Офелія Артюр Рембо




 

По чорних хвилях вод, де сплять вечірні зорі,

Бліда Офелія, мов лілія, пливе,

Поволі так пливе в своїй фаті прозорій...

- Мисливський крик збудив безмежжя лісове.

 

Вже тисячу років, безумна, серед ночі

Вона, мов білий квіт, рікою проплива.

Вже тисячу років Офелія шепоче

Нічному леготу свої сумні слова.

 

Цілує перса їй набіглий бриз, неначе

Сплітаючи вінок з великої фати;

Над нею жалібно верба плакуча плаче,

Схилились над чолом шумкі очерети.

 

Зім'яті лілії ронитимуть зітхання;

З вільшини сонної, пристанища птахів,

Долине інколи крилате тріпотання.

- Аз золотих зірок озветься дивний спів.

 

Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Офелія Артюр Рембо", із категорії "Артюр Рембо", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід