Розвиток зв’язного мовлення. Тематичні виписки з публіцистичної статті.
Урок № 49
Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Тематичні виписки з публіцистичної статті.
Мета: удосконалювати вміння фіксувати висловлю
вання різних стилів та жанрів мовлення взагалі
й робити тематичні виписки зі статті публіцис
тичного стилю зокрема; розвивати культуру мов
лення, збагачувати словниковий запас, розширю
вати кругозір, виховувати почуття самоповаги,
бажання до самоосвіти та самовдосконалення.
обладнання: підручник, роздруківки статей.
Хід УРоКУ
I. А КТУАлізА ція опоР ниХ зн А нь У чнів
1. Бесіда.
— Які є форми запису прочитаного?
— Чим відрізняється план від тез, тези — від конспекту?
2. п еревірка домашнього завдання.
II. оГ оло Ш ення Т е М и, М е Т и й з А вдА нь УРо КУ
III. МоТ ивА ція н А вчА льної діяльнос Т і ШКоля Р ів
IV. с п Р ийня ТТ я й з А своєння У чняМ и нА вчА льно Г о МАТ е -Р і А л У
1. Робота з підручником.
(Учитель може запропонувати учням прочитати теоретичний
матеріал підручника.)
2. Розповідь учителя.
Згодом у вас виробиться своя індивідуальна система ведення
записів у конспекті, яка повинна відповідати найголовнішій за
саді — бути доцільною і зрозумілою.
т ематичні виписки — особлива форма запису прочитаного.
Це дослівно чи документально точний запис певного тексту (фак
ти, дати, цифри, схеми, влучні вислови, теоретичні положен
ня),— відомості, які мають важливе значення для читача. Іноді
цей матеріал потрібен для подальшого його аналізу, вивчення,
іноді він використовується відразу ж, під час підготовки до висту
пу, повідомлення чи доповіді.
Пам’ятка «як працювати над виписками»
1) Виписка робиться на окремому аркуші. Вона повинна
охоплювати одну тему, питання чи проблему. Скорочення
у тематичній виписці не допускаються.
2) Є різні варіанти оформлення виписок. Пропонуємо два
з них.
а) З тексту вибирається потрібний матеріал і виписується
на картку в такій послідовності: цитата, прізвище та
ініціали автора твору, назва твору, видавництво, рік
і місце видання, розділ книги чи том, сторінка.
Зразок
«Найголовніша ознака літературної мови — це її унормованість,
властиві їй норми. Мовною нормою виступає будьяке мовне явище —
звук, сполучення звуків, морфема, значення слова чи фразеологізму,
форма слова, словосполучення і речення,— що сприймається як
зразок. Мовні норми є обов’язковими для всіх її носіїв».
Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика: Пробний підруч. для
гімназій гуманіт. профілю.— К.: Вежа, 1994.— С. 15.
б) На окремому аркуші, зліва, на неширокому полі, вка
зуємо тему виписки. Справа записуємо потрібний мате
ріал у вигляді цитати.
Зразок
Велика школа
розумової праці.
Періодичний
закон Д. І. Мен
делєєва. Періо
дична таблиця
хімічних елемен
тів. Історія
відкриття
Д. І. Менделєєв про своє відкриття: «…Мимоволі
народилася думка про те, що між масою і хімічни
ми властивостями повинен бути зв’язок. А так як
маса речовини, хоча і не абсолютна, а лише віднос
на, обов’язково виражається у вигляді ваги атомів,
то потрібно шукати функціональну відповідність
між індивідуальними властивостями елементів і їх
атомною вагою. Шукати ж щось, хоча б гриби; чи
якусь залежність, неможливо інакше, ніж дивля
чись і пробуючи…»
Зворотній бік виписки фіксує її джерело:
У кн.: Петрянов Н. В., Трифонов Д. Н. Великий закон.— М., 1976.—
С. 11–12.
3) На відміну від плану, тез, виписки можна робити під час
першого читання тексту.
222
Цитування
Дослівний витяг з певного тексту, твору чи дослівно викладені
чиїсь слова називаються цитатою.
Роль цитати в тексті конспекту:
а) вона є посиланням на авторитетне висловлювання для під
кріплення думки автора конспекту;
б) це запозичення фактичного матеріалу;
в) якщо хочуть порівняти свої погляди з поглядами опонен
та, довести помилковість його позиції, цитують протилеж
ну точку зору.
Цитата — самостійне речення — оформляється як пряма
мова.
Схематичні варіанти:
«…___/».
«\___…».
«\___…___/».
— Під час цитування, як правило, опускаються деталі. На міс
ці пропуску ставляться три крапки. Якщо ж у цитаті пропущено
ціле речення або кілька суміжних речень, то тоді крапки беруться
у кутові лапки: <…>.
— Якщо цитата є складовою частиною думки того, хто пише,
то вона береться в лапки і починається з малої букви.
— Крім лапок, у кінці цитати обов’язково слід вказати її дже
рело. У конспекті достатньо поставити у дужках сторінку, з якої
взято цитату, оскільки на початку конспекту подають бібліогра
фічний опис джерела.
4) При цитуванні необхідно відтворювати і різні авторські
виділення в тексті. Їх прийнято позначати відповідними
підкресленнями: напівжирний шрифт — прямою лінією;
курсив — хвилястою; р о з р я д к у — пунктиром.
Щоб навчитися цитувати, корисно під час читання тексту ви
писувати на картки думки, що особливо сподобалися, вдалі порів
няння, факти, потім детально проаналізувати виписки (чи немає
серед них повторів, чи всі вони достатньо цікаві і переконливі).
Записувати цитати можна і за такою формою:
№ Автор Назва твору, місце,
рік видання
Глава (розділ)
Сторінка Цитата
Цитата, котра наводиться в заголовку твору чи перед окреми
ми главами, називається епіграфом. Його значення в тому, що
в ньому переважно виражається головна думка автора чи його
ставлення до описаних подій.
3. з авдання учням.
y Прочитайте текст, визначте його тему й основну думку. Розді
літь текст на смислові частини і складіть простий питальний
план цього тексту. Запишіть відповіді на кожне з питань пла
ну, оформивши їх як цитати.
епіграф
Як відомо, чужі слова в тексті беруться в лапки. Лапки —
знак, що служить для виділення чужих слів з поміж авторських.
Але таку ж функцію можуть виконувати й інші знаки. Написан
ня епіграфа справа на листку (тобто зміщення його відносно тек
сту) уже виділяє його, тому епіграфи не беруться в лапки. Якщо
посилання на автора слів наведеного епіграфа подається відразу
після останнього слова, то ініціали (або один ініціал — для пись
менників) і прізвище записуються в дужках, а після них ставить
ся крапка. Якщо фраза епіграфа закінчувалась знаком питання
або знаком оклику, то вони пишуться після останнього слова,
автор зазначається в дужках, а після дужки все ж ставимо крап
ку. Якщо ж посилання на автора подається з нового рядка — як
підпис (а так краще, особливо для епіграфа у віршованій формі),
то ініціали і прізвище в дужки не беруться, а після прізвища ста
вимо крапку.
(За н. Бабич )
4. п родовження розповіді вчителя.
Мовні засоби, що дозволяють виразити хід думок автора та
логіку викладу матеріалу.
1) Словесні формули, що вказують на характер змістової і ком
позиційної структури тексту:
Книга присвячена темі (проблемі, питанню) … .
У книзі розглядається (аналізується, узагальнюється) … .
Книга складається з … .
У розділі автор торкається (висвітлює, ставить) питання … .
Сутність проблеми полягає … .
Висунуте твердження ілюструється (підкріплюється, підтвер
джується) такими прикладами (фактами, цифрами) … .
Автор наводить цитату з … .
Автор доходить висновку … .
Із сказаного випливає, що … .
На закінчення робиться висновок … .
2) Лексичні засоби передачі різних відношень між компонента
ми інформації:
— причинно наслідкових ( у зв’язку з цим , залежно від цього ,
в силу цього , завдяки цьому , внаслідок цього тощо);
— зіставлення та протиставлення (з одного боку, з іншого боку ,
саме так , аналогічно цьому, на противагу цьому тощо);
— переліку (насамперед , у першу чергу, по перше , поряд із
цим , у подальшому , нарешті , по друге, по третє і т. д.);
— логічного зв’язку (як було сказано , як уже згадувалось , як
зазначалося раніше , як буде показано далі тощо).
V. зАКР іплення вивчено Го МАТ е Р і А л У
завдання учням.
1) Уважно прочитайте текст. Визначте його тему, проблеми
й основну думку. Складіть тематичні виписки статті.
футурошок по-українськи,
або майбутнє у країні трієчників
Це дуже тяжке прозріння, коли хочеш дороги,
а бачиш прірву прямо перед собою…
Ліна Костенко
Моя бабуся, професорка органічної хімії, частенько любила
повторювати цитату з вірша Винокурова: «Учень має переверши
ти свого вчителя, щоби було в кого вчитися». Звичайно, така фі
лософія зобов’язує до того, що викладач, носій певної сукупності
знань у результаті опрацьованих, осмислених корпусів джерел
текстів тощо постає відповідальним за якість освіти майбутньої
нації; він свідомий того, що його мета — не просто забезпечити
успішне засвоєння інформації, а й також спромогтися на те,
щоб учні, студенти зробили «якісний стрибок» у навчанні. Тоб
то в такий спосіб має відбутися геометричне прирощення знань.
Насправді саме цей результат освіти — вкрай складне завдання,
адже й досі ніхто точно не може визначити, що потрібно зробити
для того, аби цей якісний приріст відбувся, власне, щоб учні пере
вершили свого вчителя і забезпечили спадковість знання. І в цьо
му, одразу зазначу, мабуть, немає нічого поганого.
Звичайно, можуть спрацьовувати не наукові, а людські ам
біції, мовляв, я — викладач, а учні — апріорно нижчі за мене,
їм ще вчитися і вчитися, допоки вони досягнуть мого рівня. Але
така система навчання, власне, такий погляд на освіту відлунює
радянською методою (я начальник, ти дурак…). Світові освітні
системи зорієнтовано на встановлення діалогу і співпраці як
у середній школі, так і в університетах між викладачем та його
учнями (студентами). Як казав мій дід, професор української фі
лології Володимир Дроздовський: «Науковець, який не залишив
після себе школи, тобто учнів, — поганий науковець». Так, він
може зробити блискучу кар’єру для себе, але в такому разі він
нічого не залишить для нащадків, для науки, для держави. На
справді ж науковець мусить забезпечити перетікання знань із
одного часового резервуара в інший, і не його мета — замкнути на
собі цикл, показавши, якої висоти він досягнув. Ця висота нічого
не дає самій науці, якщо не сформовано критичний ґрунт, тобто
покоління послідовників, апологетів і опонентів. Науковець має
забезпечити функціонування знання після себе — природно, що
це знання буде переосмислено, уточнено, щось заперечено і відки
нуто, а щось доповнено і ускладнено. Це загальні тенденції науки.
Але не лише про це мені хотілося б сказати в цій статті.
Нещодавно закінчилося тестування (принаймні його основна
частина, без повторного кола тестів). Звичайно, що така система
оцінювання викликала різні відповіді суспільства: хтось із бать
ків каже, що це тестування — психоемоційна мука для дитини,
хтось — що жоден тест не здатен перевірити, як мислить дитина,
а хтось вбачає в цій системі протидію системі корупції, яка має
потужні традиції в університетах України. Припустімо, що тес
ти все ж таки здатні показати більш менш об’єктивну картину
результатів сучасної освіти за останні 10–11 років Незалежної
України (звичайно, мені як філологу також здається, що навіть
розроблена зараз система оцінювання з української літератури не
передбачає діалогу між учнями і текстами, не передбачає потреби
в тих, хто надалі готуватиметься за цими тестами (з молодших по
колінь) відчувати на дотик складну естетичну систему цінностей.
Що ж маємо ми?
Одразу мені хотілося б звернутися до результатів тестування,
бодай із двох дисциплін. Дуже часто у пресі можна прочитати про
позитивні результати тестування, про те, що міністр освіти і на
уки України зустрівся з учнями, які набрали абсолютну більшість
(це десь із півсотні учнів середніх навчальних закладів України).
Звичайно, акцентування на здобутках — річ природна і потрібна,
але все ж таки подивімося на те, в якому інтервалі перебуває біль
шість учасників тестування, якими є їхні результати. Адже саме
від цього залежатиме, яким буде майбутнє України, хто і з яким
знанням прийде керувати нашою державою, хто прийде в науку,
у виробництво, в політику і журналістику…
От, приміром, таблиці з близької мені української мови та
літератури.
12 балів (абсолютний рекорд) має лише 0,32 відсотка від
загальної кількості учасників (461 210 учнів). «Десять» балів
(останній поріг традиційної «п’ятірки» подолали лише майже
7 відсотків). Отже, в Україні надалі здобуватимуть вищу освіту,
а потім і працюватимуть у фінансово економічній, виробничій
сфері, в політиці, врешті решт, лише майже 10 відсотків від
мінників (сума всіх тих, хто набрав від 10 до 12 балів). А де ж
решта? Де перебуває найбільша кількість випускників середніх
навчальних закладів? Дивимося в таблицю і бачимо, що най
більше число — 17,74 % — відповідає оцінці «6» балів. Таким
чином, трієчники мають найпотужніші сили, тобто ядро україн
ського майбутнього з випускників 2008 року формуватимуть ті,
хто написав тести з української мови та літератури на трійку.
Але треба сказати, що і цей результат не найжахливіший, адже
трійкою можна вважати оцінку від 4 до 6, а отже, загалом ма
ємо: 12,14 % + 14,49 % + 17,74 % (близько 44 % від загальної
кількості). Як можна помітити, більшість випускників шкіл знає
українську мову і літературу на трійку. Скажіть мені, будь ласка,
чи можливий такий результат у цивілізованих країнах (де, до
речі, також викладачі скаржаться на те, що освітній рівень дуже
впав, зокрема у Великій Британії)? Але в нас ситуація ще гірша:
керувати країною прийдуть ті, хто не вміє грамотно написати за
яву; хочемо чи ні, але з цих трієчників будуть і журналісти, яких
не цікавитиме якість матеріалу, чіткість формулювань, багатство
і стилістичні можливості мовних ресурсів, а цікавитимуть матері
али про те, хто з ким одружився, скільки вбивств сталося в Укра
їні за останню годину… І все поспіхом, все на трієчку. Школа
формує особистість, і саме тому результати цьогорічного зовніш
нього тестування для мене постають украй тривожними. Або ми
далі скотимося до масової безграмотності, або… Розумію, що одна
з глобальних проблем гуманітарної освіти сьогодні — ситуація
постмодерну, яка, закравшись у суспільну свідомість, причаїла
ся, знищуючи поступово прагнення до «висоти», тепербо навіть
не модно володіти знаннями, не модно багато читати і бути носієм
інтелігентності, духовного аристократизму. Будь яку відповідь
можна знайти в Інтернеті, тож для чого «перезавантажувати свою
оперативну систему»?!
Але в такому разі навіть якщо не школяр, то вже студенти
можуть писати підручники: а чом би й ні, понишпорити в хащах
Інтернету впродовж кількох годин, провести кілька десятків
операцій «copy — paste» (скопіювати, вставити)… І все: підруч
ник готовий, без посилань, без пояснень термінів, без методології.
А для чого? Наразі майже зовсім знецінено поняття «відповідаль
ності за роботу», в погоні за наживою ми забуваємо про те, що
результати нашої роботи — це не дріб’язок, а досягнення кож
ного працівника мусять додаватися, врешті, тоді йтиметься і про
якісний приріст у виробництві, в науці. Такий підхід формує
комплексну стратегію на досягнення результатів. На жаль, цієї
системності в нас бракує. Звичайно, робота мусить і гідно вина
городжуватися. А про що може йтися, як для півкраїни, тієї, що
становить майбутнє України, найкращим подарунком може бути
орфографічний та тлумачний словники?
А що й казати про ситуацію з українською літературою? Літе
ратура «в загоні», в зашморгу, а разом із нею також і естетичне ви
ховання, здатність до емпатії, співчуття в майбутніх вершителів
долі України. Брак літературногуманітарної освіти — чи не най
страшніша катастрофа, на яку можна очікувати; людство, яке не
має естетично гуманістичного виховання, постає набагато страш
нішою загрозою, ніж падіння метеориту чи землетрус. Людська
жорстокість, закладена апріорно в нас і не олюднена літературою,
призведе до катастрофічних наслідків. Літературний текст, чи то
вірш, чи то роман,— це жива система, в її основі — психологічне
сприйняття і відтворення в художній формі фрагменту дійснос
ті. Якщо ж відчуття світу через художній текст не відбувається,
якщо молоде покоління оглухло до слова (тобто до Слова оглухло
і наше майбутнє), то на що сподіватися в Україні?! В радянські
часи до влади приходили ті, хто готові були служити великій
кривавій ілюзії, в часи перебудови і післяімперського хаосу при
йшли ті, хто займалися рекетом, бандитизмом, а в найближчому
«демократичному» майбутньому прийдуть люди з напівосвітою,
але ж за умов демократії все можливе, чи не так? На жаль, і «уто
пленість в морі плебейства».
Щасливе майбутнє не звалиться з неба, а формується вже за
раз, і формується переважно з трієчників, а відмінники, ті нещас
ні десять відсотків, не дай Боже, ще поїдуть кудись на закордоння
і будуть заробляти пристойні гроші і робити внесок у розбудову
іншої держави. А в нас що? Консьюмеризм? Постмодерн? Темні
сили, які не дають Україні самореалізуватися? Та хто ж не дає
формувати нам європейську державу, якщо часто в основі наших
проблем не зовнішні надумані вороги, а ми самі, розхлябані, не
готові діяти рішуче і відповідально. Якщо рішуче — то демаго
гічно, профанно, по базарному. Якщо сьогодні в обличчях нових
228
поколінь часто зовсім не бачиш ані краплини «обезображенности
интеллектом», які натомість страждають на брак лексичного роз
маїття, на пивний алкоголізм…
А в такому разі ставиш інше запитання: для чого нам серйозна
наука? Серйозна журналістика? А з критикою та есеїстикою —
золоті верби ростуть. І не варто скидати свою звичайну лінь, не
робство, неосвіченість (а ще страшніше — напівосвіченість) на
постмодерн. Хто заважає бути людиною серед свинопасів, яких
в Україні вистачало завжди, але не в такій геометричній прогресії
вони множилися.
Отже, українська мова, що постає джерелом консолідації на
ції, визначення національної самобутності, самоідентифікації,
залишається для більшості незрозумілою абракадаброю. А укра
їнська література, мабуть, така нецікава і маргінальна, що її
зовсім не обов’язково вивчати, читати і розуміти. Мені здається,
що проблема гуманітарного виховання багато в чому залежить від
матеріалів: підручників і усталеного літературного канону, який
сьогодні потребує значної ревізії, але не спрощення до рівня міні
мального мінімуму. Якщо в нас із зарубіжної літератури в новій
програмі (керівник колективу — Ю. Ковбасенко) немає десятків
імен світової класики, на яких було виховано не одне покоління,
то про що взагалі ми говоримо? Скажімо, цього ще не було у про
грамі, над якою працював колектив під керівництвом професора
Б. Шалагінова, але деградація прокралася і до програм.
На жаль, наведені результати тестування з української мови
та літератури не відображають ситуації в окремих регіонах, адже
якщо взяти Південь України, Крим, то, переконаний, що там
ситуація просто моторошна. І куди в такому разі дивиться Мініс
терство освіти і науки? Чи вже треба віддавати ситуацію в освіті
в підпорядкування РНБО чи й самого Президента, який дуже
любить пафосно говорити про українську націю, яка скочується
у прірву безграмотності і безкультур’я?!
Але перед тим, як робити загальніші висновки, хочу зверну
тися до ще однієї дисципліни, до цариці наук, як казали рані
ше,— математики. Здається, що від її царювання залишилися
лише об’їдки, а справжнє розкошування математичним знанням,
алгеброю і геометрією, розуміння тригонометрії та основ аналі
зу — «чужие на этом празднике жизни».
Результати цього тестування ще менш утішні, але ж саме
математика споконвічно була запорукою гармонійності освіти,
саме математика поряд із музикою, класичними мовами форму
вала цілісну і глибоку особистість, готову розуміти світ як велику
систему систем, адже математика — не лише шкільний предмет,
а форма інтерпретації дійсності, ставлення до ситуацій, що дає
людині здатність розв’язувати проблеми якнайшвидше і якнай
ліпше. Саме математика формує в людини цілісний погляд, здат
ність охопити будьяку ситуацію в її вузлових проблемах. А звід
ки візьметься системне мислення, коли в нас більшість перебуває
на позначці: «5 балів» (трійка), тобто 20,58 % (46 519 учнів),
а поряд із цією цифрою компанія також вельми пристойна, поди
вімося лише на таблицю:
3 бали 19 805 8,76
4 бали 23 697 10,48
6 балів 33 636 14,88
Отже, в нас трієчників із математики — майже 46 %. А двієч
ників (за шкільною дванадцятибальною системою оцінювання) —
ще також майже 20 (від 1 до 3 балів). Результати колосальні:
на сімнадцятому році Незалежності ми знаємо, що математика
в Україні (а з цього випливатимуть і знання з фізики, хімії, інфор
матики тощо) нікому не потрібна. Чого й очікувати від країни, де
на астрономію відводяться мізерні години, де креслення виведено
зі шкільного курсу, а математику скорочено в загальних закладах
до непристойного мінімуму у старших класах. Та ніколи за часів
радянської імперії не вивчали математику в таких «грандіозних»
обсягах і за таку кількість годин!
І тепер, говорячи про світовий науково інформаційний про
грес, не варто безапеляційно стверджувати, що в Україні від
буваються потужні зрушення в бік формування інформаційного
суспільства. Не варто говорити, що Україна готова до євроінте
грації. Чи потрібна Європі країна трієчників? Чи готова Україна
визнати свою духовну потребу в європейському культурному
просторі, якщо в ній самій духовна субстанція постає вкрай упо
слідженою! Думаю, що спочатку треба вивчити математику, а то
так незабаром і помножити в межах ста не зможемо без кальку
лятора… Що ж, процес нищення математичної освіти в Україні
зазнав нечуваних обсягів. Ось так і живемо: тези «без граматики
не буде математики», «математика — цариця наук» уже давно
порожні кольорові бульбашки у країні, де українською мовою,
що є державною, можуть грамотно послуговуватися ті, хто пе
ребуває в меншості. А порахувати до ста за десять років також
зможе небагато, не кажучи вже про квадратні чи кубічні корені,
про диференціали та логарифми. Будемо впроваджувати мате
матичну освіту, як у США: дробові числа мають вивчатися лише
230
в університетах. А нам і калькулятора вистачить. Пощо мучити
себе зайвим?!
Результати незалежного зовнішнього тестування засвідчили,
в яку чорну діру ми потрапили, а власне, наша освіта, наше май
бутнє. Такі результати — не провина дітей, а ґандж усієї систе
ми освіти, в якій не плекають учителівноваторів. Це і провина
держави, яка не дбала і не дбає про вчителів, які змушені часом
виживати, а не думати про вдосконалення системи викладання.
Це провина і авторів підручників (деякі з цих посібників можна
було б успішно спалити, і шкоди від цього не буде), які часто по
стають яловими, в них немає цілісної концепції, зокрема в гума
нітарних. Хоча знаю, що така проблема є нагальною і для мате
матиків, і для хіміків. Ще потужну двадцять років тому систему
освіти,— коли українські вчені (зокрема і математики) їхали
в США, у країни Латинської Америки і там здобували дипломи
професорів у лічені роки, держава давала їм квартири і фінансу
вала наукові проекти,— зруйновано. В Україні — пустка.
Довелося прочитати подив першого заступника міністра осві
ти і науки України пана М. Стріхи, що покоління кандидатів
наук в Україні не тримало жодного світового фахового видання…
Дивно чути таке: а куди ж дивилося Міністерство освіти весь цей
час? У який бік? Чи ця звістка впала з неба (в нас, як подивитися
на політику і освіту, здається, багато чого робиться не за планом,
розробленим фахівцями стратегами, а падає з неба). Невже не
можна було передплатити ці видання раніше? Невже у країні
не знайшлося б коштів для цього? А стан вітчизняних фахових
видань просто жалюгідний, вони потребують насамперед фінан
сової допомоги і підтримки. Без інноваційних обмінів нічого не
відбудеться, без потужної наукової бази жодний поступ уперед —
ілюзія, фікція, демагогія. Та й наука не робиться «на показ», на
ука робиться в кабінетах, у бібліотеках, у лабораторіях і архівах.
І держава мала б подбати про те, щоб поновити престиж учителя,
науковця, а не ріелтера, фінансиста чи правника… Інакше не вар
то дивуватися, чому в Україні таку велику популярність має Вєр
ка Сердючка. У нас півкраїни сьогодні не володіють українською
мовою, тобто перебувають у світоглядному полі Сердючки та її
«мами». І жодні перемоги на «Євробаченні» не зможуть прикри
ти страшну небезпеку втрати високого освітнього рівня, який був
колись. І можна сто разів нагородити народним артистом Філіпа
Кіркорова, але від цього імідж України у світі не буде кращим.
Потрібно дбати насамперед про освіту і науку, а не хизуватися
ілюзорними досягненнями, за якими — порожнеча, адже статей
вітчизняних науковців не знайти бодай в англомовних фахових
виданнях із внутрішньою системою рецензування.
Страшно, панове, що з такою тенденцією ми скотимося до
мови Еллочки з роману Ільфа і Петрова, а через кілька десятиліть
ті, хто вмітимуть множити без калькулятора, будуть схожі на
бронтозаврів із пережитками минулого на тлі масової безграмот
ності і безкультур’я.
(За Д. Дроздовським)
2) Складіть план статті (складний). За планом стисло перекажіть
текст.
VI. п ід Б и ТТ я підсУМК ів УРо КУ
VII. д о МАШнє зА вдА ння
Виписати із тлумачного словника 5 словникових статей до
багатозначних слів. Визначити пряме та переносні значення слів.
Підготувати повідомлення про явище полісемії в українській
мові.
Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Розвиток зв’язного мовлення. Тематичні виписки з публіцистичної статті.", із категорії "Конспекти", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
- Конспекти
- 08.03.2014
- 3117