Правда Кобзаря




 
Дивлюся,
Мов на небі висить Святий Київ наш великий. Святим дивом сяють Храми Божі, ніби з самим Богом розмовляють, Дивлюся я, а сам млію.
Тихо задзвонили
У Києві, мов на небі...
0,  Боже, мій милий!
Який дивний ти. Я плакав,
До полудня плакав.
Та так мені любо стало: І малого знаку Нудьги тії не осталось, Мов переродився... Подивився кругом себе
1, перехрестившись,
Пішов собі тихо в Київ
Святим помолитись.
Поезія цих рядків гарна і повна сердечності, ніби вірші Вольфрама фон Ешенбаха та інших майстрів, що славили священний Монсальват.
Питання про релігійність чи атеїзм Шевченка — це питання про світогляд одного з найбільших ліриків світової літератури. Для науки об'єктивної воно, в його першорядній значності, виступає з повною вагою усіх його сторін; з окремими прикметами і явищами, що деколи одні одним суперечать.
Так висвітлюють спадщину інших великих поетів на Сході й Заході, іноді в цілих бібліотеках, складених з досліджень про один твір.
Але теперішнє радянське літературознавство наперед приносить настанову від партійного кола, згідно з якою, світогляд поета мусить бути при одній «генеральній лінії». Така настанова призводить до курйозів, або до схоластики, зовсім далекої від наукового дослідження.
Бо ж тут, при розборі світоглядових поезій Шевченка, треба весь час мати перед очима ту особливість релігійлого життя людей, що вони не йдуть прямою дорогою через площу, але наче сходять на верхів'я гір, до духовного сонця, між усіма туманами і грозовими хмарами: стежкою тісною і нерівною — край безодень. Підносяться і зриваються, терплять болючі падіння, мучаться сумнівом і зневірою, іноді навіть підступністю, після якої настають гіркі, з кривавими сльозами, каяття і спокути. Весь час — боротьба духовна: гостра, пекуча, з терпіннями і зусиллями душі в стражденних відчуттях.
Так було навіть з декотрими великими праведниками в минулому на їх гірській стежці, де тільки через подолання всякого сумніву і страху підносилися до стану очищення власного серця від гріховної тьми.
Часто буває так з надзвичайно чутливою і віруючою людиною у мистецтві, коли, як Шевченко, серед виняткових обставин доведена до розпачу всіма нещастями, і то не стільки своїми, скільки — ближніх своїх, впадає у зневіру, навіть з образою для Творця: в висловах духовного самознищення, після чого каяття з найбільшою гіркотою загладжує наслідки тимчасового відвороту. Так терпів і Шевченко.
Але його твори: «Єретик», «Молитва», «Подражаніє Ієзекіїлю», «Осії. Глава XIV», «Во Іудеї во дні они...», «Така, як ти, колись лілея...», «Подра-жаніє 11 псалму», «Ісая. Глава 35», «Лічу в неволі дні і ночі...» і десятки, десятки, крім них, сповнені чистим християнським духом. Весь «Кобзар» пройнятий ним, як небагато інших творів світової поезії, скажімо, поема Данте чи Мільтона, чи вірші, що складали мудрі християнські лірики: Франциск із Ассізі, Сковорода, Хуан де ля Крус, Якого да Тоді та інші.
Майже на кожній сторінці «Кобзаря» читаємо такі вислови поета-християнина: «Буде мить, людей любить, святого Господа хвалить»; «Боже милий! Як хочеться жити і любити Твою правду»; «Я тихо Богу помолюся»; «Слава Тобі, Христе Боже!».
Шевченко писав, як про закінчення життя, про можливість славити Бога. Весь довколишній світ — книга похвали:
І місяць з зорями сіяв, І соловейко на калині То затихав, то щебетав, Святого Бога вихваляв; І все то, все то в Україні!..
* * * Молюся! Господи, молюсь! Тебе хвалить не перестану!
Шевченко заповідав нащадкам віру в Бога як найкоштовніший скарб життя, про який нагадується постійно в цілому «Кобзарі»; заповідав, знаючи, що від віри живої — спасіння: в цьому житті і той бічному:
Ми віруєм Твоїй силі
І духу живому.
Встане правда! Встане воля!
І Тобі одному
Поклоняться всі язики
Вовіки і віки.
Злагодивши шкільний Буквар, Шевченко сам написав до нього повчання про віру Христову і подав разом з молитвами. Читаємо: «Ширилось і ширилось святеє слово Христове, на опоганеній землі. Огнем і кров'ю людською очистилося, яко злато в горнилі, теє святеє Божеє слово, але своїм святим тихим, ясним світом, тоді ж осліпило очі людей поганих; найшлись лжеучителі і лжепророки. Тоді, 315 року по воплощенії сина Божія, в городі Нікеї зібрались пресвітери і єпископи, ревнителі святої Христової заповіді, і одностайне, однодушне написали Християнам символ віри».
«Беззаконіє і неправда вкрались знову в душу людськую, і правдо учителі сховалися в дебрі і вертепи; побудували собі скити, келії, і святії монастирі; і в своєму святому пристанищі молилися Богу; і іноді подавали святеє правди слово беззаконним темним людям. Тоді, коло 372 року, в тихій своїй келії, озвався за слово Христове Едеський диякон Єфрем Сірін, і повчав людей і в Церкві, і на ули-ці, яко заповідь Христову передав нам свою святую молитву».
Ці слова Шевченко написав незадовго до смерти, в кінці 1860 року, і вони мають значення його духовного заповіту для всіх молодих поколінь в Україні.
Отже, комуністи через Академію Наук і видавництва в Києві і всьому СРСР вчинили вражаючий фальш супроти «Кобзаря», розповсюдивши силу друків про нього, ніби про твір поета-безвірника.
Треба визволяти Шевченка з каторжної омани; розбивати бронзові накладки-міфи, з яких зложено підмінну личину.
Ось — міфи про Шевченка як поклінного школяра в «революційних демократів», Добролюбова і Чернишевського.
З численних прикладів візьмем характерний — виданий Академією Наук СРСР: «Общественно-политические й философские взгляды Т. Г. Шевченко» 1954 року. Тут скрізь означення про поета: «солідаризуючись із Чернишевським і вторячи йому»; «як Бєлінський, Чернишевський, Добролюбов, він (себто Шевченко)...»; для Шевченка від Чернишевського — «натхненна сила»; «величезний вплив», «теоретична зброя»; дружба з ним «помогла піднятися»; Шевченко «перетворює в життя» його «формулу», і т. п. Словом, наш Шевченко слідоступ за плечима Добролюбова і Чернишевського. Чи ж так воно насправді?
Ану пригляньмося до бронзової вигадки! Коли народився Добролюбов? — 1836 року; а коли в світ вийшов «Кобзар» Тараса Шевченка? 1840 року. Коли закінчена поема Шевченка «Гайдамаки», в якій цілком виразилися його погляди і на минувшину, і на сучасність України? 1841 року.
Скільки років тоді було Добролюбову? — 4 чи 5; пішки ходив під стіл, на якому лежав «Кобзар» Тараса Шевченка.
Коли народився Чернишевський? 1828 року. Скільки віку було йому, коли вийшов «Кобзар»? — 12 років; школярем сидів біля стола, на якому лежав Шевченків «Кобзар».
В 1845 році з'являються твори Шевченка, в яких усьому світові видно цілком сформований світогляд з концепцією філософською, історичною, мистецькою, соціальною, релігійною: «Великий льох», «Іван Гус», «Кавказ», «І мертвим, і живим, і ненародженим...», «Заповіт», «Псалми», «Холодний яр», «Наймичка», «Сліпий» та інші.
Скільки років було Добролюбову? 9 років: міг читати ті твори, водячи пальцем і не розуміючи. Скільки років було тоді Чернишевському? 17 років; міг читати і частково, трішечки розуміти концептивну сторону. У 1847 році Шевченка заарештовано, засуджено і вислано. Через десятиліття, в 1857 році, приходить наказ про звільнення. Наступного року, як записав Шевченко, «грононосний локомотив», зупинився в Петербурзі.
Чи поезія Шевченка в цей час співзвучна світоглядові затятого атеїста і противника християнства Чернишевського?
Ні, якраз діаметрально протилежна! — про що й свідчать такі вершинні твори світової християнської поезії XIX століття як «Неофіти», «Марія», «Єретик» та інші. А потім? Теж — протилежна. Читаймо «Молитву» Шевченка (1860 року), про яку Академія Наук УРСР проголосила, що там поет «пропагує атеїзм».
Там благання до Бога: подати тільки «любов, сердечний рай», всім «братолюбіє» послати, щоб ми «любили правду на землі». Шевченко навіть поправляє вірші, видаляючи з наступних варіантів почуття ненависти.
Треба тільки спинити зло і його творців, але не мстити з ненавистю і жорстокістю: це цілковита протилежність до ненависницької пропаганди «революційних демократів».
Бо Шевченко знав силу, безмежно більшу за всяку ненависть і помсту, чого Чернишевський, духовно самозасліплений і самовпевнений безвірник, хоч один з найвизначніших інтелектуалів свого століття і великий борець проти царизму, бачити не міг і через те зостався «величиною» переважно в російському революційно-атеїстичному мисленні. В той час, як Шевченко — постать всесвітня: в духовному розвитку християнського людства він — геніальний речник і поет.
Міф про «школярство» Шевченка в російських безвірників розвіється сам.
Була докорінна різниця і в поглядах на революційну боротьбу, приблизно — така, як між совєтським і американським ставленням до переможених німців у 1945 році.
Американці повели на суд головних німецьких «творців зла»: суд покарав їх, а решту, тільки виконавців, відпущено, хай денацифікуються в німецьких закладах.
Совітники ж тоді залили кров'ю Східну Німеччину, хапаючи і вбиваючи без числа, винних і невинних, тільки з ненависті. Масові ґвалтування жінок, грабунки, насильства, мучення, мордування заповнювали життя. Навіть була вимога Москви до альянсів: вистріляти все вище офіцерство Німеччини, але альянси не погодились.
Приблизно так різняться погляди Шевченка і Чернишевського з його послідовниками. Поет кликав тільки до того, що головних «творців зла», «царів кривавих, шинкарів», покарати, «без всякого лихого лиха», нехай осудять їх «немудрі» і «до ката доведуть». Обвинуватить народ, і він повинен у час тріумфу виявити, на думку Шевченка, найвищу велич моральної перемоги: простити! Досить стримати зло і очистити світ від нього. Кара має відбутися враз, без проповіді злоби, ненависництва, озвіріння. Тоді негайно втишити життя; знайти мир; згасити всяку ненависть у громаді, мов у добрій сім'ї: між дітьми Божими, між братами, — спинити соціальну ворожнечу, що її планували і сіяли систематично, з теоретичними підставами, Чернишевський, а потім його прикленники, ленінці.
Роблять помилку і спотворюють історичну правду — ті, що дотуляють ім'я Шевченка мислителя до Чернишевського і Добролюбова, властиво, опонентів поета, які дечому навчилися від нього, але в найглибшому були нездібні збагнути його світогляд.
 
 
 
 
 
 
 
Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Правда Кобзаря", із категорії "Тарас Шевченко", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід