Любовні пристрасті розпалюючи під

Святою рясою, облесливий надміру

І жовтий, він радів, кінчаючи обхід,

І слинити почав беззубим ротом віру,

«Моліться!» кажучи. Але якийсь Лихий

Брутально потягнув за вухо ловеласа

І, люто лаючись, роздер не без пихи

На тілі впрілому святу і чорну рясу.

Покара! Він його розхристаним лишив.

І чотки знизані відпущених гріхів

Лунають у душі святенника Тартюфа,

Що, сповідаючись, поклони бив щодуху.

Однак Лихий зірвав на ньому все, що міг.

І голий став Тартюф із голови до ніг.