ТРАГІЗМ ЖИТТЄВОЇ ДОЛІ М. ХВИЛЬОВОГО ТА ЙОГО ГЕРОЇВ




 

ТРАГІЗМ ЖИТТЄВОЇ ДОЛІ

М. ХВИЛЬОВОГО ТА ЙОГО ГЕРОЇВ

Українське Відродження 20—30_х років прикликало в літературу бага_

то нових талантів, свіжих ідей та оригінальних світобачень. Серед яскра_

вих літературних зірок — Микола Хвильовий. За висловом його сучасни_

ка В. Коряка, «сам хвилюється і нас усіх хвилює, п’янить і непокоїть, дратує,

знесилює і полонить…»

М. Хвильовий щиро повірив у комуністичні ідеї, відстоював їх пером

і зброєю, гасаючи дорогами «червінькової революції» та мріючи про

«загірню комуну». Він поставив собі за мету проспівати пісню пісень, про_

славити маленьких «муралів революції», які хочуть «осушити болото».

Письменник навіть погоджувався, що для цього можна піти на деякі жер_

тви. Але вони виявилися надто великими…

М. Хвильовий, аналізуючи свої враження від поїздки на Пол_

тавщину, спостерігаючи за змінами, які відбувалися з його товари_

шами по партії, дізнаючись про нові й нові арешти своїх колег, при_

йшов до висновку, що тоталітарній системі байдужа доля людей,

і вона може пожертвувати мільйонами заради міфічного «світлого

майбутнього».

Яким би відданим комунаром не був М. Хвильовий, у своїх творах

він намагався відобразити дійсність об’єктивно. У новелі «Я (Романти_

ка)» — страшне передбачення — син_чекіст заради вірності революційній

ідеї вбиває власну матір, як і сотні інших людей, за інакомислення. Він

сам відчуває тягар відповідальності — на його совісті не шість загубле_

них безневинних душ, а «шість мільйонів».

Безмірна трагедія і самого М. Хвильового, і його героїв. Письмен_

ник розчарувався у світлих комунарівських ідеалах, відчув, що його

народ чекає страшне лихо, і покінчив життя самогубством. А «главко_

верх чорного трибуналу» рішуче відсікає «легкодухість», сумніви і йде

виконувати свої обов’язки перед революцією» — розстрілює власну

матір, як і інших непокірних громадян. Андрюша, один із членів три_

буналу, не розуміє, «навіщо ця безглузда звіряча жорстокість». Глав_

коверх же знає: «Воістину: це була дійсність, як зграя голодних вовків.

Але це була й єдина дорога до загірних озер невідомої прекрасної ко_

муни». Отже, мета для нього виправдовує будь_які засоби. Це потво_

ра, звір, а не будівник світлого майбутнього, і душа його мертва, страш_

на, бо сіє смерть навкруги.

Ми не можемо засуджувати письменника за такий його вибір, за те,

що, навіть помираючи, він залишався вірним своїм комуністичним пере_

конанням. Але повинні зробити висновок, що, за висловом Леся Курбаса,

«немає в світі таких ідей, за які можна було б заплатити людським жит_

тям — чужим чи власним».

«Вогонь фанатизму» — це велика руйнівна сила і у фізичному, і в мо_

ральному розумінні. А руйнуючи, щастя людського не побудуєш.

Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "ТРАГІЗМ ЖИТТЄВОЇ ДОЛІ М. ХВИЛЬОВОГО ТА ЙОГО ГЕРОЇВ", із категорії "Микола Хвильовий", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід