Ліна Костенко "Ван Гог"

 
Добрий ранок, моя одинокосте! 
Холод холоду. Тиша тиш. 
Циклопічною одноокістю 
небо дивиться на Париж. 
Моя муко, ти ходиш по грані! 
Вчора був я король королів. 
А сьогодні попіл згорання 
осідає на жар кольорів. 
Мертві барви. 
О руки-митарі! 
На мольбертах розп'ятий світ. 
Я - надгріб'я на цьому цвинтарі. 
Кипариси горять в небозвід. 
Небо глухо набрякло грозою. 
Вигинаються пензлі-хорти. 
Чорним струсом палеозою 
переламано горам хребти. 
Струменіє моє склепіння. 
Я пастух. Я дерева пасу. 
В кишенях дня, залатаних терпінням, 
я кулаки до смерті донесу. 
Самовитий - несамовитий - 
не Сезанн - не Гоген - не Мане 
але що ж я можу зробити, 
як в мені багато мене?! 
Він божевільний, кажуть. 
Божевільний! 
Що ж, може бути. Він - це значить я. 
Боже - вільний... 
Боже, я - вільний! 
На добраніч, Свободо моя! 
Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Ліна Костенко "Ван Гог"", із категорії "Українська література", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід