ТЕОРІЯ РАСКОЛЬНИКОВА, ЇЇ АНТИГУМАНІСТИЧНИЙ СМИСЛ (За романом Ф. М. Достоєвського «Злочин і кара»)




 

(За романом Ф. М. Достоєвського «Злочин і кара»)

Роман Ф. М. Достоєвського «Злочин і кара» — один із найскладніших

творів в історії світової літератури. Навіть виходячи з того, як роман

сприймається читачем, він чи не єдиний твір такого плану. Особисто на

мене твір спочатку справив враження цілковито зрозумілого: ніяких на_

тяків, ніяких загадок, ніяких таємничих подій. Насправді ж, злочин Рас_

кольникова щільно пов’язаний із його теорією, а ця теорія — злочинна.

Вже з перших сторінок роману «Злочин і кара» головний герой

пригнічений власною філософією, яка дозволяє «кров по совісті».

Спостерігаючи за життям своєї країни, замислюючись над світовою істо_

рією, Раскольников прийшов до думки, що не лише історичний прогрес,

а і будь_який інший розвиток здійснюється за рахунок чиїхось страждань,

жертв і крові. Герой розподілив людство на дві категорії: є люди, які сми_

ренно сприймають свою долю, а є такі, що порушують моральні норми

і громадський порядок. Визначні особистості — Лікург, Магомет, Напо_

леон — не зупиняються перед жертвами, насиллям, кров’ю заради своїх

ідей. Світ влаштований так, що розвиток суспільства відбувається в про_

цесі знищення «тварин, що здригаються» «сильними світу цього»: «И не

деньги, главное, нужны мне были, Соня, когда я убил; не столько деньги

нужны были, как другое… Мне другое надо было узнать, другое толкало

меня под руки: мне надо было узнать тогда, и поскорей узнать, вошь я,

как все, или человек? Смогу ли я переступить, или не смогу? Осмелюсь

ли нагнуться и взять, или нет? Тварь ли я дрожащая, или право имею…».

Справа в тому, що життєві ситуації, в які потрапляє Раскольников,

не лише не відводять його від ідеї вбивства, а неначе наштовхують на неї.

Але мені здається, що ідея Раскольникова нерозривно пов’язана з жит_

тєвими умовами бідного студента. Задушлива атмосфера його житла пе_

регукується із задушливою атмосферою петербурзьких вулиць.

Хоча злочин Раскольникова — це виклик нелюдським законам світу,

проте виправдати його неможливо. Адже, скоївши вбивство, Раскольни_

ков зарахував себе до розряду надлюдей, до якого не належать навіть

близькі йому люди: мати, сестра, Соня, Разуміхін. Він відтяв себе від цих

людей: «Мать, сестра, как любил я их! Отчего теперь я их ненавижу? Да,

я их ненавижу, физически ненавижу, подле себя не могу выносить…»

Згадуючи злочин, Родіон згадує і випадково вбиту ним Лізавету: «Бед_

ная Лизавета! Зачем она тут подвернулась!.. Странно, однако ж, почему

я об ней почти и не думаю, точно и не убивал?.. Лизавета! Соня! Бедные,

кроткие, с глазами кроткими… Милые!.. Зачем они не плачут? Зачем они

не стонут?.. Они все отдают… глядят кротко и тихо…».

Цей монолог доводить увесь жах скоєного, адже людська натура

зіткнулась із нелюдською теорією. Ще один доказ жахливої теорії — третій

сон Раскольникова, де він знову вбиває лихварку, а вона над ним сміється.

І тут герой підсвідомо починає розуміти підступність своєї теорії, яку

можна вважати не поштовхом до злочину, а злочином.

Сама злочинна ідея штовхнула його на самоперевірку власної значи_

мості: «Я просто убил; для себя убил, для себя одного; а там стал ли бы

я чьим_нибудь благодетелем или всю жизнь, как паук, ловил бы всех в па_

утину и из всех живые соки высасывал, мне, в ту минуту, все равно долж_

но было быть!»

Значить, вражений ідеєю «надлюдини», він міг би вбити і друга, і се_

стру, і матір, і Соню.

Здається, що Раскольников може реагувати лише на ті враження,

які підтверджують правоту його теорії. Він сприймає світ деспотично,

вихоплюючи з оточення лише ті враження, які підтверджують його фанатичну теорію.

Отже, теорія Раскольникова про можливість стояти над людьми,

з презирством ставитися до їх законів не знайшла свого підкріплення

у його власній долі. Повністю вбити в собі совість і піднятися у гордій са_

мотності над «людським мурашником» не може навіть найвишуканіший

злодій, не те що людина з роздвоєною особистістю. Можливо тому автор

і прирік Раскольникова на самотність. Достоєвський усією образною сис_

темою роману переконливо довів, що не можна виправдати теорію насиль_

ства, вбивства, якою б благородною метою її не аргументували.

Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "ТЕОРІЯ РАСКОЛЬНИКОВА, ЇЇ АНТИГУМАНІСТИЧНИЙ СМИСЛ (За романом Ф. М. Достоєвського «Злочин і кара»)", із категорії "Федір Достоєвський", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід