Карасеві Лютощі Артюр Рембо




 

Йде чоловік блідий проз травники квітучі

У чорнім сюртуці, з сигарою в зубах.

Він квіти Тюїльрі пригадує жагуче,

І вогники лихі поблискують в очах.

 

Бо оргії його наситили вдостачу

За двадцять літ, коли хвалився він: «Я вмить

Свободу погашу, немов свічу гарячу...»

Свобода знов живе! І це йому болить.

 

Що з імператором, чиє наймення в карах

Шепоче він, про що жалкує повсякчас,

Не знатиме ніхто. У нього зір погас.

 

А може, він згадав про кума в окулярах

І бачить, як пливе серпанком голубим,

Неначебто в Сен-Клу, з його сигари дим.

 

Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Карасеві Лютощі Артюр Рембо", із категорії "Артюр Рембо", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід