Їй

Ми взимку мчатимо в рожевому вагоні

На синіх подушках.

Нам буде хороше. Цілунки невгомонні

Заб'ються по кутках.

Коли смеркатиме за вікнами надворі,

Заплющиш очі ти,

Аби не бачити, як корчаться потвори,

Ця чорна вовківня й чорти.

І несподівано обличчя запашіє,

Коли цілунок мій шугне тобі по шиї,

Неначе павучок.

«Шукай!» - накажеш ти, хитнувши головою.

Проте до ранку нам обом не дасть покою

Той мандрівний звірок...

У вагоні, 7 жовтня 70