Застарілі слова, їх стилістичні функції




 
Урок № 43 
Тема. Застарілі слова, їх стилістичні функції. 
Мета: актуалізувати, узагальнити та систематизувати 
знання учнів про застарілі слова, їх стилістичні 
функції; розвивати вміння аналізувати, порівню ­ 
вати, узагальнювати мовні явища; збагачувати 
словниковий запас школярів; виховувати напо ­ 
легливість, старанність. 
обладнання: підручник, текст для стилістичного аналізу, ди ­ 
дактичний матеріал. 
Хід УРоКУ 
і . А КТУАлізА ція опоР ниХ зн А нь У чнів 
1. п еревірка домашнього завдання. 
2. Бесіда. 
— Що таке терміни? 
— Яка основна сфера їх використання? 
— Охарактеризуйте місце наукової лексики в діловому мов­ 
ленні. 
— Які головні особливості ділової лексики? 
іі . оГ оло Ш ення Т е М и, М е Т и й з А вдА нь УРо КУ 
ііі . МоТ ивА ція н А вчА льної діяльнос Т і ШКоля Р ів 
IV. с п Р ийня ТТ я й з А своєння У чняМ и нА вчА льно Г о матеріалу 
1. Робота з підручником. 
(Учитель може запропонувати учням прочитати теоретичний 
матеріал підручника.) 
2. Розповідь учителя. 
Застарілі слова належать до пасивної лексики. У процесі істо ­ 
ричного розвитку словниковий склад кожної мови зазнає різних 
змін. Деякі слова перестають бути загальновживаними, зрозумі ­ 
лими для носіїв мови і поступово виходять з ужитку. 
У межах застарілої лексики виділяються слова, що зовсім ви ­ 
йшли з ужитку, і семантика їх майже невідома сучасним мовцям: 
галити — радіти, буй — хоробрий, гудець — музикант, право ­ 
тар — адвокат і под. (хоч вони мають у своєму складі зрозумілі 
й тепер компоненти). Ще одну групу цієї лексики становлять сло­ 
ва з меншим ступенем застарілості. Вони іноді використовуються 
в сучасній мові з певною стилістичною метою: атрамент, боярин , 
отверзати , рать , прах : «Помацки відшукує Сагайдачний до ­ 
щечку, кладе на неї білий аркуш і вмочує вигострене гусяче перо 
й атрамент». ( З. Тулуб ) 
Перша група застарілих слів — це матеріальні архаїзми, або 
історизми : князь , дука , кошовий , осавула; земство , магістрат ; 
лати , пернач ; намітка , очіпок тощо. Слова, що належать до 
другої групи, називаються стилістичними архаїзмами, або просто 
архаїзмами (від грец. «стародавній»). З ­поміж них виділяються 
лексичні архаїзми (застарілі синоніми до слів сучасної мови): 
десниця — права рука, правиця, вия — шия, ланіти — щоки, 
ликувати — радіти, зріти — бачити, відати — знати, перст — 
палець; словотворчі архаїзми (мають спільні корені, але відріз ­ 
няються суфіксами чи префіксами): письмовець — письменник, 
возсіяти — засяяти, творитель — творець, возвеличувати — 
звеличувати, словеса — слова; лексико­фонетичні (від сучасних 
слів відрізняються звуковим оформленням): злато — золото, 
серебро — срібло, глас — голос, прах — порох; фонетичні арха­ 
їзми (характеризуються застарілою вимовою окремих звуків): 
зіма — зима, братік — братик, збірати — збирати, крівавий — 
кровавий — кривавий; семантичні архаїзми (застарілі в одно­ 
му зі своїх значень): держати в розумінні «мати за дружину»: 
«Сам Мотуз докопався, що Грицаїв дядько держав його рідну 
тітку». (I. нечуй­Левицький) 
номінативні та стилістичні функції застарілих слів 
Історизми не мають синонімів у сучасній мові. Тому до цієї 
категорії лексики звертаються тоді, коли виникає потреба дати 
характеристику минулим епохам, назвати якусь реалію старо ­ 
вини, подію, що відбулася колись, зникле явище чи поняття. 
У науковому стилі та його різновидах історизми є єдиним засо­ 
бом називання реалій минулих епох. Часто вони виступають як 
терміни в історичних працях: «У другій половині ХV і особливо 
в першій половині XVI ст. феодали, не відмовляючись від збіль ­ 
шення натуральної і грошової ренти, посилено розширювали свої 
орні землі за рахунок селянських земель, створювали власні гос ­ 
подарства — фільварки і збільшували панщину. Внаслідок цього 
площа селянського землекористування зменшувалась, зростало 
число малоземельних і безземельних селян (загородники, або го­ 
родники, підсусідки, халупники, комірники)». ( УРЕ) 
Особливо широко використовуються історизми в науково­ 
популярних, науково­навчальних та інших роботах: «Міста, які 
одержували Магдебурзьке право, звільнялись у ряді випадків від 
управління і суду великокнязівських або королівських намісни­ 
ків, воєвод і старост, компетенції яких переходили до магістра­ 
ту — ради на чолі з війтом. Рада складалася з радців (обраних 
міщанами) і бурмистрів (обраних з­ поміж радців), які по черзі 
головували в раді». 
Широко вживаються історизми у творах Т. Шевченка, 
I. Франка, Лесі Українки, I. Карпенка ­ Карого, I. Кочерги, 
С. Скляренка, М. Бажана, З. Тулуб, Р. Іваничука та інших мит ­ 
ців українського слова. Історизми використовуються для прав ­ 
дивої характеристики суспільства певного історичного періоду, 
відтворення колориту доби: «Минуло кілька годин. Мрячів не ­ 
великий дощик, а вітрець, що дедалі дужчав, погнав над містом 
важкі чорні хмари. На ґанку міської ратуші стояли губернатор 
Младанович, капітан Ленарт і ще кілька шляхтичів, а перед 
ними, чітко карбуючи крок, проходили лизні. Попереду сотні 
йшов хорунжий із шляхтичів і ніс блакитний прапор із зобра­ 
женням золотого патріаршого хреста, який був гербом володаря 
краю графа Потоцького». (М. Глухенький ) 
V. зАКР іплення вивченого матеріалу 
1. Робота з підручником. 
(Учитель пропонує учням виконати вправи з підручника.) 
2. Тренувальні вправи. 
1) Спишіть речення, усно назвіть слова активного вжитку. За ­ 
старілі слова підкресліть, з’ясуйте їхні стилістичні функції. 
Дай волі на ніготь, а він візьме на лікоть. ( нар. творч.) 
За козаків і за весь народ український голосно заступився то ­ 
дішній наказний гетьман Павло Полуботок. 
Блискуча упряж, наче золото, горить на гарних румаках. 
(Ю. Клен) 
Мчіться геть у степи, Де співає їй [Жанні д’Арк] вітер осанну! 
(Ю. Клен) 
Плавно, поволі сунуть битим шляхом широкі мажі з халабу­ 
дами й без них. ( В. Малик) 
Гей, аж лози розляглися, Як на ратищах стялися Та удари ­ 
лись ( І. Манжура) 
Там, на горі, могили у траві, Де обри лізли — у зубах кинджа ­ 
ли. (С. Пушик) 
2) Доберіть до архаїзмів відповідні слова сучасної української 
мови. Запишіть їх. Поясніть, у яких стилях і з якою метою 
можуть вживатися наведені застарілі слова. 
Свічадо, перст, пребути, благий, вакації, уста, піє, воліти, 
ректи, зигзиця, десниця, рать, ланіти, брань, блават, велій, шар ­ 
лат, грезет, вой. 
Великий, говорити, воїн, битва, губи, щоки, бути, бажати, 
зозуля, військо, палець, шовк (блакитний), добрий, канікули, 
дзеркало, пурпур, рука, співає, шовк (сірий). 
3) Прочитайте тексти. Визначте стиль кожного з них. Випишіть 
застарілі слова і встановіть, до якого лексичного розряду (істо ­ 
ризмів чи архаїзмів) вони належать. Порівняйте особливості 
їх функціонування у поданих текстах. 
Дрогобицька ратуша має давню історію. Перша міська ратуша 
була дерев’яною, друга — з цегли, на три поверхи. Внизу зна­ 
ходилися кімнати війта, писаря та канцелярія; бургомістр і його 
райці засідали у великій кімнаті другого поверху, де відбувалися 
й урочистості. Там же, за залізними дверима, була і скарбниця, 
в якій зберігалися «меч справедливості», казна та міський архів. 
Невеличкий третій поверх, під самим дахом, слугував за помеш­ 
кання трубачеві, в обов’язки якого входило стежити, чи не набли­ 
жаються вороги, і сповіщати про це відповідним сигналом. Звідси 
східці вели на балкон, що оббігав вежу довкола. 
(За Р. Пастухом) 
Золотоковці кували хитромудрі вериги­чепи, які прикрасять 
груди князям чи воєводам, чеканили на тонких стінках ковшів 
і чаш зображення птиць, риб і звірів, одні виконували з чистого 
золота гарні ковчежці, які потім прикрашалися різнобарвною 
емаллю, другі виводили тонкі візерунки на срібних релікваріях, 
ще треті ламали голову над жіночими прикрасами: сережками­ 
колтами, наруччями, гребенями,— і кожен намагався створити 
щось таке, чого ще ніхто не творив і не бачив, кожному хотілося 
бодай на недовгий час опинитися у вільному світі краси, виклика ­ 
ному власною уявою, відчути себе неподільним володарем, паном, 
вільним у всьому, бо справжню волю дає тільки роблена тобою 
робота, яку здатен виконати один ти у цілому світі. 
(П. Загребельний) 
4) Із поданих поезій випишіть окремо історизми та архаїзми. 
Поясніть специфіку їх стилістичного функціонування у наве­ 
дених текстах. 
Умре муж велій в власяниці. 
Не плачте сироти, вдовиці, 
А ти, Аскоченський, восплач 
Воутріє на тяжкий глас. 
І Хомяков, Русі ревнитель, 
Москви, оте[че]ства любитель, 
О юбкоборцеві восплач. 
І вся, о Русская беседа, 
Во глас єдиний ісповєдуй 
Свої гріхи. 
І плач! і плач! 
(Т. Шевченко) 
І вийшов я на гори, як Хорив, 
Поглянув на Дніпра важке свічадо, 
Братам далеким поклонився радо, 
Бо Київ разом з ними я творив. 
Світила осінь. Берег златогрив 
Дививсь у воду, як русяве чадо 
Князів моїх. О таємнича Ладо, 
Скажи, чиє життя я повторив? 
(Д. Павличко) 
3. Робота з текстом. 
y Виконайте стилістичний розбір тексту. 
Сірко вів на Крим десять тисяч запорожців. Такої кількості 
воїнів Січ не виставляла одночасно ніколи. В морські походи 
звичайно ходила тисяча або дві, в сухопутні — шість­вісім тисяч 
козаків. Тепер же на клич прославленого кошового відгукнули ­ 
ся всі, хто міг тримати шаблю в руці. А таких після турецької 
навали на Правобережжя з’явилося в запорозьких володіннях 
чимало. Хто втратив у вирі лихоліття сім’ю, хто не хотів гнути 
спину перед лівобережною старшиною, котра запаніла і почала 
притісняти свого брата ­ козака, той тікав на Низ і поповнював 
Сіркове військо. 
Наступного дня після переходу на лівий бік Дніпра кошовий, 
замість того щоб податися прямо на південь, на Перекоп, куди по 
знайомих путівцях не раз і не два ходили запорожці, повернув 
військо на схід, до річки Молочної. 
Молоді козаки дивувалися і стиха ремствували, старі мовча ­ 
ли, довіряючи своєму досвідченому полководцю, але теж були 
в душі незадоволені. Це ж не жарт — накида5ти такий гак! Одначе 
ніхто не смів перечити: в поході кошовий або наказний отаман 
мав необмежену владу і за непослух міг скарати на горло. 
— І що собі надумав старий? — бурчав Метелиця.— Так ми, 
чого доброго, відмахаємо до самого Азова! 
— Цить, Корнію, якщо не хочеш київ скуштувати! — шипів 
Шевчик, оглядаючись.— Сірко знає, що робить! 
Сірко справді знав, що робив. Дійшовши до Молочної, він дав 
війську денний перепочинок, а потім, круто повернувши на пів ­ 
день, швидко попростував до Сиваша. Тепер ішли тільки вночі, 
визначаючи шлях по зірках і ледь примітних в темряві степових 
могилах та балках, а вдень спочивали в глибоких долинах, вари ­ 
ли кашу, випасали коней. Сторожові загони, розіслані кошовим 
на відстань, яку міг проглянути верхівець, пильно стерегли спо ­ 
кій війська. 
(І. Шаповал) 
VI. Підбиття підсумків уроку 
VІІ. Домашнє завдання 
1. Вивчити теоретичний матеріал. 
2. Підготувати усне повідомлення «Нові слова і вирази 
в українській мові останніх років». 
3. Виконати вправу з підручника (на вибір учителя)
Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Застарілі слова, їх стилістичні функції", із категорії "Конспекти", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід