Наскільки прекрасна людина, якщо вона людина справді




 
Мета: виховувати у дітей людяність, гуманізм у стосунках, доброзичливість, повагу до людей, великодушність та скромність. 
навчати оволодівати мистецтвом спілкування , пробуджувати у дітей щирий інтерес до всього корисного, морального; бажання назавжди зберегти людську гідність. 
Єдине, що важливо, - це бути людиною. 
А.Камю. 
І. Вступне слово 
Один східний володар захотів пізнати всю історію людства. Мудрець приніс йому 500 томів. Зайнятий державними справами, цар відіслав йому, наказавши викласти все це в більш стислій формі. Через 20 років мудрець повернувся. Історія людства займала тепер всього 50 томів, але цар був уже занадто старий, щоб подолати стільки товстих книг, і знову відіслав мудреця. Пройшло ще 20 років і постарілий, посивілий мудрець приніс володарю один-єдиний том, який уміщав всю премудрість світу, яку той прагнув пізнати. Однак цар лежав на смертному одрі і у нього не залишилось часу, щоб прочитати навіть одну цю книгу. Тоді мудрець виклав йому історію людства в одному рядку; людина народжується, страждає і помирає. 
Не одне покоління замислювалося над питанням: хто така Людина; для чого вона живе на Землі; що значить бути справжньою Людиною?. 
Відомий французький письменник – гуманіст Антуан де Сент-Екзюпері вважав, що «єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування». Тому ми сьогодні спробуємо перебрати на себе роль філософів. Ми міркуватимемо над темою «Наскільки прекрасна людина, якщо вона людина справді». А в помічники я пропоную взяти: мислення, увагу до слова, творчість і фантазію. Ми вчитимемося спостерігати, згадувати, думати, творити, відчувати, робити висновки. 
ІІ Хід години спілкування 
 Аукціон ідей 
Вдома ви повинні були подумати над питанням, яку людину ми називаємо прекрасною? Висновки ми робити поки що не будемо, а зробимо їх в кінці уроку. 
 Я так думаю…. 
Отже, що ж робить людину прекрасною? Відповідь на це запитання спробуємо відшукати в притчах В.Сухомлинського. 
Старий Майстер побудував кам'яний будинок. Став та дивується зі сторони. «Завтра в цьому будинку поселяться люди», — думав із гордістю Майстер. 
А в цей час біля будинку грався семирічний Хлопчик. Вік скочив на щойно цементований поріг і залишив на ньому слід своєю маленькою ніжкою. 
— Навіщо ти зіпсував мою роботу? — з докором запитав Майстер. Минуло багато років. Хлопчик став дорослим чоловіком. Життя його склалося так, що він часто переїжджав із міста в місто, ніде довго не затримувався, ні до чого не прив'язувався — ні руками, ні душею. Прийшла старість. Згадав Літній Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілося йому відвідати свою Батьківщину. 
Приїхав Чоловік на рідну землю. Зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі тільки плечима знизують — ніхто не пам'ятає цього чоловіка. 
Зустрівся по дорозі старенький дідусь та й запитує: 
— Щось, можливо, ти залишив після себе? Чи є в тебе син чи донька? 
— Ні, не маю я ні сина, ні доньки, — відповів Літній Чоловік. 
— Можливо, ти посадив у нашому селі сад чи бодай деревце? 
— Ні, не посадив я саду... 
— Можливо, ти поле засіяв? 
— Ні, не працював я у полі... 
— А, можливо, ти вірші пишеш, пісні складаєш? 
—Ні, і цього я не вмію... 
— Тоді хто ти такий? Що робив ти все своє життя? — з подивом запитав дідусь. 
Нічого не зміг відповісти Літній Чоловік. І раптом він згадав ту мить, коли залишив свій слід на порозі одного будинку. Підійшов Чоловік до нього. Стоїть будинок, ніби вчора збудований, а на порозі — закам'янілий слідок його дитячої ніжки. «Ось і все, що залишиться після мене на землі, — з гіркотою подумав Літній Чоловік. — Але цього так мало! Не так потрібно було прожити своє життя...» 
- Ось така історія. Як ви гадаєте, у чому трагедія життя цієї людини? 
(Міркування учнів.) 
Бо я людина. 
Вечоріло. Дорогою йшли два подорожні: батько й малий син. Посеред дороги лежав камінь. Батько не помітив його, спотикнувся і забив ногу. Йому заболіло. Крекчучи, він обійшов камінь і, взявши хлопчика за руку, пішов далі. 
Другого дня батько з сином ішли тою самою дорогою назад. Батько знов не помітив каменя, знов спотикнувся і забив ногу. 
Третього дня батько й син йшли тою самою дорогою. До каменя було ще далеко. Батько сказав синові: 
- Дивись уважно, сину. Треба обминути камінь. 
Ось і те саме місце, де батько двічі спотикнувся й 
забив ногу. Вони зменшили ходу, але каменя вже не було. На обочині сидів сивий дід. 
- Дідусю,- питає хлопчик, - ви не бачили каменя? 
- Я прибрав його з дороги. 
- Ви теж спотикнулися й забили ногу? 
- Ні, я не спотикнувся й не забив ногу. 
- Чого ж ви прибрали камінь? 
- Бо я людина. Хлопчик став та й думає. 
- Тату, - питає він, - а хіба ви не людина? 
- Чому сивого діда можна назвати людиною? 
 Займи позицію….. 
Учитель. Щоб ніколи не відчути гіркоти життєвого полину, не відчути у зрілі роки, що життя пройшло марно, потрібно самому собі дати відповідь: у чому сенс мого життя, що я хочу досягти, яким я повинен бути? Сенс життя шукав і герой роману М. Сервантеса Дон Кіхот. Переглянемо уривок із кінофільму «Дон Кіхот». І скажемо, чи можна цього героя, якого всі вважали диваком, назвати прекрасною людиною? 
(перегляд відео сюжету) 
- Часто кажуть, що у кожної людини є дві дороги. Перша — вузька, безводна, засіяна колючками, повна небезпек. Тільки наприкінці вона стає рівною, з родючими садками. Друга дорога — поросла квітами, сповнена насолод, а наприкінці стає кам'янистою, небезпечною. Дон Кіхот собі вибрав тернисту дорогу. А яку ви обрали б для себе? 
(Міркування учнів) 
Учитель. Вам подобається перша. Це добре. Але чому вона така важка? Ніщо в житті не дається без зусиль, важкої праці. Людина, яка з дитинства навчилася долати перешкоди, допомагати іншим, не піддаватися спокусам, перемагати власну лінь, може стати справжньою Людиною, домогтися в житті того, чого вона хоче. Є такі чудові слова: 
Витри піт солоний із чола, 
І трудись, забувши про утому, 
Бо людина ціниться по тому, 
Чи вона зробила, що могла. 
Скільки сил у неї вистачало, 
Щоб на світі більше щастя стало? 
 Скарбничка мудрості 
Життя, так само, як і байку, цінують не за довжину, а за зміст (Сенека). 
Від руки, що дарує троянди, завжди віє їх ароматом (Китайське прислів'я). 
Усяку людину слід судити за її справами (Сервантес). 
Люди не народжуються, а стають тими, ким вони є (Гельвецій).

 Коло думокЛісоруби 
Двоє лісорубів рубали дерева. Обидва працювали з неабиякою вправністю, проте кожен робив це у свій спосіб. Перший рубав дерево вперто і завзято, зупинявся лише на якусь хвилинку аби передихнути! 
Другий же щогодини робив собі тривалу перерву. Коли почало смеркати, перший зробив тільки половину справи, а другий таки зрубав своє дерево. 
Перший не повірив своїм очам: «Як тобі вдалося закінчити так швидко?» 
Другий усміхнувся й відповів: «Ти бачив, що я кожної години робив собі перерву. Проте ти не помітив, що перепочинок я використовував для того, аби підгострити сокиру». 
Мораль. Твоя душа – мов гостра сокира. Не дозволяй, щоб вона затупилася. Щодня гостри її потроху. 
- Що значить «гострити душу»? 
Отже, гострити душу – значить збагачувати свою духовну силу добрими справами, хорошою поведінкою, моральними поступками. А що таке духовна сила? Це вміння приймати рішення. Кожна хвилина нашого життя – це вибір. Вибір як повестися, що зробити, як сказати. І все починається з малого: чому надати перевагу – перегляду фільму чи вивчити уроки, зробити комплімент однокласниці чи мовчки обманювати сусіда по парті? 
Тому важливо, щоб кожна дитина докладала зусиль для формування своєї духовної сили, свого розуму, бо саме розум людини є тим «директором», який керує кожним із нас. 
 Продовж речення… 
Що треба робити, щоб бути: 
- добрим? (робити добрі вчинки) 
- ввічливим? Завжди поводитися ввічливо. 
- Працьовитим? Не лінуватися. 
- Милосердним? Виявляти співчуття. 
- Щедрим? Ділитися з друзями. 
- Розумним? Бути уважним, багато читати, виконувати завдання вчителя. 
- Чесним? Не обманювати, говорити правду. 
 Психологічна гра 
Перевіримо, як ви «гострите свої душі». Я зачитую твердження, а ви говорите, « не потрібно» чи « потрібно ». 
1. Керувати своїми емоціями, незалежно від того, яким темпераментом наділила тебе природа. 
2. Спокійно й байдуже ставитися до товаришів, які глумляться над іншими, вживають алкогольні напої, палять. 
3. Проявляти свої найкращі людські якості, стати справжньою людиною, яку поважатимуть і яка сама поважатиме себе й своїх товаришів. 
4. Не ображати іншого, без крику і галасу довести, що його думка – хибна, а ваша – правильна. 
5. Піклуватись про матір, батька, бабусю, молодших братів і сестер. Берегти рідних – найдорожче, що у вас є. 
6. Відмовитися від дорогих подарунків, які батьки готові вам зробити, відмовляючи собі в найнеобхіднішому. 
7. Переглядаючи фільми,телепередачі, брати для себе те, що наймодніше, навіть якщо воно суперечить нашим поглядам моралі. 
8. Намагаючись виховувати в собі найкращі риси людяності, не забувати про оточуючих тебе людей. Пам’ятати, що існує розум, честь, совість. 
 Хвилинка вільних думок 
В заготовленій таблиці записати в одну колонку ті позитивні риси характеру, які у вас є, а в іншу – ті, яких треба позбутися. 
Мої позитивні риси характеру Риси, яких потрібно позбутися 

ІІІ. Підсумок години спілкування 
- Повернемось до вашого домашнього завдання. Ознайомимось із загальними висновками, що значить бути прекрасною людиною, а потім співставимо із вашими думками. 
Що значить бути прекрасною людиною: 
— Бути благородним. 
— Горіти заради іншого так, як горить свічка. 
— Бути надією для будь-якого подорожнього. 
— Допомагати іншим, турбуватись один про одного. 
— Допомагати кожному в біді. 
— Своїми діями примножувати кількість щасливих людей на Землі. 
— Не бути слабкодухим, безпринципним. 
— Не бути байдужим. 
— Мати в душі святині та істини, яким уклоняються справжні люди всього світу. 
- Чи правильні висновки ви зробили про те, яку людину можна назвати прекрасною?

У різних життєвих ситуаціях залишайтеся на висоті. Ніколи не втрачайте віри. Життя смугасте і в ньому чергуються успіхи й невдачі, злети і падіння. У царя Соломона була така каблучка, на якій було вирізьблено «Усе минає». Пам'ятайте це. І радість невічна, і сум невічний. Пам'ятайте добро. Можна забути того, із ким разом сміявся, але ніколи не забувайте того, із ким плакали. Будьте вищі від усяких пліток, заздрощів, образ. Умійте прощати. Умійте прощати всім, а собі — ніколи. 
Пильнуйте за своїми думками, 
Вони стають словами. 
Пильнуйте за своїми словами, 
Вони стають учинками. 
Пильнуйте за своїми вчинками, 
Вони стають звичками. 
Пильнуйте за своїми звичками, 
Вони стають характером. 
Стежте за своїм характером, 
Бо він визначає вашу долю! 
Ось ці основні цінності, що ними ви маєте запастися, вирушаючи в життєву дорогу й готуючись до великого іспиту. Якщо ви візьмете цей багаж із собою у життя, то перемога буде за вами.І на останок хочу процитувати слова нашого великого пращура князя Володимира Мономаха, який говорив: "На світанні, побачивши сонце, з радістю прославляйте день новий і скажіть: Господи, дай мені віку до ліку, щоб я честю, совістю і добром виправдав життя своє".

Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Наскільки прекрасна людина, якщо вона людина справді", із категорії "Конспекти", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід