Товари для рукоділля
 

Поезія Томаса Еліота


Скачати файл

Поділитись з друзями:
 
 

 

  В 1915 році в журналі «Поетрі» був опублікований вірш Еліота під назвою «Любовна пісня Дж. Альфреда Пруфрока». Його перша книга віршів — «Пруфрок та інші спостереження» була опублікована в 1917 році Герріетом Уівером, та відразу зробила Еліота головним поетом авангарду.

         В 1919 році вийшла друга книга Еліота під назвою «ARA VOS PREC» (в США вона була опублікованою під назвою «Вірші»). ЇЇ власноруч друкували Вірджиніа та Леонард Вульф.

         Багато часу він проводив в Гілфорді, де написав ще три вірші, які лягли до основи твору «Спалений Нортон».

 

                                            Ранок біля вікна

        

 

Вони гуркотять тарілками, сніданок готуючи

В кухнях підвальних уздовж вичовганих

                               тротуарів, —

Зрозумілі мені душі смутні покоївок,

Що проросли без надії за ворітьми.

 

Коричневі хвилі туману набігають на мене

Круговоротом облич на дні вулиці,

Зриваючи з перехожого, гряззю забризканого,

Безпричинну усмішку, що висне в повітрі

I щєзає над низкою дахів.

 

                Порожні люди

 

 

Ми люди порожні, 
Спустошені люди, 
Соломою випхані, 
Купчимось 
I мозки солом'яні хилим. 
Як шелести, шепоти наші 
Тихенько й подібно 
Тріщать шарудінням безсилим, 

Як вітер в сухій ковилі, 
Як лапки щурів на побитому склі 
У нашій коморі. 
Цей контур без форми, без кольору тінь, 
Сила збезвладнена, жести без рухів; 
О ті, що увійшли, 
З відкритим поглядом у сонне царство смерті, 
Згадайте нас - але обов'язково - 
Не безсловесні душі пригадайте - 
Спустошених 
випханих людей. 


II 

Я не відважусь зустріти очі в снах 
У приспаному царстві смерті. 
Їх тут немає: 
Тут за очі править 
Блиск сонця на пощербленій колоні, 
Там дерево хитається, 
I голос 
Там виникає з вітровіння, 

Іще величніший та дальший, 
Аніж зоря у небі голім. 
Дозволь мені не наближатись 
У соннім королівстві смерті. 
Дозволь, я збережуся 
I збережу всі машкари свої, 
Ці шкіри зі щура та крука й схрещені кістки - 
Пересторогу, 
Щоб вестися, як вітер в полі, 
Не наближатися, - 
Ми стрілись не востаннє 
У царстві присмерку. 

 

III 
Країно мертва, 
Кактусовий краю, 
Де ідоли камінні 
Підвелися, щоб прийняти 
Моління із долоней у мерця. 
Вгорі - зоря вмирає миготливо. 
Чи виглядає все подібно 
У іншім королівстві смерті? 
Прокидаємося самотньо 
В годину, коли 
Тіла нам проймає чулість, 
Уста поцілунків прагнуть 
Та мають складати моління каменю. 

IV 

Очі не тут. 
Тут немає очей 
В долині, де гинуть зорі, 
В порожній долині - 
Зламаній щелепі королівств наших минулих, 
В останньому з місць зустрічей 
Ми зійдемось, 
Притишуючи кроки, 
Там, де потоки струмують широкоплинно. 

Невидющі, доки 
Очі в нас не воскреснуть, 
Як одвічна зоря, 
Чи троянда зі ста пелюстками. 
В королівстві присмерку й смерті 
Єдина надія 
Порожніх людей. 


Обтанцюймо кактус колом 
Кактус колом кактус колом 
Обтанцюймо кактус колом 

О п'ятій годині ранку. 

Між думкою 
Та дійсністю 
Між наміром 
Та дією 
Падає Тінь 
        Це ж бо царство Твоє 
Між задумом 
I твором 
Між почуттям 
Та відгуком 
Падає Тінь 
        

Життя отаке довге 
Між бажанням 
I спазмом 
Між можливістю 
Та існуванням 
Поміж суттю 
Та між приниженням 
Падає Тінь 
То королівство Твоє 
Для Тебе Життя 
Для Тебе то 
          Світ кінчається саме так 
Світ кінчається саме так 
Світ кінчається саме так 
  Не вибухом, а
 вищанням
 
Вітаємо вас на сайті forfun.pp.ua . Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Поезія Томаса Еліота", який є одним з архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете більше 5000 ГДЗ, творів, конспектів, презентацій, переказів і багато іншого. На нашому сайті вам доступний швидкий пошук і звичайно безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого вам навчання.
 
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід