ХХ-го сторіччя. В цей період відбувався процес зміни традиційного негативного ставлення до самозадоволення, а оскільки термін онанізм несе у собі його оцінку, як тяжкого гріха, за яким має слідувати суворе покарання, більш вживаним став термін мастурбація (від латинськ. - manus - рука + turbo – рухати; рухати рукою), який лише вказує на поширену техніку самозадоволення3. Ті ж, хто бажае підкреслити своє негативне ставлення до самозадоволення (до них, в першу чергу, належать служителі всіх християнських церков), продовжують використовувати виключно термін онанізм.

Треба сказати, що негативне ставлення до витрати сперми не за природним призначенням характерно не тільки для іудейсько-християнської традиції. Таке ставлення існувало, наприклад, у Стародавніх Китаї та Греції. Але тут засуджувалося не отримання сексуального задоволення з уникненням зачаття, а саме втрата сперми, яку цінували як один з найважливіших компонентів тіла (а у китайців – ще й духу). Тому чоловіча мастурбація не заохочувалася, хоча і не переслідувалася. Щодо жіночої мастурбації, то ставлення до неї було або індифірентне, або позитивне. (Про останній варіант ставлення свідчить те, що і в Китаї, і в Греції цілком легально виготовлялися і продавалися пристосування для неї.)

У ХVІІІ-ХІХ-у століттях і у Європі набуло популярності пояснення шкоди онанізма втратою організмом сперми, на яку, начебто, від природи існує суворий ліміт. Проте, для залякувань цього, вочевидь, було мало, адже цим, наприклад, не залякаєшь жінку, яка не може втратити сперму при самозадоволенні (якби вона навіть того бажала). Тому з онанізмом почали пов¢язувати душевні і нервові хвороби, екземи, псоріаз і бозна що ще.

Віра у шкідливість мастурбації була загальною. Відповідно високим був страх її наслідків. Маленьких дітей рятували від небезпечного самозадоволення прив¢язуючи на ніч руки до ліжечок, чи влаштовуючи сигнальні дзвіночки, що реагували на їх рухи. Хлопчикам надягали на пеніс різні запобіжні пристрої. Доходило навіть до кастрацій і операцій на мозку.

Виховані на такому ставленні до мастурбації люди довго не могли "перетравити” висунуті Фройдом положення про абсолютну природність і нешкідливість дитячої мастурбації і про відсутність медичних застережень щодо мастурбації дорослих. (Правда, Фройд вважав, що жінкам вона заважає перейти від "незрілого” кліторичного оргазму до "зрілого” вагінального.)

Навіть відомий широтою своїх поглядів швейцарський вчений Огюст (Август) Форель у своїй відомій праці "Статеве питання” вже на початку ХХ-го століття зробив такий висновок з приводу онанізму: "Це, хоча і не так шкідливо, як багато хто стверджує, але є все ж грубим і брудним збоченням статевого інстинкту, від якого кожен повинен ухилятися хоча б лише через повагу до самого себе.” (Цит. по: 3. С.62) Таким чином, крітерій шкідливості мастурбації у Фореля не медичні, а етичний.

Правда, у відношенні шкідливості дитячого онанізму Форель наводить низку аргументів медичного характеру: ця "страшна” – за його визначенням – звичка, надає дитині нездорового вигляду, робить її лінивою, млявою і лякливою, порушує харчування і травлення, порушує в майбутньому статевий інстинкт і потенцію, сприяє статевим збоченням.

Проте, тут таки у Фореля написано наступне: " Найзавзятіші онаністи, що мають іноді витоки сім¢я по кілька разів на день... зазвичай анітрохи не відповідають поширеній уяві про онаніста, як про жалюгідну істоту. Нерідко... вони бувають такими ж самовпевненими і спритними, як і інші. Це просто брехня, що”кожного, хто займається онанізмом можно відразу впізнати по обличчю і манерам, як про це часто запевняють”. Але після такого висновку медика слідує висновок мораліста: "Незважаючи на все, онаністи... всеж сильно шкодять собі у багатьох відношеннях”. (Цит по: 3. С.62-63)

Варто порівняти ці висновки Фореля з тим, що написав усього через п¢ядесят років авторитетний американський педіатр і психолог Аллан Фромм у своїй відомій праці "Абетка для батьків”: ”Всі діти займаються мастурбацією і добре, що вони це роблять. По-перше, це абсолютно природньо. По-друге, дає їм можливість познайомитися з чутливою частиною свого тіла, з тією частиною, яку в майбутньому вони будуть використовувати для отримання насолоди. По-третє, це просто приємне заняття. Щоб там не казали з цього приводу ханжі і старі діви, мастурбація не спричиняє ніякої шкоди – ні фізичної, ні моральної - розвитку дитини.”. (Виділено нами.Авт.) (Цит. по: 3. С.66)

Звернемо увагу на зауваження А.Фромма, про природність мастурбації. Воно повністю відповідає дійсності, бо ж мастурбація не є винаходом людей, а широко поширена у природі. Більше того, деякі дослідження (насамперед, Клеллана С. Форда і Френка Ей. Біча "Паттерни сексуальної поведінки. 1951 р.) стверджують, що самиці савців не отримають оргазму у статевому акті, проте деякі можуть отримати його шляхом самостимуляціі. Іноді така стимуляція буває дуже винахідливою. Форд і Біч описують винахід самиці дикобраза, яка тримає один кінець палиці у своїх лапках і ходить, сидячи верхи на палиці; палиця б¢ється об землю, і її вібрація передається статевим органам самиці, до яких вона торкається. Дженет Хайд зауважує з цього приводу : "Вочевидь, жінки не першими винайшли вібратори”. (1. Р.19)

Унікальна форма мастурбації самців благородних оленів описана тими ж К.Фордом і Ф.Бічем. Щоб досягти ерекції і еякуляції навесні їм достатньо тертися кінчиками рогів об невисоку рослинність. А самці мавп не тільки вміють мастурбувати за допомогою передніх лап, як це роблять руками чоловіки, але й завдяки своїй гнучкості можуть робити орально-генітальну самостимуляцію. (1. Р.19) Слони мастурбують за допомогою хобота. Описаний випадок, коли дельфін вмів мастурбував вставляючи свій пеніс у струмень води. (5. С.325,326)

Щодо іншого зауваження цитованого вище Алана Фромма – відносно того, що мастурбація дає дітям можливість познайомитися з чутливою частинаю свого тіла, від якої вона буде отримувати насолоду, то слід зауважити, що ті, хто не дає дівчаткам такої можливості, сприяють розвитку майбутньої аноргазмії жінок. (Йдеться виключно про них, бо саме дівчаток можно відучити від мастурбації. У хлопчиків її можна хіба що обмежити.) Є достатньо досліджень, які свідчать про те, що дівчатка, які займалися самозадоволенням рідко мають проблеми з досягненням оргазму у дорослому житті, і навпаки.

З 60-х років у США розпочали і швидко розповсюдили на весь світ першу дійсно високоефективну методику лікування жіночої аноргазмії, що досягала бажаного за допомогою мастурбації. (Існує відомий вислів, авторство якого, якщо вірити А.М. Свядощу, належить Е.Кінзі: "Онанізм вилікував від фригідності більше жінок, ніж усі лікарі разом узяті”.)

Справедливості ради, треба сказати, дехто з сексологів має і негативне ставлення до мастурбації. (Таких нам відомо дуже мало, але вони є.) Серед них – вже покійний нині, відомий київський сексопатолог професор Іван Федорович Юнда. У кількох своїх друкованих роботах, що вийшли чималими накладами, зокрема, у виданій усього 11 років тому книзі, написаній у співавторстві з сином – лкарем-психіатром Леонідом Івановичем Юндою, йдеться навіть про необхідність лікування онанізму (саме цей варіант назви сексуального самозадоволення використовують автори). Бо, на їх погляд:”...Применшувати негативні боки онанізму немає ніяких підстав. Онанізм у більшості випадків залишає несприятливий відбиток на особистості людини і функціональному стані статевих органів”. (До того ж, на погляд авторів, онанізм погіршує демографічні показники в Україні.) (4. С.192, 197)

На нашу думку, наведена теза про шкідливість онанізму для особистості виникла на такому грунті:

Ще в не далекому минулому, а деінде, можливо, і зараз, діти, молоді і не дуже молоді люди, що стали об¢єктами боротьби з онанізмом, переживали і можуть переживати психологічні труднощі. Якщо переконувати їх, що займаючись онанізмом вони шкодять свому здоров¢ю, порушують суспільну мораль, ризикують мати проблеми у майбутньому шлюбі і т.ін., то психологічна криза може бути дуже серйозною. Що, звичайно, швидше за все вплине на якісь риси особистості.

Але ж винним тут є не онанізм, а ставлення до самозадоволення тих, хто має вплив на «нещасних онаністів». В наш час, відверто негативне ставлення до мастурбації змінюється на ліберальне і кількість описаних психологічних колізій зменшується.

Щодо шкідливого «у більшості випадків» впливу на функціональний стан статевих органів, то варто співставити цю тезу з висновком таких авторитетів в галузі сексології, як У.Мастерса і В.Джонсон, які стверджують, що: «Ніяких даних про шкідливу фізічну дію мастурбації на організм немає, якщо не рахувати випадків пошкодження геніталій при надто енергійній стимуляції». (5. С.333) Ці дослідники вважають, що надмірної мастурбації (про фізичну шкоду від якої нерідко говорять) не буває, адже при надмірності будь якої сексуальної стимуляції спрацьовує захістний механізм, який відразу вимикає відповідну систему, через що вона перестає реагувати на стимуляцію.

Наскільки нам відомо, бувають випадки, коли набуті впродовж тривалого періоду практики самозадоволення її навички заважають досягненню потрібного ступеню збудження в партнерському сексі. Наприклад, чоловік може звикнути до значно сильнішого тиску на свій пеніс при його ручній стимуляції, чим це досягається при стисканні його піхвою. Чи, - рухи пенісу рукою можуть бути суттєво більш швидкими, ніж в статевому акті, коли доводиться рухатися всім тілом. У жінок, якщо вони часто використовують вібратори, теж може бути проблема досягнення рівноцінно інтенсивної стимуляції в статевому акті.

Та все це не має ніякого відношення до функціонального стану статевих органів. А пристосування у партнерському сексі, яке компенсує відсутність звичної стимуляції, відбувається за допомогою додаткових збудників (слухових, зорових тощо) яких немає під час занять мастурбацією. Врешті-решт, виходячи з того, що в сексі дозволяється все, що доставляє задоволення і не може нанести шкоду, при партнерському сексі можна знайти можливості користуватися звичною технікою мастурбації, навчивши їй партнера, чи навіть застосовуючи самостійно.

До речі, з часів початку поширення СНІДу, певного (чим далі, тим більшого) поширення набуває партнерська мастурбація. Її відмінність від петінгу, при якому відбувається взаємна стимуляція ерогенних зон партнерів без проведення копуляції, у тому, що при партнерській мастурбації відбувається фізична самостимуляція, що доповнюється взаємною психологічною стимуляцією партнерів. Поширеними різновидами партнерської мастурбації є секс по телефону і в мережі Інтернет.

Гомо і бісексуальність.

Для культури нашої цивілізації характерне ще більш негативне ставлення до гомо- і бісексуальностіі, ніж до мастурбації. Корені такого ставлення того ж, що і в попередньому ви падку походження. Тобто – у релігії.

У біблійній книзі Буття розповідається про відвідання двома Ангелами міста Содом, де вони, за завданням Господа, мали впевнитися, що в місті є хоча б десять безгрішних людей, що було потрібно Богу для вирішення питання про можливість знищення міста за гріхи його мешканців. Після їх прибуття усі мешканці Содому зібралися біля дома Лота, який запросив ангелів, що прийшли до міста як звичайні подорожні, на ночліг, і почали вимагати, щоб Лот видав своїх гостей для того, щоб городяни їх "пізнали” (тоді так означали статевий акт). Добропорядність, у тодішньому її розумінні, Лота була настільки значна, що він запропонував содомлянам задовольнитися замість гостей його двома незайманими дочками. Та городяни не погодилися на те і почали загрожувати вже й самому Лоту, що вони поставляться до нього ще гірше, ніж до прибулих. У такій ситуації гості Лота відкрилися йому і вивели Лота, його дочок і дружину з міста, де залишилися усі інші його мешканці. Після цього Господь наслав на Содом (а заодно ще й на Гоморру) дощ з сірки та вогню і повністю знищив їх. (2. Кн.1,гл.19)

Треба зауважити, що з біблійного тексту чітко не витікає, що Ангели прийшли до Содому у чоловічій подобі. Те, що їх було двоє можна трактувати так, що вони могли виглядати як чоловік і жінка (саме це придає сенсу їх приходу удвох). Не витікає також з тексту, що вимагали видачі прибулих тільки чоловіки Содому. Навпаки, в Біблії йдеться про всіх мешканців міста, тобто, і про жінок. Таким чином, бажання содомлян "пізнати” прибульців можна розуміти як намір примусити їх до участі у оргії, де можливі як гетеро-, так і гомосексуальні контакти.

Проте, на протязі тисячоліть гріх содомлян вбачають виключно в гомосексуалізмі (не звертаючі навіть уваги на описані гріхи порушення традиційної поваги до гостей і наміру примусити їх до статевих контактів, тобто, наміру згвалтувати їх). Цим пояснюється поширена раніше назва гомосексуалізма – содомія, і визначення гомосексуальних людей – содоміти.

Правда, у написаній пізніше біблійній книзі Левіт є пряма заборона чоловічих одностатевих контактів, які мали каратися смертю. (2. Кн.3, гл.19:13) Проте там цей гріх -

лише один з довгого переліку різних прегрішінь і обгрунтованість суворої кари за нього дана не так розгорнуто, як у випадку з Содомом, а лише одним словом-характеристикою діяння – гидота. Смертна кара не дуже виділяє це прегрішіння серед інших. Так, нею мали карати і за злослів¢я про батька і матір, і за статеві акти подружжя під час менструації.

Жіноча гомосексуальна поведінка у переліку настанов, викладених у книзі Левіт,

не згадана і, відповідно, покарання її не передбачене. (Хоча і про жінок не забували. Так, була передбачена смертна кара за статеві акти жінок з тваринами.)

Вочевидь, ставлення до гомосексуальності, як до тяжкого гріха пов¢язане з відсутністю в гомосексуальному акті виправдання чуттєвого задоволення метою продовження життя. (Бо, зрозуміло, єдиною його метою є саме задоволення.) Особливий внесок у формування традицій такого ставлення до гомосексуальності зробили Святий Августін і Святий Фома Аквінський. Якщо до них ранньохристиянска церква не проявляла особливої ворожості до гомосексуалів, то їх праці обгрунтували необхідність боротьби з ними, яка розгорнулася у Середньовіччя.

Навіть в умовах процесу послаблення впливу релігії на суспільство, який особливо активно протікав у ХХ-у сторіччі, гомосексуальність все одно традиційно піддавали остракізму, висуваючи при цьому як аргумент вже не порушення встановлених богом порядків, а порушення законів природи.

Проте, якраз у природі прояви гомосексуальної поведінки зустрічаються досить часто. Дженет Хайд узагальнила дані деяких власних спостережень і спостережень за статевою поведінкою тварин і птахів, що провели різні дослідники і прийшла до висновку, що для савців одночасно характерна як гетеро-, так і гомосексуальна поведінка. Тобто вони являються бісексуальними. Подібне можна спостерігати у птахів. (1. Р.20)

Історія знає приклади абсолютно протилежного ставлення до гомо- і бісексуальності. Достатньо згадати лише про Стародавні Грецію і Рим, на культурі яких виникла культура нашої цивілізації.

Правда, греки не схвалювали одностатеві стосунки між двома дорослими чоловіками, а лише між дорослим чоловіком і підлітком, у якого ще не ростуть вуса і борода. Зв¢язок в такій парі мав духовне підгрунтя. Дорослий ніс моральну відповідальність за виховання юнака як громадянина (з необхідними з позицій того часу якостями, зокрема сміливістю і воїнськими талантами). Юнак мав не принизити честі свого наставника і коханця.

При тому, у Греції мораль, а деінде – і право, вимагали від чоловіка вступити у гетеросексуальний шлюб і обзаводитися дітьми.

Щодо жінок, то деяке поширення одностатеві контакти мали і серед них. Суспільство цього майже не помічало.

Рим, культура якого, у значній мірі сформувалася під впливом культури Греції, тим не меш не перейняв грецької системи педерастії. Хоча статеві контакти підлітків з чоловіками мали місце, проте вони не мали того підгрунтя, що у греків. Одностатеві зв¢язки як дорослих чоловіків, так і жінок, були досить поширеними і іноді супроводжувалися навіть шлюбами між ними. Проте були прецеденти осуду гомосексуальної поведінки, але стосувалися вони переважно випадків, коли відомий чоловік виконував пасивну роль при анальних зносинах. Це, зокрема, ставили в провину імператору Нерону.

Взагалі, як з¢ясували американські дослідники, що зробили порівняльний аналіз 195 світових культур, тільки у 14% цих культур існує негативне ставлення до чоловічої гомосексуальності, а у 11% - до жіночої. (7.С.76) Таким чином, існуюча поширена уява про "всезагальне засудження” гомосексуальності, м¢яко кажучі, не відповідає дійсності.

Є багато науковиз теорій, що пояснюють походження гомосексуальності. Проте, як вважають У.Мастерс, В.Джонсон і Р.Колодні, "На жаль, головна проблема у тому, що ніхто насправді не знає не тільки того, у чому причина гомосексуальності, але й того, чому більшість людей гетеросексуальні.” (5. С.384)

Тому, ми не будемо в цій роботі переповідати і співставляти різні теорії гомосексуальності. (Попри їх дійсну цікавість.) Бо навіть короткий їх огляд зайняв би багато місця. До того ж, як зауважили ті ж У.Мастерс, В.Джонсон і Р.Колодні, "... жодна теорія не має міцної основи, можливо тому, що існують різні типи гомосексуальності, що виникають різними шляхами”. ( 5. С.408)

Щодо бісексуальної поведінки, то, на погляд названих дослідників, який ми поділяємо, вона "...може бути однією з форм сексуального експерементування, чи свідомо обраною сексуальною поведінкою”. (Там же)

Безперечно, що така масова бісексуальна поведінка, яка мала місце свого часу у Греції, була культурного походження – адже вона схвалювалася і навіть предписувалася суспільними нормами. Є підстави вважати, що бісексуальна поведінка є можливою для людей, для яких типовими є гетеросексуальні реакції, але у яких, проте, наявні, і менш виражені ніж гетеросексуальні, постійні чи епізодичні позитивні сексуальні реакції на представників своєї статі. (Є і виключення, про яке ми скажемо далі.)

Разом з тим, дослідження свідчать, що існує відносно невелика кількість людей, які мають сексуальний потяг виключно до представників своєї статі і реалізують його відповідним чином. Є достатньо підстав вважати, що причини їх гомосексуальності мають біологічний характер.

Проте є і такі люди, для яких типовою є позитивна гомосексуальна реакція, але у яких наявні і менш виражені постійні чи епізодичні позитивні реакції на предстваників протилежної статі. Такі люди теж можуть вести бісексуальний спосіб життя.

На наш погляд, типовість біологічної гетеросексуальності і нетиповість біологічної гомосексуальності в сучасних популяціях можно пояснити тим, що в процесі природного відбору відбувалося поступове зменшення носіїв гомосексуальності, адже самці-гомосексуали не створювали потомства. Можливо, що збереження виключної гомосексуальності стало можливим завдяки тому, що реальна сексуальна поведінка гомосексуальних за потягом самиць не залежала від їх уподобань, через що вони приносили потомство, через яке гомосексуальність передавалася далі.

На відміну від гомосексуальності, бісексуальність не мала суттєвих проблем з існуванням у часі. Адже бісексуали обох статей створюють потомство і тим передають можливість біполярної сексуальної поведінки.

У 40-і роки минулого сторіччя Е.Кіезі створив дуже цікаву шкалу, яка дала змогу визначення рейтингів сексуальної поведінки індивідів (в аспекті її статевої орієнтації). По цій шкалі, що складалася з 6 рівнів, рівень, що позначався цифрою

0 – означав виключно гетеросексуальну орієнтацію;

1 – домінанту гетеросексуальної орієнтації з елементами гомосексуальної ;

2 – домінанту гетеросексуальної орієнтації з певним досвідом гомосексуальних відчуттів;

3 - рівне співвідношення гетеро- і гомосексуального потягів;

4 - домінанту гомосексуальної орієнтації з певним досвідом гетеросексуальних відчуттів;

5 - домінанту гомосексуальної орієнтації з елементами гетеросексуальної;

6 - виключно гомосексуальну орієнтацію.

ШКАЛА КІНЗІ

Дослідження сексуальної поведінки американців того періоду (коли існувало вкрай негативн ставлення до будь якої поведінки, яка не була виключно гетеросексуальною), дало вражаючі результати, які нажахали одних, але дозволили полегшено зітхнути іншим.

Серед досліджених чоловіків:

48% визнали, що хоча б раз на протязі життя мали один гомосексуальний контакт (у будь якій формі), при цьому 37% пережили оргазм;

25% - у період між 16 і 55 роками мали кілька таких контактів;

18% - на протязі щонайменше 3-х років мали приблизно рівну кількість гетеро- і гомосексуальних контактів;

10% - на протязі щонайменше 3-х років мали виключно гомосексуальні контакти;

4% - ведуть виключно гомосексуальне життя.

Серед досліджених жінок:

28% визнали, що хоча б раз у житті відчували еротичну зацікавленість іншими жінками;

19% - до 40-річного віку мали хоча б один гомосексуальний контакт, при цьому 12% -пережили оргазм;

1% - веде виключно гомосексуальне життя. (Наведено по: 8. С.261)

Наведені дані піддавалися у чомусь обгрунтованим сумнівам, уточнювалися, перевірялися.

Проте, більшість досліджень свідчить, що показники кількісті осіб в людськіх популяціях, які поводятся виключно гомосексуально, коливається в межах 1-2% - у жінок, і 2-4% - у чоловіків.

Вони ж свідчать, що гомосексуальне експерементування у дітей і підлітків є майже правилом. Що до дорослих, то попри їх намагання слідувати існуючим нормам сексуальної поведінки, гомосексуальні емоції і гомосексуальні контакти між ними зустрічаються частіше, ніж прийнято думать.

На наш погляд, викладене вище свідчить, що немає достатніх обгрунтувань до негативного ставлення до проявів гомо- та бісексуальності. Таке ставлення пов¢язано виключно з культурною традицією, яка мусить бути переглянутою, оскільки дискрімінує певну частину суспільства.

У нас не визиває захвату намагання деяких представників гомосексуальної меншини нав¢язувати іншим твердження про якусь їх обраність, розумові, творчі, чи інші переваги і деякі форми, які їми при цьому використовуються. Проте, нам зрозумілий психологічний стан людей, які тривалий час були ізгоями суспільства, та й зараз ще нерідко відчувають на собі негативне ставлення представників більшості. (Для декого з цієї більшості, правда. таке ставлення – усього лише намагання подолати власну підсвідому гомоеротичність.)

Залишається лише сподіватися, що знання про дійсну природу гомосексуальності, які дають розуміння, що вона – не хвороба, і тому не лікуєтся; що вона – не спрямований проти суспільства свідомо скоєний злочин, а тому не може каратися, а лише природна особливість деяких людей – з якою треба міритися. Адже ми миримося з тим що існують день і ніч, зима і літо ...

1. Hyde J.Sh. Understanding Human Sexuality. – N.Y., 1986.

2. Старий Заповіт.

3. Корегин А.Я., Корегина Е.П. Секс в нашей культуре. – К., 1992, 1993.

4. Юнда И.Ф., Юнда Л.И. Сексологические основы семейной жизни. – К., 1993.

5. Мастерс У., Джонсон В., Колодни Р. Основы сексологии. – М., 1998.

6. Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности. – В кн.: Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности. – Харьков, 2000.

7. Сексология. Енциклопедический справочник по сексологии и смежным областям.

- Минск, 1994.

8. Кон И.С. Введение в сексологию. – М., 1989.

1. Проте, і у тих рідких випадках, коли вдавалося побачити зовнішні ознаки оргазму у дівчаток-немовлят, вони ще не доводять, що це є дійсно оргазм.

2. Через давні традиції негативного ставлення до мастурбації у наш час не так багато людей, які дозволяють собі відвертість на рівні, який дозволив собі біля двохсот років тому О.С.Пушкін у своїй юнацькій "Гавриліаді”:

Я научил послушливую руку

Обманывать печальную разлуку

И услаждать безмолвные часы…

Серед сексопатологів поширений такий жарт:- всі чоловіки займаються мастурбацією; а хто це

заперечує – або брехуни, або хворі. Проте, сексопатологи ж погоджуються, що чимало

жінок з нею незнайомі. Правда, доводилося чути про випадки, коли доросла жінка тільки в

процесі бесіди з лікарем дізнавалася, що форма поведінки, завдяки якій їй вдається досягти

оргазму і є мастурбація.

3. Дехто вважає, що друга частина слова мастурбація походиті від stupro - осквернення. Існує і більш вдала назва самозадоволення – іпсація (відлатинськ.ipse – сам), проте вона зараз є практично невідомою.

 
Вітаємо вас на сайті forfun.pp.ua . Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Реферат .Cексуальна поведінка і сексуальна культура", який є одним з архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете більше 5000 ГДЗ, творів, конспектів, презентацій, переказів і багато іншого. На нашому сайті вам доступний швидкий пошук і звичайно безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого вам навчання.
 
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід