В коричневій корчмі, де фруктів аромат

І лаку запахи в повітрі густо висли,

Підсунувши таріль, я на якийсь салат

Бельгійський налягав, розсівшись зручно в кріслі.

Чув бій годинника, щасливий і німий,

Як відчинилися у звивах пари двері,

І з кухні вибігла служниця до корчми -

Хустина на бровах і пустощі в манері.

Тремтячим пальчиком торкаючись щоки,

До шкурки персика подібної таки,

Вона копилила свою губу нестримно.

І, поправляючи начиння, над столом

Схилилась, прагнучи цілунка заразом,

Ще й мовила ось так: «Торкнись, бо в щоку зимно».

Шарлеруа, жовтень 70