Розвиток зв’язного мовлення . Різновиди аудіювання (ознайомлювальне, вивчальне, критичне). Критичне аудіювання тексту публіцистичного стил




 
Урок № 33 
Тема. Розвиток зв’язного мовлення . Різновиди аудіювання (ознайомлювальне, вивчальне, критичне). Критичне аудіювання тексту публіцистичного 
стилю. 
Мета: узагальнити, систематизувати та поглибити 
знан ня учнів про аудіювання та його різновиди; 
розвивати вміння сприймати на слух тексти пу ­ 
бліцистичного стилю; прищеплювати зацікав ­ 
леність історією свого міста, країни; виховувати 
патріотичні почуття. 
обладнання: підручник, текст для аудіювання з тестовими 
зав даннями до нього. 
Хід УРоКУ 
I. А КТУАлізА ція опоР ниХ зн А нь У чнів 
Бесіда. 
— Які види мовленнєвої діяльності ви знаєте? 
— Що називається аудіюванням? 
— З якою метою сучасній людині необхідні навички аудію­ 
вання? 
II. оГ оло Ш ення Т е М и, М е Т и й з А вдА нь УРо КУ 
III. МоТ ивА ція н А вчА льної діяльнос Т і ШКоля Р ів 
IV. с п Р ийня ТТ я й з А своєння У чняМ и нА вчА льно Г о МАТ е -Р і А л У 
1. Робота з підручником. 
(Учитель може запропонувати учням прочитати теоретичний 
матеріал підручника.) 
2. Розповідь учителя. 
а удіювання — це вміння слухати, сприймати, аналізувати 
й відокремлювати потрібну інформацію. Але воно не лише по ­ 
лягає в запам’ятовуванні основної інформації та подальшому її 
відтворенні, а передбачає також уміння сприймати красу слова, 
тобто мову як естетичну категорію, і розуміти практичне значен­ 
ня висловлювань. 
Таким чином, сприйняття тексту має бути якомога повнішим 
і різноплановішим, приносити максимальну користь. 
Ознайомлювальне (глобальне) аудіювання потребує від слуха ­ 
ча цілісного сприйняття змісту повідомлення, вміння визначити 
його тему, основну думку, поділити текст на смислові частини, 
розрізняти композиційні елементи. 
Докладне аудіювання передбачає найповніше, деталізоване 
сприймання змісту повідомлення, усвідомлення смислу кожного 
з його елементів. 
Критичне аудіювання ґрунтується на глобальному й доклад­ 
ному, воно потребує висловлювання власної думки стосовно почу ­ 
того, своєї мотивованої згоди чи незгоди з певним твердженням, 
критичного осмислення сприйнятого на слух. 
V. зАКР іплення вивчено Го МАТ е Р і А л У 
Критичне аудіювання тексту публіцистичного стилю. 
1) Прослуховування тексту учнями. 
кінематограф і Харків 
Грудневого морозяного ранку 1896 року на Сумській вулиці, 
біля редакції газети «Южный край» зібралася зграйка хлопча ­ 
ків, аби незабаром розбігтися містом і оповістити городян про 
небувале «чудо техніки» — кінематограф, демонстрація котрого 
повинна була відбутися в оперному театрі. Звістка про винай­ 
дений у Франції братами Люм’єр кінематограф докотилася і до 
харків’ян, які дізналися з газет про перші демонстрації «живої 
фотографії» у Москві та Петербурзі. Але, на відміну від цих міст, 
у Харкові в програмі сеансу поряд з іноземними стрічками були 
й кадри, зняті на місцевому матеріалі й показані Федецьким. 
На одній зі стрічок була зафіксована «найвидатніша подія 
харківського життя» того часу: урочисте перенесення чудотвор ­ 
ної Озерянської ікони з Курязького монастиря до Харкова; на 
іншій — «джигітовка козаків Оренбурзького полку на Кінній 
площі». Це були результати кінозйомок, зроблених одними з пер ­ 
ших у Росії і вперше в Харкові. 
Кіносеанс Федецького мав чималий успіх. 
Альфред Костянтинович Федецький був професіональним 
фотографом ­ художником. Однією з кращих робіт чудового ху­ 
дожника можна назвати портрет П. І. Чайковського, виконаний 
Федецьким під час гастролей композитора в Харкові. 
Федецький освоїв звукозапис за допомогою реконструйовано ­ 
го ним приладу — кінефонографа. Подальші пошуки Альфреда 
Костянтиновича поки що не вивчені. Хочеться згадати ще про 
одного нашого співвітчизника, ім’я якого повинно стояти поруч 
з іменами Люм’єра, Едісона та інших винахідників кінемато ­ 
графа. Це — Йосип Андрійович Тимченко. Будучи скромною 
людиною, на відміну від багатьох іноземних винахідників, Тим ­ 
ченко не умів, а можливо, і не хотів афішувати себе. Можливо, 
тому протягом кількох десятиліть винаходи його просто не по ­ 
мічалися. 
Й. А. Тимченко народився на Харківщині 1852 року в сім’ї 
колишніх кріпаків. Після закінчення механічного факультету 
Харківського університету в 1873 році Тимченко переїхав до Оде ­ 
си, де працював механіком фізико ­ математичного факультету. 
У 1893 році Тимченко сконструював апарати для зйомки і показу 
живої фотографії. 
У тому ж році Тимченко разом із професором М. Любимовим 
сконструював «пристрій для аналізу стробоскопічних явищ», 
у якому застосував свій механізм, а також спеціально розробле­ 
ний С. М. Фрейденбергом кінетоскоп — апарат, котрий дозволив 
робити зйомки і проекцію переривчастим рухом, тобто свій варі­ 
ант ще неіснуючого в інших країнах кінематографа. Для роботи 
над удосконаленням своїх апаратів Тимченкові не вистачало 
лише світлочутливої плівки, аби стати справжнім винахідником 
кіно. 
У січні 1894 року на з’їзді російських природознавців та лі­ 
карів відбулася перша офіційна демонстрація вітчизняного кіно. 
Встановлено також, що Тимченко продовжував удосконалювати 
свою апаратуру, створив два своєрідних фільми, які передавали 
ефект руху. Пізніше талановитий винахідник віднайшов оригі ­ 
нальний спосіб зйомки і проектування стереоскопічних зобра ­ 
жень, що створювали враження об’ємності предмета. 
Однак через кілька років про людину, яка зробила значний 
внесок у розвиток російської науки і техніки, забули. Остання 
згадка про Тимченка у пресі, яку нам поталанило знайти, да­ 
тується 1914 роком. У «Звіті про стан і діяльність імператор ­ 
ського Новоросійського університету» в переліку службовців 
фізико­математичного факультету сказано: «Механік університе­ 
ту І. А. Тимченко». 
Так і залишився механіком продовжувач справи славних віт­ 
чизняних умільців, які підкували блоху,— Й. А. Тимченко. Ра ­ 
ніше в Росії кінематограф називали «іноземцем». Ось і виходить, 
що «іноземець» цей родом із Харківської губернії. 
Протягом кількох років Харків відвідували всілякі гастроле ­ 
ри зі своїми кіноапаратами та стрічками. Кінофільми демонстру ­ 
валися в цирку братів Нікітіних, у садах «Прикажчиків» і «Ко ­ 
мерційного клубу», у міських театрах. 
1904 року в Москві було відкрито генеральне представництво 
«Пате». Інша велика французька фірма «Гомон», наслідуючи 
приклад братів Пате, також організувала своє торговельне пред ­ 
ставництво в Росії. Потік іноземних картин — французьких, 
італійських, данських, німецьких — ринув на екрани російських 
кінотеатрів. 
Програма кіносеансу формувалася з кількох картин різного 
характеру: драм, феєрій, комічних, фарсів, видових, наукових та 
хроніки. 
Кінематограф перетворюється на стійке комерційне підпри ­ 
ємство, котре приносить чималий прибуток. У Харкові почи ­ 
нає швидко зростати кількість кінотеатрів і прокатних контор. 
1908 року брати Боммер відкривають перший у Харкові стаці ­ 
онарний кінотеатр. В подальшому відкриваються кінотеатри 
«Маяк», «Мішель», «Модерн», «Аполло», «Дзеркало життя», 
«Корсо» (нині — театр юного глядача) і фешенебельний сінема­ 
театр «Ампір» (кінотеатр «1­й Комсомольський»); прокатні кон­ 
тори «Ехо», «Маяк», «Аполло», «Брати Каратуманови». 
Вартість кіноквитків була різною — від 15 копійок у кіно­ 
театрі «Експрес» до 5 карбованців в «Ампірі». Демонстрування 
картин супроводжувалося акомпануванням оркестрів. 
Іноземну монополію на російському кіноринку похитнув 
О. Дранков. У 1908 році вийшов на екран перший російський 
художній фільм «Понизова вольниця». Це була картина на росій ­ 
ську тему, поставлена російським режисером, знята російським 
оператором і нарешті фінансована російським ділком. За ко­ 
роткий час були екранізовані десятки творів Пушкіна, Гоголя, 
Л. Толстого, Лермонтова та інших. 
В Україні кіновиробництво почалося 1909 року. В основному 
це були екранізації творів українських письменників. Майже 
всі найбільш відомі і значні картини періоду зародження україн­ 
ського кіно тематично так чи інакше пов’язані з літературними 
і фольклорними джерелами. «Наталка Полтавка», «Москаль ­ 
чарівник», «Наймичка», «Кум­мірошник», «Сватання на Гонча­ 
рівці» — ось найбільш цікаві фільми раннього українського кіне­ 
матографа. Перший ігровий фільм у Харкові (можливо, і перший 
в Україні) зняв О. Алексєєнко. Він називався «Як вони жениха­ 
лися». Приклад О. Алексєєнка наслідували українські актори 
Д. Байда ­Суховій та О. Суходольський. У період 1909–1917 років 
вони створили у Харкові близько десятка фільмів, причому всі 
вони були «говорячими». 
Суть «говорячих» фільмів полягала в тому, що їх демонстра­ 
ція супроводжувалася мовними, музикально­вокальними та шу­ 
мовими компонентами. Група акторів та імітаторів, сховавшись 
за екраном чи поблизу від нього, голосно і синхронно із зображен­ 
ням відтворювала репліки персонажів фільму, озвучувала пісні 
і танці. 
Треба віддати належне піонерам української кінематографії за 
їх намагання наблизити кінематограф до славних традицій укра ­ 
їнського театру. Працюючи на свій страх і ризик, перебуваючи 
під гнітом буржуазної кінематографії, вони всіляко намагалися 
за допомогою своїх фільмів залучити народ до національної укра ­ 
їнської культури. 
Перша світова війна перекрила шляхи на російський кіно ­ 
ринок потокові зарубіжних фільмів. А тим самим були створені 
сприятливі умови для розвитку вітчизняного кіновиробництва. 
Позбавившись іноземної конкуренції, кінофабриканти одержали 
можливість не лише збільшити кількісно, але й деякою мірою 
і якісно поліпшити свою продукцію. 
(893 сл.) (За В. Миславським) 
2) Виконання учнями тестових завдань. 
1. Де мав відбутися перший кінопоказ? 
А У редакції газети «Южний край»; 
Б у кінотеатрі на Сумській; 
В у театрі музкомедії; 
9 Г в оперному театрі. 
2. У чому полягала своєрідність першого харківського сеансу 
«живої фотографії»? 
А На нього були запрошені брати Люм’єр; 
9 Б поряд з іноземними стрічками демонструвалися кадри, 
зняті на місцевому матеріалі; 
В демонструвався художній фільм Федецького; 
Г відбулася презентація «чудо ­техніки». 
3. Яку «найвидатнішу подію харківського життя» було за­ 
фіксовано на одній зі стрічок? 
9 А Урочисте перенесення чудотворної Озерянської ікони 
з Курязького монастиря до Харкова; 
Б відкриття оперного театру; 
В приїзд імператора; 
Г відкриття залізниці. 
4. Альфред Федецький — це: 
А режисер; 
Б кінематографіст; 
9 В фотограф­художник; 
Г механік. 
5. Однією з найкращих робіт А. Федецького є: 
А фотографія Едісона; 
Б фотопортрет Й. А. Тимченка; 
В фільм «Урочисте перенесення чудотворної Озерянської 
ікони з Курязького монастиря до Харкова»; 
9 Г портрет П. І. Чайковського. 
6. Коли і де відбулася перша офіційна демонстрація вітчиз ­ 
няного кіно? 
9 А У січні 1894 року на з’їзді природознавців і лікарів; 
Б у грудні 1896 року в Харкові; 
В у 1873 році в Харківському університеті; 
Г у 1894 році в Харківському інституті мистецтв. 
7. Хто винайшов оригінальний спосіб зйомки і проектування 
стереоскопічних зображень? 
А А. К. Федецький; 
9 Б Й. А. Тимченко; 
В С. М. Фрейденберг; 
Г І. П. Нікітін. 
8. Який кінотеатр Харкова називали фешенебельним сінема­ 
театром? 
А «Модерн»; 
Б «Боммер»; 
9 В «Ампір»; 
Г «Експрес». 
9. Хто похитнув іноземну монополію на російському кіно­ 
ринку? 
А Д. Харитонов; 
9 Б О. Дранков; 
В Й. А. Тимченко; 
Г В. Максимов. 
10. Який фільм поклав початок формуванню російського кіно­ 
репертуару? 
А «Сватання на Гончарівці»; 
Б «Москаль ­чарівник»; 
В «Щасливий постріл»; 
9 Г «Понизова вольниця». 
11. У чому полягала суть «говорячих» фільмів? 
12. Назвіть імена піонерів української кінематографії. 
3) Додаткові запитання та завдання до тексту. 
— Визначте тему, основну думку тексту, поділіть його на 
смислові частини та складіть план. 
— Назвіть слова, що потребують пояснення; з’ясуйте за слов­ 
никами чи за контекстом їхнє значення. 
— Які проблеми порушено в тексті? 
— Визначте тип, стиль мовлення, лексичні особливості тек­ 
сту, наявність термінів, фактичного матеріалу. 
— Які художні засоби використано у висловлюванні? 
— Чи можна даний текст використовувати для всіх видів 
аудіювання? 
VI. Підбиття підсумків уроку 
VII. д о МАШнє зА вдА ння 
Дібрати тексти для різних видів аудіювання; до одного з них 
розробити тестові завдання.
Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Розвиток зв’язного мовлення . Різновиди аудіювання (ознайомлювальне, вивчальне, критичне). Критичне аудіювання тексту публіцистичного стил", із категорії "Конспекти", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід