Культура мовлення. мовлення правильне й комунікативно доцільне. Вимоги до гарного мовлення (змістовність, логічність, багатство і різноманіт
Урок № 27
Тема: Культура мовлення. мовлення правильне й комунікативно доцільне. Вимоги до гарного мовлення (змістовність, логічність, багатство і різноманітність, точність, виразність, доречність), їх основні ознаки (Практично).
Мета: розрізняє предмет вивчення стилістики мовлення й завдання культури мовлення
(у зіставленні зі стилістикою), особливості розмовного й книжного мовлення; стилі
мовлення, їх підстилі, основні жанри й характерні мовні засоби; вимоги до мовлен-ня; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять «стиліс-тика» й «культура мовлення»; визначає мовлення правильне й комунікативно до-цільне, нормативне й ненормативне використання мовних засобів; аналізує тексти
вивчених стилів мовлення з погляду змістовності, логічності, багатства й різнома-нітності, точності, виразності, доцільності мовлення; складає власні усні, письмові
висловлювання різних стилів, типів і жанрів мовлення, дотримуючи основних їх
ознак і вимог до гарного мовлення; знаходить і виправляє помилки, пов’язані
з порушенням стильової єдності, змістовності, логічності, доречності, виразності,
з неправильним використанням слів і одноманітних синтаксичних конструкцій,
лексичних варіантів і порушенням лексичної сполучуваності слів.
Хід уроку
I. АктуА лізА ція опорних знА нь учнів.
технологічна карта
основні ознаки культури мовлення
правильність мовлення — це дотримання літературних норм,
які сприймаються мовцями як «ідеал» чи прийнятий зразок.
Правильність вважається основною комунікативною якістю мови.
І в усній, і в писемній мові обов’язковим є дотримання лексичних,
граматичних та стилістичних норм. Для усного висловлювання ак -туальним є дотримання орфоепічних норм, для писемного — орфо -графічних і пунктуаційних.
точність — це відповідність мовленнєвих засобів мовленнє -вій ситуації (змістові, меті, мовленнєвому рівню адресата і т. ін.
мовленнєвого акту). Можна назвати кілька умов, які забезпечу-ють точність мовлення. Це 1) знання предмета мовлення; 2) знання
мови, її системи, можливостей, володіння стилістичними ресурса -ми; 3) уміння узгодити знання предмета зі знанням мовної системи
в конкретному акті комунікації.
Зазначимо також лінгвістичні засоби, що сприяють точності
мовлення. По-перше, це правильне слововживання, вміння вибрати
найбільш точний мовний варіант, зокрема потрібне слово із синоні -мічного ряду. По-друге, це чітке розмежування значень багатознач-ного слова. Точне слововживання передбачає також розмежування
паронімії, тобто слів із близьким звучанням, але різним значенням,
а також слів-омонімів, у тому числі міжмовних. Вимоги до точності
мовлення зростають за умови відсутності безпосереднього контакту
з адресатом мовлення, а також при спілкуванні з великою ауди -торією. Точність мовлення є важливою умовою результативності
наукового й офіційно-ділового спілкування.
логічність як якість мовлення тісно пов’язана із точністю, яка
є попередньою умовою логічності. Логічним називається мовлення,
яке забезпечує змістові зв’язки між словами і реченнями в тексті.
Якщо точність мовлення пов’язана з лексичним рівнем, то логіч -ність мовлення виявляється на синтаксичному рівні. Основними
умовами логічності є: 1) несуперечливість поєднання слів; 2) пра -вильний порядок слів; 3) правильний зв’язок окремих висловлювань
у тексті; 4) позначення переходів від однієї думки до іншої та ін.
чистота мовлення — це вживання елементів, які відповідають лі -тературній мові. У чистому мовленні не використовуються діалектизми,
варваризми, просторічні слова, жаргонізми, будь-які вульгарні та лай-ливі слова. До елементів, що засмічують мовлення, належить також так
звані слова-паразити (ну, значить, ось, так би мовити, власне кажучи,
взагалі, розумієш). Порушує чистоту мовлення надмірне вживання за-позичених слів. Яскравим прикладом засміченого мовлення є суржик.
виразність мовлення — це такі особливості його структури,
які підтримують увагу та інтерес слухачів або читачів. Інтонація,
логічний наголос, милозвучність створюють виразність на фонетич -ному рівні. Лексичними засобами виразності є емоційно забарвлені
слова і вирази, епітети, метафори, порівняння тощо. Емоційний
вплив підсилюють фразеологізми, прислів’я, приказки, крилаті
вислови. Виразності сприяють і синтаксичні засоби, наприклад,
повтори, антитеза (протиставлення) та ін.
в иразність мови забезпечують: 1) самостійність мислення
мовця; 2) небайдужість, інтерес автора до написаного і сказаного,
а також до адресата висловлювання; 3) добре знання мови та її ви -ражальних засобів; 4) знання особливостей функціональних стилів;
5) систематичне тренування мовних навичок, вироблення мовного
чуття; 6) наявність у мові виражальних засобів.
Багатство мовлення — це використання мовцями великої кіль-кості мовних одиниць — слів, словосполучень, речень. Існує прямий
зв’язок між поняттями багатства і різноманітності мовлення, адже
що різноманітніше мовлення, то воно багатше. Джерелами багатства
мови можуть бути будь-які мовні елементи. Насамперед прийнято
говорити про лексичне багатство мовлення, яке виявляється у тому,
що мовець здатний уникати повторення слів, користуватися сино-німічними ресурсами. Для ясного і чіткого вираження думок дуже
важливо мати достатній запас слів. На граматичному рівні багатство
мовлення створюється використанням варіантів форм і конструкцій
(батькові — батьку, на вечірньому — на вечірнім, п’яти — п’ятьох,
квартира професора — професорова квартира, обрати суддею — оби-рати на суддю, починатися прес-конференцією — починатися з прес-конференції, згідно з рішенням — відповідно до рішення). Можна го-ворити також і про інтонаційне багатство мовлення — використання
найрізноманітніших інтонацій (розповідної, питальної, окличної).
Доречність мовлення — це добір мовних засобів відповідно до
цілей і мети спілкування. Так, слова, що створюють специфіку
офіційно-ділового стилю (канцеляризми), не повинні фігурувати
в публіцистичній чи розмовній мові, звичайна сфера використання
термінів — науково-технічний, спеціальний текст, усна мова спеці -аліста, неприпустимим є вживання емоційно-експресивної лексики
у документі чи підручнику тощо. Висловлюючи думку, необхідно
дбати про обґрунтоване використання мовного матеріалу.
правильне мовлення — це додержання усталених мовних норм
української літературної мови. Із цієї точки зору мова може роз -цінюватися як правильна (норма), так і неправильна (помилка).
Норми (від лат. norma — правило, взірець) — це сукупність
визначених правил, яким підпорядковуються вимова і вибір слів
в мові, використання граматичних форм, складання речень та ін.
норми сучасної літературної мови поділяються на фонетичні,
лексико-фразеологічні, словоскладальні, морфологічні, синтаксичні
і стилістичні.
Вони установлюють:
а) фонетичні — правила вимовляння звуків і ставлення наголо -су (вивчаються в фонетиці і орфоепії);
б) лексико-фразеологічні — норми вживання слів і фразеологізмів
у властивих їм значеннях (вивчаються в лексиці і фразеології);
б) словоскладальні — правила складання слів і способів їх тво -рення (вивчаються в словотворенні);
в) морфологічні — норми вживання слів у випадку їх видозмі -нювання (відмінювання іменних частин мови, займенника,
дієприкметника і дієслова — вивчаються в морфології);
г) синтаксичні — правила побудування так званих синтаксичних
конструкцій — словосполучень і речень (вивчаються в синтаксисі);
ґ) стилістичні — норми використання різними мовними стиля -ми властивих їм мовних засобів (вивчаються в стилістиці).
Мовна майстерність — це здатність, використовуючи мовні
норми, обирати з них найбільш вдалу для викладення своїх ду -мок. Яскравими прикладами мовної майстерності можуть служити
художні твори видатних українських письменників. Доречність та
недоречність вибору тих чи інших мовних засобів для створення
більшої виразності вивчається в стилістиці та культурі мовлення.
Причини помилок у логіці викладу:
1. Поєднання логічно несумісних слів (злюща баба-яга, а не
злюща бабуся).
2. «Зайві» слова (плеоназми) (травень, а не травень місяць).
3. Заміна особової форми дієслова активного стану зворотним
дієсловом (вибачте мені — вибачаюсь).
4. Неправильне чергування низки однорідних членів речення
(письменники і поети).
5. Неправильне утворення аналітичних граматичних форм (най-частіше ступенів порівняння — самий найкрасивіший, більш
виразніше).
6. Неправильне поєднання присудка із складеним підметом (дех-то з нас знали).
7. Порушення порядку слів у реченні (Секретарка сиділа у при -ймальні, яку ми вперше бачили).
8. Вживання дієприслівникових зворотів на місці підрядних ре-чень (Повернувшись у село, випускнику обіцяли роботу).
9. Неправильне використання сполучних засобів у складних ре -ченнях.
II. оГолошення те М и й М ети уроку.
III. МотивА ція нА вчА льної Д іяльно С ті учнів.
IV. Сприйняття й зАСвоєння учня М и нА вчА льно Го МАтері А лу.
; Тренувальні вправи
прочитайте текст. укажіть його стиль. чи стилістично виправдане
тут уживання одноманітних синтаксичних конструкцій?
Хліб…
Скільки й справді красивих легенд і повір’їв пов’язано з ним.
На весілля посівають наречених зерном, щоб ніколи не знала сім’я
нестатку у хлібі. При зведенні оселі закладають зерно в кутки, щоб
був достаток у домі. Щоб стати вродливою, дівчина нібито повинна
зібрати квіт жита й натерти ним обличчя.
Я сказала б інакше: хто хоче красивим стати душею, хай
порідниться з хлібом. (Н. Гринько).
п рочитайте тексти. Що їх поєднує? у котрому з них повтор слів,
однакових звуків, суфіксів, речень тощо є виправданим?
Ще до 60-х років XX ст. в Україні льон-довгунець був поши-реною сільськогосподарською культурою, зі стебел якої одержували
волокно. До того ж, дрібненьке насіння льону обмолочували восени
для отримання олії. Сьогодні його використовують як обволікаль -ний засіб при захворюваннях кишково-шлункового тракту.
2. Льон зелений ріс у полі,
На веселому роздоллі.
Він весною народився,
В синє небо задивився,
Довго, довго розглядав,
Доки й сам блакитним став. (Л. Лежанська).
3. При дорозі, де тополі,
Синій льон зацвів у полі.
Біля льону синя річка,
В небі синьому — синичка,
Стільки цвіту-синьодзвону,
Засиніло все від льону! (А. Камінчук).
п рочитайте текст. у якій мовній ситуації можливе його викорис -тання? розмовне чи книжне це мовлення? виконайте стилістичний
експеримент, змінивши вид мовлення. Якими засобами ви скорис-талися? чи змінить це мовну ситуацію?
І сором був тій дівчині, у якої стрічки пов’язані недбайливо
або не в порядку. В’язати стрічки треба вміти і символи їх знати.
Скажімо, найпершу у віночку — посередині, в’яжуть світло-коричневу стрічку — символ землі-годувальниці. Пообіч від ко-ричневої — жовті стрічки — символ сонця, за ними — світло-зелені — символ краси і молодості. Потім голубі, сині — символи
неба і води, що дають силу і здоров’я, далі в’яжуть жовтогарячу —
символ хліба, фіолетову — символ мудрості людини, малинову —
символ душевності, щирості, рожеву — символ достатку. В’язали
до строю й білу стрічечку, але тоді, коли її кінці були розшиті
сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, а на право -му — місяць. Якщо стрічка не була вишита, то її не пов’язували,
бо це — символ пам’яті про померлих. (Із журналу).
Якого стилю і підстилю поданий текст? с вою думку доведіть. в и -пишіть слова,що засвідчують точність мовлення.
Хистка рівновага
Атмосфера перебуває у хисткій динамічній рівновазі. У про -цесі фотосинтезу рослини поглинають вуглекислий газ і виділяють
кисень. Тварини, навпаки, при дихання споживають кисень, виді -ляючи в атмосферу вуглекислий газ та інші гази, зокрема метан.
У результаті господарської діяльності людини велика кількість
вуглецю, що міститься у природному паливі (вугіллі, газі, нафті),
переробляється і повертається в атмосферу. Це може призвести до
глобального потепління клімату. Більше того, через господарську
діяльність людини зменшується озоновий шар, і згубне ультрафі -олетове проміння Сонця проникає на Землю. Якщо руйнування
атмосфери продовжуватиметься, то планета невдовзі стане непри -датною для життя.
V. зАкріплення вивченоГо МАтері А лу.
прочитайте вірш. укажіть і виправте помилки культури мовлення.
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що скраю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє панімаю.
Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови. (П. Глазовий).
складіть власне висловлювання — виступ до дня довкілля, дотри-муючи норм культури мовлення.
VI. ДоМАшнє завдання.
виконати вправу №224.
Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Культура мовлення. мовлення правильне й комунікативно доцільне. Вимоги до гарного мовлення (змістовність, логічність, багатство і різноманіт", із категорії "Конспекти", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
- Конспекти
- 14.01.2014
- 4159