Розвиток зв’язного мовлення. Конспект як різновид стислого переказу висловлювань, що сприймаються на слух. Конспект публіцистичної




 
Урок  № 53 Тема.  Розвиток  зв’язного  мовлення.  Конспект  як різновид  стислого  переказу  висловлювань,  що сприймаються на слух. Конспект публіцистичної 
 статті.
Мета:  узагальнити знання учнів про конспект як спосіб 
фіксації  прочитаного;  удосконалювати  вміння 
фіксувати  зміст  усного  та  писемного  мовлення; 
поглиблювати  навички  колективної  та  самостій ­
ної  роботи  з  текстом;  розвивати  усне  й  писемне 
мовлення;  збагачувати  й  уточнювати  словнико ­
вий запас учнів; виховувати самоповагу.
обладнання:   підручник, таблиця «Види конспектів», пам’ятка 
«Як   складати  план,  тези  та  конспект»,  текст  для 
конспектування, тлумачний словник.
Хід  УРоКУ
і .   А КТУАлізА ція  опоР ниХ   зн А нь  У чнів
I і .   оГ оло Ш ення  Т е М и, М е Т и  й   з А вдА нь  УРо КУ
ііі .   МоТ ивА ція  н А вчА льної  діяльнос Т і  ШКоля Р ів
IV.   с п Р ийня ТТ я  й  з А своєння  У чняМ и  нА вчА льно Г о МАТ е -Р і А л У
1.   Робота  з   підручником.
(Учитель  може  запропонувати  учням  прочитати  теоретичний 
матеріал підручника.)
2.   Розповідь  учителя.
Тлумачний  словник  української  мови  дає  таке  визначення 
слова «конспект»: стислий запис, короткий виклад змісту лекції, 
промови, друкованого твору тощо.
конспект   —  це  універсальна  форма  запису  почутого  й  прочи ­
таного, в  якій знаходять місце план, тези, виписки, цитати, само­
стійні спостереження та зауваження.
Для  написання  якісного  конспекту  слід  провести  неабияку 
попередню  роботу,  а  саме:  виділити  головне,  встановити  зв’язок 
між окремими положеннями роботи, визначити матеріал для ци­
тування.
види конспектів
текстуальні вільні Змішані
Знаходження у  праці 
текстуальної відповіді на 
поставлене запитання
Висловлення думки 
своїми словами
Вільний виклад 
змісту поєднується 
із цитуванням
Працюючи  над  конспектом,  доцільно  використовувати  систе ­
му позначок.
1)   Підкреслення окремих фраз у  тексті:
_____   — пряма лінія  — виділення важливої думки;
~~~~~   — хвиляста лінія  — сумнівна думка;
|  — вертикальна лінія на полях  — особливо важлива думка.
2)   Виділення на полях:
?  — викликає питання;
??  — сумнівно;
!!!   — звернути увагу;
>  — більше; <  — менше;
V  — вставка, доповнення тощо.
3.   о працювання  пам’ятки.
Пам’ятка «як  складати план, тези та конспект»
1)   Прочитати текст, визначити його тему та головну думку.
2)   Поділити текст на логічно­смислові частини.
3)   Дібрати заголовок до кожної частини (вийде план).
4)   Стисло  записати  тему  кожної  частини  (своїми  словами  чи 
цитати  — тези).
5)   Доповнивши тези конкретним матеріалом, фактами, цита­
тами, отримаємо конспект.
6)   Складаючи  план,  тези,  конспект,  обов’язково  записати 
автора,  повну  назву  роботи,  рік,  видавництво,  назву  часо­
пису, в  якому її надруковано.
7)   Виділяти в  тексті розділи, параграфи, пункти.
8)   Після  кожної  частини  слід  робити  інтервал  для  нових  но­таток.
9)   Можна використовувати кольорові чорнила.
V.   зАКР іплення  вивчено Го  МАТ е Р і А л У
  складання  конспекту  статті  публіцистичного  стилю.
де  взяти самоповаги
Узимку  довелося  трохи  полежати  в  лікарні:  палата  на  шіс­
тьох,  через  кілька  днів  поставили  ще  одне  ліжко,  але  простора, 
з   високою  стелею,  кажуть,  раніше,  ще  до  радянських  часів,  це 
було  одне  з  приміщень  Києво ­Могилянської  академії,  тепер,  сла­
ва Богу, відродженої.
Отож  ті  кілька  тижнів  у  лікарняній  палаті,  то  немов  перебу­
вання  у   своєрідній  лабораторії,  де  рентгеном  виступає  твій  вну­
трішній світ, уподобання, надії та сподівання.
Тимчасове  товариство  склали  відомий  архітектор,  двічі  лау ­
реат  Державної  премії  у  своїй  галузі,  відомий  керівник  бригади 
із  заводу  «Арсенал»,  виявляється,  на  сьогодні  знамените  колись 
підприємство  ще  повністю  не  «приватизоване»,  а   відомий  тому, 
що  тричі  побував  на  заводській  дошці  пошани,  і  цим  встановив 
рекорд  для  себе  і  колег  по  роботі,  також  молодий,  видно,  щойно 
одружений  чоловік,  який  працював  у  якійсь  конторі  з  прода ­
жу  меблів,  водій  вантажівки  із  села  на  Житомирщині,  студент­
першокурсник, мабуть, з  тієї ж   «Могилянки» й   колоритний діду­
ган, що постійно живе на дачі у  Глевасі, має швидкісну байдарку, 
ним  змайстровану,  ленінградець,  котрий  свого  часу  закохався 
у  киянку  і  заради  неї  покинув  місто,  де  народився,  воно  щоразу 
прекрасним  видивом  поставало  у   його  розповідях,  але  ж,  воче­
видь,  ота  киянка  й   понині  заступає  йому  увесь  світ,  зокрема, 
й  улюблене місто на Неві.
Хоч  політику  обговорювали  рідко,  але  вона  вібрувала,  різни ­
ми  несподіваними  віддзеркаленнями  висвічувала  той  чи  інший 
ракурс розмов.
Отой  водій  із  Житомирщини  здебільшого  мовчав,  але  іноді 
вибухав  пристрасними  філіппіками,  що  ось  відробив  свій  вік, 
а  що  маю  —  підірване  здоров’я,  мізерну  пенсію,  невлаштованих 
дітей  та  один  канал  телебачення,  який  через  хурделиці ­вітровії 
працює  з  перебоями.  А  на  тому  каналі  —  безкінечна,  безтолкова 
говорильня  про  манну  небесну.  Тільки  мають  її  ті,  хто  зі  столиці 
проповідує, а  нам зубів ніде полікувати.
Поважний  архітектор  додавав,  що  для  столиці  ніби  теж  зро ­
бив  чимало,  знаєте,  на  Теремках  з’явилися  ще  до  незалежності 
яскраво  різноколірні  житлові  будинки,  їх  ще  називали  «ленточ ­
ні», вони мовби сходинками піднімалися вгору. То   я придумав.
І  Славутич,  містечко  для  чорнобильців,  теж  проектував.  Од ­
нак лежу не у   Феофанії, як багато хто, а  тут, з   вами. Між іншим, 
мені подобається: хоч живе слово почуєш.
Так  от,  на  Заході  мав  би  забезпечену  старість  та  й  за  радян­
ських  часів  пошанували  б,  нинішня  ж  влада  все  обіцяє.  Тож 
думаєш,  навіщо  було  надриватися,  не  спати  ночами,  носитися 
сюди­туди,  доводити  комусь,  переконувати,  що  оця  конструкція 
будинків  сучасніша,  комфортніша,  вигідніша…  Ну  й  що  з  того? 
Що  з того маю?
І,   махнувши рукою, переходив на теми, сказати б, метафізич ­
ні   — про природу торсійних полів, геопатогенних зон…
Бригадир  із  заводу  «Арсенал»  нарікав  на  безлад  у  країні, 
з  болем  у   серці  говорив  про  втрату  підприємства,  яке  знав  увесь 
колишній  Союз,  увесь  світ.  Нині  один  чи  два  цехи  залишилися, 
у  тому,  де  він,  виконують  замовлення  для  арабських  країн,  неза ­
баром контракт закінчиться, тож, мабуть, розженуть.
По  тому  мову  заводив  про,  сказати  б,  мистецтво.  Естрада, 
казав,  у   нас  ніяка.  Хто  може  зрівнятися  з   Пугачовою?!  І   фільми 
російські… Там є  над чим подумати.
У  нас  кричать  про  Мазепу…  Він  же  все­таки  Петра  І  зрадив… 
Якщо  був  героєм,  то  покажіть.  Нібито  фільм  про  Мазепу  є,  так 
чому десь заховали, для себе зробили?! І  видихав спересердя: нема 
порядку ніде й  коли буде   — хто зна. 
Дідуган,  з   усього,  був  майстровитим  чоловіком,  радив,  як  на 
дачі  те  чи  інше  зробити,  приладнати,  як  у   лісі  орієнтуватися, 
коли  заблукаєш,  як  те  чи  інше  варення  зготувати…  Вечорами 
вмикав  принесений  старенький  приймач  і   ми  слухали  останні 
новини,  потім  вголос  читав  матеріали  з   «Бульвару»,  «Сегодня», 
«Фактів»,  смакуючи  деталі,  повороти  людських  доль.  До  речі, 
газет  ніхто  не  купував,  їх  з   видавництва  «Преса  України»  при­
носив знайомий отого бригадира з  «Арсеналу». І   це була неабияка 
гуманітарна допомога нашому товариству.
Молодому  чоловікові  тонкостанна  дружина  приносила  товсті 
журнали, які нині іменують гламурними,— про зброю, моду, секс, 
приватне життя знаменитостей, містику, знані курорти тощо. Ві ­
зьмеш  такий  журнал,  погортаєш,  і  якщо  на  80­ти,  100   сторінках 
знайдеш три сторінки корисного, вже добре.
Як  пресу  товариство  читало  російською  мовою,  так  і  розмов­
ляло.  Хіба  що  ми  з  водієм  із  Житомирщини  спілкувалися  укра ­
їнською. Та   лікарі, хвала їм! Молоді, динамічні, амбіційні, і   про ­
фесіонали найвищого ґатунку, усі на цьому сходилися.
Ну  а що міг я  відповісти чи порадити цим шановним людям, 
киянам,  українцям?  Насмілюсь  твердити,  непогано  знаю,  чим 
і   як  вони  живуть.  Знаю,  втомилися  від  безладу,  не  потребують 
проповідей  щодо  патріотизму,  їм  необхідний  патріотизм  реаль ­
ного  діла.  Бідна  людина,  як  і  бідна  країна,  більше  захоплюва­
тиметься  нав’язаною  чужою  культурою,  аніж  своєю,  розмовля ­
тиме  на  мові  сильнішого,  успішнішого,  тим  паче,  що  ця  мова 
лине  звідусіль.
Що  я  міг  порадити,  коли  на  «банковому  пагорбі»  мовби  пі ­
клуються  про  цілісний  національний  інформаційно­культурний, 
духовний  простір,  а  один  з  найстаріших  культурологічних  ча­
сописів  «Українська  культура»  вже  понад  два  роки  відрізаний 
від  світу  —  ні  телефонів,  ні  факсів,  ні  інтернетів.  А  тепер  ще 
й   «просять»  з   приміщення,  що  знаходиться  у   видавництві,  яке 
підпорядковане,  кому  б   ви  думали  —  Державному  управлінню 
справами Секретаріату Президента України. Як   тоді розуміти оті 
заклики? Як  зрозуміти, коли у   наших селах, селищах, містечках 
народ  задихається  від  бездуховності,  вседозволеності  місцевих 
владців  і   «нових  українців»,  гине  від  алкоголізму,  відсутності 
роботи, медичних послуг, а  Перший національний канал Україн ­
ського  телебачення  безкінечно  показує  солодкаві,  слиняві  «Світ ­
ські хроніки»?
Ось  прочитав,  королева  Англії  відмовилася  від  гучного  про ­
ведення  ювілею  свого  весілля,  бо  в  країні  продовжується  еко­
номічна  криза.  Тут,  бачте,  моралізаторських  проповідей  не 
потрібно,  просто  відмовилася  і  все.  І   в  цій  відмові   —  цілий 
пласт  культури,  мораль,  глибоке  розуміння  політичної  ситуації 
і   свого  народу.
В’ячеслав  Чорновіл  колись  сказав:  «Україна  починається 
з   тебе»,  тобто  з   кожного  з  нас.  Правдиві  слова.  Своїм  життям 
і   поведінкою  чесно  і  самозречено,  без  подвійних  стандартів  він 
підтвердив їх.
Щоб  нація  випростовувалася,  самонаповнювалася,  ставала 
сильною  і   конкурентоспроможною,  їй  потрібно  увесь  час  вказу­
вати  на  непроминущі  духовні  вартості,  їх  повсякчасно  потрібно 
творити,  оновлювати,  утверджувати.  Приміром,  американці  по ­
над  тридцять  років  культивують  тип  мужнього,  сильного  чоло ­
віка, який завше в  ім’я Америки перемагає, в  образі агента 007, 
на  ймення  Бонд.  Росіяни  без  упину  творять  міф  про  особливу 
місію  Росії  —  рятувальниці  людства.  У  реалізацію  надзавдан ­
ня  включений  кінематограф  як  найпотужніший  ідеологічний 
 засіб.
Чого  хоче  Україна,  коли  ні  історичної  літератури,  ні  історич ­
них фільмів, ні виразної національної ідеології немає?
Наш видатний письменник Борис Антоненко­Давидович якось 
заслухався піснею старого сліпого кобзаря, в   якій були слова:
Ти  добре, сину, проживеш,  
Як  знатимеш, куди ідеш.  
Якщо зумієш там, де став,  
Стояти так, щоб не упав.
Стояти так, щоб не упасти… Де  взяти тої сили і   наснаги, якою 
водою освятитися?
Отакі думки розгойдало в  мені те товариство в   лікарні на ста ­
рому Подолі. Розгойдало та й  гойдає…
(За  А.  Яремчуком)
VI.  п ід Б и ТТ я  підсУМК ів  УРо КУ
  і нтерактивна  вправа  «Мікрофон».
—  Що  нового ви дізналися та чого навчились на уроці?
—  Де  можна застосувати ці знання та вміння?
V і I.   д о МАШнє  зА вдА ння
Дібрати  статті  публіцистичного  та  науково­популярного  сти­
лів для конспектування.
Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Розвиток зв’язного мовлення. Конспект як різновид стислого переказу висловлювань, що сприймаються на слух. Конспект публіцистичної", із категорії "Конспекти", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід